• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

§ 1. Поняття права членства в кооперативі (товаристві)

1. Конституція України наділяє кожного громадянина республіки правом вільного об´єднання в громадські організації (ст. 36) для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (ст. 36). Зазначена правова норма становить собою юридичну підставу для створення і діяльності кооперації в Україні, функціонування кооперативів (товариств) як первинної організаційно-правової ланки цієї системи.

Суспільна соціально-економічна значущість кооперації в задоволенні матеріальних, культурно-побутових та інших потреб сільського населення зумовила необхідність прийняття 10 квітня 1992 р. спеціальних правових актів — Закону «Про споживчу кооперацію», а 17 липня 1997 р. — «Про сільськогосподарську кооперацію». Саме цими законами встановлено, що кооператив і споживче товариство є самостійною, демократичною організацією громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об´єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Наведені правові норми становлять правову основу виникнення у громадян України права створювати кооперативи і товариства і стати їх членами. Суб´єктивне право кожного громадянина щодо здійснення цього права виникає на підставі законів і статутів кооперативу товариства, членом якого він виявив бажання стати. З прийняттям законів про споживчу і про сільськогосподарську кооперацію та державної реєстрації конкретного кооперативу правова норма щодо громадських відносин з приводу добровільності членства в кооперативі набуває змісту самостійного права членства в кооперативі як правового інституту кооперативного права України.

2. Право членства в кооперативі — це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права громадянина стати членом кооперативу, порядку і умов вступу до кооперативу та виходу з його складу, визначення і реалізації його правомочностей як поєднання членських прав та обов´язків про припинення членства і виходу із товариства.

Право членства в громадських організаціях є загальним правом громадян. Стосовно створення і діяльності кооперативів це загальне право здійснюється шляхом утворення сільськогосподарського кооперативу або ж сільського (селищного, міського, районного, робітничого та іншого) споживчого товариства. Право членства в кооперативі є добровільним, тобто жоден з органів державного управління або громадської організації чи будь-яка посадова особа не має права примусити громадянина стати членом кооперативу. Право членства є правом індивідуальним, особистим. Це означає, що будь-який громадянин не може своє право набутого членства в кооперативі передати іншій особі аби вона, ставши членом кооперативу, замість нього могла скористатися правами чи виконувала обов´язки, визначені статутом кооперативу.

3. Право членства в кооперативі надає громадянину юридичну можливість задовольнити свої матеріальні, культурно-побутові потреби та інтереси, заради чого він став його членом, а також стати суб´єктом організаційно-правових, управлінських, майнових, соціальних та інших громадських відносин між ним (громадянином) і кооперативом. Ці відносини пов´язані із спільним виробництвом сільськогосподарської продукції, обслуговування сільськогосподарського виробництва, збутом в сільськогосподарських кооперативах, а також торговельною діяльністю споживчого товариства здійснюваною ним через заготівлі (закупки) сільськогосподарської продукції, що виробляється у приватному підсобному господарстві членів колективного сільськогосподарського підприємства та інших громадян. у селянському (фермерському) господарстві або ж іншими видами діяльності. Усі ці відносини, як зазначалося вище, становлять предмет кооперативного права і одночасно є об´єктом регулювання права членства.

У свою чергу право членства є юридичним способом врегулювання зазначених відносин, воно відповідає на запитання, яким чином кооперативні громадські відносини регулюються, а тому право членства слушно розглядати методом правового регулювання громадських кооперативних відносин, що виникають в результаті створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів і споживчих товариств, воно є методом кооперативного права.

4. Суб´єктами кооперативних відносин, що виникають на підставі права членства в сільськогосподарському товаристві і споживчому товаристві, є в першу чергу громадяни, які проживають у сільській місцевості і працюють у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах, агрофірмах, акціонерних і державних переробних підприємствах, комбінатах, об´єднаннях, а також кожне окреме селянське (фермерське) господарство. Як зазначено в п. 7 Примірного статуту споживчого товариства, членство в товаристві може бути індивідуальним і колективним.

Згідно зі ст. 8, п. 1 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» членами кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. При цьому закон передбачає обов´язкову трудову участь членів у діяльності виробничого кооперативу та участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу (ст. 3 Закону). Отже, членом виробничого кооперативу може бути лише фізична особа.

Закон передбачає можливість асоційованого членства в сільськогосподарському кооперативі. Згідно зі ст. І Закону до асоційованих членів кооперативу належить фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.