Кооперативне право
§ 4. Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації
Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації — це акти, що приймаються її органами управління для врегулювання господарської. соціальної та іншої діяльності і організації самоуправління. В залежності від відносин, що вимагають врегулювання, вони поділяються на:
а) нормативні акти щодо врегулювання економічної і соціальної діяльності споживчих товариств та їх спілок;
б) нормативні акти щодо врегулювання внутрікооперативного будівництва.
Право на прийняття певного нормативного акта визначається компетенцією кооперативного органу, закріпленою в статуті. Тому правова природа статутної нормотворчої компетенції органів управління споживчою кооперацією викликає особливий інтерес.
На відміну від інших видів кооперативів, споживча кооперація має власну систему кооперативних організацій та органи управління (з´їзд споживчої кооперації. Рада Укоопспілки, правління), яким споживчі товариства в установленому порядку делегували право прийняття нормативних актів, обов´язкових для всіх кооперативних органів і організацій та підпорядкованих їм підприємств і інших організацій. Як зазначалося вище, органи споживчої кооперації приймають, переважно, примірні нормативні акти, до яких належать примірні статути різних рівнів кооперативних формувань, примірні положення, примірні договори тощо. Тому вони належать до рекомендаційних норм, володіють юридичною силою зразка нормативного акта для низових кооперативних об´єднань, організацій та спілок. На їх основі регіональні формування споживчої кооперації приймають свої статути і положення, укладають договори, видають нормативні інструктивні листи та ін., які в галузевій літературі прийнято називати локальними нормативними актами для регулювання внутрішиьокооперативних відносин.
Примірні нормативні акти мають значення для уніфікації врегулювання однотипних внутрішньокооперативних відносин в системі споживчої кооперації. Вони дають можливість державним органам перевіряти, наскільки локальний нормативний акт регіональної структури споживчої кооперації враховує рекомендації примірного нормативного акта, прийнятого вищими органами споживчої кооперації: наскільки він відповідає актам законодавства.
Локальні акти щодо регулювання економічних і соціальних відносин поширюються на торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність споживчих товариств та їх спілок. Вони надають можливість як виробити певні правила для поліпшення власної діяльності, так і сприяти соціальному і культурному розвитку села.
Оскільки споживчі товариства та їх спілки мають певну господарську і управлінську самостійність, то прийняття локальних актів може мати місце тоді, коли потрібно виробити єдині правила для усієї кооперативної організації. Це означає, що їх зміст повинен мати нормативні вимоги, які поширюються на все кооперативне об´єднання, організацію чи спілку.
Локальні нормативні акти щодо регулювання кооперативного будівництва охоплюють:
а) умови та підстави створення споживчих товариств та їх спілок і підпорядкованих їм підприємств і організацій;
б) колективне і індивідуальне членство в кооперації та права і обов´язки членів кооперативу;
в) умови та порядок формування органів управління споживчою кооперацію та їх компетенцію;
г) засади договірних відносин між споживчими товариствами та їх спілками і умови делегування товариствами своїх повноважень спілкам;
д) реорганізацію та ліквідацію споживчого товариства або спілки.
До внутрішньокооперативних нормативних правових актів у системі споживчої кооперації належать статути, положення, постанови, розпорядження та ін. Ці акти створюють організаційні засади функціонування споживчої кооперації як системи кооперативних організацій.
Локальним нормативним актам належить велика роль в забезпеченні законності та правопорядку в системі споживчої кооперації. Так, при розгляді конкретних справ і вирішенні певних питань правоохоронними та судовими органами вони повинні керуватись внутрішньокооперативними нормативними актами і закладати їх в основу своїх рішень. Проте самі судові рішення не є витоками кооперативного права. Вони є лише актами застосування існуючих норм кооперативного права.
Делегування прав і повноважень спілкам на прийняття внутрішньокооперативних нормативних актів здійснюється споживчими товариствами в такому порядку. Споживчі товариства шляхом прийняття рішення загальними зборами пайовиків делегують частину своїх повноважень районним спілкам споживчих товариств, про що засвідчується в статуті райспоживспілки. В такому ж порядку вищі органи райспоживспілки делегують частину своїх повноважень Кримспоживсгіілці та облспоживспілкам, а останні — Центральній спілці споживчих товариств України (Укоопспілці), про що засвідчується у статутах відповідних спілок.
В такому ж порядку здійснюється делегування повноважень в усіх громадських організаціях та їх об´єднаннях, побудованих на засадах членства. Крім статутних прав і повноважень, окремі додаткові права і повноваження можуть бути делеговані на договірних засадах або ж шляхом видачі разового чи постійного доручення.
В такому ж порядку буде здійснюватись делегування прав і повноважень, кооперативним об´єднанням сільськогосподарських кооперативів в разі їх утворення у відповідності із ст. 26 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» .