Кооперативне право
§ 3. Підзаконні нормативні акти про кооперацію
Підзаконними нормативними актами називають правові акти, які прийняті на підставі та у відповідності з законами. Підзаконні акти про кооперацію поділяються на дві основні групи:
1) акти органів держави з врегулювання діяльності кооперації;
2) акти органів управління кооперацією з внутрішньокооперативних відносин.
Акти органів держави поширюються на таке коло осіб: а) державні органи, які наділені певною компетенцією щодо кооперативних організацій; б) державні органи і організації, які вступають в певні відносини з кооперативними організаціями.
Відносини державних органів з кооперативними організаціями регулюються нормами цивільного права і процесу, фінансового, адміністративного, трудового, земельного та інших галузей права. При цьому таке регулювання може здійснюватись як на рівні законів (Цивільного кодексу стосовно майнових відносин. Земельного кодексу щодо передачі земельних ділянок у власність або в постійне користування. Кодексу законів про працю щодо врегулювання трудових відносин), так і на рівні підзаконних актів, до яких слід віднести укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, положення, правила, інструкції та накази міністерств і відомств загального правового змісту тощо.
Особливе місце серед підзаконних актів щодо врегулювання кооперативних відносин займають спеціальні правові акти компетентних державних органів, які присвячені врегулюванню відносин в кооперативній системі. До них належать постанова Кабінету Міністрів України від 22 березня 1993 р. № 209 «Про регулювання цін при закупівлі та реалізації м´яса і м´ясопродуктів підприємствами й організаціями споживчої кооперації», постанова Кабінету Міністрів України № 67 від 27 січня 1995 р. «Про Державну програму розвитку виробничої кооперації на 1995—2000» роки та інші урядові акти.
Слід зазначити, що компетенція державних органів щодо врегулювання відносин в системі кооперації і кооперативних організаціях обмежується суворо визначеним колом питань. Воно передбачається нормативно-правовими актами держави як законодавчого, так і підзаконного характеру. Проте якщо законодавчі акти держави, яких значно менше, здійснюють пряме врегулювання найбільш важливих кооперативних відносин, то підзаконні акти державних органів містять, як правило, рекомендаційні норми для кооперативної системи.
Особливістю витоків кооперативного права є статутне врегулювання громадських відносин. Право на прийняття статутів кооперативними об´єднаннями та організаціями надано державою. Тому статутне регулювання кооперативних відносин є делегованою правотворчістю. Серед підзаконних актів органів управління кооперацією статути займають особливе місце. Так, в системі споживчої кооперації статут є основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства чи спілки споживчих товариств.
Статутне регулювання кооперативних відносин у системі споживчої кооперації є достатньо розвинутою і сталою, виправданою багаторічною практикою. Проте поновлення суспільних відносин викликало необхідність поновлення примірних статутів системи споживчої кооперації. Так, постановою п´ятих зборів Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання, які відбулися 17 червня 1992 р., поновлені Примірний статут споживчого товариства, Примірний статут обласної (республіканської) спілки споживчих товариств, а також внесені суттєві зміни і доповнення до Статуту Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки).
За своєю структурою усі зазначені примірні статути системи споживчої кооперації є однотипними, їхню структуру складають вступні положення, положення про членство в споживспілці, органи управління і контролю споживспілки, про власність спілки, економічну і соціальну діяльність, реорганізацію та ліквідацію спілки.
Усі структурні формування системи споживчої кооперації, починаючи з споживчого товариства і закінчуючи Укоопспілкою, визнаються юридичними особами. їм належить відокремлене майно на праві власності. Вони здійснюють самостійну торговельну, виробничу та господарську діяльність.
Поряд з цим правовий статус, обсяг прав і обов´язків, компетенція органів управління різного рівня структурних формувань системи споживчої кооперації відрізняються. Так, відповідно до п. 5 Статуту Центральної спілки споживчих товариств Укоопспілка розробляє нормативні акти, що регулюють діяльність споживчої кооперації України.
Статутне врегулювання відносин в кооперації випливає із самої кооперативної природи стосунків в кооперативній сфері. Кооперативні формування не є державними підприємствами або установами. Тому кооперації більш притаманна статутна форма правового регулювання існуючих відносин.
Проте делегована правотворчість в кооперативній системі не вичерпується статутним врегулюванням кооперативних відносин. Так, споживчій кооперації добре відома практика прийняття окремих нормативних актів підзаконного характеру у вигляді спеціальних постанов. Так, постановою п´ятих зборів ради Укоопспілки затверджені Основні принципи закріплення внутрісистемних відносин права власності в споживчій кооперації України. Іншою постановою на цих зборах 17 червня 1992 р. вирішені важливі питання «Про створення фондів Укоопспілки та відрахування споживспілками коштів на розвиток інфраструктури споживчої кооперації, фінансування підготовки кадрів та соціальний розвиток». Ці нормативні акти підзаконного змісту мають регулятивне значення для діяльності усієї системи споживчої кооперації.
Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що кожна із сторін правових відносин має свободу господарської діяльності. Тому відносини між державними органами і кооперативними організаціями можуть регулюватись на договірних засадах у межах, встановлених нормативно-правовими актами. Договірна форма регулювання відносин між державними органами і кооперативними організаціями як суб´єктами різних форм власності та організаційних засад є оправданою і ефективною.
Сучасний стан розвитку кооперативних відносин викликав договірну форму їх регулювання між самими структурними формуваннями системи кооперації як самостійними суб´єктами кооперативного права. Так, 17 червня 1992 р. постановою п´ятих зборів Ради Укоопспілки на підставі Закону України «Про споживчу кооперацію» затверджені Примірці договори про господарсько-правові взаємовідносини між правліннями споживчого товариства та районної спілки споживчих товариств, районної спілки споживчих товариств та обласної (республіканської) спілки споживчих товариств, а також між Кримспоживспілкою та Центральною спілкою споживчих товариств України. їх зміст визначає господарські, правові, економічні та соціальні основи взаємних відносин між різними структурними рівнями споживчої кооперації. Вони свідчать про роздержавлення кооперативів та становлення кооперації як самостійної громадської господарської системи у нашому суспільстві, звільненої від державного тиску.
Заслуговує на увагу постанова п´ятих зборів Укоопспілки «Про спільні підприємства споживчої кооперації України». Ним затверджені Примірне положення про порядок створення спільних підприємств, Примірний установчий договір про створення спільного підприємства в системі споживчої кооперації та Примірний Статут спільного підприємства. В цих нормативних актах прямо вказується, що спільні підприємства в системі споживчої кооперації є юридичними особами, майно таких підприємств належить їх засновникам на праві колективної власності та ін. Це дозволяє стверджувати, що розвиток кооперативної демократії відкриває певні перспективи не тільки перед статутною, а і договірною формою врегулювання кооперативних відносин.
До інших підзаконних актів у системі споживчої кооперації належать акти, що приймаються їх органами управління для врегулювання внутрішньокооперативних відносин. До них можна віднести положення, інструкції, правила, накази та інші акти нормативного характеру.