Кооперативне право
§ 4. Розвиток кооперації після проголошення незалежності України
День проголошення незалежності України започаткував також новий етап розвитку кооперації України. В Україні існували такі види кооперації, як колгоспи (різновидність сільськогосподарської кооперації), споживча, житлово-будівельна кооперація, кооперація в сфері виробництва і послуг, дачні, гаражні і садівницькі кооперативи і товариства.
У межах колишнього СРСР і УРСР функціонувала система споживчої кооперації. Вона була об´єднана в систему Укоопспілки і як така входила в систему Центроспілки, тобто систему споживчої кооперації Союзу РСР. В УРСР існували системи міжгосподарської кооперації, в яких об´єднувались міжгосподарські організації, створені колгоспами, а в окремих випадках і з участю радгоспів. Це — Укрміжколгоспбуд, Укрміжколгоспшляхбуд, Укрколгоспздравнині та інші.
Колгоспи на рівні республіки утворили Раду колгоспів, яка реально на діяльність колгоспів не впливала і мала суто декларативний характер. Інші ж види кооперативів і товариств центральних органів в республіці не мали. Були спроби створити республіканські союзи кооперативів у сфері виробництва й послуг, але через відсутність державної підтримки ці намагання результатів не дали.
2. Після проголошення незалежності Росії, України та інших республік колишнього СРСР Центроспілка СРСР розпалась і перестала існувати. Споживча кооперація України, як і системи міжгосподарської кооперації, стали самостійними кооперативними системами.
Власної законодавчої бази, яка б забезпечувала діяльність кооперації і захищала її інтереси, в Україні не було, за окремими винятками.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» було встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України1. Отже організації всіх видів кооперації могли керуватися Законом СРСР «Про кооперацію» від 26 травня 1988 року . Але ж його застосування ускладнювалась тим, що в Україні діяли власні Закони «Про власність», «Про підприємництво», Земельний кодекс України та інші, з якими закон колишнього СРСР з багатьох позицій не узгоджувався.
3. Самостійний розвиток сільськогосподарської, споживчої, виробничої та інших видів кооперації став можливим після проголошення незалежності України і навіть дещо раніше, а саме — з дня прийняття Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, якою проголошувався державний суверенітет України, зокрема верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність . З серпня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про економічну самостійність Української РСР». Цим Законом були передбачені заходи переходу до ринкової економіки, визнавалась рівноправність всіх форм власності і форм господарювання.
Кооперативні форми господарювання найкраще підходили до швидкого і безболісного переходу до ринкової економіки, оскільки за своєю природою вони покликані були співіснувати паралельно з підприємницькими структурами, брати участь у ринкових відносинах, щоб забезпечити економічні інтереси членів кооперативів чи товариств.
Але оскільки споживчі товариства і спілки, колгоспи та інші вили кооперативів і їх діяльність були одержавлені, то подальший розвиток кооперації в умовах ринку став можливим лише шляхом вжиття невідкладних заходів до її роздержавлення. Виходячи з цих принципових положень, постановою третіх зборів Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання від 21 травня 1991 р. була прийнята Програма переходу споживчої кооперації України до ринкової економіки . Програмою передбачалися перш за все заходи щодо роздержавлення кооперації.
У Програмі зазначено, що «для споживчої кооперації роздержавлення означає виведення її з-під управління і контролю органів державного управління, надання реальної самостійності в межах прав, визначених законами і статутами кооперативних організацій.
З урахуванням нових підходів до відносин власності програма передбачала необхідність орієнтації споживчих товариств і спілок на проведення структурної перебудови господарювання, зокрема:
— переглянути в кожній галузі діяльності перелік підприємств, яким надається статус юридичної особи і право володіння і користування майном;
— переглянути склад господарюючих суб´єктів, які будуть мати статус структурних господарських одиниць;
— уточнити склад діючих підприємств, які працюють на орендному підряді;
— підготувати пропозиції про формування спільних підприємств споживчих товариств і спілок, а також інших видів спільних підприємств;
— ввести, починаючи з результатів діяльності за 1991 р., механізм передачі частки прибутку у власність членам трудових колективів.
Програмою були передбачені також заходи щодо дальшого розвитку кооперативної діяльності і впорядкування делегування прав віднизу до верху, виходячи з необхідності забезпечення захисту інтересів споживчих товариств, їхніх спілок і надання їм практичної допомоги в організації кооперативної діяльності.
4. Можливість розвитку кооперації передбачалась в окремих законах України. Так, у відповідності із ст. 20 Закону України «Про власність», прийнятого 7 лютого 1991 р., суб´єктами права колективної власності поряд з іншими названі й кооперативні товариства .
У ст. 24 Закону визначались об´єкти права власності кооперативу (колгоспу). Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, прийнятого ІЗ березня 1992 р.. сільськогосподарські кооперативи поряд з колективними сільськогосподарськими підприємствами визнавались суб´єктами права колективної власності на землю . Підприємство, засноване на власності кооперативу, відповідно до ст. 2 Чакону України «Про підприємства в Україні», прийнятого 27 березня 1991 р., належить до колективного підприємства . Закон надає право всім видам підприємств об´єднуватися в асоціації чи інші об´єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами (ст. 3).
Проте розвитку кооперації не сталося через те, що не було спеціальних законів про кооперацію, як і не було державної підтримки щодо кооперативних форм господарювання. Саме через те переважна більшість кооперативів у сфері виробництва і послуг була реорганізована в господарські товариства (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.), діяльність яких була врегульована Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.
Колгоспи, які формально належали до кооперативних форм господарювання, але втратили кооперативну природу, за Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» віл 14 лютого 1992 р. були реорганізовані в колективні сільськогосподарські підприємства. їх існування поряд з сільськогосподарськими кооперативами передбачалось Земельним кодексом України (ст. 5), Законом «Про підприємства в Україні» (ст. 2). Сільськогосподарських кооперативів в Україні залишилось обмаль через те, що вони не користувались податковими пільгами як сільськогосподарські товаровиробники.
Отже, сільськогосподарська кооперація, а також кооперація в сфері виробництва і послуг через відсутність державної підтримки перестали існувати.
5. Садівницькі і житлово-будівельні кооперативи, незважаючи на відсутність законодавчої бази набули значного поширення. Передумовою розвитку садівницьких кооперативів стало те, що, Земельний кодекс України (ст. 5, 6) надав громадянам право на отримання земельних ділянок у колективну і приватну власність для колективного та індивідуального садівництва. В умовах економічної кризи і значного погіршення життєвого рівня населення садівницькі кооперативи для жителів міст стали значною допомогою у створенні хоч би мінімальних продовольчих ресурсів, зокрема, картоплі, овочів, фруктів.
Розвиток житлово-будівельних кооперативів і кооперативів власників квартир пов´язаний, з одного боку, з необхідністю об´єднуватись власникам квартир у кооперативи з метою їх обслуговування у багатоквартирних будинках, приватизованих у відповідності із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (19 червня 1992 р.) , а з другого — можливістю забезпечити сім´ю квартирою через житлове кооперативне будівництво у зв´язку зі зменшенням державного житлового будівництва в умовах економічної кризи.
Гаражні кооперативи набули поширення у зв´язку із значним збільшенням легкових автомобілів у власності громадян.
Створення і діяльність цих видів кооперативів регулюються статутами про них.
6. Споживча кооперація України після розпаду Союзу РСР і припинення діяльності Центроспілки СРСР із республіканського об´єднання перетворилась в Центральну спілку споживчих товариств України (Укоопспілку). Завдяки єдності системи і органів
Центральної спілки споживчої кооперації їй вдалося зберегти свою організаційну цілісність, звільнитись від адміністративного впливу державних органів, відновити кооперативну природу споживчих товариств і спілок і вжити заходів до законодавчого забезпечення їх існування і захисту.
10 квітня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про споживчу кооперацію», яким визначено правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні . Закон спрямований на відродження і зміцнення демократичних основ споживчої кооперації, захист інтересів її членів і сільського населення як споживачів та регулювання відносин з органами державної влади. У ньому відображені основні принципи діяльності споживчої кооперації, правовий статус споживчих товариств та їх членів, спілок споживчих товариств і створених ними підприємств та організацій, врегульовані у відповідності з чинним законодавством, особливості права власності, основні засади економічної і соціальної діяльності, міжнародних зв´язків і взаємовідносин з державою.
Це основоположний Закон, який вперше в історії кооперативного руху колишнього СРСР, а потім і незалежної України на законодавчому рівні регулює кооперативні відносини у відповідності з міжнародними кооперативними принципами. З прийняттям Закону була створена правова база, яка забезпечує гарантії незалежності і захисту організаційних, економічних і соціальних прав та інтересів кооперативів, мета яких не отримання прибутку, дивідендів, а самодопомога, самозабезпечення, самообслуговування, забезпечення економічних інтересів.
7. З прийняттям Закону в системі Укоопспілки стало можливим здійснити її структурну перебудову, привести діяльність споживчих товариств і спілок, створених ними підприємств і організацій у відповідність з Законом і кооперативними принципами, пристосованими у всьому світі до ринкових відносин.
З метою реалізації новоприйнятого Закону 17 червня 1992 р. на п´ятих зборах Ради Укоопспілки п´ятнадцятого скликання спеціально були розглянуті такі питання: 1. Про вдосконалення діяльності кооперативних підприємств і організацій відповідно до Закону України «Про споживчу кооперацію»; 2. Про основні принципи скріплення внутрісистемних відносин права власності в споживчій кооперації України; 3. Про прийняття примірних статутів коопераційних організацій та внесення змін і доповнень до Статуту Укоопспілки; 4. Про договірні взаємовідносини між організаціями споживчої кооперації; 5. Про спільні підприємства споживчої кооперації та ін.
8. Накопичений досвід структурної перебудови в споживчій кооперації створив передумови для підготовки і проведення 2—3 березня 1994 р. XVI з´їзду споживчої кооперації України. З´їзд розглянув такі питання: 1. Звіт про роботу Ради і правління Укоопспілки та завдання щодо вдосконалення діяльності споживчої кооперації України; 2. Звіт Ревізійної комісії Укоопспілки; 3. Про власність споживчої кооперації України; 4. Прийняття Статуту Центральної спілки споживчих товариств України та ін.
У звітній доповіді і виступах делегатів були підведені підсумки перебудовних процесів, які відбувалися в споживчій кооперації після проголошення незалежності. У постанові з´їзду з приводу звіту було відмічено, що правлінням Укоопспілки забезпечувались заходи щодо реалізації Закону України «Про споживчу кооперацію» і рішень п´ятих зборів Ради Укоопспілки, були упорядковані основи взаємовідносин між кооперативними організаціями різних рівнів, вирішувались питання передачі частини власності спілок на користь споживчих товариств, розмежування її між пайовиками. На день з´їзду більшість кооперативних організацій практично завершила передачу майна споживчим товариствам. Споживчі товариства та їх спілки всіх рівнів здійснювали заходи щодо укладення договорів про господарсько-правові відносини та створення спільних підприємств.
Вживалися заходи на поглиблення демократизації та організаційного забезпечення споживчої кооперації. Відновлено 424 споживчі товариства, 59 райспоживспілок. В усіх споживчих товариствах і спілках у створених ними організаціях і підприємствах були прийняті статути, які затверджувались на демократичних засадах власниками, тобто відповідними органами споживчих товариств і спілок, проведена їх реєстрація у відповідних радах. Укоопспілка здобула статус Центральної спілки споживчих товариств України.
З´їзд констатував, що в умовах розбалансованості економіки України правлінням Укоопспілки вживалися заходи щодо поліпшення торговельної діяльності, розширення заготівель, виробництва, що дозволило певною мірою пом´якшити вплив негативних кризових явиш на житія пайовиків, членів їх сімей і сільського населення. Розроблена і 27 квітня 1993 р. затверджена шостими зборами Ради Укоопспілки і втілюється в життя Концепція соціального і економічного розвитку споживчої кооперації, яка визначає основні шляхи і пріоритетні напрями удосконалення діяльності системи.
В цей період значна увага приділялась перепідготовці керівників і спеціалістів усіх ланок для роботи у ринкових умовах, переглянуто процес підготовки кадрів у кооперативних закладах освіти, відкрито нові спеціальності. Набували подальшого розвитку міжнародні зв´язки. Встановлено ділові контакти з більш як двадцятьма фірмами країн Європи, Америки, Азії, створювались спільні підприємства.
Разом з тим з´їзд відзначив, що поглиблення економічної кризи у державі, подальше падіння виробництва та розбалансування фінансово-кредитної системи все негативніше стало позначатися на діяльності споживчої кооперації. В ряді кооперативних організацій і підприємств відчувалось вкрай напружене фінансове становище.
На з´їзді наголошувалося, що в деяких спілках споживчих товариств не забезпечувалось виконання колективно вироблених і одностайно прийнятих рішень зборів Ради Укоопспілки. В деяких областях зволікалась робота по створенню спільних підприємств. Окремі з них без вагомих на те причин не укладали договорів про господарсько-правові взаємовідносини з Укоопспілкою, а потім, посилаючись на відсутність договорів, ухилялись від подачі Укоопспілці державної звітності у повному обсязі, а також поточної інформації про виконання рішень Ради та правління Укоопспілки. Проте взаємовідносини між облспоживспілками та Укоопспілкою будуються перш за все на засадах членства. Взаємні права та обов´язки облспоживспілок та Укоопспілки випливають перш за все з членства. Вони юридично закріплені в Статуті Центральної спілки споживчих товариств України, затвердженому XVI з´їздом споживчої кооперації України.
9. З´їзд споживчої кооперації відзначив ще одну важливу подію в історії споживчої кооперації. Це — її світове визнання. З урахуванням того, що Закон України «Про споживчу кооперацію». Статут Центральної спілки споживчої кооперації України, статути обласних і районних спілок і споживчих товариств відображають Міжнародні кооперативні принципи, здійснюють свою діяльність на демократичних засадах, у відповідності з цими принципами Укоопспілка у жовтні 1992 р. була прийнята до складу Міжнародного кооперативного альянсу (МКА), який на той час об´єднував понад 700 мільйонів пайовиків з 92 країн світу. Укоопспілка стала повноправним учасником світового кооперативного руху.
Важливе значення має й те, що в цей період, у 1990 р., для кращого вирішення питань соціального захисту працівників системи і ініціативи трудових колективів створено професійну спілку працівників споживчої кооперації.
Тоді ж у травні 1992 року була заснована і з того часу регулярно видається кооперативна газета «Вісті...», на сторінках якої висвітлюється діяльність і проблеми, роль і можливості споживчої кооперації у поліпшенні економічного і соціального становища пайовиків, працівників системи, всього сільського населення.
10. Після XVI з´їзду споживчої кооперації нормотворча та організаційна робота в споживчій кооперації продовжується. Вживаються заходи щодо реалізації Закону України «Про споживчу кооперацію», рішень XVI з´їзду споживчої кооперації, по забезпеченню захисту економічних організаційних прав та інтересів пайовиків, споживчих товариств і спілок, про виживання в умовах затяжної економічної кризи в усіх галузях народного господарства України.
Серед внутрішньокооперативних нормативних актів, прийнятих уповноваженими органами Укоопспілки в межах делегованих їм повноважень, найбільшого значення для зміцнення системи мають постанови других зборів Ради Укоопспілки шістнадцятого скликання від 28 червня 1994 р. «Про діяльність споживчої кооперації в поточному році та основні шляхи подолання негативних явищ у роботі кооперативних організацій і підприємств» і «Про порядок розмежування та закріплення власності в системі споживчої кооперації України». Другою постановою, наприклад, було затверджено Положення про порядок розмежування та закріплення власності в системі споживчої кооперації України. Відповідно до рішення XVI з´їзду споживчої кооперації України, постанов зборів Ради Укоопспілки здійснено перерозподіл кооперативного майна споживспі- лок всіх рівнів на користь основної ланки — споживчих товариств. За станом на 1 липня 1995 р. частка власності споживчих товариств у загальній власності споживчої кооперації збільшилась з 31% до 68,2%. Частка власності Укоопспілки зменшилась з 11% до 3%, Кримспоживспілки та облспоживспілок і райспоживспілок разом взятих - з 58% до 28,2%.
Наступним етапом реформування власності була персоніфікація майна у споживчих товариствах. Майно, яке було передано спілками споживчим товариствам, рекомендувалось поділити на дві частини: подільну і неподільну. До неподільного фонду рекомендувалось зарахувати до 51% переданого майна у вартісному вираженні з використанням його на загальнокооперативні потреби. Не менше 49% майна рекомендувалось зарахувати до подільного фонду і у вартісному вираженні розподілити на частки між пайовиками пропорційно пайового розміру кожного з них. На цю частку кожному пайовику щорічно нараховуються дивіденди, якщо він залишає свою частку в товаристві. Кожен член товариства має право отримати свою частку в натурі і розпоряджатись нею за власним розсудом.
11. Серед постанов третіх зборів Ради Укоопспілки шістнадцятого скликання від 15 березня 1995 р. треба відзначити постанови «Про стан та заходи для поліпшення організації та підвищення ефективності внутрішньокооперативного контролю в споживчій кооперації України» і «Про матеріальне і соціальне забезпечення працівників споживчої кооперації України». Першою постановою було затверджено Положення про організацію внутрішньокооперативного контролю в системі споживчої кооперації України. Положення прийнято з метою удосконалення контролю в споживчій кооперації України, визначення структури контролюючих органів, форм і методів організації їх роботи, забезпечення дійового захисту інтересів і прав пайовиків та обслуговуючого населення, посилення впливу внутрішньокооперативного контролю на поліпшення господарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, споживспілок, створених ними підприємств, організацій і установ та збереження їх колективної власності.
Положення грунтується на вимогах Закону України «Про споживчу кооперацію» (статті 3 та 17, пункт 7) про те, що споживча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державного управління, політичних та інших громадських організацій, що забороняється втручання органів державної виконавчої влади у фінансово-господарську та іншу діяльність споживчих товариств, спілок га їх підприємств, установ і організацій.
Другою постановою затверджено Примірне положення про матеріальне та соціальне забезпечення працівників споживчої кооперації України. Ним передбачаються форми і методи оплати праці, виплати надбавок за вислугу років або ж за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, встановлення доплат і премій, заохочень за сумлінну роботу, грошової допомоги при виході на пенсію.
12. П´ятими зборами Ради Укоопспілки, які відбулись 18 квітня 1996 р., були прийняті постанови з таких питань: «Про розмір неподільної і подільної частин статутного фонду (капіталу)» і «Про зміни і доповнення до Положення про порядок розмежування і закріплення власності в системі споживчої кооперації». Першою постановою було встановлено розмір неподільної і подільної частин статутного фонду (капіталу) для спільних підприємств Укоопспілки, Кримспоживспілки та облспоживспілок.
Другою постановою були внесені зміни і доповнення до Положення про порядок розмежування та закріплення власності в системі споживчої кооперації України, затвердженого 28 червня 1994 р. Це Положення прийнято в новій редакції. Воно дає право працівникам підприємств, організацій, об´єднань та установ споживчої кооперації, які на 1 січня 1996 р. не були членами споживчих товариств, але мають бажання набути право на частку в майні споживчого товариства, вступити протягом 1996 р. в його члени у відповідності із ст. 6 Закону України «Про споживчу кооперацію». Положенням визначається порядок та умови розмежування майна споживчих товариств серед пайовиків (другий етап реформування), визначення розмірів часток кожного пайовика і видача на них гарантійних посвідчень.
Постановою п´ятих зборів «Про підсумки фінансово-госпо-дарської діяльності споживчої кооперації України за 1995 р. та основні напрями роботи кооперативних організацій у поточному році» передбачені конкретні заходи щодо підвищення ефективності роботи всіх суб´єктів господарювання в умовах економічних перетворень у державі.
Велике значення для розвитку всіх видів кооперації має Конституція України, що прийнята 28 червня 1996 року, в статті 36 якої закріплено право громадян на свободу об´єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а статтею 13 Конституції підтверджено, що усі суб´єкти права власності рівні перед законом. Тим самим конституційно забезпечується право громадян об´єднуватись в кооперативи (товариства) та їх об´єднання (спілки), а також захист кооперативної власності, хоч як окрема Форма власності в Конституції вона, на жаль, не названа.
Уже після прийняття Конституції України за дорученням Кабінету Міністрів України Міністерством сільського господарства і продовольства України було розроблено проект Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», який 17 липня 1997 р. був прийнятий Верховною Радою України . Доцільно було б прийняти такий Закон також про промислову кооперацію, а також нормативні акти про інші види кооперації (житлово-будівельну, дачну, садівничу, гаражну та ін.). З їх прийняттям буде врегульована діяльність всіх видів кооперації, а їх діяльність та економічні права і інтереси будуть надійно захищені законодавством України.