Кооперативне право
§6. Система кооперативного права
1. Система кооперативного права — це структура галузі. Галузь розглядають як систему високого порядку, її утворення пов´язують іі значним за часом і масштабами процесом еволюційного розвитку . Формування молодої основної галузі права відбувається шляхом поступового перетворення правових спільностей звичайно в такому типовому порядку: правовий інститут — підгалузь — комплексна спеціалізована галузь — основна спеціальна галузь. Структура права України — багаторівнева структура, що охоплює чотири основні її рівні: структура окремого нормативного припису; структура правового інституту; структура галузі права; структура права в цілому, тобто система права (у спеціальному значенні цього терміна).
2. Структура кооперативного права як галузі права — це науково обґрунтоване розміщення кооперативно-правових інститутів, тобто будова й внутрішня форма організації системи кооперативного права, яка є єдністю зв´язків між її елементами. Елементами кооперативно-правової структури є правові норми та інститути. Інститут права можна визначити як об´єктивно відокремлену всередині однієї галузі або декількох галузей права сукупність взаємопов´язаних юридичних норм, об´єднаних спільністю регулювання конкретного виду суспільних відносин. Отже, систему кооперативного права обґрунтовано буде розглядати як структуру, елементами якої є кооперативно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності.
Структура кооперативного права визначається особливостями суспільних відносин, які ним регулюються.
3. Визначення системи кооперативного права має важливе наукове й практично-прикладне значення для глибокого вивчення кооперативно-правового матеріалу, систематизації законодавства, застосовування й тлумачення правових норм, характеристики співвідношення понять системи кооперативного права як галузі права, галузі юридичної науки і навчальної дисципліни.
4. Кооперативно-правові норми та інститути поділяються на загальні й спеціальні, або особливі. Загальні становлять загальну частину кооперативного права. Ними регулюються усі відносини, що є предметом кооперативного права. Це норми про: кооперацію як форму добровільного об´єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності; систему кооперації, типи і види кооперативів та їх головні завдання; кооператив та його члени, кооператив і трудовий колектив; власність кооперативу та її правову охорону; створення кооперативу й принципи його діяльності; статут кооперативу і членство в ньому; права й обов´язки членів кооперативу; управління кооперативом; припинення його діяльності; об´єднання (спілки, асоціації) кооперативів; основи господарської діяльності кооперативу; структуру майнових фондів; доходи та їх розподіл; оподаткування доходів у кооперативах; фінанси кооперативу; кредит і розрахунки; соціальний розвиток кооперативу; працю в кооперативах та її оплату; матеріально-технічне забезпечення кооперативу; зовнішньоекономічну діяльність кооперативу; відносини державних органів з кооперативами; облік, звітність і контроль.
Серед численних норм найбільш важливими є ті, що в своїй сукупності становлять інститути права членства, засновництва (участі), самоврядування й права власності кооперативів. Довкола інституту права членства концентруються всі інші правові інститути. Особливе правове і соціально-економічне значення мають ті правові норми загальної частини кооперативного права, якими встановлюється, що кооператив в інтересах виконання своїх завдань вправі приймати будь-які рішення, якщо це не суперечить чинному законодавству або його статуту.
Рівно ж на особливу увагу заслуговують норми про те, що кооператив має право звернутись до суду або до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним акта, виданого органом державного управління, який не відповідає його компетенції або з порушенням вимог законодавства.
5. Спеціальна, або особлива, частина охоплює правовим регулюванням спеціальні (окремі) підгрупи кооперативних суспільних відносин. Це норми, які мають своїм призначенням регулювати особливості окремих видів кооперативів: а) сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів; б) кооперативів у сферах виробництва й послуг; в) споживчих кооперативів. Предметом регулювання з приводу їх функціонування є особливості економічного механізму їх господарювання, право власності, реалізації продукції кооперативів у сферах виробництва й послуг, членства у відповідному кооперативі, виборно-представницьких органів і форм їхньої діяльності.
6. Програма навчального курсу кооперативного права також повинна складатися із загальної та особливої частин. Загальна частина має охоплювати предмет і метод правового регулювання; історію розвитку та витоки (джерела) кооперативного права; поняття та ознаки кооперативу; кооперативні правовідносини, їх місце в системі суспільних відносин; членство в кооперативі: типи і види кооперативів й принципи їх діяльності; правове становище кооперативів різних видів і створюваних ними об´єднань (асоціацій, спілок), а також підприємств та організацій; порядок створення і ліквідації кооперативів; економічні основи господарського механізму в системі кооперації.
В особливій частині належить відобразити питання, що стосуються окремих систем кооперації. У ній є підстави виділити підгалузі й субінститути права власності у залежності від існуючих кооперативних систем (право власності в колективних сільськогосподарських підприємствах, право власності в споживчій кооперації), питання про особливості здійснення господарської і фінансової діяльності у кооперативах відповідних систем кооперації, кооперативного самоврядування, договірних відносин, питання про відносини державних органів з кооперативами й про правові гарантії дотримання прав і законних інтересів кооперативів та їх членства, а також про зовнішньоекономічну діяльність. До спеціальної частини кооперативного права належить віднести розділ про кооперативне право зарубіжних країн.