• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

§3. Функції і завдання кооперативного права

1. Активна роль права проявляється в його функціях. Під ними розуміють напрями правового впливу на суспільні відносини. У них виражена службова роль та одне з основних завдань права. Соціальним же призначенням права є організація суспільних відносин.

2. Функції кооперативного права разом з властивими йому методами регулювання суспільних відносин і галузевими принципами визначають соціальне призначення права й показують, яка предметна діяльність, які відносини організуються і регулюються правом. У теорії права найбільш поширеним є поділ функцій права на регулятивні (статична і динамічна) та охоронні1. В окремих джерелах ці функції доповнюються запобіжно-виховними і запобі-жно-стимулюючими2.

3. За допомогою регулятивної функції досягається реалізація конституційного права на об´єднання громадян, забезпечення суб´єктивних прав та обов´язків кооперативів та їх членів у сфері майнових, господарських, організаційно-управлінських і трудових відносин, забезпечується врегулювання нормами кооперативного права відносин власності у кооперативах, створення об´єднань кооперативів (асоціацій, спілок) та їх органів управління, а також забезпечується самостійність економічної і соціальної діяльності кооперативів. Ця функція дозволяє виявити інтегрованість окремих правових інститутів кооперативного права, яка втілюється у спільності принципу самостійного визначення кооперативами напрямів їх виробничо-господарської діяльності. Більшість кооперативно-правових норм виконує регулятивну функцію. Завдяки їм в основному реалізується правосуб´єктність кооперативів.

4. Охоронна функція в юридичній літературі характеризується як напрям правового впливу, спрямованого на охорону суспільних відносин і витіснення чужих суспільству відносин1. Вона поряд з регулятивною функцією дозволяє конкретизовано і детальніше розкрити соціальне призначення кооперативного права, показати його роль стосовно до кооперативних правовідносин. Наявність охоронної функції забезпечує захист порушених суб´єктивних прав кооперативів та їхніх членів. Зміст охоронної функції з достатньою повнотою розкривається при аналізі ст. 32 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», ст. 13 Конституції України, в якій проголошено, що держава забезпечує захист прав усіх суб´єктів права власності і господарювання, статей 10 і 17 Закону України «Про споживчу кооперацію». Ст. 10 Закону «Про споживчу кооперацію» встановлює, що власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Майном споживчих товариств та їх спілок можуть розпоряджатися тільки загальні збори, конференції та з´їзди відповідних спілок або уповноважених ним органів. У п. 7 ст. 17 цього ж Закону міститься норма про заборону втручання у фінансово-господарську та іншу діяльність споживчих товариств, спілок та їх підприємств, установ і організацій з боку органів державної виконавчої влади. Якщо внаслідок видання державним органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства порушуються права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до судових органів з заявою про визнання такого акта недійсним.

У відповідності зі ст. 32 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» збитки, завдані кооперативу (об´єднанню) внаслідок виконання вказівок органів державної влади або їх посадових осіб, що порушують права кооперативу (об´єднання), а також внаслідок невиконання чи неналежного виконання органами державної влади передбачених законодавством обов´язків щодо кооперативу (об´єднання), підлягають відшкодуванню цими органами.

5. Запобіжно-виховна функція за своїм призначенням і змістом тісно пов´язана з охоронною, доповнює її. Вона має на меті запобігати правопорушенням, а коли ж їх вчинено, то кооперативи повинні вживати заходів, щоб до правопорушників було застосовано компетентними органами відповідне кримінальне покарання чи адміністративне або дисциплінарне стягнення й покладено на них обов´язок відшкодувати завдані кооперативам збитки. Суть цієї функції відображено в п. 6 ст. б Закону «Про споживчу кооперацію» і в пп. 14, 15, 16 Примірного статуту споживчого товариству. У п. 16 Статуту наведені стягнення, що є характерними для кооперативного права. До членів споживчого товариства, які порушують Статут, відповідно до цього пункту можуть вживатися заходи громадського впливу (попередження, громадський осуд). Там же записано, що член споживчого товариства, який допустив грубе або повторне порушення, може бути виключений зі споживчого товариства.

6. Суть запобіжно-стимулюючої функції в кооперативному праві полягає в стимулюванні різними правовими засобами бажаної для суспільства і держави правомірної поведінки кооперативів та їхніх членів (пайовиків). Згідно з п. 1 ст. 32 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» держава гарантує дотримання прав і законних інтересів кооперативів (об´єднань) та їх членів, максимально сприяє розвитку і зміцненню господарської самостійності кооперативів.

7. Завдання кооперативного права як важливого соціального фактора успішного розвитку кооперативів й правового регулювання діяльності всіх їх видів полягає перш за все у відродженні і зміцненні демократичних основ кооперативних організацій, захисті інтересів їх членів з метою поліпшення їхнього економічного і соціального стану. Цьому стратегічному завданню підпорядковані всі норми кооперативного права й правозастосовча діяльність органів управління кооперативів. Тому поряд з першочерговим завданням галузі кооперативного права об´єктивно існує ряд інших важливих завдань, які зводяться до наступного: а) закріплення правового статусу кооперативів відповідних видів та типів; б) ефективного застосування властивих кооперативному праву методів і принципів демократичного управління; в) досконалого й ефективного диференційованого правового регулювання відносин, які виникають у процесі створення і діяльності кооперативів; г) чіткого визначення меж і напрямів правозастосовчої діяльності органів управління кооперативів та їх об´єднань (асоціацій, спілок).

8. З практичного погляду на особливу увагу заслуговує завдання чіткого визначення меж і напрямів правозастосовчої діяльності. Воно має на меті виявити, в якому обсязі буде юридично виправданим застосування правових норм, що містяться в Конституції України, в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» стосовно виробничих сільськогосподарських кооперативів та Закону України «Про споживчу кооперацію» стосовно споживчих товарів, і наскільки вони є ефективними. Це завдання пов´язується з потребою встановлювати диференційований підхід до правового регулювання діяльності різних видів кооперативів, визначати пріоритетність у забезпеченні сприятливого розвитку, зокрема, виробничих, сільськогосподарських кооперативів, споживчих товариств та їх спілок.

9. Завдання досконалого й ефективного диференційованого правового регулювання має на меті поліпшити правотворчу діяльність органів управління кооперативів, установлювати в законодавчих актах норми щодо належного постачання матеріально-технічними засобами, пільгового оподаткування і кредитування таких кооперативів, як виробничі сільськогосподарські, споживчі, сервісні та ін.

10. Серед постійних і найважливіших завдань кооперативного права чільне місце займають питання захисту права власності кооперативів, правового інституту членства, реального здійснення суб´єктивних прав і дотримання статутних обов´язків усіма учасниками кооперативних правовідносин.

11. Завданнями кооперативного права як галузі права та ефективного застосування його норм визначаються завдання науки кооперативного права. Її можна визначити як систему знань про правове регулювання кооперативних відносин, їх стан і тенденцію розвитку на основі чинного законодавства, результатів аналізу й узагальнення практики застосування кооперативно-правових норм. Нею досліджується ефективність правових норм чинних законів, інших нормативно-правових актів, у тому числі статутів, аналізується правозастосовча діяльність стосовно кожного з інститутів кооперативного права, виробляються рекомендації, в першу чергу для удосконалення законодавчих актів через Верховну Раду України, яка згідно зі ст. 75 Конституції України є єдиним органом законодавчої влади в нашій державі.