• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кооперативне право

Вступ. Кооперативне право як навчальна дисципліна

Відродження справжньої кооперації, яка виникла в Україні в 60-і роки минулого сторіччя, є одним з напрямів економічної реформи, пристосування її діяльності до ринкової економіки.

Як засвідчує історичний досвід, кооперація не властива централізованій адміністративній системі прямих державних директивних завдань і регламентацій, в сферу яких була втягнута і кооперація колишнього СРСР.

У радянський період мало місце втручання державних органів в кооперативну діяльність, обмеження прав громадян на кооперацію. Так. в 30-х роках в СРСР, в тому числі і в УРСР, була здійснена примусова колективізація сільського господарства. Внаслідок цього заходу було ліквідовано прошарок заможного селянства, яких називали куркулями. В 60-х роках здійснювалися заходи по примусовому укрупненню колгоспів, по перетворенню багатьох з них в радгоспи. У 70-х роках у відповідності з урядовим нормативним актом «Загальним положенням про міжгосподарське підприємство (організацію) в сільському господарстві», затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 14 квітня 1977 р. за вказівками державних сільськогосподарських органів за рахунок майнових внесків і коштів колгоспів-учасників створювались міжколгоспні, державноколгоспні, міжгосподарські підприємства, організації в тваринництві, рослинництві, птахівництві та інших галузях сільського господарства.

Завершальним етапом нігілістичного ставлення партійно-адміністративного апарату колишнього СРСР до кооперації в СРСР стала ліквідація промислової кооперації. ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР своєю постановою від II жовтня 1960 р. № 1698 «Про

промислову кооперацію Української РСР» , прийнятою на виконання відповідної постанови Ради Міністрів СРСР від 20 липня 1960 р. № 784, скасували в Українській РСР промислову кооперацію і органи кооперативного страхування.

В Україні нині діють споживча і сільськогосподарська кооперація, кооперація в сфері послуг, житлово-будівельна, садівницька, дачна, гаражна та інші види кооперації. Законом України «Про споживчу кооперацію» врегульована діяльність споживчої кооперації, Законом України «Про власність» і Земельним кодексом суб´єктами права колективної власності на майно і на землю визначені сільськогосподарські, в т.ч. садівницькі кооперативи, серед суб´єктів права власності на землю названі дачні і гаражні кооперативи.

Конституція України (ст. 36) закріплює право громадян України на свободу об´єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних і культурних інтересів. Усі об´єднання громадян рівні перед законом.

Оскільки законодавства про інші види кооперації, крім названих, немає, то в процесі діяльності інших видів кооперації використовується Закон СРСР «Про кооперацію», прийнятий Верховною Радою СРСР 26 травня 1988 року2. Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» з питань, не врегульованих законами України, дозволялось застосовувати закони колишнього СРСР за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України .

Споживча кооперація в Україні діє у відповідності з міжнародними кооперативними принципами, які відтворені в Законі «Про споживчу кооперацію», а також в статутах про споживчі товариства та районні і обласні (республіканської в Автономній Республіці Крим) спілки споживчих товариств України. Споживчі товариства і спілки об´єднані в Центральну спілку споживчих товариств України (Укоопспілку), яка в 1993 році як така, що відповідає міжнародним кооперативним принципам, була прийнята в Міжнародний кооперативний альянс.

Незважаючи на затяжну економічну кризу в економіці України споживчі товариства і спілки справджують мету їх призначення — на основі добровільного об´єднання в кооперативи (товариства) і взаємодопомоги забезпечити ефективність сільськогосподарського та іншого виробництва, надання послуг і поліпшення економічного стану членів кооперативу. Це досягається завдяки наявності Закону «Про споживчу кооперацію», за допомогою якого є можливість захитати свої права та інтереси, зберегти своє існування як кооперативної системи, а також тих законів, які підтверджують право на існування інших видів кооперативів.

17 липня 1997 р. прийнято Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію», який регулює діяльність сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів. Тим самим були створені правові умови для відродження, в Україні сільськогосподарської кооперації. Потребують законодавчого врегулювання кооперативи інших видів, зокрема, промислові, житлово-будівельні, гаражні, садівницькі, дачні тощо.

Після прийняття щодо них законодавчих актів і узагальнення досвіду їх застосування стане можливим підготовка і прийняття консолідованого законодавчого акта — Закону України «Про кооперацію» або ж Кооперативного кодексу України.

За допомогою кооперативних норм встановлюється правовий статус кооперативів та їх об´єднань, членів кооперативу, регулюється їхня кооперативна діяльність в сфері виробництва і послуг, організаційні, майнові, земельні, трудові, господарсько-договірні та інші кооперативні відносини.

Інститути кооперативного права як комплексної галузі права розглядаються у взаємодії з нормами галузей цивільного, адміністративного, фінансового, господарського, трудового, міжнародного та інших галузей права. Таке поєднання норм кооперативного права з нормами сумісних галузей права спрямоване на забезпечення прав та інтересів кооперативів і їх членів, кооперативних об´єднань і створених ними підприємств і організацій, на підвищення ефективності кооперативного законодавства.

Незважаючи на тривалу історію розвитку різних видів кооперації, на стабільність їх організаційних форм і принципів діяльності та наявність законодавчих актів, якими кооперативні відносини врегульовані, в юридичних, економічних, сільськогосподарських і навіть в кооперативних вузах України до цього часу нема навчальної дисципліни, нема ні підручника ні наукового посібника з кооперації. Відсутність навчальної дисципліни кооперативного права у вузах, відсутність монографічних досліджень з основних засад його застосування на практиці, недостатня популяризація кооперативного законодавства в книгах, статтях, інших засобах масової інформації призвело до низького рівня правових знань з цієї надто важливої і надто поширеної сфери суспільного життя і суспільних відносин.

Кооперативне право як правова наука повинна зайняти чільне місце в системі науки українського права, стати однією з провідних її галузей. Кооперативне право — це сума знань про кооперативне законодавство і правових норм з інших галузей права, що стосуються кооперативних відносин, про кооперативно-правові відносини, що функціонують в різних сферах суспільного життя. В цю суму знань входять знання про історію виникнення кооперативного законодавства, про принципи кооперативного права і структуру правових норм і систему правових інститутів, про правотворчу і правозастосовчу діяльність та перспективи розвитку цієї галузі права і галузі науки українського кооперативного права.

Українське кооперативне право як галузь права повинно мати свою навчальну дисципліну. Вона має свій предмет вивчення, принципи і систему науки права. В основі галузі науки кооперативного права лежать вчення про предмет, принципи і методи правового регулювання кооперативних відносин, про витоки кооперативного права, про суб´єкти і об´єкти аграрного права, про право членства і правове становище кооперативів та їх об´єднань. За своїм правовим змістом ці питання належать до загальної теорії кооперативного права, до її першої (загальної) частини.

Другу (особливу) частину науки кооперативного права складають розділи про реалізацію правоздатності кооперативів та їх об´єднань. До них належать розділи про право власності в кооперації, правові засади взаємовідносин держави і кооперації, правове регулювання фінансової і зовнішньоекономічної діяльності, договірних відносин, про юридичне обслуговування кооперативів і охорону кооперативної власності.

Окрему — третю частину навчальної дисципліни становить розділ про загальну характеристику кооперативного права зарубіжних країн.

Опанування викладеними в цьому підручнику правовими знаннями сприятиме підвищенню ефективності законотворчої і правозастосовної діяльності, посиленню захисту прав і інтересів кооперативів та їх об´єднань, членів кооперативних організацій, реалізації одного з основних міжнародних принципів кооперації — стимулювання навчання, забезпечення певного мінімального рівня освіти членів кооперативів.

Авторський колектив підручника висловлює щиру подяку за сприяння і допомогу рецензентам рукопису, кандидатам юридичних наук В.П.Нагребельному та П.Д.Пилипенко.