Торгівля людьми, примусова проституція в останні роки набули особливого поширення як вид незаконного бізнесу. За даними ООН, торгівля людьми займає третє місце по прибутковості після торгівлі зброєю і наркотиками. З подібними процесами Україна зіткнулася вперше, тому ще невідпрацьовані ефективні засоби протидії їм, не вистачає об’єктивних оцінок та аналізу кількісних і якісних характеристик цих процесів.

Криміналістична характеристика торгівлі людьми – це система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки торгівлі людьми, яка відбиває закономірні зв’язки між ними і слугує побудові і перевірці слідчих версій в розслідуванні даних злочинів.

Зміст криміналістичної характеристики злочинів повинен містити в собі лише істотні криміналістично значимі, типові, взаємозалежні ознаки злочину, обумовлені практичною необхідністю. Тому, на нашу думку, криміналістична характеристика торгівлі людьми включає такі елементи: а) способи вчинення торгівлі людьми; б) „слідова картина” торгівлі людьми; в) відомості про особу злочинця; г) відомості про особу потерпілого.

Для вчинення вказаних злочинів також характерні наявність декількох взаємопов’язаних між собою етапів злочинної діяльності та їх ретельне планування, обов’язковими елементами якого, як правило, є:

1) створення різноманітних фірм, які, прикриваючись підприємницькою або спонсорською діяльністю, фактично займаються вербуванням та вивезенням за кордон жінок – громадянок України під виглядом їх подальшого працевлаштування;

2) налагодження корумпованих зв’язків з посадовими особами державних органів, які займаються оформленням та видачею необхідних для виїзду за кордон необхідних документів, а також здійснюють безпосередній контроль за переміщенням громадян через державний контроль України;

3) підшукування поза межами України за участю іноземних громадян (тобто, сутенерів) „ринків збуту” для продажу потерпілих з метою їх подальшої сексуальної експлуатації;

4) підшукування та вербування осіб, які з огляду на вік та зовнішні дані (як правило, молоді жінки у віці від 18 до 30 років) можуть бути використані для продажу з метою саме сексуальної експлуатації;

5) вибір способів для переміщення потерпілих через державний кордон України – законного (за дійсним паспортом, іншими необхідними документами) або незаконного (за підробленими документами або нелегально, взагалі без будь-яких документів);

6) вибір способу оплати та перевезення грошей за поставлений таким чином „товар”.

„Слідова картина” торгівлі людьми – це сукупність абстрагованої інформації про типові матеріальні та ідеальні сліди – ознаки, умови вчинення даного злочину, які є характерними для певних способів вчинення торгівлі людьми і знаходяться в кореляційній взаємозалежності з особою злочинця та особою потерпілого.

Типові „слідові картини” торгівлі людьми доцільніше досліджувати, поділяючи їх за способами вербування потерпілих та способами переміщення їх через державний кордон України. Узагальнення судово-слідчої практики показує, що способи вербування потерпілих та способи переміщення їх через державний кордон обумовлюють найрізноманітніші зв’язки з діяльністю торгівців і відбивають сліди контакту з оточуючими їх об’єктами.

Детальний розгляд проведених досліджень дозволив виявити найхарактерніші ознаки осіб, які складають потенційну групу ризику бути втягнутими в торгівлю або стали об’єктами торгівлі людьми. По-перше, жертви торгівлі людьми – це, як правило, молоді жінки у віці від 17 до 25 років. Потерпілі, які не відповідають цим віковим параметрам – скоріше виключення, що підтверджує правило.

По-друге, потерпілі звичайно відрізняються привабливою зовнішністю. Співробітники підрозділів по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, фіксують той факт, що потерпілих з відразливою зовнішністю майже не буває. Це представляється цілком логічним, оскільки за привабливих жінок можна одержати більше грошей і тому вони користаються більш високим попитом.

По-третє, абсолютна більшість жертв торгівлі людьми – з малозабезпечених родин та з родин з умовно середнім статком.

По-четверте, багато молодих жінок, які стали жертвами торгівлі людьми, виросли в неповних родинах (як правило, виховувала одна мати).

По-п’яте, в більшості випадків, освіта у потерпілих – середня, а іноді навіть і незакінчена середня.

По-шосте, на момент вербування всі потерпілі були безробітними, хоча деякі з них раніше працювали продавщицями на ринках чи в кіосках, але більшість з них раніше ніде не працювали. Тобто, це особи, які завдяки своїм особистим якостям та в силу зовнішніх обставин стають об’єктами купівлі-продажу або інших протиправних угод відносно людини.

Певні криміналістичні особливості має торгівля людьми, в зв’язку з тим, що цей злочин здійснюється злочинними групами. Для криміналістичної характеристики таких злочинів суттєве значення мають дані про формування таких груп (кількісний склад, вікова структура, ступінь згуртованості, професійні знання та ін.). Існування родинних зв’язків в злочинній ланці (дочка – мати; чоловік – дружина) є дуже характерним для даного виду злочинів. Така родинність підвищує рівень організованості цих груп, придає їм більшу оперативність у вирішенні поточних питань і збільшує рівень конспірації.

Необхідність включення до методики розслідування торгівлі людьми етапу виявлення ознак злочину обумовлена перш за все специфікою механізму вчинення торгівлі людьми та особливостями одержання первісної інформації, підвищеною латентністю даного виду злочину і складністю виявлення його ознак.

Виявлення ознак торгівлі людьми – це діяльність уповноважених на те органів, що передує порушенню кримінальної справи, спрямована на встановлення можливих фактів продажу, іншої оплатної передачі людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам), і являє собою матеріальну і правову передумову розкриття та розслідування даного виду злочину.

До основ криміналістичного забезпечення діяльності по виявленню торгівлі людьми, на наш погляд, повинні входити: способи та прийоми виявлення ознак торгівлі людьми; техніко-криміналістичні засоби діяльності по їх виявленню; засоби та прийоми оперативно-розшукової діяльності для виявлення ознак торгівлі людьми; особливості взаємодії правоохоронних органів різних держав по виявленню ознак цих злочинів; основні напрямки підвищення ефективності роботи по виявленню торгівлі людьми тощо.

Ефективність розслідування залежить від того, наскільки діяльність слідчого та взаємодіючих з ним органів дізнання відповідає особливостям злочину та обстановки, що складається під час розслідування. Така відповідність насамперед багато в чому визначається чітким уявленням про предмет доказування, встановлення якого, в свою чергу, є кінцевою метою розслідування.

До обставин, що підлягають встановленню по справам про злочини, пов’язані з торгівлею людьми, входять: обставини, передбачені ст. 64 КПК України; обставини, передбачені диспозицією ст. 149 КК України та інших статей Кримінального кодексу; обставини, які не входять до предмету доказування, але мають важливе значення для успішного розслідування кримінальної справи.

Вирізнення типових слідчих ситуацій і розробка на цій основі рекомендацій з методики розслідування окремих видів злочинів необхідні для правильної побудови слідчих версій, визначення напрямку подальшого розслідування, виявлення обставин, що мають значення для справи, вибору комплексу та черговості слідчих дій.

На наш погляд, усі слідчі ситуації в справах про торгівлю людьми, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи, в залежності від обсягу та змісту даних, що послужили підставою до порушення кримінальної справи та інформації про злочинця. Ці ситуації такі:

1) Наявні ознаки торгівлі людьми і відома особа (особи), яка її вчинила.

2) Наявні ознаки торгівлі людьми, особа (особи), яка її вчинила, не відома.

3) Наявні ознаки торгівлі людьми і відомості про злочинця, але місцезнаходження останнього не відоме.

Одним з перспективних напрямків оптимізації і підвищення ефективності розслідування окремих видів злочинів є дослідження і подальша розробка проблеми типових версій. Використання систем типових версій вносить у розслідування елемент точності, повноти розслідування, допомагає слідчому проаналізувати відомі йому аналогічні ситуації і відібрати підходящі під конкретний випадок з літературних джерел.

Найбільш типовими загальними версіями у справах про торгівлю людьми є наступні:

1) Факт вчинення торгівлі людьми незаперечний.

2) Має місце торгівля людьми, пов’язана з вчиненням інших злочинів (ст. 149 і ст.ст. 331, 358 КК України та ін.).

3) В даному випадку вчинено не торгівлю людьми, а інший злочин (ст.ст. 302, 303 КК та ін.).

4) Факт вчинення торгівлі людьми відсутній, особа, яка звернулася з заявою про вчинення відносно неї торгівлі людьми, зробила це з метою уникнути кримінальної відповідальності за заняття проституцією або отримання допомоги від неурядових громадських організацій.

Узагальнення практичного досвіду свідчить, що однією з вирішальних умов підвищення ефективності розкриття і розслідування торгівлі людьми є постійно діючі слідчо-оперативні групи. В таких групах ефективна тактична взаємодія співробітників досягається розробкою процесуальних дій і оперативно-розшукових заходів з конкретизацією завдань і обов’язків кожного з учасників на певному етапі розслідування. У свою чергу, організаційна взаємодія забезпечується вертикальними зв’язками підпорядкування і горизонтальними зв’язками інформаційного обміну та співробітництва. Кількісний склад слідчо-оперативної групи може змінюватись в залежності від складності розслідуваного злочину та обсягу виконуваної роботи.

Допит потерпілих і свідків – це найбільш поширений спосіб одержання доказів у справах аналізованої категорії. У справах про торгівлю людьми специфіка тактики допиту свідків і потерпілих полягає в загальних його положеннях. Особливість цієї слідчої дії полягає насамперед у предметі допиту, колі осіб, які можуть бути у справі свідками, у способах їх виявлення, послідовності проведення допиту. Специфічність допиту обумовлена обстановкою вчинення злочину, витонченістю способів вчинення торгівлі людьми, функціями певних осіб, які допитуються в справі як свідки.

Свідків по справах даної категорії можна умовно згрупувати в три групи:

1) до першої групи свідків можна віднести осіб, які можуть підтвердити вчинення певних дій підозрюваними (обвинуваченими) по підготовці або вчиненню ними торгівлі людьми. Специфічність цієї групи свідків полягає в потенційно більшій інформованості їхніх показань порівняно з показаннями інших свідків, а також можливості перевірки процесу формування їхніх показань;

2) до другої групи належать свідки з числа осіб, які добре знають потерпілих (друзі, знайомі, товариші по роботі, сусіди, деякі з родичів потерпілих тощо);

3) третя група – свідки з числа осіб, що добре знають підозрюваних (обвинувачених). Допит вказаної категорії свідків сприяє повному і всебічному з’ясуванню як позитивних, так і негативних сторін особи підозрюваного, його способу життя, нахилів та інтересів. При цьому отримані відомості дозволяють встановити психологічний контакт з підозрюваним.

Під час проведення допиту потерпілих необхідно враховувати їх психологічний стан і акцентувати увагу не тільки на обставинах вчинення злочинів відносно тих потерпілих, які допитуються, але й інших осіб, про яких їм відомо, що вони також постраждали внаслідок торгівлі людьми або іншої злочинної діяльності, зокрема, їх разом вивозили за кордон, примушували до зайняття проституцією тощо. Йдеться про встановлення не тільки анкетних даних таких осіб, як правило, потерпілим відомі лише ім’я або прізвище співвітчизниць, інколи – регіон України, в якому останні мешкали раніше до вивезення за кордон, а їх особистих прикмет, часу та способу перетинання державного кордону, місць, де вони вимушені зараз працювати, дані про їх „хазяїв”, як українських, так і іноземних тощо.

Нами узагальнено перелік питань, які мають бути з’ясовані під час допиту потерпілих у справах про торгівлю людьми: а) питання, що стосуються особових даних потерпілої; б) питання, що стосуються вербування потерпілої; в) питання, що стосуються переправлення потерпілої за кордон; г) питання, що стосуються місця призначення; д) питання, що стосуються роботи потерпілої; е) питання, що стосуються інших умов праці потерпілої; ж) питання, що стосуються примушування потерпілої до роботи; з) питання, що стосуються втечі потерпілої.

Необхідність спеціальних правил отримання, перевірки й оцінки показань підозрюваного визначається їх специфікою як вихідних від особи, яка зацікавлена у певних результатах справи і використовує дачу показань для реалізації свого права на захист. Характер цих правил визначений і тим, що підозрюваний частково, а з моменту закінчення досудового слідства повністю (будучи обвинуваченим) знає зміст зібраних у справі доказів.

Допит підозрюваних при розслідуванні торгівлі людьми має свої особливості, які полягають в тому, що цей злочин вчиняється в більшості випадків групою осіб. Приймаючи це до уваги, слідчий повинен, для досягнення мети допиту, з числа всіх підозрюваних у вчиненні торгівлі людьми, першими допитати учасників групи з менш сильними вольовими якостями, а також осіб, чия участь у діяльності злочинної групи мала другорядний характер. Як правило, ці особи більш схильні до продуктивного контакту зі слідчим і дачі більш відвертих показань. Осіб, які за розподілом ролей у злочинній групі виконували рядові, суто “технічні” обв’язки вербувальників, кур’єрів, “провідників” тощо, доцільно допитувати акцентуючи увагу, передусім, на фактичних обставинах подій, що відбувалися, виконанні ними вказівок саме організаторів подій, що відбувалися, виконанні ними вказівок саме організаторів злочину, їх обізнаності щодо кінцевої мети злочинної діяльності, поступово підводячи їх до готовності „співпрацювати” з правоохоронними органами. Основною метою при цьому слід вважати з’ясування всіх обставин вчинення злочинів та причетних до цього осіб, які відомі підозрюваним, встановлення додаткових епізодів злочинної діяльності та визначення напрямків подальшого проведення слідчих дій.

Метою проведення обшуку при розслідуванні торгівлі людьми, виходячи з визначення є виявлення і вилучення предметів і документів, що мають доказове значення. Це передусім трудові договори (контракти) з потерпілими та іншими особами, боргові розписки, закордонні та громадянські паспорти потерпілих та інших осіб тощо, а також інші предмети, що можуть служити речовими доказами і будуть використані для встановлення істини по справі. Відшукані документи, пов’язані з вивезенням жінок за кордон, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства вилучаються, оглядаються та приєднуються до кримінальної справи як речові докази, оскільки у подальшому вони підлягають експертному дослідженню та можуть використовуватися під час допитів свідків, а також підозрюваних та обвинувачених з метою доказування вчинення останніми злочинів.

Узагальнення слідчої практики показує, що найчастіше виїмці підлягають такі документи: анкети для отримання закордонних паспортів; митні декларації; трудові договори (контракти); копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення та переводи; установчі документи, що підтверджують право на заняття туристичною діяльністю, діяльністю по працевлаштуванню (в тому числі і за кордоном); проїзні квитки, білети; списки пасажирів; довідки з МТС про телефонні переговори торгівців та їх співучасників, включаючи і мобільний зв’язок; банківські дозволи на вивіз валюти; відомості про проживання в готелях і т. ін.