До першочергових слідчих дій у справах про торгівлю людьми, спрямованих на пошук нових доказів та процесуальне закріплення зібраних, також відносяться:

- виїмки, а у передбачених законом випадках – обшуки, у приміщеннях державних органів, організацій та установ, причетних до оформлення документів, необхідних для виїзду за кордон, з метою виявлення та вилучення усіх наявних примірників, копій, що пов’язані з їх оформленням та подальшим використанням;

- обшуки за місцем проживання осіб, які причетні до вчинення вказаних злочинів, у тому числі і посадових осіб державних органів, організацій та установ з тією ж метою, а також з метою відшкодування у подальшому шкоди, заподіяної злочином [42, с. 101-102].

У 67,3% вивчених кримінальних справах про торгівлю людьми на початковому етапі розслідування проводилися обшуки і у 65,4% кримінальних справах проводилися виїмки. Крім того, відповідно 46,9% і 53,1% опитаних слідчих та 43,4% і 50,7% оперативних працівників вказали на обшук і виїмку як на одні з найбільш характерних слідчих дій на початковому етапі розслідування торгівлі людьми.

Обшук – одна з найважливіших першочергових слідчих дій в справах про торгівлю людьми, яка регламентується кримінально-процесуальним законом та спрямована на примусове обстеження приміщень, прилеглих до них територій (ділянок місцевості) та окремих громадян для виявлення і вилучення знарядь злочинів, майна і цінностей, здобутих злочинним шляхом, інших предметів і документів, що мають значення для розслідування, а також для викриття і затримання злочинців. Його результати значною мірою визначають повноту та ефективність процесу доказування торгівлі людьми.

Слід відзначити, що проведення цієї слідчої дії як при розслідуванні торгівлі людьми, так і при розслідуванні інших злочинів, вимагає суворого дотримання гарантованих діючим законодавством прав громадян. Стаття 30 Конституції України передбачає, що кожному гарантується недоторканість житла.

Метою проведення обшуку при розслідуванні торгівлі людьми, виходячи з визначення є виявлення і вилучення предметів і документів, що мають доказове значення. Це передусім трудові договори (контракти) з потерпілими та іншими особами, боргові розписки, закордонні та громадянські паспорти потерпілих та інших осіб тощо, а також інші предмети, що можуть служити речовими доказами і будуть використані для встановлення істини по справі:

- будь-які документи, пов’язані з процесом вербування, такі як копії рекламних оголошень, ділові щоденники з записами про призначені зустрічі, листи до курсів іноземних мов, до візових відділів посольств тощо;

- готівка, кредитні картки, чекові книжки та інші документи, пов’язані з будь-якими фінансовими операціями, незалежно від того, наскільки незначними можуть бути ці операції;

- документи у будь-якій формі, пов’язані з виплатами, які роблять жертви торгівцям людьми, такі як журнали щоденних виплат, квитанції грошових переказів тощо;

- проїзні документи: квитки, квитанції, талони на посадку, багажні бирки тощо;

- документи у будь-якій формі, пов’язані з оформленням паспортів та віз, включаючи будь-які запрошення, трудові контракти, форми шлюбних агенцій тощо;

- будь-які документи, пов’язані з організацією проституції, такі як рекламні матеріали, графіки роботи, прейскуранти сексуальних послуг, стандартні тексти відповідей на телефонні дзвінки тощо;

- будь-які документи, пов’язані з орендою приміщень, конспіративних квартир тощо;

- будь-яке обладнання зв’язку та комп’ютерна техніка тощо;

- будь-які інші речі, які вказують на витрати, що перевищують законні джерела прибутку, які належать підозрюваним, включаючи автомобілі, ювелірні вироби, техніку тощо [48, с. 192].

Крім того, під час обшуку підлягають вилученню предмети, що не мають безпосереднього відношення до вчинення торгівлі людьми, але характеризують особу торгівця і його діяльність. Це можуть бути предмети, які вилучені з цивільного обороту або які зберігаються без належного дозволу (зброя, наркотичні засоби та ін.), а також предмети та цінності, нажиті злочинним шляхом.

Обшук повинен проводитись уважно та прискіпливо і може вимагати великих витрат часу. Торгівля людьми триває довгий час та пов’язана з великою кількістю матеріалів, кожен з яких може мати доказове значення. Навіть маленький клаптик паперу може містити важливий доказ, наприклад, номер телефону, адресу електронної пошти або Інтернет-сайту, банківський рахунок тощо.

Безпосередньо перед проведенням обшуку слідчий повинен ретельно підготуватися до нього. Якісно проведена робота по підготовці до проведення обшуку визначає успіх цієї слідчої дії. Підготовка до проведення обшуку включає:

  1. Збирання та аналіз необхідної інформації, що характеризує особу, яку обшукують (професія та рід занять; навички, звички, нахили; спосіб життя, звичний розпорядок у родині; склад сім’ї, відносини в родині та з сусідами; наявність дачі, гаража, автомашини та їх місцезнаходження; зв’язки і знайомства тощо); місце обшуку (адреса будівлі, її планування; розміри і стан; можливість прихованого підходу; характер ділянки місцевості); шукані предмети і документи (найменування, кількість, форма, осяг, відмінні ознаки, найбільш типові місця їх приховування, можливі прийоми маскування тощо).

Отримання такого роду інформації добувається декількома способами. Один з них полягає у вивченні матеріалів, що знаходяться у кримінальній справі, а саме, протоколів допиту свідків, потерпілих, підозрюваних.

При недостатності матеріалів, які є в кримінальній справі, з них можна отримати необхідні відомості, слідчий, керуючись, ч.3 ст. 114 КПК України дає доручення працівникам карного розшуку на проведення оперативно-розшукових заходів. Це стосується збору інформації про осіб, які обшукуються, про житлові, господарські, службові приміщення, в яких ці особи проживають або працюють і можуть переховувати речові докази. З цією метою оперативні працівники, керуючись ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” можуть здійснювати візуальне спостереження, знімати інформацію з каналів зв’язку, контролювати поштово-телеграфну кореспонденцію, а також одержувати необхідну інформацію шляхом проникнення в житло, транспортні засоби, на земельні ділянки. Ґрунтуючись на інформації, що міститься в цих матеріалах, слідчий володіє даними, які допоможуть йому при проведенні обшуку виявити необхідні предмети і документи та інші речові докази.

  1. Розробку тактичного плану (вибір часу проведення обшуку і способу проникнення в помешкання, що підлягає обшуку; підбір учасників обшуку, розподіл між ними обов’язків та їх інструктаж; заходи безпеки; забезпечення охорони місця обшуку; підготовка транспортних засобів тощо).

Згідно зі ст. 180 КПК України ця слідча дія повинна проводитися, окрім негайних випадків, в денний час. При розслідуванні таких злочинів найбільш важливо обрати момент, коли проведення обшуку може дати бажаний ефект і буде сприяти виявленню предметів і документів, необхідних для встановлення істини по справі. Такий момент слідчий обирає самостійно. Обрання певного періоду проведення цієї слідчої дії визначається такими обставинами:

- встановлення особи, причетної до торгівлі людьми;

- затримання цієї особи;

- наявність інформації (слідчої, оперативної) про знаходження певних предметів і документів у осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Як вже зазначалося, майже всі злочини, пов’язані з торгівлею людьми вчиняються групами осіб, що орієнтовані на тривалу злочинну діяльність. Обшук у осіб, що входять в таку групу, необхідно проводити одночасно, з тією метою, щоб злочинці не могли попередити один одного про проведення обшуку і завдяки цьому виключити знищення речових доказів.

3. Забезпечення групи необхідними технічними засобами (щупи, ультрафіолетові освітлювачі, слідча валіза, засоби фото-, відеозйомки, засоби упаковування вилучених предметів тощо). Приготування технічних засобів проведення обшуку та їх застосування залежить від умов обшуку: у житлі, службовому приміщенні тощо.

Виділені вище елементи підготовки до проведення обшуку в повному обсязі здійснюються в особливо складних випадках, у найбільш важливих справах. У менш складних випадках підготовчі дії спрощуються по необхідності.

Однією з невід’ємних тактичних вимог успіху обшуку виступає його раптовість. Згідно з ч.1 ст. 114 КПК України слідчий повністю відповідає за законне і своєчасне проведення слідчих дій. Тому при розслідуванні торгівлі людьми в ситуаціях, коли особа підозрюваного встановлена до його затримання, проведення обшуків рекомендується планувати одночасно із затриманням, що дозволить використати фактор раптовості і допоможе виявленню важливих доказів. Якщо дані стосовно підозрюваних у вчиненні торгівлі людьми отримані тільки після їх затримання, насамперед слід вжити заходів по встановленню місця постійного чи тимчасового проживання (роботи) осіб, їх співучасників, знайомих та родичів, після чого невідкладно і по можливості одночасно організувати проведення там обшуків.

У зв’язку з цим, очевидно, варто визнати помилковою практику окремих слідчих, які приймають рішення про проведення обшуків лише після проведення всього комплексу першочергових слідчих дій або взагалі обшуків не проводять.

Розглянемо тактичні особливості окремих видів обшуку.

Особистий обшук найчастіше проводиться після затримання особи в порядку ст. 115 КПК України. Метою особистого обшуку є можливе виявлення прихованих предметів та документів, які можуть мати доказове значення: записні книжки, проїзні квитки, білети, чорнові записи тощо.

У тактичному плані особистий обшук слід проводити в два етапи. Перший етап – попередній особистий обшук, метою якого є вилучення предметів, за допомогою яких можливе надання опору, а також предметів та документів, що можуть бути підозрюваним викинуті або знищені. Тому для забезпечення безпеки осіб, які здійснюють особистий обшук, рекомендується поставити вимогу, щоб обшукуваний повернувся обличчям до стіни чи автомобіля, розставив при цьому широко ноги та руки і нахилився вперед. Після чого у першу чергу треба перевірити кишені, одяг, взуття, тобто найбільш вірогідні місця схову вогнепальної і холодної зброї, документів, цінностей і т.п.

Другий етап – детальний особистий обшук, що проводиться у певній послідовності, як правило, зверху вниз, починаючи з головного убору, потім обстежується одяг і взуття.

Обстежуючи головний убір, особливу увагу треба звернути на підкладку, козирок, стрічки, банти, прикраси.

Одяг обстежується в такому порядку: верхній одяг; предмети туалету (ремні, краватки та ін.); нижня білизна. При огляді одягу уважно досліджуються підкладки, шви, лацкани піджака, коміри, відвороти штанів, манжети, плечики, а також старанно прощупуються місця де вшита вата або є латки чи подвійні шари тканини.

Оглядаючи взуття, треба враховувати найбільш типові місця приховування предметів: халяви, підошви, каблуки. Рекомендується також уважно досліджувати устілки взуття та ортопедичне взуття.

Рекомендується старанно оглядати вміст кишень, а також всі супутні предмети: парасольки, запальнички, пачки з сигаретами тощо. При особистому обшуку треба уникати зайвих пошкоджень особистого майна обшукуваного. Розпорювати слід лише в тому випадку, коли є впевненість, що там заховані розшукувані об’єкти.

Особистий обшук проводиться тільки особою, яка є однієї статі з обшукуваним і в присутності понятих тієї ж статі.

Обшук приміщень у тактичному плані є більш складним та трудомістким у порівнянні з особистим обшуком. Як свідчить практика, у справах про торгівлю людьми об’єктами обшуку виступають житлові та службові приміщення, що мають відношення до підозрюваних, співучасників торгівлі людьми, їх знайомих чи родичів.

Почавши обшук з виконання відповідних положень ст. 183 КПК України, слідчий стикається з ситуаціями, коли:

- документи, речові докази надаються на його вимогу особами, які обшукуються, без виникнення будь-яких конфліктів;

- особи, які обшукуються, активно протидіють проведенню обшуку, відмовляються від спілкування зі слідчим і не виконують його законні вимоги.

При наданні з боку особи, яка обшукується, певних документів і предметів, майна, здобутого злочинним шляхом, слідчий робить про це відповідну відмітку протоколі обшуку. У цьому випадку відсутня конфліктна ситуація проведення обшуку. Однак було б помилковим на даній стадії його припинити, бо нерідко зустрічаються ситуації, коли добровільна видача предметів і документів, що є об’єктом пошуку супроводжується:

- прагненням видати частину матеріалів, що компрометують особу, перешкодивши викриттю основної, більш важливої частини;

- видачею необхідних предметів або документів запобігти вилученню значних сум грошей чи цінностей, нажитих злочинним шляхом;

- запобігти викриттю слідів і речових доказів по іншому або інших злочинах.

У цій ситуації слідчий повинен зіставити наявну у нього інформацію про об’єкт пошуку і ту, що запропонувала до видачі особа, яка обшукується. Це зіставлення призведе до позитивного результату при гарній підготовці до проведення обшуку, коли слідчий володіє достатньо повними даними про предмети, що розшукуються. При виникненні обставин, що перешкоджають одержанню такої повної інформації про предмети, що розшукуються, слідчому необхідно поставити перед обшукуваною особою комплекс уточнюючих запитань, які дозволять визначити причину знаходження цих предметів у неї, а також виявити в показаннях певні суперечності. Ці запитання про об’єкти пошуку при розслідуванні справ про торгівлю людьми можуть стосуватися місця, часу, обставин та осіб, у яких вони отримані на відповідне зберігання, мета їхньої появи, місце зберігання. При викритті істотних протиріч в показаннях осіб, які обшукуються, та явною невідповідністю між виданими і передбачуваними предметами і документами, що, на думку слідчого, повинні знаходитися у осіб, які обшукуються, обшук необхідно продовжувати з метою вилучення цих предметів.

При цьому особлива увага звертається на виявлення та вилучення інформаційних джерел, які в подальшому можуть виступати в якості доказів, а саме: записних книжок, в тому числі і електронних, інших записів, мобільних телефонів з пам’яттю, передусім, якщо там є анкетні дані, адреси, номери телефонів великої кількості осіб жіночої статі, а також іноземних громадян, банківських рахунків, документів про надходження та одержання грошових переказів, безпосередньо грошових коштів, інших цінностей, альбоми з фотографіями різноманітних жінок тощо.

Так, під час обшуку у робочому кабінеті власника бару-ресторану „Джессі” у Чехії були вилучені паспорти шести громадянок України та Росії, які насильно утримувалися за кордоном, що дозволило викрити додаткові епізоди злочинної діяльності [29].

У справах про торгівлю людьми засоби зв’язку грають дуже важливу роль. З урахуванням можливості використання злочинцями комп’ютерної техніки, у тому числі й електронної пошти через мережу Інтернету, під час обшуків обов’язково з’ясовується наявність у підозрюваних відповідних засобів зв’язку та всіх типів такого обладнання – від настільних комп’ютерів до кишенькових електронних органайзерів, факсимільних апаратів, мобільних телефонів, електронних записників та касет до автовідповідачів У пам’яті цих пристроїв можуть зберігатися дані, що стосуються злочинної діяльності, зокрема, облік жінок, отриманих за їх продаж грошей і т. ін.

Особливу увагу слідчий має звернути на дотримання правил вилучення комп’ютерної техніки та магнітних носіїв інформації для ЕОМ. Для проведення такого вилучення рекомендується запрошувати спеціаліста з обчислювальної техніки, який знає як його треба демонтувати та упаковувати. Якщо ж спеціаліста залучити неможливо, то необхідно дотримуватись таких рекомендацій:

- вилучати треба всі комп’ютери та магнітні носії, які є на місці проведення обшуку;

- місце проведення обшуку необхідно зразу ж взяти під контроль та не дозволяти нікому торкатись будь-якого технічного обладнання (це стосується і осіб, які проводять обшук);

- після цього має проводитись відео- або фотозйомка обладнання та зображення на моніторах, крім того має проводитись відео- або фотозйомка зворотної сторони обладнання, щоб визначити особливості його підключення;

- перш ніж вимикати обладнання, необхідно нанести маркування на з’єднувальні шнури та порти, щоб можна було легко змонтувати обладнання знову;

- з обладнанням треба поводитись, виходячи з припущення, що воно може знадобитись для знаття слідів пальців рук та для проведення експертиз;

- комп’ютер необхідно опечатати шляхом накладення на роз’єм живлення (що міститься на задній панелі системного блоку) аркуша паперу з приклеюванням його країв на бокових стінках комп’ютера. На цьому аркуші паперу підписуються слідчий, поняті та власник комп’ютера або представник організації. Упаковувати їх краще в картонну коробку або ящик;

- необхідно вилучати також принтер, чистий папір до нього та надруковані документи, оскільки це може знадобитися для призначення експертиз з метою порівняння з іншими доказовими матеріалами, які вилучалися в інших місцях.

У ситуації, коли слідчий зустрічає активну протидію з боку особи, яка обшукується, виконувати його законні вимоги, необхідно за допомогою відповідних тактичних прийомів усунути таку протидію. А після цього вже з урахуванням ситуації, що склалася, намагатися втягнути її в діяльність слідчого по виявленню і вилученню предметів і документів. Ця мета досягається шляхом роз’яснення обшукуваному необхідності надання допомоги органам слідства. Використання такого тактичного прийому виявляється передусім у формі роз’яснення пом’якшуючих покарання обставин, передбачених ст. 66 КК України, що можуть виникнути при відповідній його поведінці при обшуку.

Вже в ході проведення обшуку для подолання відмови особи, яка обшукується, від спілкування, слідчий повинен прагнути втягнути його в процес обшуку. Це відбувається шляхом звернення до нього за допомогою, щоб пересунути, перенести різноманітні предмети: стільці, стіл, висунути ящики з трюмо. Досягненню поставленої мети сприяють поставлення нейтральних запитань. Останні по своїй суті не зв’язані зі слідчою дією, а стосуються різних обставин, наприклад, захоплення особи у вільний час тощо. Ці запитання сприяють включенню особи, яка обшукується, до спілкування зі слідчим і іншими учасниками обшуку та нейтралізують конфліктну ситуацію.

Одним із важливих способів одержання важливої інформації при обшуку є спостереження за поведінкою обшукуваного та аналіз його результатів. У процесі проведення обшуку слідчий звертається до учасників обшуку (понятих, спеціалістів, працівників карного розшуку) з різними вказівками, що стосуються проведення слідчої дії. Це можуть бути вказівки про закінчення обшуку в одному місці у житлі і проведення його в іншому, і т. ін. Використання цього способу дозволяє передусім діагностувати відношення особи до висловлених слідчим вказівок. Особа, яка обшукується, може спробувати відволікти слідчого від певних дільниць та предметів. При цьому величезного значення набувають довільні та мимовільні реакції та подразнення обшукуваного. Проведення цих дій дозволяють слідчому обґрунтовано припустити що об’єкти пошуку знаходяться в певному місці.

Результативність провадження обшуку значною мірою залежить від чисельних психологічних факторів, які сприяють або заважають його проведенню.

Особа, обираючи місце і спосіб приховування предметів і документів моделює правильність і успішність своїх дій, керуючись створеною нею суб’єктивною уявою його недосяжності для того, хто шукає. Тому уявлення про особу підозрюваного і характер приміщення, де проводиться обшук, передбачає їх певний взаємозв’язок, в якому має простежуватися залежність між рисами особи, її інтелектом, соціальною спрямованістю і тими об’єктами, що можуть обиратися як можливі місця приховування.

Для викриття місця приховування предметів і документів передусім необхідно враховувати, що вибір місця та способу приховування зумовлені сукупністю пізнавальних якостей особи: її кругозором, здібностями, уявою.

Важливо знати, що при виборі місць приховування предметів і документів злочинці найчастіше враховують такі фактори психологічного характеру, як:

- бридливість (ховають у брудній білизні, туалеті, смітті і т.д.);

- трудомісткість пошуку і появи стомлення, автоматизму (предмети і документи приховують в одному з багатьох однорідних об’єктів, наприклад, в середині книги та ін.);

- навмисна недбалість приховання предмета (залишення об’єкта розшукування на видному місці, так зване „квазимаскування”);

- розрахунок на проявлення такту та співчуття (приховування предметів у пов’язці хворої людини, одязі маленької дитини тощо);

- відвертання уваги шукаючого (симулювання непритомного стану, організація конфлікту з метою переховування або звільнення від розшукуваного об’єкта) та ін.

Тому тактичний успіх обшуку визначається здатністю особи, яка його проводить, своєчасно розгадати та розкрити тактику обшукуваного.

За результатами обшуку, згідно зі ст. 184 КПК України, складається протокол. У протоколі обшуку необхідно детально викласти відомості про знайдені предмети, точно вказуючи загальні та окремі ознаки: назву, розмір, форму, колір або відтінок, кількість, маркіровочні позначки, упакування та ін. При вилученні іноземної валюти, вказується загальна сума, номінал, серія та номер кожної купюри.

Описуючи виявлені тайники, особливо важливо звернути увагу на їх будову, розміри, призначення. Рекомендується також їх сфотографувати чи записати на відеоплівку. У випадку застосування фотозйомки та інших технічних засобів фіксації при складанні протоколу, слід керуватися ст. 188 КПК України, беручи до уваги, що фото-, відеозйомка, що використовується в процесі обшуку, дають суду наочну інформацію про вилучені предмети, місця їх зберігання, тайники і виключають надалі можливі спори про підміну вилучених предметів особами, які проводили обшук.

Виїмка. Важливим засобом одержання фактичних даних для успішного розслідування торгівлі людьми є виїмка – слідча дія, яка полягає у витребуванні і вилученні певних документів та предметів, що знаходяться у володінні чи віданні конкретної особи або установи і можуть мати значення речових доказів. Виїмка проводиться в тих випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться у певної особи чи у певному місці (ст. 178 КПК України).

Вивчення кримінальних справ про торгівлю людьми показало, що інколи замість проведення виїмки необхідні документи витребовуються шляхом відповідного запиту, що нерідко призводить до втрати, знищення або фальсифікації необхідних об’єктів. Тому заміна виїмки витребуванням предметів і документів у порядку ст. 66 КПК України дуже небажана.

Узагальнення слідчої практики показує, що найчастіше виїмці підлягають такі документи: анкети для отримання закордонних паспортів; митні декларації; трудові договори (контракти); копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення та переводи; установчі документи, що підтверджують право на заняття туристичною діяльністю, діяльністю з працевлаштування (в тому числі і за кордоном); проїзні квитки, білети; списки пасажирів; довідки з МТС про телефонні переговори торгівців та їх співучасників, включаючи і мобільний зв’язок; банківські дозволи на вивіз валюти; відомості про проживання в готелях і т. ін.

Обшук, виїмка та огляд документів, їх приєднання в якості речових доказів, накладення арешту на грошові кошти та майно повинні проводитися в відповідності до вимог КПК України. Відшукані документи, пов’язані з вивезенням жінок за кордон, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства вилучаються, оглядаються та приєднуються до кримінальної справи в якості самостійного джерела доказів, у відповідності до ст. 83 КПК України, оскільки у подальшому вони підлягають експертному дослідженню та можуть використовуватися під час допитів свідків, а також підозрюваних та обвинувачених з метою доказування вчинення останніми злочинів.