Торгівля людьми в Україні. Проблеми розслідування

§3. «Слідова картина» торгівлі людьми

Підготовка до вчинення торгівлі людьми, її вчинення та приховання призводять до утворення різноманітних матеріальних змін, які в криміналістиці називаються слідами злочину, що разом з іншими джерелами інформації дозволяють не тільки правильно кваліфікувати вчинене, але й вибирати засоби та методи для розкриття і розслідування цих злочинів. Дані про сліди й отримувана в зв’язку з цим інформація є необхідною умовою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин торгівлі людьми.

Злочин завжди матеріальний і викликає сукупність пов’язаних з ним змін, що відбуваються в органічній та неорганічній природі. Такі відображення поділяються на матеріальні (що виникають як результат взаємодії різних об’єктів), та ідеальні (суб’єктивні образи об’єктивної дійсності, відображені в пам’яті людини).

М.В. Салтевський інформацію про подію злочину, що утворилася в процесі його вчинення, назвав „слідова картина”, розуміючи під цим сукупність матеріальних та ідеальних відображень і умов, існуючих на момент виявлення злочину. „Слідова картина” як елемент криміналістичної характеристики – поняття зібране, яке включає опис матеріальних та ідеальних відображень та умов, особливості місця, часу вчинення злочину та деякі інші ознаки, які інколи називають як самостійні елементи криміналістичної характеристики.

Таким чином, „слідова картина” торгівлі людьми – це сукупність абстрагованої інформації про типові матеріальні та ідеальні сліди – ознаки, умови вчинення даного злочину, які є характерними для певних способів вчинення торгівлі людьми і знаходяться в кореляційній взаємозалежності з особою злочинця та особою потерпілого.

Спектр об’єктів криміналістичного дослідження, що зберегли на собі інформацію про подію злочину, у справах про торгівлю людьми досить широкий і утворює чотири великі групи: 1) документи (загальногромадянські та закордонні паспорти потерпілих та злочинців з візами та відмітками про перетинання державного кордону, анкети-заяви на отримання закордонних паспортів, боргові розписки тощо); 2) предмети (засоби, за допомогою яких підроблялися паспорти та інші документи, необхідні для отримання віз для виїзду за кордон, бланки документів тощо); 3) електронні носії інформації (системні блоки комп’ютерів, жорсткі та гнучкі магнітні диски тощо); 4) пам’ять людей (ідеальні відображення).

Документальні джерела доказів, в свою чергу, можуть бути класифіковані залежно від етапів процесу торгівлі людьми:

Що стосуються факту вербування та оформлення документів на виїзд з України: рекламне оголошення; клопотання про надання візи; паспорт і подорожні документи та квитанції про оплату за їх оформлення; записи із номерами телефонів осіб, які вербували потерпілого тощо.
Що стосуються факту перевезення до країни-призначення: документи, які заповнювались у пункті виїзду та в’їзду, такі як митна декларація, виїзна форма, талони на посадку; чеки на товари, куплені в пункті виїзду та в країні-транзиті або квитанції пунктів обміну валюти; квитанції про оплату за проживання в готелях та відповідні журнали реєстрації; можливі документи, які заповнювалися під час контактів з офіційними установами, наприклад, при потраплянні до поліції країни-транзиту тощо.
Що стосуються факту перебування в країні призначення та експлуатації потерпілої особи: документи, пов’язані з в’їздом та проживанням в країні-призначення, такі як імміграційні карти, митні декларації, талони на посадку, чеки за товари, придбані в магазинах; квитанції про оплату за проживання в готелях та відповідні журнали реєстрації; документи, які заповнювалися під час контактів з офіційними установами; документи, які заповнювалися в медичних установах; квитанції про міжнародні банківські перекази та інші банківські форми тощо.

Розуміння закономірних зв’язків між системою слідів та іншими елементами криміналістичної характеристики торгівлі людьми надає можливість правильно визначити методичну схему розслідування.

Як на наш погляд, типові „слідові картини” торгівлі людьми доцільніше досліджувати, поділяючи їх за способами вербування потерпілих та способами переміщення їх через державний кордон України. Узагальнення судово-слідчої практики показує, що способи вербування потерпілих та способи переміщення їх через державний кордон обумовлюють найрізноманітніші зв’язки з діяльністю торгівців і відбивають сліди контакту з оточуючими їх об’єктами.

Зокрема, при вербуванні жертв через засоби масової інформації, ознаками такої злочинної діяльності можуть бути оголошення у газетах (передусім, регіональних, що спеціалізуються виключно на публікації різноманітних оголошень), по радіо та телебаченню, в яких пропонуються послуги щодо працевлаштування за кордоном та запрошуються жінки та дівчата.

Необхідність довести зв’язок між підозрюваними та рекламними оголошеннями є дуже важливим завданням у справах про торгівлю людьми, оскільки це не тільки пов’язує підозрюваних із злочинними методами діяльності, але і доводить їх інформованість про свої злочинні дії.

У випадках розміщення рекламних оголошень у друкованих ЗМІ, може виявитись необхідним отримати інформацію про замовників (прізвища, контактні номери телефонів, методи оплати, банківські рахунки та інших залучених осіб) не лише від персоналу газети або журналу, але і від дизайнера, який готував таке рекламне оголошення. Крім того, необхідно перевірити, чи не є таке оголошення одним з серії аналогічних. Газети часто належать до великих комерційних груп, тому оголошення, яке друкується в одній газеті, насправді може бути частиною більшої серії оголошень, які друкуються в інших виданнях.

Якщо реклама розміщується в Інтернеті, то може виявитись необхідним отримати інформацію про замовників від персоналу серверу та дизайнера, який розробляв Інтернет-сайт.

Необхідно також вилучати документи, пов’язані з орендою приміщень торгівцями людьми (офісів, конспіративних квартир, в яких здійснювалося вербування). Ці документи можуть виявитись досить важливими для розслідування, оскільки власники приміщень можуть вимагати особисту інформацію про орендарів, копії паспортів, банківські реквізити. Як і у випадку з документами про рекламу, вони можуть дозволити визначити інші зв’язки орендарів, контактні номери телефонів, методи оплати тощо. Торгівці людьми часто вимагають, щоб жертви виступали у ролі прикриття у зв’язку з цими угодами, отже, це може призвести до виявлення раніше невідомих потерпілих.

Слідами, які свідчать про підготовку до такої злочинної діяльності є також відсутність певних документів на реєстрацію такої фірми у встановленому законом порядку, на отримання відповідного дозволу (ліцензії) на посередництво у працевлаштуванні або інших видів діяльності, про які йдеться в оголошеннях і т. ін. Оголошення в ЗМІ про високооплачувану роботу за кордоном частіше за все дають фіктивні, не зареєстровані фірми.

При переміщенні жінок через кордон на законних підставах, злочинці, використовуючи передані їм потерпілими загальногромадянські паспорти, займаються оформленням закордонних паспортів та інших необхідних для перетину кордону та в’їзду до іншої держави документів, як правило, за допомогою корумпованих працівників відділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб з певними порушеннями.

Прикладом може послужити кримінальна справа порушена в 2001 році прокуратурою Дніпровського району м. Києва відносно друкарки виробничо–комерційної фірми “ОВІР” гр-ки Я., яка з метою підробки заяви–анкети для тимчасового виїзду за кордон на ім’я гр-ки О., виконуючи прохання гр-на Б., під його диктовку внесла в цю анкету завідомо неправдиві дані, що стосуються місця роботи гр-ки О., а також виконала підпис за неіснуючу посадову особу з „місця роботи” гр-ки О. В подальшому дана заява-анкета послужила підставою для видачі гр-ці О. закордонного паспорту.

Слідами такої злочинної діяльності є, як видно з наведеного прикладу, анкети-заяви на отримання закордонного паспорту з неправдивими відомостями.

При переміщенні потерпілих через державний кордон України за підробленими закордонними паспортами, найбільш поширеними є оформлення паспортів на інших осіб: знайомих (за їхньою згодою або навіть без їх відома), інших громадян, чиї документи опинилися з будь-яких причин у володінні злочинної групи (загублені, викрадені і т. ін.). Спосіб підробки, як правило, традиційний – переклеювання фотокарток потерпілих. Крім того, жертви достатньо часто перетинають український кордон з підробленою візою і справжнім паспортом. Очевидно, це пов’язано з тим, що підробити візу простіше, ніж паспорт.

На підставі цього доказового значення набувають вилучені у відділах у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб документи, які послужили підставою для оформлення закордонних паспортів, а також показання працівників цих відділів про обставини підготовки та оформлення даних документів.

При розслідуванні торгівлі людьми доказового значення також набувають вилучені у осіб, причетних до торгівлі людьми, трудових договорів (контрактів) з потерпілими та іншими особами; боргові розписки; закордонні та громадянські паспорти потерпілих та інших осіб (або їх копії); закордонні паспорти злочинців з великою кількістю віз та відміток про перетинання кордонів; анкети для отримання закордонних паспортів; митні декларації; трудові договори (контракти); копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення; установчі документи, що підтверджують право на заняття туристичною діяльністю, діяльністю по працевлаштуванню (в тому числі і за кордоном); проїзні квитки, білети; банківські дозволи на вивіз валюти; записні книжки, в тому числі і електронні; інші записи; мобільні телефони з пам’яттю, передусім, якщо там є анкетні дані, адреси, номери телефонів великої кількості осіб жіночої статі, а також іноземних громадян, банківських рахунків; документи про надходження та одержання грошових переказів; альбоми з фотографіями різноманітних жінок тощо. До того ж, у пам’яті комп’ютерів, вилучених у вищевказаних осіб, можуть зберігатися й інші дані, що стосуються злочинної діяльності, зокрема, облік жінок, отриманих за їх продаж грошей і т. ін.

У самої потерпілої особи можуть залишатись рекламні оголошення, за якими вона зверталась; документи, пов’язані з клопотанням про надання візи; документи, пов’язані з поїздкою, такі як талон на посадку, багажні квитанції, чеки за товари, які вона купувала під час транзиту; листування, пов’язане з її в’їздом або статусом перебування у країні призначення. Важливим документальним джерелом також може бути щоденник або записна книжка з адресами та телефонами. У потерпілого можуть залишитися письмові записи про гроші, зароблені проституцією або іншою працею та записи про виплату боргу.

Суттєве значення мають дані Укртелекому та інших організацій, що надають послуги з телефонного зв’язку, про вхідні та вихідні дзвінки з телефонів осіб, які підозрюються у причетності до злочинної діяльності.

Оскільки нерідко злочинці використовують безготівкові форми розрахунків через банки, за системою переказів „Western Union”, це надає можливість отримати з банківських установ відповідні документи.

Водночас в Держкомкордоні залишаються відомості про місце і час, з ким і на якому автотранспорті особи, причетні до торгівлі людьми, перетинали будь-коли державний кордон України. Крім того, відповідні дані залишаються в касах аеропортів, залізничних вокзалів, оскільки у багатьох випадках при оформленні проїзних документів вказується прізвище пасажирів. На митниці залишаються митні декларації про вивезення та ввезення іноземної валюти на територію України при безпосередньому перевезенні злочинцями грошей, за поставлених жінок.

У разі звернення потерпілих за медичною допомогою у відповідних медичних установах залишаються медичні документи (реєстраційні обліки, картки, історії хвороб тощо), крім того, медичним працівникам відомі обставини щодо звернення та лікування потерпілих.

Аналіз „слідової картини” торгівлі людьми сприяє виявленню кореляційних зв’язків даного елемента з іншими структурними елементами криміналістичної характеристики досліджуваних злочинів. З огляду на це „слідова картина” дає змогу будувати версії про способи вчинення торгівлі людьми, а також осіб, які вчинили даний злочин.