Захист прокурором прав громадян та інтересів держави у сфері охорони довкілля
3.1.2. Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів у галузі охорони довкілля
На врегулювання особливостей правовідносин у галузі охорони довкілля спрямовані: Декларація про державний суверенітет України, у якій виділено окремий розділ «Екологічна безпека», Конституція України, Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про охорону навколишнього природного середовища», а також інші закони та підзаконні нормативні акти.
Зауважимо, що відповідно до 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.
Згідно з п.п.3, 6 ст.85 Основного Закону до повноважень Верховної Ради України належить прийняття законів, а також затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я, екологічної безпеки; правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації (п.п.6, 19 ст.92 Конституції України).
Статтею 13 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до виключної компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища відповідно до Конституції України належать:
а)визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища;
б)затвердження загальнодержавних екологічних програм;
в)визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі щодо прийняття рішень про обмеження, зупинення (тимчасово), або припинення діяльності підприємств і об’єктів, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
г)визначення повноважень Рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
д)встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території республіки.
Верховна Рада України відповідно до Конституції України може приймати до свого розгляду й інші питання охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим в галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища:
а)визначає порядок організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
б)визначає повноваження Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів;
в) забезпечує реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;
г)затверджує екологічні програми;
д)організує вивчення навколишнього природного середовища;
е)створює і визначає статус резервних, в тому числі й валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
є)приймає рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій та об´єктів, що підлягають особливій охороні, встановлює додаткові їх категорії;
ж)припиняє господарську діяльність підприємств, установ і організацій, що знаходяться у підпорядкуванні Автономної Республіки Крим, а також обмежує або зупиняє (тимчасово) діяльність підприємств, установ і організацій, не підпорядкованих органам влади Автономної Республіки Крим, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
з)встановлює в разі потреби нормативи екологічної безпеки, більш суворі, ніж ті, що діють в цілому на території України.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим здійснює й інші повноваження, не віднесені законодавством України до компетенції республіканських органів державної влади України (ст.16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Стаття 15 наведеного закону визначає повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, які несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції:
а)забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;
б)дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій у порядку, визначеному законом;
в)затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планіровки і забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів;
г)видають (переоформлюють, видають дублікати, анулюють) дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення у випадках, передбачених законом;
д)затверджують місцеві екологічні програми;
е)організовують вивчення навколишнього природного середовища;
є)створюють і визначають статус резервних, в тому числі й валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
ж)організують в разі необхідності проведення екологічної експертизи;
з)забезпечують інформування населення про стан навколишнього природного середовища, функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем;
и)організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і громадян;
і)приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
ї)здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
й)припиняють господарську діяльність підприємств, установ та організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи зупиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих Раді підприємств, установ та організацій в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
к)координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради.
Місцеві Ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.
Згідно з ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а)власні (самоврядні) повноваження:
1)підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;
2)підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;
3)підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;
б) делеговані повноваження у галузі охорони навколишнього природного середовища:
1)здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;
2)погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
3)вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;
4)визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства;
5)здійснення контролю за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами;
6)створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, які є складовою мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації;
7)здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті „б” ч.1 ст.33, належить координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.
Крім того, згідно з п.6 ч.2 ст.44 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» обласні ради делегують обласним державним адміністраціям такі повноваження, як затвердження для підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у випадках, передбачених законом.
Важливо зауважити, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і уповноважені нею органи, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об’єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.
Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з ст.17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища:
а)здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;
б)забезпечує розробку державних цільових, міждержавних і регіональних екологічних програм;
в)координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України у питаннях охорони навколишнього природного середовища;
г)встановлює порядок утворення і використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі Державного бюджету України та затверджує перелік природоохоронних заходів;
д)встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів;
є)приймає рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
ж)організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;
з)приймає рішення про зупинення (тимчасово) діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
и) керує зовнішніми зв’язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.
Уряд Автономної Республіки Крим у галузі охорони навколишнього природного середовища на своїй території:
а)здійснює реалізацію законодавства України та Автономної Республіки Крим в галузі охорони навколишнього природного середовища;
б)організує розробку екологічних програм;
в)координує діяльність міністерств, відомств, а також підприємств, установ та організацій в Автономній Республіці Крим у питаннях охорони навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування;
г)встановлює порядок утворення і використання республіканського фонду охорони навколишнього природного середовища у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;
д)погоджує розміщення підприємств, установ і організацій;
е)організує управління і контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, координує діяльність із здійснення державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, вод та відтворення водних ресурсів, охорони, використання та відтворення лісів, мисливських тварин, рослинного та тваринного світу, у сфері лісових відносин, здійснює контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з питань ведення лісового господарства, законодавства про охорону, використання та відтворення тваринного світу;
ж)затверджує за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів для підприємств, установ і організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком природних ресурсів загальнодержавного значення, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, навколишнього природного середовища за межами території Автономної Республіки Крим, та ліміти на утворення і розміщення відходів;
з)організує проведення державної екологічної експертизи об’єктів, що створюються або функціонують на території Автономної Республіки Крим;
и)погоджує поточні і перспективні плани роботи підприємств, установ та організацій з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
і)організує ліквідацію екологічних наслідків аварій, залучає до її проведення підприємства, установи, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності, і громадян;
ї)забезпечує систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ та організацій про стан навколишнього природного середовища;
й)організує екологічну освіту та екологічне виховання громадян.
Уряд Автономної Республіки Крим може здійснювати й інші повноваження, що не входять до компетенції республіканських органів державного управління України (ст.18 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Виконавчі та розпорядчі органи місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції:
а)здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад;
б)координують діяльність місцевих органів управління, підприємств, установ та організацій, розташованих на території місцевої Ради, незалежно від форм власності та підпорядкування;
в)організують розробку місцевих екологічних програм;
д)затверджують за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком ресурсів загальнодержавного значення, ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення або навколишнього природного середовища за межами території цієї Ради, та ліміти на утворення і розміщення відходів;
е)організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території;
є)формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів;
ж)погоджують поточні та перспективні плани роботи підприємств, установ та організацій з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
з)забезпечують систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваності населення;
и)організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян;
і)приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Виконавчі і розпорядчі органи Рад можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.
Слід зауважити, що п.3 ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначає: місцеві державні адміністрації, серед іншого, в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку.
Крім того, відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Місцева державна адміністрація здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов’язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством.
Стаття 21 «Повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля», Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначає, що місцева державна адміністрація:
1)розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності;
2)розпоряджається землями державної власності відповідно до закону;
3)розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм;
4)вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;
5)вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;
6)інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення;
7) організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян;
8)вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил;
9)розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях;
10)здійснює контроль за використанням відходів з урахуванням їх ресурсної цінності та вимог безпеки для здоров’я людей і навколишнього природного середовища та розглядає справи про адміністративні правопорушення або передає їх матеріали на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Згідно з ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать:
а)здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі;
б)державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки;
в) організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України;
г)затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;
д)здійснення державної екологічної експертизи;
е)одержання безоплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;
є)видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України;
ж)обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об’єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;
з)подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
и)складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
і)керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України;
ї)координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
й)здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобов’язань України відповідно до міжнародних угод з питань охорони навколишнього природного середовища;
к)встановлення порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища;
л)встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище;
м)здійснення процедури попередньої обґрунтованої згоди відповідно до вимог Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття щодо можливості транскордонного переміщення генетично модифікованих організмів, призначених для умисного введення в навколишнє природне середовище;
н)здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У пунктах пропуску через державний кордон України екологічний контроль окремих товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік цих товарів та порядок здійснення попереднього документального контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів виконує й інші функції відповідно до положення про нього, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях, визначені у пункті «ж» ч.1 ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», не застосовуються до суб’єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що здійснюють свою діяльність на умовах угод про розподіл продукції.
На території Автономної Республіки Крим функції та повноваження у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів здійснює орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, до повноважень якого належить:
а)здійснення управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, забезпечення реалізації єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності підприємств, установ та організацій в даній галузі, що розташовані на території Автономної Республіки Крим;
б)здійснення державного контролю за використанням, охороною поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу на території Автономної Республіки Крим;
в)участь у проведенні моніторингу стану навколишнього природного середовища;
г)участь у розробленні стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;
ґ)проведення державної екологічної експертизи;
д)одержання безоплатно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;
е)видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства;
є)обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об’єктів, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;
ж)подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
з)складення протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
и)забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи; формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду України на території Автономної Республіки Крим;
і)вирішення інших питань у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до закону.
З питань, зазначених у ч.4 ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших питань здійснення державних функцій та повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та використання природних ресурсів орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів підзвітний та підконтрольний спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
В системі органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів можуть створюватись спеціальні підрозділи, працівники яких наділяються правом носіння форми встановленого зразка і вогнепальної зброї.
Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.
Компетенція інших спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів визначається законодавством України, а також положеннями про ці органи, які затверджуються у встановленому порядку.
Варто звернути увагу на те, що зокрема відповідно до п.1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України (далі – Мінприроди України), затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №452/2011, Мінприроди України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного (у тому числі водних живих ресурсів, мисливських та немисливських видів тварин) і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України (далі – природні ресурси), відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природнозаповідного фонду, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.
Основними завданнями Мінприроди України є:
1)формування державної політики у сферах:
-охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відтворення та охорони земель, збереження, відтворення та невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату і адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр;
-державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, відтворення та охорону земель, екологічну та у межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення і невиснажливе використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, дотримання вимог біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об´єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі, здійснення державного геологічного контролю;
2)реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції біологічної і генетичної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання в межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї та реалізація у межах компетенції державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Мінприроди України відповідно до покладених на нього завдань:
1)у сфері екологічної безпеки, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, державної екологічної експертизи:
а)забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо: ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України) та порядків контролю за їх дотриманням; здійснення операцій у сфері поводження з відходами; ведення реєстрів місць видалення відходів та об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів; надання документів дозвільного характеру у цій сфері; контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням; ведення паспорта відходу; екологічної безпеки під час перевезення небезпечних вантажів і ліквідації наслідків аварій, що відбуваються при їх перевезенні; переліку небезпечних властивостей відходів; переліку пестицидів і агрохімікатів, використання яких дозволяється в Україні; визначення відповідності пестицидів і агрохімікатів сертифікатам якості, визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів; екологічної експертизи (затверджує нормативно-технічні та інструктивно-методичні документи);
б)розробляє і вводить у дію нормативи допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на стан навколишнього природного середовища;
в)проводить ліцензування операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України) та здійснює контроль за додержанням суб´єктами господарювання ліцензійних умов;
г)видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів дозволів на: виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів; здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами; транскордонне переміщення небезпечних відходів; ввезення на митну територію України незареєстрованних пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу; використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився;
д)погоджує згідно із законодавством проекти лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів;
е)погоджує місця розміщення об’єктів поводження з небезпечними відходами;
є)погоджує місця розміщення підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної, небезпечної продукції;
ж)здійснює державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів;
з)веде перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання, та щорічні доповнення до нього, затверджує регламенти їх застосування;
и)здійснює акредитацію підприємств, установ та організацій, які проводять державні випробування пестицидів та агрохімікатів;
і)затверджує план державних випробувань і технічних умов на виробництво пробної партії препаратів пестицидів та агрохімікатів;
ї)відповідно до законодавства здійснює державну екологічну експертизу стосовно об’єктів, рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймається Кабінетом Міністрів України;
2)у сфері охорони атмосферного повітря:
а)забезпечує нормативно-правове регулювання щодо: правил, нормативів, норм, методик у сфері охорони атмосферного повітря; проведення інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; визначення вимог до оформлення документів для отримання дозволів та встановлення форм дозволів у цій сфері; визначення вимог до розроблення нормативів у сфері охорони атмосферного повітря; установлення порядку та критеріїв взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на атмосферне повітря, визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря; ведення переліку установ та організацій, які розробляють документи, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності; визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі; визначення переліків фізичних та біологічних факторів, а також критеріїв визначення стаціонарних джерел забруднення, для яких розробляються нормативи гранично допустимого рівня впливу фізичних і біологічних факторів на стан атмосферного повітря; визначення переліків типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, правил технічної експлуатації установок очистки газу; визначення показників емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин;
б)видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів документів дозвільного характеру на: провадження діяльності, пов’язаної зі штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для об’єктів першої групи; викиди забруднюючих речовин, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки для об’єктів першої групи;
в)веде державний кадастр викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
г)веде перелік установ та організацій, які здійснюють розроблення документів, що обґрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності;
3) у сфері збереження озонового шару:
а) забезпечує нормативно-правове регулювання з питань видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить;
б)погоджує отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин та продукції, що їх містить, та видає листи роз´яснення, якщо продукція не містить озоноруйнівних речовин;
4)у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї:
а)забезпечує нормативно-правове регулювання щодо: національних стандартів та процедур щодо моніторингу, звітності та перевірки даних про викиди та абсорбцію (поглинання) парникових газів; вимог до підготовки проектів спільного впровадження та їх реалізації; вимог до документів, у яких обґрунтовуються обсяги антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, для отримання листа-підтримки власником джерела викидів, на якому планується реалізація проекту спільного впровадження; строків подання та форм звітності щодо викидів парникових газів; правил роботи національної системи торгівлі вуглецевими одиницями; методик розрахунку антропогенних викидів джерелами та абсорбції (поглинання) поглиначами парникових газів; критеріїв відбору проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та заходів, пов’язаних із реалізацією таких проектів;
б)забезпечує в межах своїх повноважень виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, в тому числі впровадження механізмів за Кіотським протоколом;
в)погоджує: плани заходів щодо реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій; затвердження та подання національного повідомлення про зміну клімату згідно із зобов’язаннями за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї; затвердження і подання до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату Національного звіту (кадастру) антропогенних викидів джерелами та абсорбції (поглинання) поглиначами парникових газів;
г)координує заходи щодо виконання зобов’язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї;
5)у сфері раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного і рослинного світу, біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі та у межах своєї компетенції біологічної та генетичної безпеки, відтворення та охорони земель:
а)забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо: охорони, використання та відтворення тваринного і рослинного світу; ведення державних кадастрів тваринного і рослинного світу; ведення обліку тварин і рослин, у тому числі державного обліку мисливських тварин і рибних запасів, обсягів їх добування (збирання); застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення; спеціального використання диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, у тому числі риби та інших водних живих ресурсів, а також рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, для розведення у спеціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях; використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; видачі дозволів на вилучення об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних і естетичних цілях із природного середовища, на спеціальне використання природних рослинних ресурсів (крім лісових ресурсів); реєстрації та утримання диких тварин, які вилучені з природного середовища з метою надання їм допомоги; реалізації об’єктів тваринного світу, конфіскованих або безоплатно вилучених внаслідок порушення законодавства в частині ввезення в Україну та вивезення за її межі диких тварин та інших об’єктів тваринного світу; утримання і розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах; регулювання заходів, необхідних для скорочення чисельності тварин у випадках виникнення або загрози виникнення епізоотій та інших небезпечних ситуаціях; затвердження переліків дикорослих видів рослин, поширення і чисельність яких підлягають регулюванню; ввезення в Україну і вивезення за її межі об’єктів тваринного і рослинного світу, крім ГМО; загального використання і відтворення природних рослинних ресурсів; установлення нормативів спеціального використання природних рослинних ресурсів, погодження та затвердження розрахункових лісосік; збирання технічної, лікарської, пряно-ароматичної, харчової сировини з дикорослих рослин; визначення природних рослинних угруповань, які підлягають занесенню до Зеленої книги, затвердження переліків рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні і заносяться до Зеленої книги України; ведення Червоної та Зеленої книг України; створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державного обліку зоологічних і ботанічних колекцій, торгівлі ними, а також ввезення в Україну, пересилання та вивезення за її межі; затвердження переліків видів тварин, рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України, видів тварин, рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України; обліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України; видачі дозволів на добування (збирання) видів тварин, рослин та грибів, занесених до Червоної книги України, форм клопотання та бланків дозволів на таке добування; охорони, використання і відтворення тварин, рослин та грибів, занесених до переліків, які не занесені до Червоної книги України, але мають особливу наукову та іншу цінність; оцінки ризику потенційного впливу ГМО на навколишнє природне середовище; встановлення переліку земель, на яких застосовується обмеження щодо вирощування генетично модифікованих сортів рослин; видачі дозволів та сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення за її межі зразків видів дикої фауни і флори, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення; погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
б)встановлює та погоджує згідно із законодавством ліміти та квоти на спеціальне використання ресурсів об’єктів тваринного та рослинного світу;
в)видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів документів дозвільного характеру на: спеціальне використання диких тварин; переселення тварин у нові місця перебування, акліматизацію нових для фауни України видів диких тварин, а також на проведення заходів щодо схрещування диких тварин; створення та поповнення зоологічних колекцій шляхом вилучення тварин із природного середовища; утримання диких тварин, у тому числі видів, які занесені до Червоної книги України, у напіввільних умовах чи у неволі; транскордонне переміщення об’єктів рослинного та тваринного світу відповідно до вимог Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення; спеціальне використання немисливських видів тварин, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України; проведення державних апробацій (випробувань) ГМО у відкритій системі; вивільнення ГМО у відкритій системі; транзитне переміщення не зареєстрованих в Україні ГМО;
г)здійснює процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо можливості транскордонного переміщення ГМО, призначених для умисного введення в навколишнє природне середовище відповідно до вимог Картахенського протоколу про біобезпеку та Конвенції про біологічне різноманіття;
д)затверджує розрахункові лісосіки заготівлі деревини у порядку рубок головного користування, погоджує матеріали лісовпорядкування;
е)погоджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, рішення стосовно яких приймаються Кабінетом Міністрів України, погоджуються Верховною Радою України;
є)формує мережу дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами для ведення моніторингу земель на національному рівні;
ж)веде державний кадастр рослинного і тваринного світу;
з)веде Червону та Зелену книги України;
и)здійснює управління формуванням, збереженням і використанням національної екологічної мережі;
6)у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду:
а)забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо: спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду; ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду; установлення та дотримання режиму охоронної зони територій та об’єктів природно-заповідного фонду; діяльності служби державної охорони природно-заповідного фонду; наукової, рекреаційної, еколого-освітньої діяльності природних та біосферних заповідників та національних природних парків; економічного обґрунтування розвитку природно-заповідного фонду, а також економічної оцінки природних комплексів і об’єктів, які входять до його складу; ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення;
б)видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів дозволів на проведення заходів, спрямованих на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачених проектом організації території природного, біосферного заповідника, національного природного парку;
в)встановлює ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
г)веде державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
д)бере участь у проведенні науково-технічної політики у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, а саме: узагальненні наукових досліджень на територіях природних та біосферних заповідників, національних природних парків; затвердженні порядку підготовки та програми Літопису природи; здійсненні наукових досліджень на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду; затвердженні програм і планів науково-дослідних робіт;
е)здійснює: управління охороною і використанням територій та об’єктів природно-заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду; формування, збереження і використання національної екологічної мережі; підготовку і подання пропозицій щодо створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також розширення, зміну меж, категорії та скасування статусу існуючих територій та об´єктів природно-заповідного фонду;
є) затверджує положення про території та об’єкти природно-заповідного фонду, а також положення про території та об’єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність;
ж)затверджує проекти організації території природних та біосферних заповідників, національних природних парків, проекти утримання та реконструкції парків - пам’яток садово-паркового мистецтва;
з)погоджує проекти організації територій дендрологічних, зоологічних парків та ботанічних садів загальнодержавного значення, проекти утримання та реконструкції парків - пам’яток садово-паркового мистецтва, що не належать до сфери управління Мінприроди України;
и)затверджує положення про екологічні фонди природних, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і зоологічних парків, регіональних ландшафтних парків;
і)погоджує призначення керівників спеціальних адміністрацій природних та біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків;
ї)розробляє проекти створення, оголошення, зміни меж, категорій та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду; проекти резервування цінних для заповідання природних територій та об’єктів; проекти установлення охоронних зон для природних комплексів і об’єктів територій природно-заповідного фонду;
й)організовує встановлення в натурі (на місцевості) меж територій та об´єктів природно-заповідного фонду;
к)видає охоронні зобов’язання підприємствам, установам, організаціям і громадянам щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду або їх частин, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок;
7)у сфері охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів:
а) забезпечує нормативно-правове регулювання з питань: правил, нормативів, норм з охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів, аналізує практику їх застосування; лімітів забору, використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти; надання документів дозвільного характеру у цій сфері; порядків з питань розроблення й затвердження нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин у водні об’єкти; методик та методичних вказівок щодо встановлення технологічних нормативів у цій сфері; умов скидання вод у водні об´єкти та підземні горизонти; критеріїв визначення екстремально високого рівня забруднення вод;
б)видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів дозволів на проведення робіт на землях, зайнятих морями;
в)веде перелік підприємств, установ, організацій, які розробляють проекти нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти;
8)у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо: правил, нормативів, норм у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, аналізує практику їх застосування; організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель; ведення державного водного кадастру по розділу «Водокористування»; переліку водних об’єктів місцевого значення; консервації меліоративних систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури; проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд; надання документів дозвільного характеру у цій сфері;
9) у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо: розгляду документів, у межах своєї компетенції видачі, зупинення, анулювання, переоформлення, внесення змін, продовження терміну дії, видачі дублікатів та форм спеціальних дозволів на користування надрами та дозволів на введення родовища або окремого покладу нафти та газу в дослідно-промислову, промислову розробку; обліку робіт з геологічного вивчення надр; обліку обсягу погашених і видобутих корисних копалин та їх втрат, обліку нафтових і газових свердловин; порядку формування, обліку, зберігання та користування інформацією державного інформаційного геологічного фонду; змісту, оформлення і порядку подання на розгляд Державної комісії по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин; порядку укладання договорів на виконання геофізичних робіт у свердловинах, що буряться на нафту і газ; правил нормативного забезпечення геологічного вивчення надр; стадії геологорозвідувальних робіт; порядку організації та виконання розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; ведення Державної еколого-геологічної карти; порядку погодження матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування ділянками надр; грошової винагороди за відкриття нових родовищ корисних копалин, що мають промислове значення; додержання екологічних вимог у виробництві та раціональному використанні вугільних та торф’яних родовищ;
10) у сфері контролю за дотриманням природоохоронного законодавства забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо: організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання, органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства та законодавства з питань екологічної безпеки; оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення; опломбування або опечатування підприємств, окремих їх цехів (дільниць) і одиниць обладнання в разі обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об’єктів; розрахунків розмірів відшкодування та сплати збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та законодавства з питань екологічної безпеки; розрахунків маси викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; технічної експлуатації установок очистки газу; проведення перевірки екологічних показників нафтопродуктів, які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі; взаємодії Державної екологічної інспекції України з іншими органами державного контролю; здійснення державного контролю за додержанням правил у сфері лісокористування, мисливського впорядкування та режимів рибогосподарської експлуатації; переміщення (перевезення), експорту (реекспорту), імпорту, вилучення, набуття у власність, користування, оренду об’єктів тваринного світу, торгівлі ними, в тому числі тими, що занесені до Червоної книги та знаходяться під захистом Конвенції про міжнародну торгівлю дикої фауни і флори; здійснення державного контролю за спеціальним, спортивним та любительським використанням, утриманням, знищенням риби та інших водних живих ресурсів; розроблення правил та порядку відбору проб та виконання визначень та вимірювань показників складу та властивостей об’єктів контролю вод, викидів, грунтів, відходів; проведення екологічного та радіологічного контролю транспортних засобів і вантажів, у тому числі товарів (предметів) гуманітарної допомоги, у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України; визначення переліків товарів, які підлягають радіологічному та екологічному контролю у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України;
11)розробляє та подає на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;
12)готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які надходять для погодження від інших органів;
13)узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозицій щодо його вдосконалення та вносить в установленому порядку проекти законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України;
14)визначає пріоритетні напрями розвитку відповідної сфери;
15)здійснює моніторинг та оцінку впливу державної політики у відповідній сфері;
16)встановлює порядок планування і контролю за виконанням та впровадженням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у визначеній сфері;
17)організовує моніторинг навколишнього природного середовища, забезпечує функціонування загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи моніторингу навколишнього середовища;
18)визначає екологічні показники для оцінки стану навколишнього природного середовища та методичні вказівки щодо їх застосування;
19)затверджує положення та порядки формування і функціонування інформаційних систем у державній системі моніторингу навколишнього природного середовища;
20)визначає реєстри складових мережі спостережень системи моніторингу довкілля;
21)встановлює методики проведення моніторингу навколишнього природного середовища, зокрема, суб’єктами господарювання, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища;
22)готує і подає на розгляд Верховної Ради України щорічну Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні;
23)забезпечує впровадження механізмів сталого розвитку у відповідній сфері;
24)організовує, координує та контролює проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, у тому числі у транскордонному контексті;
25)здійснює технічне регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
26)видає сертифікати на право проведення екологічного аудиту, веде реєстр екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на проведення екологічного аудиту;
27)затверджує положення про сертифікацію екологічних аудиторів та про ведення реєстру екологічних аудиторів;
28)розробляє стратегічні, програмно-планові документи у відповідній сфері та забезпечує їх реалізацію;
29)забезпечує виконання законодавства у відповідній сфері;
30)бере участь у здійсненні заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
31)забезпечує міжнародне співробітництво у межах своїх повноважень, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду, організацію виконання зобов´язань України відповідно до міжнародних угод з питань, що належать до його компетенції;
32)організовує роботу щодо залучення міжнародної фінансової та технічної допомоги, грантів та інших міжнародних програм у визначеній сфері;
33)бере у межах своєї компетенції участь у плануванні та здійсненні заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і реагування на них;
34)здійснює співпрацю з інститутами громадянського суспільства, забезпечує участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики у відповідній сфері;
35)забезпечує інформування громадськості про формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері;
36)інформує та надає роз’яснення щодо здійснення державної політики у відповідній сфері, сприяє розвитку екологічної освіти та екологічному вихованню населення;
37)організовує прийом громадян, забезпечує розгляд звернень громадян, запитів та звернень народних депутатів України;
38)затверджує положення про громадський контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища;
39)встановлює порядок надання інформації про стан навколишнього природного середовища та порядок організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань із питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище;
40)утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників;
41)виконує в межах своїх повноважень функції з управління об’єктами державної власності;
42)бере участь у формуванні, збереженні та використанні екологічної мережі, у формуванні національної системи науково-технічної інформації;
43)сприяє залученню інвестицій у сферу охорони навколишнього природного середовища, зміни клімату, екологічної та в межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, заповідної справи та оцінки впливу на навколишнє середовище, у тому числі у транскордонному контексті;
44)погоджує пооб’єктні плани спеціалізованих підприємств, установ і організацій, які виконують геологорозвідувальні роботи за кошти державного бюджету на території України;
45)надає пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців у відповідній сфері;
46)організовує наукову, науково-технічну, інвестиційну, інформаційну, видавничу діяльність, пропагування досягнень і передового досвіду, сприяє створенню і впровадженню сучасних інформаційних технологій та комп’ютерних мереж у відповідній сфері;
47)виконує інші повноваження, визначені законом та покладені на нього Президентом України.
Необхідно також звернути увагу й на компетенцію Міністерства охорони здоров’я України у галузі охорони довкілля. Так, відповідно до п.7.1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України (далі – МОЗ України), затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №467/2011 МОЗ України у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення затверджує:
-державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти;
-стандарти якості питної води;
-порядок надання державної, галузевої й оперативної звітності щодо санітарно-епідемічної ситуації;
-обов’язкові мінімальні специфікації якості і параметри безпечності харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів, санітарні (гігієнічні) вимоги щодо об’єктів з виробництва й обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних засобів і матеріалів, призначених для виробництва й обігу, допоміжних матеріалів для переробки;
-норми радіаційної безпеки та допустимі рівні впливу на людину інших фізичних факторів;
-параметри безпеки й специфікації якості допоміжних засобів і матеріалів для виробництва й обороту, що використовуються у їх виробництві;
-показники безпеки для здоров’я людини імпортованої продукції.
Окрему увагу слід приділити компетенції Державної екологічної інспекції України. Так, відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі – Держекоінспекція України), затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.
Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основними завданнями Держекоінспекції України є:
–внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
–реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів;
–додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об’єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;
–інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.
Згідно з п.1 Положення Державну інспекцію сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України), яке затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011, Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Основними завданнями Держсільгоспінспекції України є:
1)реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
2)внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.
Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, поряд з іншим, надає експертні висновки щодо зміни зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; видає висновок про поліпшення екологічного стану земель і підвищення родючості ґрунтів сільськогосподарського призначення.
Потрібно звернути увагу й на Державне агентство земельних ресурсів України (далі – Держземагентство України), яке є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Відповідно до п.3 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011року №445, основними завданнями Держземагентства України є:
1)реалізація державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності;
2)внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій та об’єктів екомережи.
Важливо також звернути увагу й на компетенцію Державної служби геології та надр України (далі – Держгеонадра України). Так, згідно з п.1 Положення про Державну службу геології та надр України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №391/2011, Держгеонадра України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Основними завданнями Держгеонадр України є:
–внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
–реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Держгеонадра України, серед іншого, відповідно до покладених на неї завдань:
1)узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру для погодження і внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;
2)здійснює функції замовника державного контракту з приросту запасів корисних копалин;
3)здійснює державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин;
4)веде державний баланс запасів корисних копалин;
5)веде державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин;
6)здійснює облік параметричних, пошукових, розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин;
7)веде державний резерв розвіданих родовищ дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
8)формує державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду;
9)здійснює державну реєстрацію і облік робіт і досліджень, пов’язаних із геологічним вивченням надр;
10)веде єдину інформаційну систему користування надрами;
11)веде банк гідрогеодеформаційної та геофізичної інформації;
12) видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на: геологічне вивчення родовищ корисних копалин; геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин; видобування корисних копалин; геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу (промисловою розробкою родовищ); будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове, культурне та рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.
Держгеонадра України виконують й інші завдання покладені на неї відповідним положення та чинним законодавством нашої держави.
Неможливо оминути увагою й діяльність Державного агентства водних ресурсів України, яке відповідно до п.1 Положення про Державне агентство водних ресурсів України (далі – Держводагентство України), затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №453/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.
Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.
Основним завданням Держводагентства України є:
–внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;
–реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства і меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.
Держводагентство України серед іншого: здійснює заходи щодо екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними; проводить аналіз якості поверхневих вод та сповіщає органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, а також населення через засоби масової інформації про рівень забрудненості таких вод; організовує розроблення оперативних та довгострокових прогнозів зміни екологічного стану водних об’єктів і меліорованих земель; забезпечує функціонування системи державного моніторингу довкілля в частині проведення радіологічних і гідрохімічних спостережень на водних об’єктах комплексного призначення, транскордонних водотоках, водогосподарських системах міжгалузевого і сільськогосподарського водопостачання, в зонах впливу атомних електростанцій тощо.
Поряд з наведеними вище державними органами Державне агентство екологічних інвестицій України (Держекоінвестагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, та входить до системи органів виконавчої влади і в межах компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.
Основними завданнями Держекоінвестагентства України є:
1)реалізація державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін, а також внесення пропозицій щодо її формування;
2)виконання в межах компетенції вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї;
3)створення та забезпечення функціонування національної системи обігу та торгівлі вуглецевими одиницями;
4)провадження міжнародної діяльності за Рамковою конвенцією Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї.
Держекоінвестагентство України відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, наприклад:
-організовує розгляд та приймає у встановленому порядку рішення про схвалення, реалізацію і фінансування або про відмову у схваленні, реалізації і фінансуванні проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та заходів, пов’язаних з реалізацією таких проектів і виконанням зобов’язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату;
-розглядає та приймає рішення про схвалення і затвердження або про відмову у схваленні і затвердженні проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції (поглинання) парникових газів та здійснює моніторинг реалізації таких проектів;
-організовує підготовку та подання за погодженням з Міністром національного повідомлення про зміну клімату згідно із зобов’язаннями за Рамковою конвенцією Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї.
Важливо також звернути увагу не те, що відповідно до статей 9, 14 Податкового кодексу України окремі види податків, зокрема такий як екологічний податок належить до загальнодержавних податків і зборів.
Так, відповідно до п.14.1.57 ст.14 Податкового кодексу України екологічний податок – загальнодержавний обов’язків платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.
Особливості справляння плати за землю визначено розділом VІІІ Податкового кодексу України. Здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, цільових фондів податків покладено на органи Державної податкової служби (ст.2 Закону України «Про державну податкову службу»).
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року №1085/2010 утворено Державну фінансову інспекцію України, реорганізувавши Головне контрольно-ревізійного управління України.
Головним завданням Державної фінансової інспекції України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, в міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах, суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і організаціях, що отримували кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовували державне чи комунальне майно (ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу»).
Крім вказаних вище органів, повноваження у сфері охорони довкілля, в межах їх компетенції, реалізують й інші органи державної виконавчої влади (їх підрозділи на місцях): Фонд державного майна України, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, Антимонопольний комітет України, Міністерство оборони України, Міністерство культури України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна служба геодезії, картографії та кадастру України, Державне агентство рибних ресурсів України, Державне агентство екологічних інвестицій України, Міністерство інфраструктури України, Держфінмоніторинг України, Міністерство юстиції України, Державна виконавча служба України.
До правоохоронних органів, які мають відповідну компетенцію у сфері правовідносин пов’язаних з охороною довкілля належать органи внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, служба правопорядку Збройних Сил України.
Діяльність органів внутрішніх справ регламентується Законом України «Про міліцію». Відповідно до ст. 1 Закону міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно зі ст. 2 основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.
Стосовно відносин у сфері охорони довкілля органи внутрішніх справ наділені повноваженнями, передбаченими статтями 10, 11 Закону України «Про міліцію».
Діяльність Служби безпеки України регулюється Законом України «Про Службу безпеки України». Відповідно до ст.1 Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
На СБУ (ст.2) покладено у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
У сфері відносин пов’язаних з охороною довкілля Служба безпеки України наділена повноваженнями, передбаченими статтями 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України».
Відповідно до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять: а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи; б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.
До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать: б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; в)спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать: а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України; б) органи прокуратури України; в) митні органи і органи Державної прикордонної служби України; г) органи Державної податкової служби України та Державної контрольно-ревізійної служби України; д) органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори.
Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є: створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері; виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй; запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі; запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності; забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі; запобігання встановленню корумпованих зв´язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність; протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об´єднань громадян і засобів масової інформації; запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб´єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.
При здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам боротьби з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження: а)заводити оперативно-розшукові справи. Постанова про заведення справи затверджується начальником спеціального підрозділу; б) на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, що містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо – не пізніш як протягом 10 діб; в) залучати до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів; г) одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, відомствами, іншими державними органами України; д) в разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об´єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб.
За матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю мають право подавати до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб’єктів підприємництва, а також за наявності підстав, передбачених Законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
При здійсненні боротьби з організованою злочинністю співробітники спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право: а) за письмовим розпорядженням керівника відповідного спеціального підрозділу входити за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ (крім іноземних, дипломатичних представництв), незалежно від їх відомчої належності та форм власності, у пункти пропуску через державний кордон України та митниці, а також у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю; б) за постановою та з санкції відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, а у невідкладних випадках з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані у розкритті та розслідуванні злочинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. Оперативні управління, відділи та відділення спеціальних підрозділів мають повноваження органу дізнання. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати і розслідувати, передавати через відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органи внутрішніх справ і Служби безпеки України кримінальні справи про виявлені ними злочини, у такому ж порядку витребувати і приймати від них до свого провадження кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями. Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних справ регулюються цим Законом і кримінально-процесуальним законодавством України.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним з основних завдань Служби правопорядку є захист майна Збройних Сил України від розкрадання та інших злочинних посягань.
Не менш важливою є роль громадськості у досліджуваній сфері правовідносин. Так, відповідно, до ст.21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадські природоохоронні об’єднання мають право:
а)брати участь у розробці планів, програм, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, розробляти і пропагувати свої екологічні програми;
б)утворювати громадські фонди охорони природи; за погодженням з місцевими Радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об’єднань виконувати роботи по охороні та відтворенню природних ресурсів, збереженню та поліпшенню стану навколишнього природного середовища;
в)брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;
г)проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;
д)вільного доступу до екологічної інформації;
е)виступати з ініціативою проведення республіканського і місцевих референдумів з питань, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;
є)вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
ж)подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров’ю громадян і майну громадських об’єднань;
з)брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища;
и)брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань;
і)оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.
Діяльність громадських об’єднань в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.
Так, зокрема, Українське товариство охорони природи є добровільною масовою громадською організацією, що має на меті сприяння державним органам у здійсненні заходів по охороні навколишнього середовища, раціональному використанню, відтворенню природних багатств та забезпеченню поєднання в усіх галузях народного господарства досягнень науково-технічного прогресу з дбайливим ставленням до природних ресурсів.
Основними завданнями Українського товариства охорони природи є:
1)пропаганда охорони навколишнього середовища, природоохоронного законодавства, досягнень науково-технічного прогресу в галузі охорони природи та раціонального природокористування, мети і завдань Товариства;
2)залучення широких верств населення до природоохоронної роботи, виховання у населення почуття дбайливого ставлення до природи;
3)сприяння державним підприємствам, установам і організаціям, кооперативним та іншим громадським організаціям у проведенні заходів по охороні природи, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів;
4)здійснення громадського контролю за раціональним використанням і охороною природних багатств.
Крім того, у сфері охорони довкілля свою діяльність здійснюють й такі громадські організації як Український екологічний фонд, Національний екологічний центр України, Українська екологічна асоціація «Зелений світ» тощо.