Правові засоби протидії корупції
5.5. Сучасний стан протидії адміністративним корупційним правопорушенням
За офіційними статистичними даними у липні-грудні 2011 року правоохоронними органами держави до суду скеровано 1534 протоколи про корупційні правопорушення, за результатами їх розгляду до відповідальності у виді штрафу притягнуто 943 особи.
Переважну кількість з цих протоколів складено органами прокуратури (850), тоді як працівниками МВС та Служби безпеки України менше п’ятої частини (293) та (296) відповідно, податківцями менше 5 відсотків (71), а Військової служби правопорядку у Збройних Силах України менше 2 відсотків (24). Найбільше складено протоколів у Луганській (111), Донецькій (107), Одеській (91) областях, місті Києві (89), Київській області (62). Разом з тим, найменше протоколів складено правоохоронними органами Закарпатської (31), Волинської (34) та Івано-Франківської (35) областей.
У рішенні колегії Генеральної прокуратури України «Про стан законності у сфері запобігання і протидії корупції та прокурорського нагляду на цьому напрямі» серед недоліків роботи прокурорів визначено відсутність реагування на бездіяльність спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією, непоодинокі випадки складення протоколів за малозначними фактами, а також стосовно громадян, які пропонували або надавали посадовцям неправомірну вигоду у незначному розмірі. Також зазначається, що у другому півріччі 2011 р. майже дві третини посадовців притягнуто до відповідальності за протоколами, складеними органами прокуратури. Таким чином, більшість прокурорів фактично підмінюють спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. В 2012 році прокурорами не вжито рішучих заходів для виправлення негативної практики, що стало предметом обґрунтованої критики з боку Генерального прокурора України В.П.Пшонки під час координаційної наради керівників правоохоронних органів з питань запобігання і протидії злочинності та корупції 26 квітня 2012 року.
До адміністративної відповідальності за протоколами про корупційні правопорушення притягнуто: 5 державних службовців 3-4 категорії та 95 – 5-7 категорії, 182 – посадові особи органів місцевого самоврядування, 76 – Збройних сил України, 38 – державної кримінально-виконавчої служби, 24 – органів державної податкової служби, 17 – органів та підрозділів цивільного захисту тощо.
На стан протидії з корупцією вкрай негативно впливає її поширення у правоохоронних органах. До відповідальності за скоєння корупційних правопорушень притягнуто 53 правоохоронці, з них 41 працівник органів внутрішніх справ, 1 – Служби безпеки, 2 – податківці, 6 – митників та 3 – прикордонники.
Гострою залишається проблема низької якості складених адміністративних протоколів про корупційні правопорушення. Судами закрито 182 адміністративні провадження, або 16% від розглянутих. Основними причинами закриття судами адміністративних справ про корупційні правопорушення стали відсутність підстав для складання протоколів, а також їх складання за матеріалами поверхово проведених перевірок, без дослідження всіх обставин вчиненого правопорушення.
Непоодинокими є факти порушення особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні корупційні правопорушення, вимог ст.ст.245, 251 та 256 КУпАП щодо повного, об’єктивного та всебічного встановлення обставин вчиненого діяння, зібрання достатніх доказів винності особи у вчиненні корупційного правопорушення. В окремих випадках у протоколах не конкретизується об’єктивна сторона складу корупційного правопорушення, зокрема відсутні відомості про спосіб порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей, не вказується на чию користь особа одержувала неправомірну вигоду або прийняла обіцянку/пропозицію такої вигоди, розмір і характер неправомірної вигоди. Також не завжди розкривається характеристика правового статусу суб’єкта (посадове становище, функціональні обов’язки), що не дає можливості судам визначити, чи є він суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
Відсутність єдиної практики в застосуванні правоохоронними органами та судами деяких норм Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», ст.ст.172-2–172-9 КУпАП, недосконалість чинного антикорупційного законодавства суттєво утруднюють протидію адміністративним корупційним правопорушенням.
Із 331 тис. 522 грн. заподіяних корупційними правопорушеннями збитків відшкодовано 128 тис. 806 грн. та за позовами прокурора 18 тис. 369 грн. Питома вага відшкодованих збитків становить майже половину (44,3%). В 2011 році значно зросла сума накладених на корупціонерів штрафів – понад 1 млн. гривень, що втричі перевищує завдані ними збитки.
Прокурорами принесено 139 протестів на незаконні судові рішення. З них задоволено лише 35 протестів. Причинами низької ефективності протестів є те, що прокурори не завжди займають правильну позицію при розгляді справ даної категорії. В окремих випадках має місце підтримання протоколів, які складені без відповідних правових підстав, а також опротестування судових рішень за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності. Інколи в обгрунтування протестів дублюються обставини, які викладені у самих протоколах. Доводи суду та обставини, встановлені в судовому засіданні та викладені у відповідній постанові суду, до уваги не завжди беруться та у протестах не спростовуються.
Так, наприклад, постановою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.02.2012р. відмовлено у задоволенні протесту Синельниківського міжрайонного прокурора на постанову судді Синельниківського міськрайонного суду від 08.02.2012р., якою провадження по справі відносно начальника відділу фінансово-господарського забезпечення–головного бухгалтера районної державної адміністрації закрито через відсутність складу адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП. Протест був мотивований тим, що суд першої інстанції при закритті провадження по справі проігнорував первісні пояснення правопорушниці, обмежившись лише поясненнями які нею були дані у судовому засіданні. Свій висновок стосовно невинуватості особи суддя міськрайоного суду вмотивував тим, що правопорушення передбачене ч.1 ст.172-2 КУпАП характеризується наявністю умисної форми вини, а з досліджених під час розгляду справи матеріалів та з пояснень самої особи у судовому засіданні було встановлено, що надлишкове нарахування премії на суму 255,00 грн. було зроблено помилково. Суддя Апеляційного суду вказав, що первинні пояснення особи, яка притягається до відповідальності, не можуть мати наперед встановленої сили, а повинні перевірятися та досліджуватися у сукупності з іншими доказами по справі. Жодних даних про перевірку об’єктивності її пояснень у матеріалах справи не має, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.