• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Правові засоби протидії корупції

1.4. Загальнодержавні і регіональні програми та плани запобігання і протидії корупції

Після прийняття 5.10.1995 р. Закону України «Про боротьбу з корупцією» в 1997 р. була прийнята Національна програма боротьби з корупцією

В 1998 році Указом Президента України від 24.04.1998 р. № 367/98 була затверджена Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. Ці програми та концепції мали швидше політично-декларативний ефект, ніж втілювали конкретні наміри держави подолати корупцію.

Указом Президента України № 742/2006 від 11.09.2006 р. була схвалена Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності». Розпорядженням КМУ від 15.08. 2007 р. № 657 було затверджено План заходів щодо реалізації Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» на період до 2010 року. У Концепції зазначалося про неефективність політичних заходів проти корупції в Україні і зростаючу толерантність суспільства до корупції, містились заходи, які необхідно вжити для поліпшення ситуації, декларувалася можливість реформування правової системи за допомогою ухвалення нового базового антикорупційного законодавства.

Розпорядженням Кабінету міністрів України №56/124 від 02.10.2009р. була затверджена антикорупційна стратегія України, розроблена Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики. В ній проголошувалося, що ефективна боротьба з корупцією в Україні вимагає належного законодавчого забезпечення, формування дієвої системи державних органів, належного координування, формування та реалізації антикорупційної політики. Зазначається необхідність такої інституційної системи, яка б відповідала міжнародним стандартам (зокрема, Конвенціям ООН та Ради Європи проти корупції, а також рекомендаціям GREСO та Стамбульського Плану дій антикорупційної мережі ОЄСР) та світовій практиці з урахуванням особливостей української юридичної системи. Підкреслювалась необхідність створення Національного бюро антикорупційних розслідувань, прискорення реалізації судової реформи.

Радою національної безпеки і оборони України розроблено Національну антикорупційну стратегію на 2011–2015 рр. щодо запобігання та протидії корупції, що схвалена Указом Президента України від 21.10.2011 р. № 1001.

У Стратегії визначено основні причини виникнення і поширення корупції в країні, її негативні наслідки. Відповідно,сформовано і основні завдання:

- окреслення кола причин і умов, що породжують корупцію, визначення шляхів мінімізації факторів, що детермінують її виникнення та негативні наслідки;

- визначення основних напрямів державної політики у сфері запобігання і протидії корупції;

- підвищення ступеня довіри до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- упровадження системи моніторингу ефективності антикорупційного законодавства та забезпечення його виконання.

У Національній антикорупційній стратегії визначено наступні напрями її реалізації.

1. Реформування системи державного управління та адміністративних процедур:

- завершення процесу розмежування функцій органів державної влади з надання адміністративних послуг та контрольно-наглядових (інспекційних) функцій;

- застосування інноваційних технологій, що підвищують об´єктивність та забезпечують прозорість прийняття органами державної влади рішень, у тому числі прискорення впровадження системи електронного документообігу та електронного цифрового підпису на загальнодержавному і місцевому рівнях;

- розширення сфер застосування принципу "мовчазної згоди" при наданні погоджень, висновків, дозвільних документів тощо;

- надання адміністративних послуг виключно органами державної влади та бюджетними установами;

- визначення на законодавчому рівні вичерпного переліку платності чи безоплатності їх надання, а також обґрунтованих (адекватних) строків надання таких послуг;

- припинення практики дроблення адміністративних послуг на окремі платні послуги, забезпечивши орієнтацію на результат;

- встановлення заборони органам державної влади та органам місцевого самоврядування "надавати платні послуги господарського характеру;

- відмова від територіального монополізму при наданні адміністративних послуг та створення альтернативних можливостей щодо вибору органу для отримання адміністративної послуги.

2. Зменшення адміністративного тиску на підприємців, запобігання тінізації економіки:

- суттєве зменшення кількості ліцензій і дозволів у сфері підприємницької діяльності, максимальне спрощення та скорочення тривалості дозвільних процедур;

- усунення технічних бар´єрів, запровадження "єдиного вікна", максимальна комп´ютеризація документообігу;

- обмеження кількості перевірок з боку податкових та контролюючих органів;

- запобігання неправомірному тиску на підприємців з боку правоохоронних та контролюючих державних органів.

3. Забезпечення доброчесності на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування:

- системне вдосконалення державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині процедури конкурсного добору кандидатів (механізму визначення переможця), розстановки кадрів, проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування;

- визначення на законодавчому рівні засад етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та механізму врегулювання конфлікту інтересів в їх діяльності, що мають базуватися на положеннях Модельного кодексу поведінки державних службовців країн Ради Європи та враховувати інші міжнародно-правові стандарти в цій сфері;

- оптимізація співвідношення рівня базової (фіксованої) заробітної плати (посадового окладу) залежно від складності роботи і рівня відповідальності за конкретною посадою та додаткової заробітної плати (премій, надбавок), яка встановлюється за результатами оцінки діяльності на розсуд керівництва.

4. Поліпшення умов доступу фізичних, юридичних осіб та об´єднань громадян без статусу юридичної особи до інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування:

- продовження формування ефективного механізму доступу фізичних, юридичних осіб та об´єднань громадян без статусу юридичної особи до інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

- активізація інформаційного обміну між об´єднаннями громадян, засобами масової інформації та органами державної влади і органами місцевого самоврядування;

- забезпечення прозорості в роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

5. Удосконалення системи використання державного майна та бюджетних коштів:

- удосконалення проведення зовнішнього незалежного аудиту в частині здійснення контролю за використанням коштів місцевих бюджетів;

- завершення проведення інвентаризації державних підприємств і організацій та формування Єдиного реєстру об´єктів державної власності;

- удосконалення законодавства щодо процедур державних закупівель та впровадження системи їх зовнішнього аудиту, забезпечення прозорості процесу державних закупівель;

- удосконалення системи контролю за використанням державного майна з метою недопущення фактів одержання прихованих прибутків державними службовцями або, за їх сприяння, іншими особами чи угрупованнями;

- створення дієвого механізму детінізації ринку цінних паперів, проведення розрахунків за угодами з цінними паперами;

- здійснення Рахунковою палатою моніторингу ефективності використання коштів державного бюджету при виконанні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- удосконалення механізмів залучення громадськості до контролю за законністю та ефективністю використання державного майна, бюджетних коштів.

6. Оптимізації фінансування політичних партій та виборчих кампаній шляхом установлення чітких правил їх фінансування, а також забезпечення ведення ефективного незалежного контролю за таким фінансуванням.

7. Удосконалення антикорупційної експертизи шляхом запровадження багатоступеневої методики оцінки корупційних ризиків у законодавстві: на рівні розробників проектів нормативно-правових актів (як формалізована самооцінка); на рівні Міністерства юстиції України (як офіційна антикорупційна експертиза проекту нормативно-правового акта); на рівні громадської експертизи, яка забезпечується існуванням прозорої процедури нормопроектування та доступністю інформації для громадськості;

8. Формування громадської підтримки дій влади у запобіганні і протидії корупції:

- сприяння засобам масової інформації в широкому висвітленні заходів щодо протидії корупції, що вживаються державними органами та органами місцевого самоврядування;

- визначення порядку періодичного звітування державних органів, відповідальних за реалізацію державної антикорупційної політики, про ситуацію у сфері запобігання і протидії корупції.

9. Удосконалення системи спеціально уповноважених суб´єктів у сфері протидії корупції:

- проведення аналізу діяльності спеціально уповноважених суб´єктів у сфері протидії корупції та вжиття за його результатами заходів щодо підвищення ефективності їх роботи;

- формування єдиної правозастосовчої практики правоохоронних та судових органів у справах, пов´язаних із корупцією;

- запровадження спеціалізації прокурорів та слідчих у справах про злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов´язаної з наданням публічних функцій;

- розвиток співробітництва правоохоронних органів із громадськими організаціями та засобами масової інформації;

10. Підвищення кваліфікації суддів, працівників прокуратури та правоохоронних органів: розроблення і впровадження системи навчання на постійній основі професійних суддів та кандидатів на посаду професійного судді, особового складу правоохоронних органів та органів прокуратури щодо застосування нового антикорупційного законодавства;

11. Запобігання проявам корупції у правоохоронних органах:

- проведення інституційної реформи органів, що здійснюють дізнання, досудове слідство та кримінальне переслідування;

- удосконалення системи професійного добору та підготовки кадрів правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з корупцією;

- зміна критеріїв оцінки ефективності роботи правоохоронних органів із кількісних показників на якість отриманих результатів;

- розроблення системи заходів для забезпечення ефективного і об´єктивного нагляду прокуратури за діяльністю правоохоронних органів.

12. Удосконалення інституту відповідальності за корупційні правопорушення:

- встановлення відповідальності юридичних осіб за вчинення їх уповноваженими особами корупційних правопорушень;

- удосконалення інституту конфіскації;

- перегляд процедури надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт осіб, які користуються недоторканністю, у випадках затримання їх на місці вчинення тяжкого злочину, включаючи корупцію;

- розроблення механізму відшкодування майнової шкоди та збитків, завданих внаслідок вчинення корупційного правопорушення фізичним та юридичним особам;

- розроблення механізму захисту осіб, які в разі виявлення корупційного правопорушення вжили заходів щодо його припинення та негайно повідомили про вчинення такого правопорушення.

13. Зниження рівня корупції у приватному секторі:

- формування антикорупційної правосвідомості громадян шляхом запровадження соціально-просвітницьких програм, створення системи антикорупційної освіти в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах незалежно від форми власності;

- сприяння у забезпеченні прозорості діяльності громадських організацій, юридичних осіб приватного права;

- сприяння у створенні внутрішніх механізмів контролю та запобігання (виявлення) корупційним правопорушенням у приватному секторі.

14. Зниження рівня корупції в зонах підвищеного корупційного ризику, зокрема правоохоронній, медичній, земельній, освітній, податковій, митній сферах, у сферах державних закупівель та державної служби:

- вдосконалення законодавчого забезпечення відповідних сфер суспільних відносин;

- підвищення рівня заробітної плати та соціального забезпечення працюючих;

- підвищення професійного рівня та проведення більш жорсткого професійного добору кадрів;

- зменшення кількості формальних процедур.

15. Активізація міжнародного співробітництва у сфері запобігання і протидії корупції:

- приведення антикорупційної політики України у відповідність із міжнародними стандартами у сфері запобігання і протидії корупції;

- здійснення підготовки та підписання міждержавних (міжвідомчих) дво- та багатосторонніх угод про співробітництво у сфері запобігання і протидії корупції;

- поглиблення співпраці з партнерськими спеціальними службами та правоохоронними органами у сфері боротьби з корупцією;

- впровадження в Україні найкращих практик іноземних держав у сфері запобігання і протидії корупції, насамперед щодо запровадження інституту захисту доброчесних інформаторів;

- формування іміджу України як держави, що активно протидіє проявам корупції, та отримання міжнародної підтримки цієї діяльності.

Національна антикорупційна стратегія реалізовується відповідно до Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 рр., що затверджена постановою КМУ від 28.11.2011р. №1240. Програма за структурою відповідає стратегії та містить перелік заходів та очікуваних результатів, індикаторів, строків, відповідальних виконавців, а також партнерів з реалізації заходів. Оцінка ефективності реалізації Національної антикорупційної стратегії здійснюється на підставі виконання Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, позиції України у міжнародних рейтингах (економічна свобода, інвестиційна привабливість, прозорість тощо), результатах моніторингу України з боку міжнародних організацій, соціологічних дослідженнях, опитуваннях громадської думки.