Тифлопсихологія

Пам’ятка

Що слід знати сліпим та зрячим при взаємоконтакті

Зрячим

— В колективі не ізолюйтесь від сліпих. Не забувайте, що настрій і працездатність незрячих багато в чому залежать від вашої роботи і відношення до них.

— Розповідайте незрячому про побачене, не відмовляйте йому в спілкуванні.

— Майте на увазі, що для інвалідів по зору важливий строго встановлений порядок на робочому місці, в аудиторії, в цеху, на території.

— Не залишайте на проходах стільці, ящики та інші предмети, які можуть заважати орієнтуванню і пересуванню сліпих.

— У місцях пересування сліпих не залишайте двері напіввідчиненими.

— Не проявляйте сумнівів в можливості сліпих вчитись і працювати, але разом з тим і безпечності при організації їх навчання та праці

— Делікатно допоможіть незрячому порадою, якщо це необхідно, по покращенню його постави, зовнішнього вигляду, протезування очей, підбору окулярів тощо.

— Якщо виявите якийсь дефект чи недолік в одязі незрячого, обережно, зверніть на це його увагу.

— Коли читаєте лист чи будь-який документ незрячому, не потрібно для достовірності давати його помацати.

— Коли читаєте сліпому, не замінюйте читання переказом змісту. Це ж саме стосується випадків ознайомлення сліпого з документом, під яким він повинен поставити свій підпис. Пам’ятайте, що інвалідність не знімає з сліпого відповідальності, обумовленої документом.

— Якщо сліпий звернувся до вас за допомогою з питання, що має інтимний характер (відвідування лікаря, ощадкаси, читання листа), ви повинні зберігати це в таємниці.

— При розмові з незрячим не обирайте посередником його супроводжуючого або родичів, а звертайтесь безпосередньо до нього.

— Своєму підопічному не давайте зрозуміти і відчути, що він залежить від вас, поводьтесь з ним на рівних.

— Зустрівши сліпого, не проявляйте надлишкової цікавості, при розмові не старайтесь говорити голосно, розмовляйте як звичайно.

— Будучи зі сліпим, не виставляйте його “напоказ”, намагайтеся увійти в загальну масу людей.

— Якщо ви помітили, що незрячий виявив інтерес до зовнішності тієї чи іншої людини, намагайтесь описати її тактовно по відношенню до тієї людини, до якої проявлений інтерес.

— Не поспішайте виказати незрячому своє співчуття, поводьтесь рівно, спокійно, проявляйте необхідну вимогливість, але разом з тим і турботу.

— Якщо залишаєте незрячого одного в якомусь приміщенні при увімкненому світлі, не приймайте рішення самі, дізнайтесь у незрячого, залишити світло увімкненим чи вимкнути його.

— У розмові зі сліпим уникайте висловів “помацайте”, “я Вас відведу”, “я Вас проведу”. Краще буде: “подивіться”, “я піду з Вами”, тощо.

— Зрячим в присутності сліпого потрібно уникати пояснень лише з допомогою міміки і жестів. Сліпий помічає це і почуває себе виключеним із спілкування.

— При зустрічі з сліпим, якщо ви припускаєте, що він може не впізнати вас, привітавшись з ним, назвіть себе. Не пропонуйте: “Впізнай мене!”

— В шумному приміщенні під час розмови не відходьте від сліпого, не попередивши його про це. Під час сильного шуму він може не помітити, що ви відійшли і продовжувати говорити, а потім, виявивши вашу відсутність, відчує себе ніяково.

— Робіть так, щоб предмети, якими часто користується ваш незрячий родич, знаходилися в квартирі на відповідних місцях.

— Не лишайте свого незрячого товариша одного на проїжджій частині вулиці, на середині тротуару, на веранді або в дверях. Проведіть його в безпечне місце.

— Якщо даєте незрячому загальне уявлення про місто, населений пункт, назвіть важливі об’єкти, орієнтири (на півдні, заході, в центрі і т. д.), а потім — більш дрібні, ідіть від загального до часткового і навпаки. Те ж саме і при ознайомленні з маршрутом.

— Якщо ознайомлюєте незрячого з яким-небудь предметом, злегка направте його руку на предмет, створіть такі умови, щоб незрячий міг вільно доторкнутися до нього руками.

— Якщо ви помітили, що сліпому необхідно взяти конкретний предмет, але зробити це без сторонньої допомоги він не може, не потрібно брати руку сліпого за кисть, тягнути його до предмету й рукою сліпого брати предмет. Краще самому подати предмет. З цього правила, в залежності від обставин, можуть бути виключення.

— Не давайте сліпому ложку, якщо потрібна виделка, дуже міцні масивні речі, великий посуд, який не б’ється тощо

— В магазинній штовханині сліпому дуже важко зробити потрібні покупки. Намагайтесь створити такі умови, щоб незрячий міг вільно, не поспішаючи, вибрати необхідну річ (пальто, костюм, інше), потрогати її, приміряти. Зверніться за допомогою до продавця.

— Якщо Ви помітили, що незрячий збився з маршруту, не керуйте його рухами на відстані, а підійдіть і допоможіть вибратись на потрібну дорогу.

— При підйомі на східці виведіть свого незрячого друга перпендикулярно до них. Пересуваючись зі сліпим, не робіть ривків, різких рухів, поворотів, ідіть плавно. Сліпий тримає вас під руку, торкаючись зворотною стороною долоні вашого корпусу, відчуває ваші рухи, підйоми, спуски, повороти.

— При пересуванні не закладайте руки назад. Це незручно ні морально, ні фізично.

— Коли незрячому необхідно сісти, не сажайте його, а просто легко і вільно допоможіть йому визначити, де знаходиться стілець, щоб він легенько доторкнувся до спинки, цього буде достатньо.

— Коли йдете зі сліпим і несете валізу, портфель чи щось інше, по можливості не несіть їх в тій руці, за яку тримається незрячий, інакше ноша буде бити його по нозі.

— При посадці в автомобіль наведіть праву руку сліпого на ручку дверці, а якщо вона відкрита, то на її верхній край.

— Пам’ятайте, що ваші стосунки зі сліпим будуть оптимальними тоді, коли він в найменшій мірі буде відчувати залежність від вас.

Сліпим

— Не поділяйте колектив на сліпих та зрячих.

— Неприпустимо в колективі оперування такими поняттями, як “зрячі” та “незрячі”, коли дається критична оцінка дій одного або декількох працівників. Достатньо назвати його (або їх) посаду та прізвище.

— Якщо помітили невідповідальне ставлення до праці одного або ряду зрячих працівників, не переносьте ці якості на усіх зрячих або незрячих працівників колективу.

— Якщо вам пропонують допомогу в той час, коли ви її не потребуєте, різко не відмовляйте. Подякуйте та ввічливо поясніть, що ви самостійно зможете впоратися в даній ситуації. Різкою відмовою ви можете відбити бажання на наступний раз допомогти не лише вам, але й іншим незрячим.

— Не забувайте, що зрячому товаришу, який надає вам допомогу, не так вже й легко, тому докладайте зусиль, щоб полегшити йому це завдання.

— Складними маршрутами ходіть з тростиною. Тростина для вас не лише засіб пересування й орієнтування, але й засіб безпеки. За нею навколишні швидше розпізнають вас в натовпі, при переході через вулицю і т. ін. та приймуть необхідні засоби застереження відносно вас.

— Коли йдете з супроводжуючим, легко та вільно тримайте його під руку, йдіть трохи позаду, але не більше, ніж на півкроку.

— При пересуванні не передавайте свою ношу, якщо в цьому немає потреби, зрячому партнеру.

— В громадських місцях, транспорті не поспішайте зайняти вільне місце, намагайтеся зорієнтуватися, чи немає навколо вас більш слабких фізично, старших за віком або дітей.

— Знайте, що право обслуговування поза чергою надано інвалідам певної категорії і ви можете тільки попросити чергу про це.

— Коли вимагаєте до себе уваги, турботи та реалізації ваших прав, робіть це коректно та ввічливо. Пам’ятайте, що сліпота — не заслуга, а реальність, з якою треба рахуватися.

— Майте на увазі, що основні пільги, надані вам, визначені законом, а інші виходять із принципу гуманності, етики, моралі.

— У розмові намагайтеся повернутися до співбесідника обличчям, не повертайтесь до нього боком, не відвертайтесь.

— Слідкуйте, щоб якомога менше проявлялися непотрібні звички, викликані сліпотою, якщо, звичайно, такі у вас є: різні рухи, маніпуляції, розхитування корпусом, перетоптування на одному місці, похлопування руками, потирання очей.

— Контролюйте свої дії. Старайтеся не привертати увагу на проявлену до вас цікавість як до сліпого, реагуйте холоднокровно, спокійно. Не звинувачуйте інших у тому, що вони здорові, а ви ні. Словом та ділом менше нагадуйте про свою хворобу.

— Не ставтесь до зрячого з підозрілістю лише тому, що він зрячий.

— В суспільстві не замикайтесь. Прагніть невимушено, вільно підтримувати цікаву тему розмови. У спілкуванні проявляйте ініціативу, в необхідних випадках першим йдіть на контакт. Майте на увазі: знання, культура поведінки, трудові навички, охайність тощо багато в чому компенсують сліпоту для навколишніх.

— Не перекладайте всі турботи про вас на інших. Що можете зробити самі — робіть, звертайтесь за допомогою тільки у тих випадках, коли дійсно необхідний зір.

— Не соромтесь фізичного недоліку. Поводьте себе з гідністю й незалежно.

— Пам’ятайте, що відносини між сліпими та зрячими будуть найбільш адекватними, коли в контактах менш за все відчувається сліпота.

Таким чином:

1. Контакти сліпих зі зрячими залежать від об’єктивних і суб’єктивних умов. Об’єктивні: позитивний стан мікросередовища — матеріального, духовного (психологічного). Суб’єктивні — мобільність сліпого, рівень адаптації зрячого у взаємостосунках з сліпим, особистісні якості, як сліпого, так і зрячого.

2. У взаємостосунках зрячого та незрячого вирішальними є комплекс загальнолюдських цінностей.

3. Якщо доля зведе вас з незрячою людиною, знайте, що це така ж людина, як і ви, що вона живе в одному світі з вами, з тими ж почуттями, думками, турботами.

4. У відповідних умовах сліпий може добре працювати і обслуговувати себе, організувати свій побут, орієнтуватися у просторі. Сліпий відчуває і рух на вулиці, і запах квітів, і плеск води, відчуває тепло сонця, тонко розуміє музику. З хаосу звуків він виділяє необхідне і складає за ними картину того, що відбувається навколо. Але для всього цього потрібні конкретні умови, елементарна допомога зрячих.

5. Сліпому, в свою чергу, слід відноситися до оточуючих не з позиції своєї хвороби, а з позиції громадянина.