Тифлопсихологія
§4. Дотикове сприймання просторових властивостей предметів
Сприймання простору складається з візуального відображення величини, форми та глибини. При глибоких порушеннях зору розрізнення просторових властивостей проходить не візуально, а контактно. В основному дотикове сприймання простору проходить при спільній діяльності шкіряно-м’язового і рухового аналізаторів з участю периферичного, провідникового і центрального відділів дотику.
В результаті спеціального навчання у сліпих дітей може розвиватись дотикове сприймання просторових ознак (форма, величина і просторові відношення). Так, незрячі навчаються легко диференціювати і визначати предмети, близькі за формою до кола і овалу (овочі, фрукти, ягоди), прямокутника і квадрату (конверт, блокнот). Набагато складніше вони диференціюють і визначають предмети, які включають в себе складні геометричні форми (іграшки, предмети побуту), оскільки це передбачає знання конструктивних особливостей і принципу їх дій. Значні складності для сприймання набувають динамічні зміни в формі, розмірах, взаємовідношеннях частин об’єкту (птахи, тварини, людина).
В умовах навчання дотикове сприймання у сліпих дітей розвивається, стає більш тонким і розчленованим, що дозволяє їм користуватися своєрідним дотиковим “окоміром”.
Для вимірювання і порівняння предметів сліпі діти використовують пальці, кисті рук, розміри за відстанню між розведеними пальцями. Часто мірками служить ширина долоні, довжина і товщина пальців, відстань між ними.
У сліпих відмічаються особливості просторових перетворень, що найбільш яскраво проявляється при вивченні образотворчого мистецтва і креслення. Вони успішно здійснюють просторові перетворення малих величин.