• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Тифлопсихологія

§1. Особливості зорових сприймань при порушеннях зорового аналізатору

У слабозорих дітей спостерігаються труднощі при сприйманні оточуючих предметів, малюнків, текстів тощо.

Тифлопсихологами встановлені такі порушення сприймання малюнку: повільність огляду, неточність, пропуск деталей зображення. Внаслідок нечіткого сприймання окремих елементів і неправильності, уявлень нерідко формуються помилкові версії відносно зображеного на малюнку. Розгляд слабозорими малюнку по частинах призводить до ускладнень в осмисленні його змісту. Має місце порушення сприймання просторових відношень.

Грубе зниження швидкості зорового сприймання геометричних фігур, цифр, буквосполучень встановлено при частковій атрофії зорових нервів, дегенерації жовтої плями, афакії, вторинній катаракті, глаукомі.

Повільність, фрагментарність, нечіткість, викривлення сприймання відмічається у слабозорих при читанні і письмі. Спостерігається викривлення елементів букв, їх неправильні розширення відносно один одного в словах, рядках, заміни букв, пропуски зображуваних елементів.

Найбільш значне порушення зорового сприймання спостерігається при гостроті зору 0,2 і нижче. Але участь залишкового зору у формуванні зорового образу є провідним у деяких видах діяльності.

Сприймання кольорів. Важливими інформаційними ознаками в предметах і зображеннях є колір і контрастність. Колір фіксується візуально і довгий час залишається в свідомості дитини. На етапі виявлення об’єкту колір є сигнальним засобом, що привертає увагу дитини. Навіть звичайна кольорова пляма привертає увагу дитини, стимулює зорову реакцію. На наступних етапах сприймання колір служить засобом виділення кольоровості і об’ємності предмета, зв’язку з оточуючим світом. Колір, як об’єктивна властивість форми, має велику емоційну виразність. Перш за все всі відтінки спектру емоційно пов’язуються з чуттєвим сприйманням температури тіла. Так, червоний, оранжевий, жовтий кольори асоціюються з теплом; зелений, голубий, синій, фіолетовий — з холодом. Крім передачі відчуття тепла і холоду, колір активно впливає на настрій дитини. Наприклад, червоний колір збуджує і мобілізує, а зелений, блакитний — заспокоює.

Наявність кольорового зору відіграє велику роль у впізнаванні предметів і зображень, дозволяє краще розрізняти деталі об’єктів і сприймати велику кількість інформативних ознак. Відомо, що у значної кількості слабозорих дітей порушене сприймання кольору. Форми і ступені розладу кольоророзрізнення залежать від клінічних форм порушення зору, їх походження, локалізації і проникнення. Спостерігається послаблення сприймання червоного, зеленого і синього кольорів. Різноманітні захворювання очей і різні прояви порушення кольорового зору передбачають виявлення індивідуальних особливостей дітей у сприйманні кольору та створення умов, які корегують ці недоліки шляхом посилення насиченості і яскравості тонів в предметах і зображеннях, застосування спеціальних засобів малювання і креслення (фломастерів тощо).

В підручниках, роздаткових засобах наочності зображення мають різну ступінь контрастності, багато з них недоступні для сприймання слабозорими. Учні недостатньо чітко виділяють із фону і диференціюють чорно-біле і кольорове зображення з низькою контрастністю. У зв’язку з цим вони погано співвідносять кольорові зображення з предметами і явищами навколишньої дійсності. Порушення кольоросприймання контрастних унітарних кольорів компенсується збереженістю інших кольоророзрізнювальних функцій — використанням візуального досвіду у співвіднесенні зображень з реальним кольором предметів і явищами навколишньої дійсності. У спеціальних навчально-виховних закладах рекомендується використання яскравих ілюстровано-графічних засобів наочності, підбір для слабозорих дітей та спеціальних педагогічних заходів і розвиток процесів співвіднесення, виділення, диференціювання пізнавальних ознак зображення і відповідних їм предметів і явищ. Так, розроблені спеціальні тест-фігури, які дозволяють визначати можливості сприймання дітьми чорно-білих і кольорових зображень різної контрастності, а також використовується методика підбору ілюстративної наочності.

В диференціюванні зображень різної контрастності, кольоротонального контрасту (від максимального 90-95% до мінімального — 5%) підбирають ілюстративно-графічні засоби наочності.

Сприймання руху — це відображення зміни положення, яке об’єкти займають в просторі. Основну роль у сприйманні руху відіграють зорові і кінестезичні аналізатори. Параметрами руху об’єкту є швидкість і напрямок. За допомогою зору інформація про рух об’єктів отримується двома способами: при фіксації погляду і за допомогою прослідковуючих рухів очей. Порушення гостроти зору, поля зору, окорухових і інших функцій зорової системи, ускладнюють сприймання руху. Сліпа людина отримує дані про переміщення об’єктів у просторі двома різноманітними шляхами:

а) безпосередньо сприймаючи акт переміщення;

б) на основі висновків про рух об’єктів.

У цьому зв’язку виникає необхідність формування у слабозорих прийомів і способів сприймання руху зі спиранням на зорові, слухові, тактильні, кінестезичні та інші сенсорні збережені функції.