• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Тифлопсихологія

4.2. Види відчуттів та їх особливості при сліпоті та слабозорості

Сенсорна система визначається як система органів відчуття або аналізаторів, яка дозволяє людині здійснювати чуттєве пізнання, отримувати інформацію про оточуючий світ.

Зір, слух, нюх та інші види чутливості входять в склад чуттєвого пізнання у вигляді відчуттів, сприймань і характеризують його структуру. Оскільки кожен аналізатор, входячи в систему, несе на собі вплив діяльності усієї системи, порушення зору або повна його втрата змінюють їх взаємодію та міжаналізаторні зв’язки.

У людей, які мають залишковий зір, та у слабозорих розвиток зорового сприймання удосконалюється при введенні додаткових незорових стимулів, які допомагають зору в утворенні повноцінного образу.

Дослідження взаємодії дотику та зору в процесі сприймання експериментального матеріалу дітьми з нормальним зором показали кращі результати, ніж при сприйманні окремими аналізаторами. Аналогічні досліди, проведені зі сліпими та глухими дітьми, показали, що при виконанні різних видів діяльності зір та дотик впливають один на одного якісно своєрідно. Дослідження, проведені А. Крогіусом, Ю.О. Кулагіним, Л.І. Солнцевою показали, що спільне використання неповноцінного зору та дотику вже в дошкільному віці дає більшу повноту образу сприймання, зменшує час впізнавання знайомих предметів та створення уявлень про об’єкти зовнішнього світу. Наступні дослідження, проведені В.З. Деніскіною, Н.С. Костючек, Г.Ф. Федяй показали, що при ознайомленні з оточуючим з використанням зору та дотику дитина спроможна виділяти значно більшу кількість ознак об’єктів.

Умови розвитку відчуттів майже повністю співпадають з факторами компенсації дефекту зору. Значить, сенсорний розвиток в нормі і при патології йдуть в одному напрямку, лише участь зорового аналізатора визначається ступенем патологічних змін у ньому.

У сліпих і слабозорих утворюються нові міжаналізаторні зв’язки, де зоровий аналізатор замінюється іншими, але загальна структурна організація не змінюється, а лише по-іншому сприяє адекватному відображенню оточуючого світу.

Відчуття поступають в центральну нервову систему через рецептори — органи, спеціально пристосовані для сприймання подразнень через сенсорну систему. Древньогрецький філософ Геракліт так визначив значення в житті людини сенсорних систем: “Знання приходить до людини через двері відчуттів”.

Понад 2000 років назад Аристотель “нарахував” п’ять відчуттів: слух, зір, нюх, смак та дотик. Зараз визначають ще й такі види чутливості: термо-, пропріо-, інтеро- та вестибулочутливість. В залежності від спеціалізації рецептору, їх поділяють на: тангорецептори (торкання); густорецептори (смакові); стиборецептори (нюхові); фонорецептори (звукові); фоторецептори (зорові).

Подразнення одного рецептору можуть впливати на чутливість іншого (наприклад, зорового на слуховий). Таке явище називається сенсибілізацією. Воно має велике значення в процесах компенсації дефекту зору. Так, відомо, що зорова чутливість підвищується під впливом слабких звукових подразників; м’язево-суглобні відчуття підвищують тактильну чутливість.

Повна або часткова втрата зору призводить до того, що значна частина об’єктів стає доступною для сприймання через дотик, в основі якого лежить шкіряна чутливість. У зв’язку з цим підвищується активність різних частин тіла, особливо рук, що в свою чергу дає ефект сенсибілізації. За свідченням древньогрецького письменника Плутарха, філософ Сократ “з метою загострення мислення” постійно ходив босоніж і вимагав того самого від своїх учнів.

У людей часто спостерігається явище синестезії — перехід відчуттів одного виду в інший (малиновий дзвін; оксамитовий голос; гнилий запах та ін.), що має велике значення для чуттєвого відображення сліпих та слабозорих.

Відчуття, за основними видами, класифікуються таким чином: зорові; шкірні (торкання, тиску, болі, температури), слухові, смакові та нюхові .

Повне або часткове порушення функцій зору змінює діяльність аналізаторних систем. В тифлопсихології здавна велась суперечка щодо того, які відчуття стають провідними при порушеннях зору. А.А. Ухтомський писав, що слух — найважливіший з органів відчуття людини. Саме він допомагає людині стати тим, ким вона є. На слух людини покладається виключне завдання служити опорою та посередником в справі організації мови і співбесіди. Психологічні дослідження показали, що в чуттєвій діяльності слух відсувається на другий план, поступаючись місцем тактильному та кінестезичному аналізаторам — дотику, який здатний відображувати ті ж категорії, що і зір.

Але не можна забувати про те, що в процесі чуттєвого відображення на рівні відчуттів беруть участь декілька аналізаторних систем. Провідним може бути любий аналізатор в залежності від характеру діяльності та від завдань, що стоять перед людиною.