Тифлопсихологія

2.3. Поняття корекції розвитку особистості при порушеннях зору

Компенсаторні пристосування лежать в основі здійснення корекції відхилень, які виникають в розвитку дитини внаслідок порушення зору. Слово “корекція” походить від латинського “correctio”, що означає покращення, виправлення. В дефектологічному плані корекція це:

— сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення цілісного процесу розвитку дитини та виправлення цього процесу;

— виправлення окремих відхилень у розвитку дітей.

Перше із зазначених тлумачень корекції є широко дефектологічним, друге — пов’язане із використанням терміну корекція у вузькому значенні (“корекція зору” — застосування оптичних засобів для покращання зорової функції; “корекція зорового сприймання” — застосування педагогічних заходів для покращення сприймання візуальної інформації та ін.).

Стосовно здійснення позитивних впливів на розвиток особистості дитини, яка має психофізичні порушення сучасна дефектологія використовує поняття “корекційно-виховна робота”. Цей процес здійснюється у двох взаємопов’язаних напрямках: а) виправлення недоліків у тій чи іншій сфері розвитку дитини; б) сприяння подальшому розвиткові особистості.

Здійснення корекції є специфічним і дуже важливим завданням спеціальних навчальних закладів, оскільки від якості корекційно-виховної роботи залежить успішність розвитку компенсаторних процесів. Корекційна робота пов’язана з навчанням і вихованням дітей і пронизує всю систему діяльності спеціальних закладів. Корекційна робота найбільш ефективна, якщо вона побудована на, зрозумілому, доступному (але не занадто полегшеному) змістовному матеріалі, коли діти усвідомлюють важливість його засвоєння. Тому найдоцільніше здійснювати корекцію розвитку в процесі формування у дітей з порушеннями зору загальноосвітніх та трудових умінь та навичок, передбачених навчальними програмами, а також під час цікавих змістовних виховних заходів, що відповідають віковим особливостям дітей. Але в спеціальних закладах для дітей з порушеннями зору передбачено також додаткові індивідуально-групові заняття лікувально-корекційного характеру (заняття з розвитку та збереження залишкового зору, заняття з лікувальної фізкультури, логопедичні тощо).

Корекція передбачає комплексний вплив на різні сторони розвитку аномальної дитини, оскільки наявність зорового дефекту не означає ізольованого випадіння однієї функції, а створює цілісну картину атипового розвитку, що більш-менш виражено охоплює різні сфери особистості.

Корекційні зусилля спрямовуються на усунення недоліків та розвиток пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери, фізичних, моторно-рухових якостей, мови та особистості дитини в цілому.

Засоби корекції ґрунтуються на максимальному використанні збережених можливостей дитини, що поступово дає змогу активізувати порушені чи недорозвинені функції. Головний акцент в корекції робиться на формуванні у дітей вищих психічних процесів (аналізуючого цілеспрямованого сприймання, логічного мислення, усвідомлених інтересів, відтворюючої та творчої уяви, довільного запам’ятовування, адекватного мовленнєвого відображення дійсності тощо), оскільки вони відіграють провідну роль у загальному психічному розвитку людини.

Найважливішим у корекційній роботі є забезпечення усвідомленого, активного, зацікавленого та самостійного (що не виключає, звичайно, необхідної педагогічної допомоги) виконання дітьми різноманітних ігрових, навчальних та трудових завдань в умовах спеціальної організації їх предметно-практичної, мисленнєвої та мовленнєвої діяльності з урахуванням типологічних особливостей розвитку різних категорій аномальних дітей, в тому числі сліпих та слабозорих, їх вікових особливостей, індивідуальної специфіки розвитку кожної дитини.

Розвиток теорії корекції у вітчизняній дефектології методологічно базується:

— на розумінні розвитку особистості як системного процесу якісних змін;

— визнанні провідної ролі факторів середовища (головним чином, педагогічних) у такому розвиткові, але з урахуванням біологічно зумовленої його специфіки;

— положеннях про активність суб’єкту у відображенні дійсності, що детерміновано як біологічно, так і соціально;

— положеннях про формування внутрішньої психічної діяльності на основі зовнішньої предметно-практичної, здійснюваної у прямій або опосередкованій (через знакову форму) взаємодії з іншими людьми;

— вчення про пластичність вищої нервової діяльності, її значні компенсаторні можливості.

Таким чином, корекція спрямована на вторинні ознаки, на створення таких умов, в яких вони можуть бути виправленими або таких, в яких вони б не виникали (тобто їх профілактику), на формування позитивних якостей особистості, які компенсують в тій чи іншій мірі недостатність, викликану сенсорним порушенням.

В тифлопедагогіці корекційно-виховна робота передбачає здійснення позитивних впливів на весь процес протікання розвитку сліпої чи слабозорої дитини. Так, одні якості, які вже сформувались невірно, з недоліками, треба виправляти, а інші якості які ще не сформовані, вимагають цілеспрямованого виховного впливу на хід їх розвитку.

Корекції в процесі розвитку сліпої чи слабозорої дитини підлягають:

— пізнавальна сфера (відчуття та сприймання, пам’ять, мислення, мова, уявлення, уява, специфіка розвитку яких опосередкована якістю зорового сприймання);

— якості особистості, а саме стійка сукупність її властивостей та рис;

— фізичний розвиток .(за даними Єрмакова В.П., у слабозорих хлопчиків в 59,2% випадків зустрічаються порушення постави; у дівчаток в 58%, в той час коли у дітей, які бачать нормально, відповідно 20% і 14%; значно частіше у перших зустрічається нежить).

Корекційна робота пронизує всю систему діяльності спеціальних закладів для дітей з глибокими порушеннями зору.

Література до теми:

  1. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения. — М., 2000.
  2. Литвак О.Г. О соотношении понятий компенсация и коррекция // Особенности познавательной деятельности слепых и слабовидящих школьников. — Л., 1976.