Адміністративна діяльність Національної поліції

5.2. Особливості реагування поліцейського на адміністративні правопорушення, провадження за якими входить до компетенції Національної поліції

Складність застосування більшості «поліцейських» правопорушень обумовлена структурою самої норми КУпАП.

Норма КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил, які в самому КУпАП відсутні.

Наприклад, відповідальність за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях (стаття 175-1 КУпАП) вимагає відповідних знань не тільки норм самого КУпАП, а й основних положень Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення». Саме в цьому Законі визначено перелік місць, де забороняється куріння тютюнових виробів. Без знання такого переліку поліцейський не зможе скласти протокол про адміністративне правопорушення і, відповідно, притягти особу до адміністративної відповідальності.

Для реагування на порушення правил дорожнього руху поліцейський повинен чітко знати ці правила, які було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 »Про Правила дорожнього руху».

Особливість реагування на правопорушення, передбачені статтею 182 КУпАП (Стаття 182. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях) обумовлена тим, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтею 182 КУпАП.

Важливо знати, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Це означає, що поліцейський повинен бути впевнений, що він реагує саме на адміністративне правопорушення.

Певна складність полягає в тому, що ряд правопорушень передбачає за їх вчинення кримінальну або адміністративну відповідальність.

Наведені приклади із КУпАП та Кримінального кодексу України вказують на необхідність знати основні положення цих двох кодексів, а при виникненні ситуацій, які потребують правильної кваліфікації того чи іншого діяння розуміти, за якими саме ознаками можна відрізнити адміністративне правопорушення і злочин.

Наприклад, для визначення діяння адміністративним правопорушенням, за яке настає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, необхідно не тільки знати, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а й знати правила переведення цього мінімуму у гривні. А це в свою чергу вимагає знань такого поняття, як податкова соціальна пільга та прожитковий мінімум для працездатної особи.

При реагуванні на «поліцейські» правопорушення повинен адекватно давати оцінку всім обставинам, які виникають. Поліцейський повинен знати, що існують обставини, які виключають адміністративну відповідальність взагалі. Особа, яка діяла в стані:

• крайньої необхідності,

• необхідної оборони

• неосудності,

не підлягає адміністративній відповідальності. Але для цього необхідно знати, як саме КУпАП визначає відповідний стан.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Поліцейський повинен знати і обставини, які обтяжують або пом’якшують відповідальність, про що вірно вказувати при складанні процесуальних документів.

Поліцейський під час прийняття рішення по справі повинен знати особливості адміністративної відповідальності різних суб’єктів. Необхідно знати, що відносно такого суб’єкта, як неповнолітній, поліцейський не має право приймати рішення самостійно і щодо цієї категорії суб’єктів адміністративної відповідальності рішення приймаються виключно судами.

В разі вчинення адміністративного правопорушення особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, в тому числі військовослужбовцями, співробітниками Національної поліції, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, існує загальне правило, що такі особи до адміністративної відповідальності не притягаються. Лише за деякі правопорушення вони несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах.

Реалізуючи свою компетенцію при фіксації «поліцейських» адміністративних правопорушень, поліцейський повинен розуміти процесуальний механізм притягнення до відповідальності.

Необхідно знати всі види заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

У випадках, прямо передбачених законами України, з метою:

• припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу,

• встановлення особи,

• складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов´язковим,

• забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються:

• адміністративне затримання особи,

• особистий огляд,

• огляд речей і

• вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб,

• тимчасове затримання транспортного засобу,

• відсторонення водіїв від керування транспортними засобами,

• огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп´яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп´яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Поліцейський повинен розуміти, що його сучасна діяльність базується на засадничих принципах, які визначаються Законом України «Про національну поліцію»:

• верховенства права

• дотримання прав і свобод людини

• законності

• відкритості та прозорості

• політичної нейтральності

• взаємодії з населенням на засадах партнерства

• безперервності

Реалізація цих принципів є обов’язковою, незалежно від виду діяльності, яку здійснює поліцейський.

Реагування на «поліцейські» адміністративні правопорушення не означає, що результатом її діяльності є покарання особи, накладення адміністративного стягнення.

Поліцейський має право звільнити особу від адміністративної відповідальності у 2-х випадках.

1-й випадок: Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

2-й випадок: При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Таким чином, ми розглянули особливості реагування поліцейського на адміністративні правопорушення, провадження за якими входить до компетенції національної поліції, виділено склади правопорушень, об’єктивна сторона яких схожа з об’єктивною стороною відповідних складів кримінальних правопорушень.

Реалізуючи свою компетенцію при фіксації «поліцейських» адміністративних правопорушень, поліцейський повинен розуміти процесуальний механізм притягнення до відповідальності.