Адміністративна діяльність Національної поліції

3.3. Превентивні поліцейські заходи

Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Які вимоги висуваються до ПЗ?

1. застосовується виключно для виконання повноважень поліції;

2. законним;

3. необхідним;

4. пропорційним;

5. ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Превентивні поліцейські заходи СТ. 31 ЗУ “Про Національну поліцію”:

1) перевірка документів особи;

2) опитування особи;

3) поверхнева перевірка і огляд;

4) зупинення транспортного засобу;

5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;

6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;

7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;

8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;

9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;

11) поліцейське піклування.

ПРАВА ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ПО ЗАСТОСУВАННЮ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ЗАХОДІВ:

1. вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень поліції, на місці попереджати осіб, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені Законом України «Про Національну поліцію» поліцейські заходи (ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

2. вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках (ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»):

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

3. опитувати особу (ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію»), якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення. При цьому слід пам’ятати, що надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації/

4. проводити поверхневу перевірку особи (ч. 1-3 ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію») у випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб. При цьому слід пам’ятати, що поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.

5. проводити поверхневу перевірку речі або транспортного засобу у випадках (ч. 1-3 ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію»):

1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;

3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу

6. зупиняти транспортний засіб, обов’язково поінформувавши водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу, у випадках (ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»):

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) якщо порушено порядок визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

7. затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України (ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 260-263 КУпАП та ст. 207-213 КПК України);

8. тимчасово обмежувати фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу (ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 260,265-265-2 КУпАП та ст. 237,Глава 15-17 КПК України) для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров’я або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.

9. Згідно зі ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» проникати до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках (ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію»), зокрема:

1) рятування життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;

2) безпосереднє переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;

3) припинення злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.

10. здійснювати поліцейське піклування щодо осіб (ст. 41 Закону України «Про Національну поліцію»):

1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;

2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;

3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;

4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.

11. вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце або обмежити доступ на визначену територію (ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію») на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, обмежити рух транспорту чи пішоходів на певних ділянках, у випадках якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення, а також під час аварій, інших надзвичайних подій.

12. перевіряти дотримання вимог дозвільної системи в порядку, визначеному МВС України (ст. 39 Закону України «Про Націона
льну поліцію»);

13. використовувати технічні засоби та технічні прилади відповідно до законодавства (ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію») у випадках:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

14. застосовувати такі заходи примусу (ст. 42-46 Закону України «Про Національну поліцію») :

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

15) перевіряти дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під наглядом та інших категорій осіб;

Витяг з Наказу №1303/203 від 04.11.2003р. «Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі»

Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на об-лік, фотографують, а в разі необхідності у них беруть відбитки пальців. Працівники міліції зобов´язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду.

3.1 Дільничні інспектори МІЛІЦІЇ:

3.1.1. Здійснюють контроль за прибуттям і реєстрацією піднагля-дних та осіб, які підпадають під дію Закону України "Про адміністратив-ний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" .

3.1.2. Беруть на профілактичний облік піднаглядних та ведуть справи адміністративного нагляду.

3.1.3. Оформляють за наявності підстав матеріали про встанов¬лення адміністративного нагляду за особами, які підпадають під дію Зако¬ну.

3.1.4. Контролюють дотримання піднаглядними правил адмініс-тративного нагляду.

3.1.5. Залучають до здійснення адміністративного нагляду позашта¬тних дільничних інспекторів міліції, громадських помічників і формування з охорони громадського порядку.

3.1.6. Взаємодіють з оперуповноваженими карного розшуку, патру-льно-постовими нарядами міліції та іншими підрозділами.

3.2. Підрозділи карного розшуку:

3.2.1. Виявляють злочинні зв´язки, наміри піднаглядних та осіб, які підпадають під дію Закону.

3.2.2. Уживають заходів до попередження і припинення ними зло-чинів.

3.2.3. Спільно з дільничними інспекторами міліції контролюють до-тримання піднаглядними правил адміністративного нагляду і встанов-лених судом обмежень.

3.3. Підрозділи оперативної служби, державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з організованою злочинністю та з неза¬конним обігом наркотиків:

3.3.1. Виявляють злочинні зв´язки і наміри піднаглядних та осіб, які підпадають під дію Закону, вживають заходів до попередження злочинів з їх боку.

3.3.2. Взаємодіють з цих питань зі службами карного розшуку, діль-ничними інспекторами міліції та іншими підрозділами.

3.4. Слідчі та підрозділи дізнання:

3.4.1. При провадженні дізнання та досудового слідства виявляють причини та умови, які сприяли вчиненню злочинів піднаглядними або особами, що підпадають під дію Закону, а також причини невстанов лення адміністративного нагляду і непроведення розшуку осіб, які ухили¬лись від нього.

3.4.2. Уносять начальникам міськ-, райвідділів за місцем прожи¬вання (перебування) вказаних осіб подання про виявлені недоліки в роботі з установлення і здійснення адміністративного нагляду.

3.6. Патрульно-постові наряди міліції:

Під час виконання обов´язків з охорони громадського порядку здійс¬нюють контроль та ведуть спостереження за особами, відносно яких вста¬новлено адміністративний нагляд, якщо вони з´являються в громадських місцях, відвідування яких їм не дозволено, або залишають місце прожи¬вання (перебування) в заборонені для цього години. При виявленні таких осіб патрульні (постові) затримують їх і доставляють до чергової частини міськ-, райвідділу з метою оформлення матеріалів про порушення пра¬вил адміністративного нагляду.

ОБОВ’ЯЗКИ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ПО ЗАСТОСУВАННЮ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ЗАХОДІВ:

- поважати і не порушувати права та свободи людини і громадянина;

- обмежувати права і свободи людини лише в спосіб та у випадках, що встановлені законом;

- виконувати свої завдання у точній відповідності із законами;

- поважати гідність особи і ставитись до неї гуманно, захищати права людини незалежно від її соціального походження, расової та національної належності, громадянства, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань;

- звертаючись до людини, привітатися, прикласти праву руку до головного убору, назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред´явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, при цьому не випускати його з рук (ч.3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію»);

- у разі отримання інформації про можливе вчинення правопорушення негайно інформувати орган поліції (безпосереднього керівника, чергового) і вжити всіх передбачених законом заходів для його запобігання (ч.2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»);

- надавати допомогу (у тому числі домедичну і медичну) особам, які постраждали від правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їх життя та здоров´я (ч.2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»);

Перевірка документів 6 підстав (ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію»)

ЗУ «Про Нац. Поліцію» визначає, що поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

Виходячи зі змісту ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», слід розрізняти три види права поліції на перевірку документів:

- право на перевірку у громадян документів, які засвідчують їх особу, в разі підозри у вчиненні правопорушення;

- право на перевірку у громадян документів, що є свідками правопорушення або потерпілими від правопорушення;

- право на перевірку у громадян документів, що перебувають на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі.

У першому випадку підставою для перевірки документів є підозра конкретного громадянина у вчиненні будь-якого правопорушення (адміністративного, злочину), при цьому ця підозра має ґрунтуватись на цілком конкретних фактах(наявність відповідної оперативної інформації, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення, поведінка особи, тощо).

У другому випадку підставою для перевірки документів є звернення свідка чи потерпілого з заявою про вчинення правопорушення або за наявності у поліцейського підстав вважати, що особа може бути свідком чи потерпілим від правопорушення.

Наступний поліцейський захід - Опитування особи

Раніше такий захід взагалі не регламентувався на законодавчому рівні.

ЗУ «Про Нац. поліцію» встановлює, що поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень.

В Законі також вказано, що для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення. І для того щоб не зловживати своїми повноваженнями (не підміняти поняття - це не адміністративне затримання, це запрошення для опитування), ч. 2 ст. 33 визначає, що надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації.

Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Перед проведенням опитування особи поліцейський роз’ яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї цим Законом.

Наступний поліцейський захід. ст. 34 Поверхнева перевірка. Дане поняття не замінило поняття огляду. Огляд використовується як засіб забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення чи після затримання особи за вчинення злочину. Поверхнева ж перевірка служить саме як превентивний захід, коли правопорушення ще не вчинилось або на стадії його виявлення.

Як саме здійснюється? 1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб. ЗУ Про міліцію таких прав нам не давав. Наприклад, якщо працівники БНОН знали, що у особи наркотичні засоби, вони не могли зупинити здійснити огляд, тому що це вважалось незаконно добуті докази. Потрібно було дочекатись, коли особа вчинить правопорушення (куріння в громадському місці) і як захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення провести огляд.

Тобто за новим законодавством поліцейський може здійснити поверхневу перевірку як превентивний захід, також залишається особистий огляд і огляд речей як засіб забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення та огляд в порядку передбаченому КПК України.

Які правила здійснення поверхневої перевірки

3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу. Дана норма дещо суперечить ст. 264 КУпАП відповідно до якої особистий огляд може проводитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих однієї і тієї ж статті. Про понятих, як і про необхідність складення протоколу про проведення поверхневої перевірки нічого не сказано, що значно полегшує нам життя. А якщо під час поверхневої перевірки поліцейський знайшов якусь річ, обіг якої заборонений чи обмежений, він здійснює огляд та вилучення її в порядку КПК.

Вперше на законодавчому рівні закріплено вичерпний перелік підстав проведення поверхневого огляду ТЗ 4. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:

5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Виникає питання як дана норма корелюється зі ст. 233 КПК України Проникнення до житла чи іншого володіння особи. Відповідно до цієї норми транспортний засіб визнається іншим володінням особи і проникнення до нього дозволяється лише за згоди власниками або за рішенням суду або як виняток лише у невідкладних випадках, пов ’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Тут можна лише апелювати тим, що в нормах різні визначення в ст. 233 КПК проникнення до іншого володіння особи - тобто фізичне переміщення працівника поліції в приміщення, яким володіє особа, а в ст. 34 використовується поняття поверхневого огляду.

Також, виникає питання, якщо водій повідомляє, що не знає як відчиняється багажник, а ПДР не зобов’язують водія знати як саме це робиться.

6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

7. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237 Кримінального процесуального кодексу України.

Наступний превентивним поліцейським захід - Зупинення транспортного засобу

1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

2. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Якщо порівнювати ці підстави з підставами для зупинення ТЗ, які були визначені в ЗУ «Про міліцію»:

1) відсутня підстава зупинення ТЗ без номерного знака. Тут питань не має, вона не потрібна, тому, що охоплюється порушенням ПДР;

2) наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою. Також зайва підстава, тому що якщо є протиправна мета, значить є адміністративне чи кримінальне правопорушення.

3) проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб. Тобто відсутня така підстава зупинки ТЗ для перевірки документів.

Наступний превентивним поліцейським захід - Вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію - законна вимога необхідна для виконання покладених на поліцейського обов ’язків, яку законодавець вирішив закріпити в нормі Закону.

Яка підстава для здійснення даного поліцейського заходу?

1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку,

2. Охорони життя і здоров ’я людей,

3. Для збереження та фіксації слідів правопорушення.

2. Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.

Стаття 37. Обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю

Обмеження пересування особи - це затримання особи за вчинення адміністративного правопорушення чи злочину.

1. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

2. Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.

Раніше ні ЗУ «Про міліцію» ні в чинному КУпАП не було вказано з якого моменту йде строк затримання.

3. У випадках, визначених частиною другою цієї статті, поліцейські повинні негайно викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також, за можливості, поінформувати членів сім’ ї.

Тобто, якщо поліцейський здійснив затримання в адміністративному порядку чи в порядку КПК та помістив затриману особу в спеціальне для цього приміщення, він повинен викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також повідомляються родичі затриманої особи.

Це те, що стосується затримання. Що стосується обмеження фактичного володіння річчю

ПідсТави: Поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу 1) запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров ’я або на життя чи здоров ’я іншої людини, або пошкодження чужої речі.

На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

5. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.

Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.

6. Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід.

Наступний превентивним поліцейським захід Проникнення до житла чи іншого володіння особи

1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:

1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;

2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;

3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні. Третій пункт дещо дублює перший, тому, що пов´язаний врятуванням життя особи, яка знаходиться в помешканні. Перелік підстав для проникнення в житло є вичерпним. Але серед нього немає добровільної згоди особи, що є прогалиною в законі.

2. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.

3. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов’язково складається протокол.

Наступний поліцейський захід Перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ

1. Поліція в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України, може оглядати за участю адміністрації (керівництва) юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців) чи їх уповноважених представників приміщення, де знаходяться зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також безпосередньо оглядати місця їх зберігання з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.

2. Поліція може оглядати зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, що знаходяться у фізичних та юридичних осіб, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання та використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.

3. Поліція відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутрішніх справ України, вилучає зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також опечатує і закриває об’єкти, де вони зберігаються чи використовуються (у тому числі стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування) у випадку виявлення порушення правил поводження з ними та правил їх використання, що загрожують громадській безпеці, до усунення таких порушень.

4. Поліція інформує відповідний орган Міністерства внутрішніх справ України в одноденний строк про кожен факт виявленого порушення правил зберігання і використання зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Потурбувався законодавець про доказову базу, а точніше про порядок її збирання. Стаття 40. Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відео- запису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису

1. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, мон- тувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

2. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Ще один превентивний поліцейський захід, який вводить новий термін Стаття 41. Поліцейське піклування

1. Поліцейське піклування може здійснюватися щодо:

1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;

3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;

Поліцейське піклування має наслідком щодо:

1) осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, - пере- дання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;

2) осіб, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, - пе- редання відповідному закладу;

3) осіб, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - пере- дання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.

2. Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу, а також роз’ яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.

Повідомлення про права і їх роз’яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

3. Поліцейський уповноважений вилучити у особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим чи собі, незалежно від того, чи заборонені вони в обігу.

Поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.

4. Про застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) застосування поліцейського заходу; підстави застосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.

Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія - вручатися особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У такому випадку протокол надається особі чи органу, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті.

5. Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідального поліцейського в підрозділі поліції.

У разі наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це необхідно, відповідальний поліцейський в підрозділі поліції зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

6. Поліцейський зобов’язаний надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Поліцейський зобов’ язаний негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.

Таким чином, ми розглянули питання застосування поліцією поліцейських заходів. Визначили види поліцейських заходів, вимоги, що висуваються до них.

Потрібно відрізняти поліцейські заходи від заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, що різняться за своїм змістом, характером та підставами застосування.