Адміністративна діяльність Національної поліції
2.3. Особливості юридичної відповідальності працівників поліції
Як і всі громадяни, поліцейські, що вчинили злочин, цивільне або адміністративне правопорушення поза службою, підлягають відповідним заходам покарання в загально-правовому порядку. Разом з тим можна виділити правопорушення, безпосередньо пов’язані з невиконанням або неналежним виконанням поліцейським обов’язків, які входять до його адміністративно-правового статусу.
Правопорушення державних службовців, особливо поліцейських, характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки зачіпають безпосередньо інтереси держави, правопорядок, права та свободи громадян, а отже мають супроводжуватися підвищеною юридичною відповідальністю.
Особливості адміністративної відповідальності працівників органів внутрішніх справ (в тому числі поліції) вирішено в ст. 15 КУпАП. Ця категорія несе відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Проте за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов´язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв´язку, інших засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Разом з тим до зазначених осіб не може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт.
Нерідко порушення службових обов’язків одночасно визнається і адміністративним, і дисциплінарним проступком, тобто їх склади дублюються. У зв’язку з цим виникає питання про можливість накладення на працівника у разі вчинення такого правопорушення двох стягнень - адміністративного і дисциплінарного.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КпАП лише притягнення до кримінальної відповідальності виключає притягнення цієї ж особи до адміністративної, а розпочате кримінальне провадження - виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення (ст. 247 КпАП).
Застосування до працівника поліції дисциплінарної відповідальності регулюються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України. Даний документ проаналізуємо більш детально під час розгляду 4 теми Дисципліна та законність ОВС.
Кримінальна відповідальність визначається ККУ в розділі службові злочини. Ви їх будете вивчати під час вивчення дисципліни кримінальне право України.
Цивільна відповідальність полягає в тому, що в разі, якщо працівник поліції неправомірно завдасть шкоди фізичній чи юридичній особі, дана особа має право звернутись до суду з цивільним позовом про відшкодування завданих збитків, а також моральної шкоди. Особливості цивільної відповідальності ви вивчите на відповідному курсі Цивільного, цивільно-процесуального права.
Таким чином, нами розглянуто основні види відповідальності поліцейських. Поліцейські, що вчинили злочин, цивільне або адміністративне правопорушення поза службою, підлягають відповідним заходам покарання в загально-правовому порядку.
Разом з тим, є певна особливість адміністративної відповідальності поліцейських. За загальним правилом поліцейські, а також інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарного статуту несуть відповідальність за дисциплінарним статутом. І лише за вчинення адміністративних правопорушень, перелік яких наведено в статті 15 КУпАП, поліцейські несуть відповідальність на загальних підставах.
Як адміністративна так і кримінальна відповідальність працівників поліції не відзначаються особливістю, вони наступають на загальних підставах, крім особливостей визначених статтею 15 КУпАП, яка по-суті, встановлює заміну адміністративної відповідальності поліцейських на дисциплінарну.
Таким чином найбільш поширеною та специфічною є дисциплінарна відповідальність працівників поліції, яка наступає за порушення службової дисципліни, та є різновидом службово-трудової відповідальності.
У системі суспільних відносин службова дисципліна осіб рядового та начальницького складу Національної поліції України (далі - Національної поліції) займає особливе місце. Вона представляє собою різновид етичних та правових відносин, характеризується високою категоричністю й жорсткістю зв’язків. Доводиться констатувати, що інститут дисциплінарної відповідальності в його існуючому вигляді не повною мірою забезпечує вирішення завдання підтримки в Національної поліції України належної службової дисципліни. Підтвердженням цьому була стійка тенденція зростання числа порушень службової дисципліни та законності серед особового складу органів внутрішніх справ (далі - ОВС).
Так, у 2014 році до дисциплінарної відповідальності було притягнуто 50309 осіб рядового та начальницького складу ОВС України, а у 2015 році майже на півтори тисячі більше (51749 осіб). Щорічно до дисциплінарної відповідальності притягувалось, в середньому, 26-27 % особового складу ОВС України.
Зі створенням Національної поліції є великі сподівання виправлення ситуації, що склалася в царині дотримання дисципліни та законності особовим складом цього найчисленнішого органу правопорядку, що найбільше зі всіх правоохоронних органів взаємодіє з громадянами та створений з метою забезпечення захисту прав і свобод громадян та надання їм послуг правоохоронного характеру, а відтіль сам має неухильно дотримуватись законодавства та діяти виключно в межах та у порядку визначеному законами України.
Дисциплінарна відповідальність працівників Національної поліції належить до спеціальної дисциплінарної відповідальності. Це зумовлено, у першу чергу, тим, що служба в поліції, має ряд специфічних особливостей, невластивих цивільній службі, а, відтак, вона передбачена тільки для конкретно визначених категорій працівників на підставі Дисциплінарного статуту Національної поліції та спеціальних нормативних актів. Внаслідок своєї особливості дисциплінарна відповідальність працівників Національної поліції характеризується спеціальним суб’єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення.
Правові акти, які встановлюють дисциплінарну відповідальність працівників Національної поліції слід поділити на загальні та спеціальні. До загальних слід віднести:
1. Закон України «Про Національну поліцію», в якому в ст.19 визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть крім кримінальної, адміністративної, цивільно-правової і дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (далі - Закон). Відповідно підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
В той же час, відповідно до п. 9 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 3 грудня 2015 року № 901-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
2. Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 383/2011, в якому в п.18 ст. 11 зазначено, що міністр МВС застосовує відповідно до законодавства заходи дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України.
3. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, в якому в п.23 розділу визначено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
4. Положення про Національну поліцію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877 в п.11 якого визначеного, що Голова Національної поліції вирішує в установленому трудовим законодавством порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Національної поліції (далі - Положення).
5. Наказ МВС України «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення» від 26.03.2010 № 90, в якому визначено необхідність посилення заходів відповідальності, у тому числі дисциплінарної, за вчинення порушень службової дисципліни та дотримання законності в діяльності працівників Національної поліції.
Спеціальними нормативними актами, які встановлюють порядок застосування дисциплінарної відповідальності до працівників Національної поліції є:
1) Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в якому визначено види заходів дисциплінарної відповідальності, підстави та порядок їх застосування, а також порядок оскарження рішення про їх застосування (далі - Статут);
2) Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, яка визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу Національної поліціїу разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб Національної поліції України що проведення службових розслідувань (далі - Інструкція).
3) Перелік посад начальницького складу органів внутрішніх справ та їх прав щодо застосування заохочень і накладання дисциплінарних стягнень, що затверджений наказом МВС України від 19 січня 2007 року № 16 зі змінами, внесеними наказом МВС України від 22 липня 2007 року № 254, в якому визначено градацію посад суб’єктів дисциплінарної влади, які мають право їх накладати залежно від виду дисциплінарного стягнення.
Правовою підставою дисциплінарної відповідальності працівників Національної поліції є дисциплінарний проступок. В Статуті дається вузьке тлумачення дисциплінарного проступку, як «невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни». В широкому розумінні під дисциплінарним проступком в Національній поліції слід розуміти протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) особи рядового або начальницького складу, тобто невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов´язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки особу рядового або начальницького складу, а й органи внутрішніх справ України, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Таким чином підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - протиправного діяння (дії або бездіяльності), прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні поліцейським своїх службових обов’язків та інших вимог Закону, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками поліцейських є такі діяння, якщо вони не містять складу адміністративного проступку чи кримінального правопорушення:
1) вияв неповаги до державних символів України;
2) невиконання або неналежне виконання в межах службових обов’язків рішень державних органів, наказів, розпоряджень та доручень керівників, наданих у межах їхніх повноважень;
3) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, інше порушення Присяги;
4) розголошення відомостей, які становлять таємницю, що охороняється законом;
5) перевищення службових повноважень або незаконне втручання у службову діяльність інших службових осіб, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності;
6) невиконання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції, у тому числі незаконне одержання послуг чи майна від фізичних, юридичних осіб з метою фінансового, матеріально-технічного чи іншого забезпечення поліції;
7) допущення поведінки, яка дискредитує їх як поліцейських та може зашкодити авторитету поліції;
8) надання недостовірної інформації чи підроблених документів при призначенні на посаду, а так само ненадання такої інформації про обставини, які виникли під час проходження служби;
9) порушення поліцейським вимог охорони праці, якщо воно завдало істотної шкоди або створило реальну загрозу настання тяжких наслідків;
10) невжиття передбачених законом заходів щодо усунення конфлікту інтересів;
11) порушення правил професійної етики;
12) порушення обмежень щодо участі поліцейського у виборчому процесі, визначених виборчим законодавством, інше невиконання вимог щодо лояльності та політичної нейтральності поліцейського;
13) порушення правил внутрішнього розпорядку, у тому числі прогул;
14) перебування поліцейського на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, що підтверджено медичним висновком, або відмова від виконання розпорядження керівника про проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння;
15) вияв неповаги до осіб під час здійснення своїх повноважень або необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
16) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості;
17) недотримання під час здійснення повноважень вимог законодавства про мови.