Адміністративна діяльність Національної поліції
2.1. Поняття та зміст адміністративно-правового статусу працівника поліції
Положення Конституції України про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вимагає від останньої забезпечення реалізації цих прав і свобод. Одним із засобів досягнення зазначеної мети є державна служба - особливий інститут держави, спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституційних завдань та функцій держави.
Стаття 59 цього Закону визначає, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Тобто служба в поліції є різновидом державної служби в Україні.
Раніше порядок проходження служби визначався в основному «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС», затвердженим Положенням КМУ № 114 від 1991 року, дане положення є діючим і на сьогоднішній день, але фактично втрачає сенс зі вступом в законну силу Закону України «Про Національну поліцію». Тому, що в цьому законі є розділ 7, який має назву «Загальні засади проходження служби в поліції».
Говорячи про адміністративно-правовий статус працівника поліції, передусім потрібно зупинитись на реформі МВС, відповідно до якої:
Міністерство формує і забезпечує державну політику у сферах :
1) Правоохоронній діяльності;
2) Захисту конституційного ладу та територіальної оборони;
3) Міграційної служби;
4) Охорони державного кордону;
5) Цивільного захисту населення та пожежно-рятувальної справи.
Розмежування політичної та професійної функцій. Політична - залишається за міністром та професійної - за керівниками :
1) Нац. поліції
2) Нац. Гвардії
3) Прикордонної служби
4) Міграційної служби
5) Служби з надзвичайних ситуацій.
Зі створенням Національної поліції ряд підрозділів підпали під скорочення, реорганізацію, поєднання функцій.
На сьогоднішній день у нас уже ліквідовані такі підрозділи як
1) Управління боротьби з організованою злочинністю,
2) транспортна міліція,
3) ветеринарна міліція
4) міліція у справах дітей
Патрульна поліція поєднана з Державною автомобільною інспекцією, тобто увібрала в себе функцію забезпечення безпеки дорожнього руху. Але до ПС не увійшли функції з реєстрації ТЗ, приймання іспитів на право керування ТЗ та видачі посвідчення водія. Тобто забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється тільки шляхом патрулювання, також запроваджено автоматичну фото-відеофіксацію порушень ПДР.
Ліквідовані всі спец. підрозділи, натомість створено єдиний підрозділ швидкого реагування - КОРД.
Для прозорості та об’єктивності діяльності Національної поліції запроваджено громадський контроль, зокрема при проведенні службових розслідувань.
Під адміністративно-правовим статусом працівника Нац. Поліції слід розуміти сукупність його прав, обов’язків, правових обмежень, гарантій діяльності і юридичної відповідальності.
Види правового статусу поліцейського:
Працівники поліції мають статус:
1) загальний статус громадянина України;
2) спеціальний статус, який визначено законом України «Про Національну поліцію»;
3) статус визначений посадою, на якій перебуває поліцейський.
Кожен рівень правового статусу працівника поліції характеризується певним об’ємом прав, обов’язків, обмежень, гарантій та відповідальності. Наприклад, керівник поліції має більше владних повноважень ніж працівник, який не є керівником поліції - з одного боку, і спеціальну відповідальність - з іншого.
Особливості адміністративно-правового статусу працівника поліції:
Правовий статус поліцейського передбачає:
- по-перше, наявність владних повноважень як внутрішньо- організаційного, так і зовнішнього характеру;
- по-друге, можливість виступати в межах своєї компетенції від імені держави під час здійснення заходів з охорони громадського порядку та безпеки;
- по-третє, наявність встановлених обмежень як під час вступу на державну службу, так і під час її проходження;
- по-четверте, наявність гарантій соціально-правового захисту;
- по-п’яте, підвищену відповідальність як за власні дії під час службової діяльності, так і поза межами служби.
Слід звернути увагу й на такий елемент адміністративно- правового статусу поліцейського як службову правосуб ’єктність, яка є передумовою виникнення та існування адміністративно-правового статусу поліцейського. Службова правосуб’єктність в цьому випадку полягає у здатності суб’єкта бути носієм закріплених нормами адміністративного права повноважень щодо реалізації завдань, визначених Законом України «Про Національну поліцію».
Необхідно зазначити, що набуття особою статусу поліцейського звужує межі загального юридичного статусу громадянина. Такими вимогами, що звужують загальний правовий статус є: (Особливості адміністративно-правового статусу поліцейського).
1. наявність владних повноважень;
2. встановлення в законодавстві заборони на заняття певними видами діяльності;
3. пред’явлення підвищених вимог до кандидатів на посаду;
- наявність значної кількості повноважень, пов’язаних із
- застосуванням адміністративного примусу.
- підвищену відповідальність як за власні дії під час службової діяльності, так і поза межами служби.
6. наявність встановлених обмежень як під час вступу на державну службу, так і під час її проходження;
Більшість повноважень, які складають адміністративно-правовий статус поліцейського, носять державно-владний характер. Вони спрямовані на осіб, які організаційно не підпорядковані працівнику та які зобов’язані виконувати його законні вимоги. В практичній діяльності державні поліцейські виступають від імені держави, реалізують надані державою повноваження у межах суворо окресленої законом компетенції у зв язку з тим, що поліцейські мають не тільки певні загальні права та обов’язки, визначені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», а також права та обов’язки, передбачені посадою, яку займає поліцейський в органах поліції. Тому, в адміністративно-правовому статусі поліцейського можна виділити дві групи елементів:
1) елементи, які закріплені в статусі відповідної посади (посадові права та обов’язки, відповідальність тощо). Такі елементи містяться в посадових інструкціях та функціональних обов’язках Так, перша група елементів пов’язана безпосередньо з посадою, яку займає поліцейський. Ці елементи встановлюються під час передбачення конкретної посади в штатному розкладі того чи іншого органу поліції. Відповідно вони набувають свого нормативного закріплення в посадових інструкціях, штатних розписах тощо. А елементами правового статусу конкретної посадової особи вони стають при заміщенні нею відповідної посади.;
2) елементи, які не закріплені в статусі посади (наприклад, загальні права та обов’ язки, обмеження і заборони, відповідальність, які стосуються як всіх державних службовців, так і усіх поліцейських). Ці елементи містяться у Законі України «Про Національну поліцію».
Структура адміністративно-правового статусу поліцейського:
1) права та обов’язки;
2) право обмеження і заборони, пов’язані зі службою в поліції;
3) гарантії професійної діяльності (ст..62 ЗУ «Про Національну поліцію»)
4) відповідальність.
Переходимо до характеристики елементів адміністративно- правового статусу поліцейського.
До прав поліцейського можна віднести права, пов’язані з:
1) зі службовою кар’єрою (право на участь у конкурсі на заміщення посад більш високої категорії; на просування по службі з урахуванням таких критеріїв як кваліфікованість, компетентність, досвідченість, відданість справі, ініціативність тощо; перепідготовку (перекваліфікацію) і підвищення кваліфікації); на присвоєння чергових звань);
2) з реалізацією прав на матеріальне і соціальне забезпечення
(заробітну плату, яка складається із посадових окладів, надбавок за звання, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов´язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів), відпочинок, пільги;
3) з реалізацією службових повноважень (керівник за посадою наділений владними права відносно підлеглих; право на необхідне забезпечення робочого місця, на створення умов роботи тощо).
Права та обов’язки поліцейського містяться у Закону України про «Національну поліцію» та у посадових інструкціях функціональних обов’язках.
Стаття 18. Основні обов’язки поліцейського
1. Поліцейський зобов’язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’ язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частина друга даної статті містить норму, яка перейшла з ЗУ «Про міліцію»:
2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. 4. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Крім того: Керівник поліції має низку повноважень, які доповнюють загальний статус поліцейського (ст. 22 ЗУ «Про Національну поліцію».
Стаття 22. Основні повноваження керівника поліції
1. Керівник поліції:
1) очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань;
2) у межах компетенції організовує та контролює виконання поліцією Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ України з питань, що належать до сфери діяльності поліції;
3) вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ України пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, надання поліцейських послуг;
4) представляє у визначеному порядку поліцію у відносинах з іншими органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, іншими організаціями в Україні та за кордоном;
5) звітує перед Міністром внутрішніх справ України про виконання покладених на поліцію завдань і повноважень;
6) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;
7) підписує накази поліції;
8) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції;
9) у межах повноважень надає доручення, обов’язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції;
10) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату поліції та інші.
Основні повноваження поліцейського викладені у ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та у розділі 5 «Поліцейські заходи».
Право обмеження і заборони, пов’язані зі службою в поліції;
Вступаючи на державну службу в поліцію, особа, крім прав та основних обов’язків поліцейського, приймає встановлені законодавством обмеження та заборони, пов’язані з проходженням державної служби в поліції.
Головна мета обмежень та заборон щодо поліцейських - це забезпечення ефективного функціонування органів поліції, шляхом встановлення правових перешкод перед можливими зловживаннями поліцейськими, створення умов для належного виконання ними своїх посадових обов’язків і реалізації прав, встановлених Конституцією України та законодавством.
Правові обмеження та заборони стосуються поліцейських, починаючи з моменту, коли особа має намір вступити на державну службу, і діють протягом усього часу проходження служби в поліції. У передбачених законодавством випадках ці обмеження можуть діяти й певний термін після звільнення поліцейського з органів поліції.
Правові обмеження поділяються на:
- правові обмеження та заборони етичного змісту (Про затвердження Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС: Наказ МВС №326 від 28.04.2016р. ; Закон України Про Національну поліцію» - принципи діяльності поліції)
- правові обмеження та заборони юридичного змісту.
Останній вид правових обмежень державних службовців складається з таких підвидів:
1) правові обмеження та заборони, пов’язані з проходженням служби в поліції;
2) правові обмеження та заборони, пов’ язані зі звільненням з державної служби в поліції (ст. 26 та ст. 45 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р.)
Наприклад: забороняється (ст.. 26):
1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці пер
шому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;
2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;
3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
4) Особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. ст. 45 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р.
Правові обмеження та заборони щодо поліцейських мають певні особливості: 1) звужують обсяг загальногромадянських прав поліцейських; 2) діють не тільки протягом усього періоду проходження служби в поліції, але й рік після звільнення зі служби; 3) вимагають їх дотримання як в службовий, так і позаслужбовий час.
Наприклад: правові обмеження етичного змісту:
недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС. (Про затвердження Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС: Наказ МВС №326 від 28.04.2016р.)
Витяг:
Про затвердження Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС: Наказ МВС №326 від 28.04.2016р.
II. Визначення принципів етики працівників МВС:
1. Служіння державі і суспільству:
- чесне служіння і вірність державі;
- забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій держави;
- сприяння реалізації прав і законних інтересів громадян та суб’єктів господарювання;
- формування позитивного іміджу держави, в тому числі шляхом зміни філософії відношення до бізнесу, де працівники МВС є осередком безпеки та гарантами недоторканності для законослухняних підприємців при веденні ними господарської діяльності.
2. Гідна поведінка:
- повага до гідності інших осіб;
- ввічливість та дотримання високої культури спілкування;
- доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами;
- недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.
3. Доброчесність:
- спрямованість дій на захист публічних інтересів, пріоритет загального блага громадян над особистими, приватними або корпоративними інтересами;
- неприпустимість використання державного майна в особистих цілях;
- недопущення конфлікту між публічними й особистими інтересами;
- нерозголошення та невикористання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням працівниками МВС своїх обов’язків, у тому числі після припинення своєї діяльності (крім випадків, установлених законом);
- недопущення надання будь-яких переваг і виявлення прихильності до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій.
4. Лояльність:
- добросовісність щодо виконання рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та державних органів, в яких працюють працівники МВС, незалежно від своїх власних переконань і політичних поглядів;
- утримання від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів, їх посадових осіб;
- коректне ставлення до керівників і співробітників державного органу під час виконання працівниками МВС своїх обов’язків.
5. Політична нейтральність:
- недопущення впливу політичних інтересів на дії та рішення працівників МВС;
- відмова від публічної демонстрації політичних поглядів і симпатій;
- дотримання вимог стосовно обмежень щодо політичної діяльності, встановлених законом стосовно окремих категорій працівників МВС;
- уникнення використання символіки політичних партій під час виконання працівниками МВС своїх обов’язків;
забезпечення прозорості у відносинах з особами, що виконують політичні функції.
6. Прозорість і підзвітність: відкритість та доступність інформації про діяльність працівників МВС, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
7. Сумлінність: добросовісне, чесне та професійне виконання працівниками МВС своїх обов’язків, виявлення ініціативи і творчих здібностей;
- постійне підвищення рівня своєї професійної компетентності та удосконалення організації своєї діяльності;
- недопущення ухилення від прийняття рішень та відповідальність за свої дії та рішення.
Стаття 66. Службове сумісництво поліцейських
1. Поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.
Наприклад: правові обмеження і заборони юридичного змісту:
Так, встановлення в законодавстві заборони на заняття підприємницькою діяльністю (Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р.)
Поліцейський не може бути членом політичної партії. (ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію»)
Поліцейський не може організовувати страйки та брати участь у страйках. (ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію»)
на працю за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях інших міністерств і відомств (крім науково-педагогічної, наукової і творчої діяльності) (ст. 66 ЗУ «Про Національну поліцію» Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р. );
політична нейтральність; на членство в політичних партіях, рухах та інших громадських об’єднаннях, що мають політичну мету. Недопущення надання будь-яких переваг і виявлення прихильності до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій. Утримання від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів, їх посадових осіб; (Про затвердження Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС: Наказ МВС №№326 від 28.04.2016р.; ст.. 40 Закону України «Про запобігання корупції від 14.10.2014р.))
обмеження щодо одержання подарунків 1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. В інших випадках поліцейські можуть приймати подарунки, які відповідають загальним уявленням про гостинність. Вартість подарунків не повинна перевищувати один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки. (ст.. 23 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р.)
Обмеження спільної роботи близьких осіб. (ст.. 23 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р.)
Вимоги фінансового контролю. До 1 квітня подавати декларацію про доходах. (ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р.
Ст. 62 Гарантії професійної діяльності поліцейського
- Законні вимоги поліцейського є обов’язковими.
- Підпорядкування лише безпосередньому та прямому керівнику (Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов’язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.).
- Виконання обов’язків, які передбачені законом.
- Протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
- Правопорушення щодо поліцейського або особи, звільненої зі служби в поліції, її близьких родичів, вчинені у зв язку з його попередньою службовою діяльністю, мають наслідком відповідальність відповідно до закону.
- У разі затримання поліцейського за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або обрання щодо нього тримання під вартою як запобіжного заходу його тримають у призначених для цього установах окремо від інших категорій осіб.
- під час виконання поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безоплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень поліцейські мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред’явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження;
Адміністративно-правовий статус поліцейського останній набуває з моменту видання наказу про призначення на посаду в поліції,
тобто з моменту юридичного встановлення можливості застосування до нього заходів відповідальності (якщо особа вже є працівником поліції, то тільки з призначенням на посаду).
Стаття 59. Служба в поліції
2. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
3. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
4. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
5. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (Наказ МВС №1235 від 23.11.2016р. Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції»).
З моменту видання наказу про призначення на посаду в поліції особа набуває статусу поліцейського.
Стаття 17. Поліцейський
1. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
2. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон.
Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.