Адміністративна діяльність Національної поліції

1.1. Поняття адміністративної діяльності Національної поліції

Кожен, хто став на шлях навчання поліцейської професії, або є діючим поліцейським повинен розуміти, що без належного правового забезпечення діяльності поліції неможливо реалізація покладених на неї завдань та правомірне застосування наявних у неї засобів державного примусу.

Після ліквідації міліції та створення нового центрального органу виконавчої влади під назвою «Національна поліція» відповідно змінилося і законодавство, що регламентує діяльність нового правоохоронного органу. Перш за все слід виділити, основний закон, який регламентує діяльність Національної поліції - Закон України від 02.07.2015 «Про Національну поліцію».

До основних законодавчих актів, що регламентують саме адміністративну діяльність Національної поліції також слід віднести КУпАП, ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» та інші законодавчі акти.

Підзаконні НПА, ті що визначають правовий статус Національної поліції, патрульної служби Національної поліції (Положення Про Національну поліцію : ПКМУ від 28.10.2015 № 877; Положення Про патрульну службу: Наказ МВС України від 02.07.2015 № 796).

Повноваження патрульної служби в адміністративній діяльності (Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції: Наказ МВС України від 06.11.2015 № 1376 та Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі: Наказ МВС України від 07.11.2015 № 1395).

Даною темою ми розпочинаємо вивчення базової фахової дисципліни, яка є основною для кожного поліцейського - «адміністративна діяльність Національної поліції».

Навчальний план підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» передбачає викладення цієї дисципліни на першому курсі в межах першопочаткової підготовки та на третьому - як однієї з основних професійно-орієнтованих дисциплін. Тому, при вивченні цієї дисципліни на 1-му курсі ви ознайомились з підґрунтям поліцейської діяльності, азами несення патрульної служби, основами реагування на правопорушення та застосування спеціальних заходів примусу. Основна ж частина матеріалу буде викладена на 3 курсі.

Отже, спочатку ми з вами розглянемо основні положення Закону України «Про Національну поліцію» та визначимо місце цього правоохоронного органу серед інших державних органів.

Адміністративна діяльність Національної поліції - це виконавчо-розпорядча, державно-владна діяльність з організації та здійснення Національною поліцією функцій з охорони публічного порядку, забезпечення публічної безпеки, попередження й припинення правопорушень адміністративно-правовими засобами та надання публічно-сервісних послуг.

Об’єктом адміністративної діяльності Національної поліції є громадський порядок та громадська безпека. Поряд з цим у Законі України «Про Національну поліцію» вживаються такі поняття, як «публічний порядок» та «публічна безпека».

В Основному Законі держави - Конституції України - відсутнє жодне згадування термінів «публічна безпека» або «публічний порядок». При тому що термін «громадський порядок вживається в ч.3 ст.34 Конституції України відносно обмеження законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам... гарантій прав на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; у ч.2 ст.35 стосовно обмеження законом в інтересах охорони громадського порядку права на свободу світогляду і віросповідання; у ч.1 ст.36 щодо обмеження законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку права на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації.

Крім того, в інших законодавчих актах, а саме КУпАП та КК України, поняття публічний порядок та публічна безпека не використовуються. В них йдеться про правопорушення у сфері громадського порядку та громадської безпеки.

Тому, ми пропонуємо розглядати терміни «публічний порядок» та «публічна безпека» як синоніми понять «громадський порядок та «громадська безпека».

Громадська безпека — стан захищеності інтересів людини, суспільства й держави від суспільно небезпечних діянь і негативного впливу надзвичайних обставин, викликаних криміногенною ситуацією, стихійним лихом, катастрофами, аваріями і пожежами, епідеміями та іншими надзвичайними ситуаціями.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, Тому нам здається, що в сучасних умовах мету встановлення та підтримання громадського порядку слід класифікувати на першочергову та другочергову. Першочерговою метою громадського порядку є захист найвищої соціальної цінності в Україні: людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки. Другочергова мета це забезпечення громадського спокою, створення умов нормального та безперебійного функціонування державних та громадських організацій.

Під громадським порядком розуміється «неухильне дотримання громадянами правил поведінки в громадських місцях (на вулицях, площах, стадіонах, в парках, гуртожитках, жилих будинках і , що забезпечує спокійні умови для суспільно-користної діяльності людей».

Ознаки адміністративної діяльності Національної поліції (за якими ця діяльність відрізняється від адміністративної діяльності інших державних органів влади та від діяльності інших підрозділів поліції (оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної) Ці ознаки саме й визначають особливості адміністративної діяльності Національної поліції.

1) виконавчо-розпорядчий характер

Основним призначенням виконавчої діяльності Національної поліції є виконання законів України, актів, прийнятих главою держави та урядом України з питань захисту прав і свобод громадян, боротьби з кримінальними та адміністративними правопорушеннями, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки,

Наприклад: Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Національну поліцію» керівник поліції: 1) очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань; 2) у межах компетенції організовує та контролює виконання поліцією Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ України з питань, що належать до сфери діяльності поліції;

Разом з тим, реалізація даної функції є неможливою без здійснення певних розпорядчих дій. Розпорядча діяльність реалізується: по- перше, через видання загальнообов´язкових нормативно-правових актів (наказів, розпоряджень тощо). Видання таких наказів має Міністр внутрішніх справ України, керівники поліції; по-друге, в організації виконання зазначених наказів та розпоряджень; по-третє, в здійсненні контролю за їх виконанням.

Стаття 22. Основні повноваження керівника поліції

1. Керівник поліції:

6) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;

7) підписує накази поліції;

8) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції;

9) у межах повноважень надає доручення, обов’язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції;

10) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату поліції;

11) приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону;

21) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, заклади та установи, затверджує їхні положення (статути), у визначеному порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює інші повноваження з управління об’єктами права державної власності, що належать до сфери управління поліції;

2) державно-владна діяльність

Державно-владний характер адміністративної діяльності полягає у здійсненні покладених на Національну поліцію адміністративно- правових повноважень від імені держави, у межах компетенції, що визначена законами та іншими правовими актами (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, накази МВС, відповідні інструкції, тощо). Поліцейські, виконуючи адміністративні функції, виступають як суб’єкти управління (представники влади), яким надано право давати обов’язкові для виконання приписи, вказівки, застосовувати, в необхідних випадках, примусові заходи впливу.

адміністративно-попереджувальні (вживаються, коли правопорушення ще не вчинилось, але є підстави вважати, що воно може вчинитись, до них можна віднести наприклад заборона чи обмеження руху транспорту чи пішоходів, перевірку документів та ін.

- припинювальні (коли правопорушення безпосередньо вчинюється - поліцейський зобов ’язаний вжити заходів щодо його припинення - зупинка транспортного засобу в разі порушення Правил дорожнього руху, усна вимога поліцейського припинити протиправні дії тощо),

- процесуального забезпечення (якщо дані заходи були вжиті, але не забезпечили виконання покладених на поліцію обов ’язків поліцейський має право вжити заходи процесуального забезпечення - адміністративне затримання, доставлення, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей та документів),

- стягнення (стягнення застосовується до особи, яка вже вчинила правопорушення, це є міра відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.),

- сили й зброї (застосовується як крайній захід в випадках й порядку передбачених статтями 42-46 ЗУ «Про Національну поліцію»).

3) організаційний характер, спрямований на виконання завдань та функцій, віднесених до компетенції Національної поліції

Адміністративна діяльність Національної поліції - безпосередньо організуюча діяльність. Організаційна сутність адміністративної діяльності виражається у спільній цілеспрямованій діяльності відповідних керівників, уповноважених посадових осіб щодо вирішення практичних завдань під час повсякденного виконання ними своїх посадових обов’язків. За для цього посадовими особами вирішуються питання, пов’язані з функціонуванням системи управління поліцією, координуванням діяльності поліцейських з іншими правоохоронними органами, громадськістю, місцевою владою, організації повсякденної роботи поліцейських, здійсненням інформаційного, кадрового, матеріально-технічного забезпечення їх діяльності тощо.

4) підзвітність та підконтрольність у процесі здійснення громадськості. Обов’язковою ознакою адміністративної діяльності Національної поліції є її підконтрольність з боку громадськості та підзвітність поліцейських громадянському суспільству.

Відповідно до п. 2 ст. 9 ЗУ «Про національну поліцію» Поліція забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку.

Стаття 86. Звіт про поліцейську діяльність

1. З метою інформування громадськості про діяльність поліції керівник поліції та керівники територіальних органів поліції раз на рік готують та опубліковують на офіційних веб-порталах органів поліції звіт про діяльність поліції.

2. Щорічний звіт про діяльність поліції та територіальних органів поліції повинен містити аналіз ситуації зі злочинністю в країні чи регіоні відповідно, інформацію про заходи, які вживалися поліцією, та результати цих заходів, а також інформацію про виконання пріоритетів, поставлених перед поліцією та територіальними органами поліції відповідними поліцейськими комісіями.

3. Керівники територіальних органів поліції зобов’язані регулярно оприлюднювати статистичні та аналітичні дані про вжиті заходи щодо виявлення, запобігання та припинення порушень публічного порядку на офіційних веб-порталах органів, які вони очолюють.

Стаття 87. Прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські ради, обласні, районні та міські ради мають право за результатами оцінки діяльності органу поліції на території відповідно Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, відповідної області, району або міста своїм рішенням прийняти резолюцію недовіри керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції, що є підставою для звільнення його із займаної посади.

Стаття 90. Залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських

1. Контроль за діяльністю поліції може здійснюватися у формі залучення представників громадськості до спільного розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських та до перевірки інформації про належне виконання покладених на них обов’язків відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України.

5) профілактична спрямованість. Однією із особливостей адміністративної діяльності Національної поліції є її профілактична спрямованість, яка здійснюється патрульною службою, підрозділами ювенальної превенції, дільничними офіцерами поліції, підрозділами з контролю за обігом у сфері дозвільної системи, відділами забезпечення масових заходів, із застосуванням певних засобів, що створюють належні умови для розвитку нормальних відносин у сфері охорони публічного порядку та публічної безпеки на території обслуговування, суворого дотримання законодавства, попередження його порушень.

Профілактична спрямованість адміністративної діяльності Національної поліції спрямована на те, щоб не допускати вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень. Задля цього уповноважені посадові особи поліціїу межах своєї компетенції повинні здійснювати низку заходів, які визначені у ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» і до яких можна віднести наступні:

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;

4) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

5) у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі;

6) вживає заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї;

7) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;

8) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності;

9) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;

10) здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;

11) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення;

12) сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

7) Професійна діяльність. Професіоналізм - важлива ознака адміністративної діяльності Національної поліції. Професійний характер адміністративної діяльності обумовлений тим, що ця спеціалізована діяльність вимагає від працівників поліції, відповідних професійних знань (право, економіка, психологія) та певних навичок, наявність певних вимог для її здійснення (освіта, вік). З огляду на те, що адміністративна діяльність правопримусова, вона вимагає від тих, хто її здійснює, добре знати свою справу, обґрунтовано, компетентно застосовувати примус, адже безпідставне використання примусових заходів може розглядатись як зловживання владою, спричинятиме невдоволеність громадян та суб’єктів господарювання, породжуватиме конфлікти. Таку професійну діяльність здійснюють спеціально підготовлені працівники відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

8) публічно сервісна діяльність, тобто діяльності Національної поліції по забезпеченню такого порядку її взаємодії з населенням, конкретними приватними ( фізичними і юридичними) особами, за яким останні здатні ефективно реалізовувати свої права і законні інтереси.

При здійсненні адміністративної діяльності поліцейські у межах повноважень надають публічно-сервісні послуги.

Під публічно-сервісною послугою Національної поліції слід розуміти врегульовану адміністративно-правовими нормами діяльність уповноважених посадових осіб із розгляду заяви фізичної або юридичної особи про видачу адміністративного акта (дозволу, ліцензії, реєстрації, посвідчення, сертифіката тощо), спрямовану на забезпечення її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов´язків.

Публічно-сервісну діяльність здійснюють переважно підрозділи контролю за обігом у сфері дозвільної системи та безпеки дорожнього руху.

Так, відповідно до Наказу Національної поліції № 123 від 27.11.2015р. «Про затвердження Положення про Департамент превентивної діяльності» цей департамент наділений такими публічно- сервісними функціями, а саме здійснює погодження:

проектів і схем організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;
поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших зборів, мітингів, походів і демонстрацій (далі - масові заходи), які можуть створити перешкоди дорожньому руху;
заходів забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних стандартів, норм, правил, у тому числі шляхом упровадження необхідних технічних засобів організації дорожнього руху;
установлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;
демонтажу технічних засобів та рекламоносіїв, що встановлені в межах смуги відведення автомобільної дороги з порушенням вимог законодавства;
дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування споруд, об´єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг;
проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг;
дозволів на розміщення зовнішньої реклами;
маршрутів та розкладу руху регулярних і нерегулярних перевезень груп дітей.
видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху.

У межах визначених законодавством повноважень Департамент превентивної діяльності забезпечує видачу та анулювання відповідно до законодавства дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об’єктів, де вони зберігаються чи використовуються, діяльність стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення та мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування.

Крім того, одним із завдань поліції, як визначено у ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» є надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Це завдання знайшло своє відображення у ст.. 41 Закону України «Про Національну поліцію», якою регулюються підстави та порядок здійснення поліцейського піклування.

Стаття 41. Поліцейське піклування

1. Поліцейське піклування може здійснюватися щодо:

1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;

2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;

3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;

4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.

Під видами адміністративної діяльність Національної поліції розуміють сукупність взаємодіючих складових компонентів (внут- рішньоорганізаційного та зовнішньоорганізаційного), які відрізняються між собою за характером суспільних відносин, що є предметом регулювання; за конкретними завданнями та функціями, які виконують відповідні служби, підрозділи та поліцейські під час службової діяльності.

У процесі адміністративної діяльності поліцейські вступають в численні відносини з іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами, а також з вищестоящими керівниками, підлеглими й іншими поліцейськими усередині своєї системи. Ці відносини регулюються нормами адміністративного права і є, в цьому зв’язку, адміністративно-правовими. У залежності від того, де складаються відносини, де вони виникають і розвиваються (поза системи поліції чи усередині їхньої системи), від їх змісту та спрямування відносини, що визначають зміст адміністративної діяльності Національної поліції можна поділити на два види:

Види адміністративної діяльності Національної поліції:

1) внутрішньоорганізаційні (внутрішні, внутрішньосистемні)

2) зовнішньоорганізаційні (зовнішні, зовнішньосистемні).

Внутрішньоорганізаційна діяльність забезпечує формування та функціонування системи підрозділів поліції, включаючи визначення їх організаційної структури, підбір, розстановку, навчання та виховання поліцейських, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення, постановку поточних та перспективних завдань підрозділам поліції та конкретним посадовим особам, здійснення повсякденного керівництва та контролю за їх виконанням. Внутрішньоор- ганізаційна діяльність охоплює відносини, які складаються між різними ланками апарату управління, його органами та підрозділами та посадовими особами. Суб’єкти вищого рівня зазначеної системи можуть керувати нижчими ланками, ставити перед ними відповідні завдання та контролювати їх виконання, а також здійснювати підбір та розстановку керівних кадрів.

Внутрішньоорганізаційна адміністративна діяльність Національної поліції складається з організації роботи всіх організаційно-структурних підрозділів поліції (превентивної діяльності, патрульної поліції, поліції охорони, кримінальної поліції, органів досудового розслідування, поліції особливого призначення).

Внутрішньо-організаційна діяльність спрямована на визначення структури і штатів поліції, добір, навчання та виховання кадрів, планування роботи, здійснення повсякденного керівництва підлеглими підрозділами, контроль і перевірку виконання, узагальнення і поширення позитивного досвіду, заохочення співробітників, застосування заходів дисциплінарного впливу тощо. Вона охоплює головним чином правовідносини, що складаються між апаратами і співробітниками поліції. Правові норми, що регулюють такі відносини, містяться в основному у відомчих нормативних актах, стосуються внутрішніх питань роботи поліції і покликані забезпечити виконання, ними своїх основних завдань.

Внутрішньоорганізаційна адміністративна діяльність ОВС має допоміжний характер відповідно до зовнішньоорганізаційної адміністративної діяльності.

Зовнішньоорганізацінна адміністративні діяльність - це діяльність пов’язана з практичною реалізацією завдань поліції, визначених у ст.. 2 Закону України «Про Національну поліцію».

Її метою є виявлення, попередження, припинення правопорушень та забезпечення реалізації прав і свобод громадян шляхом надання публічно-сервісних послуг.

У процесі здійснення зовнішньоорганізаційної адміністративної діяльності органи внутрішніх справ забезпечують виконання своїх основних завдань, пов’язаних формуванням та реалізацією, у межах компетенції, державної політики у сферах підтримання публічної безпеки і порядку, забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, організації роботи дозвільної системи, превентивної та профілактичної діяльності, запобігання та припинення насильства в сім’ї.

Тобто це відносини, які виникають між підрозділами поліції та іншими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Цей різновид діяльності деякі вчені справедливо називають правоохоронною адміністративною діяльністю Напрямки зовнішньої адміністративної діяльності:

1) обліково-реєстраційна (наприклад, реєстрація заяв, повідомлень та іншої інформації! про правопорушення та інші події; реєстрація справ про адміністративні правопорушення та ін);

2) дозвільно-ліцензійна ( наприклад, видача дозволів та ліцензій у сфері дозвільної системи; погодження документів у сфері безпеки дорожнього руху та інше);

3) адміністративно-юрисдикційна (здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення; виконання адміністративних стягнень);

4) контрольно-наглядова (здійснення нагляду за дотриманням правил дозвільної системи, безпеки дорожнього руху, адміністративного нагляду тощо);

5) охоронна (забезпечення охорони власності фізичних та юридичних осіб);

6) профілактична (профілактика правопорушень у громадських місцях та з боку осіб, схильних до їх вчинення).