Кримінологія та профілактика злочинів
3. Статистичний метод у кримінології
На даному методі ми зупинимося детальніше внаслідок його особливої значимості для кримінологічних досліджень. Останні неможливі без використання показників статистики (обліку), а також тих її прийомів, за допомогою яких аналізується отримана інформація. Однією з численних галузей статистики є правова статистика, яка кількісно досліджує різні аспекти правових порушень — кримінальних, адміністративних, цивільних, їхні структуру, динаміку, детермінанти та сукупність засобів боротьби з ними. Правова статистика відображає, як охороняється суспільний і державний устрій, власність, гарантовані Конституцією України права та інтереси громадян, підприємств, установ, організацій тощо. Основним завданням правової статистики є облік порушень законності, а також заходів боротьби з ними.
Статистичне вивчення злочинності — складний багатоступеневий процес. У ньому виділяють такі етапи:
1) статистичне спостереження;
2) зведення зібраного матеріалу;
3) обробка й аналіз зведених статистичних показників. Ці етапи нерозривно пов´язані між собою і проводяться за заздалегідь складеним планом, який охоплює всі сторони статистичного дослідження.
Статистичне спостереження — це реєстрація і збір за заздалегідь розробленою програмою окремих фактів явища, що вивчається (злочинності), та його властивостей. Статистика вивчає масові процеси, де, як уже зазначалося, проявляється закон великих чисел. Тому статистичному спостереженню підлягає маса окремих елементів явища, яке нас цікавить. Вся сукупність зареєстрованих окремих фактів явищ, що досліджуються, називається статистичною сукупністю, або об´єктом спостереження, а окремі її неподільні елементи — одиницями сукупності. Отже, об´єкт статистичного спостереження складається з окремих елементів. Повне уявлення про об´єкт можна дістати, якщо використати такі поняття статистики, як одиниця спостереження, одиниця сукупності та одиниця виміру.
Одиниця спостереження — це джерело, звідки надходить початкова статистична інформація (відділ міліції, прокуратура, суд, виправно-трудова установа тощо).
Одиниця сукупності — це всі ознаки, що реєструються у процесі статистичного спостереження і становлять неподільний елемент сукупності.
Одиниця виміру в правовій статистиці показує, в яких величинах обчислюється соціально-правові явища.
Розрізняють кілька видів статистичного спостереження. Якщо реєстрацією охоплено всі одиниці сукупності, то таке спостереження буде суцільним. Прикладом може бути реєстрація в органах внутрішніх справ злочинів та осіб, які їх вчинили, що здійснюється за формами № 1 і № 2.
В окремих випадках уявлення про всю сукупність можна дістати, дослідивши лише її частину. Таке спостереження називається вибірковим. Практика показує, що вибіркове дослідження при його правильній організації дає достовірні дані про всю сукупність. Докладніше це питання розглядатиметься далі.
За обліком фактів у часі статистичне спостереження може бути поточним, коли факти реєструються постійно, в міру їх виникнення (реєстрація заяв про злочини у чергових частинах органів внутрішніх справ), та перервним, за якого реєстрація фактів не пов´язана з часом їх виникнення, а відображає їх стан на певну дату (наприклад, стан злочинності за місяць, квартал, рік). Г оловним при організації статистичного спостереження є визначення його програми.
Програмою статистичного спостереження називається перелік питань, на які необхідно отримати відповіді по кожній одиниці сукупності при статистичному спостереженні. Тому розробка програми і забезпечення достовірності зібраних даних — необхідна умова статистичного дослідження. Питання програми розміщуються на спеціальному бланку —статистичному формулярі. Розрізняють два види формулярів: карткові і списочні. При картковій системі кожна одиниця сукупності та всі її ознаки реєструються на окремій картці (картка ф. № 1 на зареєстрований злочин). При списочній системі в одному журналі чи формулярі реєструються відомості про дві і більше одиниць спостереження. Збір статистичних показників здійснюється у двох основних формах: офіційна статистична звітність підприємств, установ, організацій та спеціальні статистичні обстеження.
Офіційна статистична звітність — це нормативне закріплена у встановлених формах і часі звітність нижчестоящих перед вищестоящими установами, що містить сукупність документів, які дають відповіді на питання програми статистичного спостереження за певний (звітний) період. Розрізняють державну та внутрішньовідомчу звітність. Перша є загальнообов´язковою для всіх підприємств, установ, організацій, а друга використовується для внутрішньовідомчих потреб. Централізоване керівництво статистикою здійснює Державний комітет статистики України.
Основними об´єктами кримінально-правової статистики є:
а) злочинність (усі злочини, передбачені кримінальним законодавством України);
б) злочинці (особи, які вчинили дії, передбачені кримінальним законом як злочини);
в) покарання (заходи державного примусу за вчинені злочини).
Характеристика одиниць об´єктів кримінально-правової статистики
відображається показниками документів первинного обліку органів внутрішніх справ, прокуратури, судів та установ з виконання покарань. Правильна організація первинного обліку — обов´язкова умова складання статистичних звітів про злочинність, судимість, діяльність правоохоронних органів щодо протидії злочинності.
Статистичний облік кримінально-правової статистики — це суцільне статистичне спостереження злочинів, осіб, які їх вчинили, а також результатів діяльності органів, що здійснюють боротьбу зі злочинністю, основане на заповненні відповідних документів (у картковій або журнальній формі). З січня 1996 р. діє єдина система обліку і звітності за показниками, що характеризують стан злочинності в Україні та роботу правоохоронних органів з протидії їй. В Україні існує єдина система офіційного статистичного обліку злочинів, згідно з якою затверджено документи первинного обліку:
картка за ф. № 1 — на виявлений злочин;
картка за ф. № 1.1— на розкритий злочин та інші наслідки розслідування;
картка за ф. № 2 — на особу, яка вчинила злочин;
картка за ф. № 3 — статистична картка про рух кримінальної справи.
Відповідно до чинного законодавства злочин вважається зареєстрованим тоді, коли його поставили на централізований облік і включили до статистичної звітності.
У багатьох випадках провести суцільне спостереження дуже важко, а іноді (наприклад, латентних злочинів) взагалі неможливо. Тоді використовують вибіркове спостереження, за якого вивчається не вся сукупність, а окрема її частина, яка дає змогу зробити вірні висновки. Основною вимогою до вибіркових спостережень є їх репрезентативність — властивість відтворювати характеристики генеральної сукупності. З цією метою теорія статистики виробила кілька способів організації вибірок, в основу яких покладений випадковий відбір.
Випадковий відбір являє собою вибірку з генеральної сукупності певної кількості елементів за принципом лотереї (скажімо, третій, п´ятий або десятий елемент сукупності, яка досліджується).
Статистичне зведення — це підрахунок одиниць первинного обліку і зведення їх у сукупність за певними ознаками. Наприклад, за видами злочинів. Зведення може бути централізованим і децентралізованим. При централізованому зведенні первинні документи і направляються у центр, де їх опрацьовують.
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:
Підсумовуючи вищезазначене, слід визначити основні положення. Так, у статистичних дослідженнях використовують графіки, схеми, діаграми тощо. Вони являють собою умовні зображення показників та їх співвідношення за допомогою геометричних фігур або графічних малюнків, що робить результати дослідження більш наочними.
Статистичний аналіз — це процес вивчення, зіставлення, порівняння отриманих кількісних показників злочинності між собою та з іншими показниками, а також їх узагальнення. Можна назвати чотири основні завдання статистичного аналізу:
а) описати показники, що характеризують злочинність;
б) зіставити їх та виявити статистичні закономірності злочинності;
в) спрогнозувати розвиток злочинності у майбутньому;
г) внести пропозиції щодо посилення протидії злочинності.
Таким чином, ми розібрали основні способи збору та аналізу статистичної інформації.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
У лекції розглянуті основні питання, що стосуються методики кримінологічних досліджень та методів, що застосовуються. Варто зазначити, що кримінологічна наука відноситься до тих галузей наукового знання, які ґрунтуються на широкому емпіричному матеріалі. Тому важлива роль тут належить прикладним дослідженням, оскільки вони дають необхідний матеріал для теоретичних узагальнень і підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. При цьому треба уникати двох крайнощів: 1) зведення методів кримінологічних досліджень тільки до конкретно-соціологічних, а всієї методики наукового пізнання злочинності - до методики емпіричних досліджень; 2) надмірного розширення методики кримінологічних досліджень за рахунок включення туди тих методів, які застосовуються спеціалістами з юридичної психології (психологічні методи) чи математики (математичні методи розпізнавання образів тощо). Подальше вдосконалення методики кримінологічних досліджень пов´язується з переходом до стандартизації вже апробованих методів з метою їх застосування в різних регіонах країни і тим самим забезпечення можливості зіставлення отриманої інформації. Дискусійним залишається питання про межі кримінологічних досліджень: охоплення ними повного чи обмеженого детермінізму. З цього приводу існують дві думки: одні вчені вважають, що конкретне кримінологічне дослідження має проводитись в рамках обмеженого детермінізму, оскільки злочинність є породженням цілої системи детермінант, які відносяться до сфери економіки, соціального і духовного життя. Їх аналіз потребує спеціальних знань інших наук, а тому кримінолог може ставити лише найближчу мету, а щоб іти далі, потрібні комплексні міждисциплінарні дослідження. Інші стверджують, що кримінологічні дослідження треба проводити в межах повного детермінізму, бо інакше не можна повністю розв´язати проблеми причин і попередження злочинності.