Кримінологія та профілактика злочинів
2. Методика і техніка збору первинної кримінологічної інформації
Аналіз документів. У кожному суспільстві документи є засобом обміну інформацією. Коло кримінологічно-значимих документів настільки широке, що будь-яке емпіричне дослідження фактично починається з аналізу якихось документів. Вони поділяються на архівні, періодичні, статистичні та спеціальні документи дослідження.
Для цілей кримінологічного дослідження найчастіше використовують-ся архівні кримінальні справи, їх аналіз може бути корисний при виробленні критеріїв оцінки того чи іншого феномена і в деяких випадках — для контролю результатів досліджень, проведених іншими методами.
Газетно-журнальна періодика виступає у кримінологічних дослідженнях як джерело загальної інформації про ті чи інші соціальні явища та процеси. Вона допомагає після певного часу ніби заново відновити і осмислити якийсь ланцюг подій.
Зв´язок між статистичними матеріалами і кримінологією настільки тісний, що у деяких випадках лише чисто формально можна провести між ними межу. Більше того, сама ідея конкретних кримінологічних досліджень зобов´язана своїм походженням досвіду соціально-економічної статистики. Природно, що майже всі кримінологічні дослідження спираються на якісь статистичні дані. Всебічний аналіз таких матеріалів дає підстави для узагальнюючих кримінологічних висновків.
Документи дослідження спеціально розробляються для його проведення. Це: опитувальні листи анкет та інтерв´ю, різного роду тести, щоденники, протоколи спостережень тощо. При роботі з опитувальними листами не треба забувати про те, що кримінолог має Справу передусім з думками, ставленням опитуваних до предмета, про який йдеться у складеному дослідником документі. Це можуть бути індивідуальні або групові думки. Більше того, ставлення опитуваних може мати як стійкий, так і нестійкий характер, оскільки думки людей змінюються під впливом безлічі соціальних чинників.
Методи аналізу документації дуже різноманітні і безперервно вдосконалюються, що пояснюється практичними потребами, специфікою форм документів, метою аналізу. Однак у всьому їх розмаїтті можна виділити два основні типи аналізу: традиційний (класичний) і формалізований (контент- аналіз). Істотно розрізняючись між собою, вони не виключають, а взаємно доповнюють один одного, оскільки мають одну й ту саму мету — отримання достовірної інформації.
Під традиційним (класичним) аналізом мається на увазі все різноманіття розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію відомостей, що містяться у документі. Інформація, яка цікавить кримінолога, зазвичай є у документі у прихованому вигляді і далеко не завжди відповідає цілям кримінологічного дослідження. Традиційний аналіз означає перетворення первинної форми цієї інформації на потрібну дослідникові. Фактично, це не що інше, як інтерпретація змісту документа, його тлумачення з позицій, які цікавлять кримінолога.
Основним його недоліком є суб´єктивізм. Яким би добросовісним не був дослідник, як би він не намагався неупереджено, об´єктивно розглянути матеріал, інтерпретація завжди більшою чи меншою мірою буде суб´єктивною.
Контент-аналіз — це техніка виведення висновку, що здійснюється шляхом об´єктивного виявлення відповідних характеристик тексту. Застосування такої техніки передбачає деякі стандартизовані процедури, які часто вимагають вимірювання.
Контент-аналіз доцільний у випадках, коли потрібний високий ступінь точності або об´єктивності аналізу; за наявності великого за обсягом і несистематизованого матеріалу. Контент-аналіз корисний і тоді, коли поняття, важливі для дослідження, часто з´являються у документах, що вивчаються, наприклад, при роботі з відповідями на відкриті запитання анкет або коли велике значення має сама мова джерела інформації.
Спостереження являє собою спосіб збирання первинної кримінологічної інформації про об´єкт, що вивчається, шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації його ознак. Труднощі застосування цього методу поділяються на суб´єктивні (пов´язані з особою спостерігача) та об´єктивні (що не залежать від нього). До суб´єктивних труднощів спостереження належить можливість оцінки дій інших людей через призму власного "я", свою систему ціннісних орієнтацій. До об´єктивних труднощів передусім треба віднести обмеженість спостереження часом, коли відбувається подія. Крім того, далеко не всі соціальні факти піддаються безпосередньому спостереженню.
Спостереження рідко буває основним методом збору кримінологічної інформації. Як правило, воно застосовується поряд з іншими методами. Будучи частиною дослідження, спостереження підкоряється його цілям і може застосовуватися на всіх його етапах. Особливого значення воно набуває при формулюванні робочих гіпотез, а також первинній їх перевірці.
Залежно від ролі спостерігача в кримінологічній ситуації, що досліджується, розрізняють включений і невключений види спостереження. При невключеному спостереженні дослідник або його помічники перебувають поза об´єктом, що вивчається. Вони зі сторони спостерігають процеси, не втручаючись у їх хід; вони просто реєструють хід подій. Включеним є таке спостереження, при якому дослідник безпосередньо задіяний у процесі, що вивчається, перебуває в контакті з людьми, за якими спостерігає, і бере участь у їх діяльності. Міра включеності спостерігача в ситуацію може коливатися у досить широкому діапазоні: від "пасивного" до "активного" включення, коли він зливається з колективом, який досліджується. Наприклад, для вивчення штучної латентності злочинів дослідник стає "співробітником" чергової частини органу внутрішніх справ.
Включене спостереження у будь-яких його видах дає можливість зібрати інформацію, недоступну для отримання іншим шляхом. Основна перевага безпосереднього спостереження полягає в тому, що воно дає змогу фіксувати різні зміни об´єкта, що вивчається, в момент їх появи. Саме тому такі спостереження мають велику цінність на початкових стадіях дослідження.
Однак, незважаючи на певні переваги, метод спостереження має й низку недоліків. Насамперед, це втручання дослідника в розвиток подій, що може негативно вплинути на ситуацію, яка вивчається. Оскільки спостереження (особливо включене) часто веде одна особа, це може стати причиною того, що щось буде пропущено, не помічено, неправильно оцінено. Крім того, спостерігач, який намагається у короткий термін зафіксувати якомога більше різних фактів, може не зуміти співвіднести їх з цілим об´єктом, що вивчається. Спостереженням також неможливо виявити думки респондентів з питань, які цікавлять кримінолога.
Можливості кримінологічних досліджень значно розширюються із застосуванням такого конкретно-соціологічного методу, як опитування. Це спосіб збирання первинної вербальної інформації, оснований на безпосередній (інтерв´ю) або опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії дослідника та опитуваного (респондента).
Перш ніж розробляти запитальник, підбирати інтерв´юерів, потрібно розібратися в контингенті респондентів, чи здатні вони давати правдиві відповіді на запитання. Для отримання достовірних даних треба, щоб опитуваний: 1) сприйняв відповідну інформацію; 2) правильно зрозумів її; 3) зміг пригадати, якщо це потрібно, про якісь події минулого; 4) обрав правдиву відповідь на поставлені запитання; 5) зміг адекватно її висловити. Необхідно також, щоб опитуваний не лише міг, а й хотів щиро відповісти на запитання.
Кримінологічний запитальник (бланк інтерв´ю або анкета) є вимірювальним інструментом, основне призначення якого — встановити певні ознаки особи респондента.
Для оптимізації процесу опитування потрібно розбити його на фази: адаптацію, досягнення поставленої мети і зняття напруження. Будь-яке опитування починається з адаптації, в ході якої реалізуються дві важливі цілі: створення у респондента мотивації відповісти на запитання і підготовка його до дослідження. Фаза адаптації складається із звертання і кількох перших запитань. Звертання — це зав´язка, початок опитування. Від того, як це зробить дослідник, багато в чому залежить достовірність усієї інформації.
Для того щоб респондент міг дати правдиву інформацію, треба підготувати його: пояснити зміст запитальника, а в разі анкетування — правила заповнення анкети, і поступово, задаючи запитання, підвести його до теми дослідження. Не можна одразу задавати складні запитання, оскільки респонденту потрібна психологічна розминка, кілька легких запитань, які ввели б його в курс опитування і наблизили до основної проблематики.
Зміст цієї фази — розвідка, зондажування. Її розробка дуже відповідальна, і, крім знань у галузі психології спілкування, вимагає від дослідника попереднього знайомства з аудиторією, якій адресується інтерв´ю або анкета. Основне завдання цієї фази — встановити контакт з респондентом, зав´язати розмову.
Створення в опитуваних мотивації до участі в дослідженні — складніше завдання. У кожної людини свої інтереси, цінності, потреби. Варто зацікавити респондентів у дослідженні, торкнувшись їх життєвих потреб, аби відповіді на запитання набули для них особистого значення. Деякі дослідники ігнорують цю фазу дослідження, особливо при анкетному опитуванні. Цілі дослідження або взагалі не вказуються, або зазначається, що опитування проводиться у наукових цілях.
Важливим фактором, який впливає на бажання респондента дати правдиві відомості, є побоювання, що вони будуть використані на шкоду йому. Застосування анонімного опитування зменшує цей ризик і підвищує достовірність отриманих даних. В інтерв´ю анонімність не може бути збережена повністю. Інтерв´юер щонайменше бачить обличчя респондента, знає або може дізнатися його прізвище та адресу. Тому йому треба наголосити, що відповіді будуть опубліковані лише в узагальненому вигляді, вселити респондентові довіру й переконати в анонімності його відповідей. Подальше підвищення зацікавленості респондента і зміцнення контакту з дослідником здійснюється у процесі відповідей на перші запитання. Для цього використовуються так звані контактні запитання. По можливості, вони мають бути близькі до теми опитування і поступово вводити респондента в проблематику, що вивчається.
Основний зміст кінцевої фази опитування — досягнення поставленої мети, тобто збір інформації, потрібної для вирішення намічених завдань. У цій фазі інтерес респондентів до дослідження може згасати. Для його підвищення використовують функціонально-психологічні запитання, які мають бути цікавими для опитуваних. Чоловіків, наприклад, можна спитати про футбол, жінок — про моду. Основна мета цих запитань — зняти втому і підвищити інтерес до дослідження.
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ:
Таким чином, підсумовуючи друге питання можна визначити наступне для того щоб анкета була ефективним інструментом збирання первинної інформації, треба врахувати такі вимоги:
1) всі запитання і висловлювання, що увійшли до анкети, повинні інтерпретуватися усіма респондентами однаково;
2) формулювання запитань має підтримувати у респондентів мотивацію дати інформацію, яка цікавить дослідника;
3) у запитаннях треба враховувати можливу непоінформованість респондентів про об´єкт дослідження, а також відсутність у них думок щодо поставлених питань;
4) запитання анкети мають враховувати ту обставину, що частина респондентів може погано володіти умінням адекватно висловлювати свої думки.