Кримінологія та профілактика злочинів
1. Поняття методики кримінологічних досліджень, їх завдання та організація
Сучасний стан кримінологічної науки визначає пріоритетними напрямами дослідження запобігання злочинності, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів.
Однією з умов здійснення кримінологічного дослідження є використання сукупності методів, за допомогою яких вивчаються конкретні проблеми злочинності.
У цьому зв’язку окремі вчені в поняття методики включають також методи розробки певних висновків, пропозицій і рекомендацій.
Загальнонауковим методом, який використовують у багатьох науках, у тому числі й у кримінології, є діалектичний метод пізнання соціальної дійсності.
Крім того, для дослідження проблем злочинності кримінологія використовує й окремі (частинні) наукові методи.
До загальнонаукових методів кримінологічного дослідження належать методи, які використовують також в інших, у тому числі й правових, науках: логічного, історичного та порівняльного аналізу, системно-структурного аналізу, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні.
До окремих (частинних) методів кримінологічного дослідження належать метод суцільного або вибіркового дослідження, соціологічні методи, які використовує кримінологія (спостереження, опитування у вигляді анкетування або інтерв’ювання, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи і документальний), а також психологічні (соціометричний, тестування та ін.). Особливе значення у кримінології має статистичний метод.
Застосування тих чи інших методів у будь-якому кримінологічному дослідженні зумовлюється переважно предметом, метою і завданнями конкретного кримінологічного дослідження.
Разом з тим необхідно зважати на те, що в науці немає універсальних методів і кожному з них притаманні як переваги, так і недоліки. Тому надання переваги тільки якомусь одному методу й виключення використання інших може призвести до помилкових висновків.
Застосування сукупності методів зумовлює отримання вірогідної та повної інформації і відповідно сприяє отриманню обґрунтованих висновків, підвищенню ефективності й обґрунтованості рекомендацій та пропозицій.
Кримінологічний аналіз злочинності дає можливість розробляти конкретні заходи, спрямовані на боротьбу з нею, будувати цю роботу цілеспрямовано і планомірно, правильно координувати діяльність правоохоронних органів і громадських організацій.
Слово метод походить з грецької і буквально означає дорогу до чого - небудь, дослідження. У науковому обігу вживаються терміни "методика" і "методи". Методика — це набір, низка методів. Метод — це прийом, спосіб дослідження, який ґрунтується на методології — вченні про шляхи наукового пізнання світу´.
Кримінологічне дослідження — один з видів соціального пізнання у його широкому розумінні. Воно здійснюється з використанням усіх методів вивчення суспільних явищ. При цьому "заховуються особливості предмета кримінології. У ній використовуються такі загальнонаукові методи: 1) сходження від абстрактного до конкретного; 2) гіпотеза; 3) історичний метод; 4) порівняння; 5) статистичні методи.
Сходження від абстрактного до конкретного. Цей метод передбачає певний рівень теоретичної підготовки дослідника, висунення гіпотез, використання наукових понять, абстрактне мислення.
Гіпотеза, як припущення чогось, дає напрям пошуку, акцентує увагу дослідника на тих чи інших моментах дійсності, що вивчаються. Гіпотеза, по- перше, має узгоджуватися з установленими в кримінології науковими положеннями; по-друге, характеризуватися обґрунтованою ймовірністю відповідного припущення. Не кожне припущення є гіпотезою. Як правило, під нею розуміють таке припущення, яке заслуговує на те, щоб його перевірили.
Висунення і формулювання гіпотези вимагають оцінки теоретичних та емпіричних даних, які вже існують, їх зіставлення з предметом, об´єктом і завданнями дослідження. Ця робота проводиться у процесі підготовки дослідницької програми.
Історичний метод забезпечує вивчення злочинності в історичному розрізі, в динаміці. При аналізі злочинності береться, як правило, тривалий період, що дає змогу розкривати стійкі характеристики й тенденції злочинності, а також її взаємозв´язки з іншими суспільними явищами.
Порівняльний метод використовується для зіставлення злочинності у різних державах, різних регіонах України, злочинності осіб різної статі, віку, соціального статусу тощо. При цьому з´являється можливість отримати нові дані про детермінанти злочинності, оскільки її відмінності накладаються на відмінні і соціально-економічні та інші процеси в інших державах, регіонах. При використанні порівняльного методу встановлюються ті характеристики злочинності, які є в одних державах, регіонах і яких немає в інших. Такого роду відомості слугують базою для висунення і перевірки гіпотез, свідчать про кореляційну залежність злочинності і конкретних соціальних умов.
Статистичні методи широко використовуються при вивченні масових явищ, одним з яких є злочинність. Вони дають змогу виявити закономірності та тенденції її розвитку. Статистика, знаходячи і вимірюючи загальні властивості, визначає закономірності, основані на дії закону великих чисел. Проте вона не пояснює внутрішній механізм формування цих закономірностей, не встановлює детермінаційних зв´язків між певними явищами і процесами.
Особливе місце у кримінологічних дослідженнях посідають конкретно- соціологічні методи, тобто способи вивчення соціальних явищ у їх конкретному вияві в певних умовах місця і часу. Цю низку методів далі розглянемо окремо.
Кримінологічне дослідження починається з розробки програми і плану аналізу об´єкта, що вивчається. Від ступеня наукової обґрунтованості та рівня організаційно-технічного оформлення цих документів значною мірою залежить результативність дослідження. Програма становить теоретичну основу здійснюваних кримінологом процедур дослідження — збору, обробки й аналізу інформації, необхідної для отримання наукових результатів. Структура програми — це виклад методів аналізу об´єкта відповідно до завдань, що вирішуються. Програма мусить відповідати низці вимог, аби всі її частини були пов´язані в єдине ціле.
Результати кримінологічного дослідження значною мірою залежать від його теоретичного обґрунтування, вдалого вибору системи емпіричних показників і робочих гіпотез. Погано організоване дослідження призводить до помилкових теоретичних висновків та неефективних практичних рекомендацій, що не виправдовує тих коштів, які витрачаються на його проведення.
Практична проблема, що виникає в процесі діяльності, не завжди виливається у постановку наукової проблеми, якщо практичні завдання можна вирішити вже відомими засобами, то в цьому разі йдеться про використання старих знань. Принциповою особливістю розв´язання наукових проблем є отримання нових знань, причому в них, як правило, поєднується практичний аспект з науковим. Отже, вирішити наукову проблему — значить отримати нове знання або створити теоретичну модель (концептуальну схему), що пояснює те або інше явище. На основі цього знання виробляються рекомендації для практичної діяльності.
Проміжною ланкою між проблемою і теоретичною моделлю є гіпотеза. Вона керує діями кримінолога протягом усього дослідження Важливо уникати небезпеки постановки уявних проблем, тобто таких, що не відображають реальної кримінологічної ситуації або давно розв´язані. Для цього потрібно володіти широким науковим кругозором і глибоким знанням практики боротьби зі злочинністю. Не завжди вдається чітко сформулювати наукову проблему на початку складання програми дослідження. У цьому випадку вона намічається лише в загальних рисах, а при розробці інших частин програми вона уточнюється.
Розв´язання наукової проблеми має бути спрямоване на досягнення тих чи інших цілей, серед яких глобальною є підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Виходячи з цього, і ставляться конкретні завдання перед кожним дослідженням.
Кожне кримінологічне дослідження має бути належним чином підготовлено й організовано. Існує три варіанти організаційно-технічного плану дослідження: розвідувальний, аналітичний та експериментальний.
Розвідувальний план кримінологічного дослідження застосовується тоді, коли немає ясного уявлення про проблему або об´єкт дослідження. Мета плану — формулювання проблеми. У тій галузі дослідження, де ще мало відповідної наукової літератури або її зовсім немає, дослідження починається із загальної розвідки. Розвідка дає змогу детальніше й чіткіше сформулювати проблему, вибрати набір дослідницьких засобів і методів дослідження, визначити порядок їх застосування та черговість завдань, що підлягають вирішенню. Нерідко виявляється, що поставлені завдання надто широкі, а знань і технічних засобів недостатньо. Усі ці питання уточнюються у процесі реалізації розвідувального плану.
Розвідувальний план передбачає три основні етапи роботи: вивчення документів, проведення інтерв´ю і здійснення спостережень. Передусім рекомендується переглянути всю літературу з обраної теми, як вітчизняну, так і зарубіжну, не забуваючи про суміжні галузі знань. При цьому складається найповніша бібліографія і опрацьовуються літературні джерела. Метою інтерв´ювання фахівців-вчених і практиків є отримання додаткових знань про об´єкт, що вивчається, і формулювання низки первинних гіпотез. Рекомендується заздалегідь скласти список осіб і установ, до яких треба звернутися за консультацією.
Спостереження є завершальним етапом розвідки. На цей момент кримінолог вже має у своєму розпорядженні певну інформацію. Робота за розвідувальним планом завершується чітким формулюванням проблеми. Цей план треба відрізняти від такої дослідницької процедури, як пілотажне дослідження. Мета розвідувального плану — постановка проблеми і висунення гіпотез, а пілотаж здійснюється для перевірки методики і техніки дослідження. Аналітичний план кримінологічного дослідження застосовується у тих випадках, коли наявні знання про проблему дають можливість визначити його об´єкт і сформулювати описову гіпотезу про структурно-функціональні зв´язки і класифікаційні характеристики об´єкта, що вивчається. Мета цього плану полягає в тому, щоб перевірити дану гіпотезу і в разі підтвердження отримати точні якісно-кількісні параметри об´єкта. При цьому буде недостатньо вивчення наукової літератури, неформалізованих спостережень та інтерв´ю. Тут застосовується інший набір засобів дослідження: вибіркове або суцільне обстеження, анкетування, групування, кореляційний аналіз отриманих даних тощо.
Нерідко до досліджень за аналітичним планом висуваються претензії через те, що вони не розкривають причинно-наслідкових зв´язків або дають тривіальні результати, тобто такі, що давно відомі. Однак те, що є звичним на рівні здорового глузду, ще не є науковою істиною. Вчений мусить обережно поводитися з "очевидними" фактами. Дослідження за аналітичним планом допомагає впорядкувати здавалось би відомі факти, встановити певні співвідношення між ними. Воно закінчується класифікацією емпіричних даних, що належать до структури об´єкта дослідження.
Експериментальний план кримінологічного дослідження застосовується тоді, коли знання про об´єкт дають змогу сформулювати пояснювальну гіпотезу. Мета плану — встановити причинно-наслідкові зв´язки в об´єкті, розкрити не лише структуру, а й чинники, що зумовлюють його функціонування та розвиток. Фактично аналітичний план завжди містить у собі елементи експериментального:
У реальному житті рідко буває так, щоб один з названих типів плану існував у чистому вигляді. Часто в одному дослідженні поєднуються всі три типи, починаючи від розвідувального, потім йде висунення описових гіпотез і здійснення аналітичного плану, а потім настає з´ясування причинно- наслідкових зв´язків шляхом реалізації експериментального плану.
Вибір методів збору, обробки й аналізу кримінологічної інформації визначається завданнями дослідження, специфікою його об´єкта, емпіричною базою, інтерпретацією понять, змістом гіпотез.
Кожне кримінологічне дослідження є своєрідним поєднанням даних факторів і в цьому плані неповторне. Нерідко кримінологу не вдається віднайти готовий набір дослідницьких засобів і схему їх застосування. У таких випадках йому доводиться спиратися на свій досвід і робити оригінальний вибір.
У кожному дослідженні розробляється одна або кілька процедур збирання інформації, описуються методи й техніка збору, способи і порядок їх застосування. Методично грамотне дослідження завжди передбачає у програмі перспективу подальшої обробки та аналізу отриманої інформації. Воно не зводиться тільки до збирання емпіричних даних. Його мета — дати науково обґрунтовану інтерпретацію фактів, а це в свою чергу має на увазі обробку зібраного матеріалу на основі заздалегідь розробленої схеми.
У кримінології розрізняють два типи обробки інформації. Перший — це статистичний аналіз первинної інформації. Основними засобами тут виступають математика і логіка. У результаті дослідник має інформацію, придатну для теоретичного аналізу і внесення практичних рекомендацій. Цей вид називається вторинною інформацією. Другий тип обробки кримінологічної інформації — це теоретична інтерпретація, аналіз вторинної інформації.
Обробка первинної інформації — це робота з тим масивом даних, який отриманий за допомогою методів збору інформації, передбачених у програмі кримінологічного дослідження. Сам по собі цей масив не придатний для теоретичного аналізу. Первинна обробка впорядковує, класифікує емпіричний матеріал, роблячи його придатним для аналізу.
Аналіз вторинної кримінологічної інформації включає такі процедури: визначення порядку аналізу вторинної інформації, який встановлюється, виходячи з цілей і завдань кримінологічного дослідження; вибір методів аналізу даної інформації. Остання процедура зводиться до комбінування різних методів наукового пізнання, а саме: формальної логіки, історичного і логічного методів, методу сходження від абстрактного до конкретного, індуктивного і дедуктивного, аналогії, формалізації, аксіоматичного методу, моделювання, узагальнення, експерименту, опису і класифікацій, типологізації, системного аналізу тощо.
Наочності результатів дослідження допомагає застосування:
а) діаграм: лінійних в одному вимірюванні (у прямокутній системі координат або в полярній); стовпчикових (ізольованих або пов´язаних); секторних (фігури, знаки); площинних (у двох вимірюваннях), прямокутних або кругових (у трьох вимірюваннях); б) картограм, побудованих на основі географічної чи топографічної плану-карти;
в) картограм, що являють собою комбінації карт і діаграм або карт і фігурних знаків.
Теоретична інтерпретація кримінологічної інформації. Додержання логічних і математичних правил забезпечує лише формальну істинність припущень. Математична обробка використовується для того, щоб первинній кримінологічній інформації надати форму, придатну для змістовної інтерпретації. Ось чому не можна перебільшувати можливостей комп´ютерної обробки зібраного матеріалу.
У процесі змістовного аналізу — осмислення, пояснення здійснюється шляхом логічних операцій. Тільки обробивши кримінологічну інформацію, отриману внаслідок дослідження, можна зіставити її з гіпотезою. Шляхом такого зіставлення встановлюється істинність висловлених припущень. Таким чином, гіпотеза перетворюється на наукову схему. На основі нового знання формулюються рекомендації для розв´язання практичних завдань, що призвели до даної кримінологічної проблеми.
Широко поширився нині вибірковий метод. Майже всі кримінологічні дослідження базуються на вибіркових спостереженнях. Щоб вивчати якусь кримінологічну проблему, дослідник повинен відібрати таку частину об´єктів спостереження, яка представлятиме явище, що досліджується. Постановка завдання про вибірку для кримінологічного дослідження загалом не може бути чітко сформульована. Вона може бути дана лише в кожному конкретному випадку, коли є можливість сформулювати критерій, що дає змогу оцінити якість відібраної для дослідження частини об´єктів спостереження (вибіркової сукупності).
Генеральну сукупність утворює вся множина об´єктів, які є предметом вивчення у межах, окреслених програмою кримінологічного дослідження і територіально-часовими параметра; ... Наприклад, якщо об´єктом вивчення є всі зареєстровані в 2000 р. випадки хуліганства, генеральна сукупність буде налічувати всі кримінальні справи та інші матеріали про хуліганство. Якщо дослідження охоплює всі без винятку об´єкти, що утворюють його генеральну сукупність, то воно буде суцільним обстеженням.
Вибіркову сукупність становить частина генеральної сукупності, що виступає об´єктом спостереження. Вибіркову сукупність найчастіше застосовують у конкретних кримінологічних дослідженнях. Вона повинна бути репрезентативною, тобто відтворювати якість генеральної сукупності. Вибіркова сукупність виступає своєрідною моделлю генеральної сукупності. Побудувати модель генеральної сукупності — значить визначити, які саме і скільки елементів цієї сукупності увійдуть до складу вибірки, а потім обгрунтувати її репрезентативність, а саме — ступінь наближення до об´єкта, що моделюється. Репрезентативність вибірки означає, що з деякою наперед заданою похибкою можна ототожнити встановлений у вибірковій сукупності розподіл ознак явища, що вивчається, з їх дійсним розподілом у генеральній сукупності.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:
Отже, з огляду на викладене доходимо висновку, що методика кримінологічних досліджень — це сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, обробки й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі злочинністю.
У кримінологічній літературі пропонуються різноманітні класифікації методів кримінологічних досліджень.
Загальний принцип вибіркового дослідження — вибіркова сукупність має бути копією генеральної сукупності. Але тут йдеться про врахування лише тих характеристик генеральної сукупності, які істотні для вирішення поставлених у дослідженні завдань.
Обсяг вибірки — це загальне число одиниць спостереження, включених у вибіркову сукупність. Вибірковий метод не дає універсального рецепту щодо потрібного у кожному разі обсягу вибірки. Якщо є намір сформувати ймовірну репрезентативну вибірку, то вона, згідно з вимогами математичної статистики, має бути досить великою. рівних умов велика вибірка даватиме меншу похибку і відповідно мала вибірка — більшу похибку.
Обсяг вибірки також залежить від числа ознак, які вона охоплює. Вибірка, яка має достатній обсяг для однієї ознаки, може бути абсолютно недостатньою для іншої. Тому коли планується вивчення розподілу багатьох ознак, то вибірка має повно репрезентувати кожну з них.