• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Тифлопсихологія

РОЗДІЛ 1. ТИФЛОПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Термін “тифлопсихологія” — походить від грецького “TYFLOS”, що означає — сліпий. Таким чином буквальний переклад дає назву самостійної галузі психологічної науки — психології сліпих. Поняття сучасної тифлопсихології значно розширюється у зв’язку з наявністю даних про особливості психічного розвитку слабозорих дітей.

Тифлопсихологія вивчає закономірності та особливості розвитку психіки дітей та дорослих з порушеним зором, виникнення і розвиток у них компенсаторних пристосувань.

У психічному розвитку особистості найважливішу роль відіграє оптичне сприймання (зір), яке здійснюється через посередництво зорового аналізатора. Саме через зоровий аналізатор людина отримує найбільше вражень про оточуючий світ. Такі ознаки предметів і явищ, як світло, колір, величина, форма, протяжність, напрямок, рух, спокій людина пізнає найкраще через зір. Орієнтування людини в просторі також безпосередньо пов’язане з діяльністю зорового аналізатора, зоровий контроль має найбільше значення для розвитку рухів людини.

Зорові відчуття і сприймання дають людині найбільш диференційовані дані про оточуюче. Так, відомо, що людина протягом дня робить 100000 зорових фіксацій.

О.Г. Литвак в роботі, присвяченій вивченню питання про адекватність відображення об’єктивної дійсності при повному чи частковому порушенні зорових функцій, зробив висновок про те, що після цілого ряду перекодувань інформації, яка поступає через збережені органи відчуття, зовнішній світ може бути відображеним у мозку людини, причому кожен з каналів отримання інформації може стати провідним, беручи на себе компенсаторні функції. При цьому, з’ясовуючи питання впливу порушень зору на діяльність кори головного мозку, О.Г. Литвак посилається на приклади з досліджень структури мозку проф. Щербини О.М., який мав стаж сліпоти 54 роки (мозок проф. О.М.Щербини зберігається в інституті мозку в Москві) та музиканта К. — стаж сліпоти 77 років. Було встановлено наявність морфологічних атрофічних змін, редукованість розвитку потиличних доль та зменшення товщини кори зорового центру майже вдвічі, порівняно зі зрячими. Цей факт дозволяє зробити висновок про те, що тривалий досвід сприймання оточуючого без використання зору, відбиваючись на морфологічній структурі окремих ділянок мозку, призводить до перебудови усієї системи отримання інформації через збережені аналізатори. Такі зміни виникають прижиттєво. З’ясовано, що у сліпонароджених дітей морфологічних змін в потиличній частині мозку немає. Вони, мабуть, є наслідком зниження кількості і якості подразників. Проявляються ці порушення в розвитку орієнтовно-пошукової діяльності; у дитини не виникає своєчасно так званий рефлекс “Що це?”. Внаслідок цього недостатньо розвивається потреба в спілкуванні, розвиток мови затримується на три-чотири роки. Зменшена кількість зовнішніх просторових ознак не дозволяє дитині вільно пересуватись у просторі. Так відомо, що затримується навіть період повзання, боячись болісних зіткнень з предметами, незряча дитина починає повзати вперед ніжками. Загальне зниження активності викликає, малорухливість у дітей і відбивається на якості пізнавальної діяльності та на формування досвіду. Таким чином, розвиток особистості дитини з порушеним зором вимагає спеціального педагогічного керівництва з урахуванням особливостей виникнення психічних новоутворень.