Кримінологія та профілактика злочинів
2. Поняття, завдання та види кримінологічного планування
Кримінологічне планування становить собою цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю окреслюються шляхи й засоби їх досягнення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне та ресурсне забезпечення на визначений термін.
Кримінологічне планування може бути ефективним за умови включення його як елементу системи соціального управління, зокрема суб’єктів профілактики злочинів. Дієвість їх роботи залежить від:
- чіткого усвідомлення всіма і кожним своїх функціональних обов’язків;
- належного забезпечення відповідними ресурсами;
- знання умов майбутньої ситуації, в якій доведеться реалізовувати покладені на них завдання;
- координації дій усіх ланок системи з метою оптимального досягнення спільної мети.
План - це різновид управлінського рішення, поданого у вигляді системи взаємопогоджених і взаємопов’язаних заходів, які потрібно здійснити у встановленій послідовності та визначені строки з метою досягнення поставлених цілей.
Планування - це формування низки планів в системі певної галузі. Скажімо, якщо йдеться про органи внутрішніх справ, то маються на увазі плани як цього міністерства, так і усіх служб та підрозділів.
Комплексне планування охоплює розробку міжвідомчих завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території чи сфері суспільного життя. Основне його завдання в тому, щоб об’єднати різних суб’єктів профілактики злочинів і спрямувати їх зусилля у єдине русло цілеспрямованої діяльності. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки.
Кримінологічне планування ґрунтується на наступних принципах:
- наукової обґрунтованості, який полягає в тому, що планування повинно здійснюватися на основі наукового аналізу об’єктивної дійсності, в умовах якої реалізовуватиметься план. При цьому мають бути науково обґрунтовані: завдання органу, що реалізує план, його ресурсне забезпечення, передбачення майбутньої ситуації, в якій йому доведеться діяти.
- законності, який передбачає розробку планів відповідно до чинного законодавства.
- актуальності, який означає необхідність у процесі планування визначити пріоритетні напрямки профілактичної діяльності.
- реальності, який вимагає врахування об’єктивних можливостей суб’єктів профілактики.
- конкретності, який передбачає однозначність змісту запланованих заходів, термінів їх виконання, суб’єктів реалізації та контролю.
- несуперечливості, який означає узгодження в межах плану усіх його складових частин, аби вони не суперечили один одному.
- субординації, який полягає у підпорядкуванні заходів короткострокових планів довгостроковим, нижчих ланок суб’єктів профілактики вищим.
- інформативності, який розглядається у двох аспектах. Згідно з першим, цей принцип означає складання плану на підставі повної й достовірної інформації. Відповідно до другого аспекту, план повинен розроблятися таким чином, щоб при якомога меншому обсязі знакового масиву містити якнайбільше необхідної інформації.
Кримінологічне планування має свої етапи. Основними з них є:
1. Підготовчий. Змістом цього етапу є збір та обробка кримінологічної інформації, визначення основних завдань на планований термін.
2. Збору пропозицій. Тут особа, відповідальна за складання плану, доводить отриману на підготовчому етапі інформацію до керівництва суб’єктів попередження злочинності, а потім узагальнює їх пропозиції і вносить до відповідного плану.
3. Узгодження плану. Цей етап передбачає координацію дій окремих суб’єктів з урахуванням їх наявних ресурсів, а також узгодження заходів нижчестоящих органів з планом вищестоящих.
4. Затвердження плану. Останній етап, на якому керівник відповідного суб’єкта профілактики злочинів, перевіривши відповідність плану основним завданням, що стоять перед ним, та планам вищестоящих органів, затверджує його.
Для реалізації принципів планування використовують відповідні методи. При цьому на кожному етапі суб’єкт планування повинен обирати найдоцільніші з них. На першому етапі застосовуються методи, які умовно можна об’єднати в групу методів збирання та обробки інформації. Сюди відносяться:
1) соціологічні методи - анкетування, інтерв’ювання, опитування, спостереження;
2) математичні методи - сітьового, лінійного, динамічного планування, метод послідовних наближень, балансовий метод.
Важливою умовою, яка забезпечує високу ефективність плану, є контроль за його виконанням. Це особливо стосується діяльності спрямованої на боротьбу з таким складним і багатогранним явищем, як злочинність.
Планування тісно пов’язане з кримінологічним прогнозуванням. Щодо їх співвідношення, то у науковій літературі існують різні погляди. Одні автори стверджують, що прогнозування - це процес, який передує плануванню. Інші вважають, що це етап, наступний за плануванням, який охоплює перспективи, що не піддаються плануванню. Треті уявляють прогнозування як передбачення некерованих процесів природи і суспільства, а планування - як засіб регулювання керованих процесів.
Основним змістом планування є визначення засобів та способів досягнення поставлених цілей, раціональне використання ресурсів при мінімумі затраченого часу. Головна різниця між прогнозуванням і плануванням полягає у тому, що в першому випадку виявляється зв’язок сучасного з майбутнім, фактичного стану злочинності з її станом у перспективі. При плануванні ж вирішується інше питання - як треба діяти, щоб досягти бажаного результату в майбутньому.
Кримінологічне планування можливе за певних умов, а саме:
- наявності конкретної кінцевої мети, щоб процес планування не перетворився у безладні дії;
- визначеності у часі, в межах якого ця мета має бути досягнута;
- визначеності у засобах, які використовуватимуться для реалізації поставлених завдань;
- кінцева мета не повинна бути жорстко прив’язана до засобів її здійснення.
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ:
1. Кримінологічне планування становить собою цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю окреслюються шляхи й засоби їх досягнення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне та ресурсне забезпечення на визначений термін.
2. Кримінологічне планування має свої етапи, основними з яких є: підготовчий; збору пропозицій; узгодження плану; затвердження плану.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ:
Підсумовуючи, ми можемо зробити наступні висновки:
1. Кримінологічне прогнозування - це діяльність, спрямована на обробку і аналіз кримінологічної інформації з метою одержання знання про майбутній стан злочинності, окремих її видів і груп або вірогідності вчинення злочину окремою особою.
2. Кримінологічний прогноз - це висновок, одержаний в результаті прогнозування про майбутній рівень, структуру, динаміку злочинності, а також про реальну можливість вчинення злочину конкретною особою.
3. Метою кримінологічного прогнозування (відповідно до предмета кримінології) є встановлення всіх параметрів злочинності в перспективі, виявлення на цій основі небажаних тенденцій та пошук засобів їх зміни у позитивному напрямку.
4. Під прогнозуванням індивідуальної злочинної поведінки розуміється кримінологічне судження щодо визначення ступеня вірогідності вчинення конкретною особою злочину в майбутньому, відмови від злочинної діяльності або законослухняної поведінки після відбування покарання.
5. Кримінологічне планування становить собою цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю окреслюються шляхи й засоби їх досягнення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне та ресурсне забезпечення на визначений термін.
6. Кримінологічне планування має свої етапи, основними з яких є: підготовчий; збору пропозицій; узгодження плану; затвердження плану.