Кримінологія та профілактика злочинів
1. Поняття віктимології та її загальна характеристика
Сама назва “Віктимологія” витікає із латинського слова "Уістїт" (жертва) і грецького “1оgos” (вчення, наука). Тобто це вчення про жертву взагалі - жертву стихійного лиха, випадкового нещастя (виробничого, транспортного, побутового травматизму), жертву злочину тощо.
Стосовно до теорії та практики боротьби зі злочинністю, мова може йти про жертви не взагалі, а саме про жертви злочинів, або іншими словами про кримінальний аспект віктимології, кримінальну віктимологію.
Кримінальна віктимологія вивчає злочинну поведінку під кутом зору обумовленості його якостями потерпілого (як особистими, так і рольовими), взаємовідносинами із злочинцем і характером його поведінки.
Отже, віктимологія - це галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісні і якісні характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.
Предмет віктимології складають такі основні елементи:
а) потерпілий (жертва злочину);
б) зв’язок “злочинець-потерпілий” як певне відношення або ситуація;
в) віктимізація;
г) віктимність.
Жертва - це людина, яка в результаті суб’єктивної поведінки іншої особи або об’єктивних обставин зазнала фізичної, моральної або майнової шкоди від злочинних діянь, незалежно від того, визнав її закон у встановленому порядку потерпілим, чи ні, оцінює вона себе так суб’єктивно чи ні.
З позиції кримінальної віктимології в якості жертви, в широкому розумінні слова можуть також розглядались неформальні і, особливо, формальні соціальні групи: сім’я і трудовий колектив, колективні інтереси, яких безпосередньо торкнувся злочин (крадіжка, пошкодження або знищення майна тощо).
Зв’язок “злочинець-потерпілий”. Вітчизняні кримінологи відрізняють об’єктивні та суб’єктивні зв’язки. Об’єктивний зв’язок існує між потерпілими і злочинцями незалежно від того, знають вони один одного чи ні. Їх об’єднує час і місце вчинення злочину. Суб’єктивний зв’язок має місце тільки тоді, коли вони знають один одного. Зв’язок “злочинець-жертва” у віктимологічному аспекті розглядається не тільки як відношення, а й як тривала подія, що існує у певному просторі й часі, і зміст якої визначає поведінку потерпілих, їх взаємодію зі злочинцями до, під час, а іноді й після вчинення злочину.
Велике значення має також ситуація вчинення злочину. Злочинець, як і потерпілий, діє не тільки відповідно до реальної ситуації, а й так, як він її сприймає та інтерпретує. У процесі взаємодії злочинця і потерпілого виникає віктикриміногенна ситуація, за якої вчиняється злочин.
Зв’язок “злочинець-жертва” може розглядатися і як певний стан, коли в одній особі “уживаються” злочинець і жертва одночасно або чергуючись. Поєднання ролей злочинця і жертви в одній особі - теж можливий варіант, що відображає різноманітність кримінальної поведінки.
Віктимність - це така соціально-психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об’єктом злочинного посягання. Треба зауважити, що віктимність - це якісний показник, чим вища віктимність, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину.
У віктимології категорія віктимності розглядається в різних аспектах, а саме:
1. Індивідуальна віктимність - це якість конкретної людини, яка обумовлена його соціальними, психологічними або біофізичними якостями (чи їх сукупністю), що сприяє у певній життєвій ситуації формуванню умов, при яких виникає можливість заподіяння їй шкоди протиправним актом. Іншими словами, віктимність конкретної людини представляє собою потенціальну здібність опинитися в ролі жертви злочину в результаті негативної взаємодії її особистих якостей із зовнішніми факторами.
2. Видова віктимність - має вираз у відносній “схильності” окремих осіб стати в силу ряду обставин жертвами певних видів злочинів.
3. Групова віктимність - полягає у спільній для окремої категорії людей, які володіють тотожними соціально-демографічними, психологічними, біофізичними та іншими властивостями, підвищеною “здатністю” при певних умовах стати жертвами злочинів.
4. Масова віктимність - визначається об’єктивно існуючою реальністю певної кількості людей в силу своїх суб’єктивних властивостей нести фізичну, моральну та матеріальну шкоду від злочинів.
Стан віктимності виражається у кількісних показниках жертв злочинів (в абсолютних числах, коефіцієнтах, індексах) як в загальній кількості потерпілих від злочинної агресії, так і взагалі серед населення або відповідних його груп.
Рівень віктимності (коефіцієнт) за особами обчислюється з кількості потерпілих від злочинів за певний період часу на тій чи інший території ї загальної кількості населення з розрахунку на 1000, 10000, 100000 тисяч осіб.
Спеціальну (вибіркову) віктимність обчислюють за формулою: Пс*1000*10000*100000 Квсо =
де Квсо - коефіцієнт спеціальної віктимності за особами (віктимність окремих видів злочинів); Пс - кількість потерпілих від певних видів злочинів; Н - все населення регіону.
Структура віктимності відображає питому вагу окремих видів жертв злочинів, яким заподіяно шкоду, в загальній кількості потерпілих за певний період часу на тій чи іншій території.
Віктимізація - це процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає перетворити когось на жертву злочину.
Віктимна ситуація - життєва обстановка, що складається у зв’язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй шкоду.
Функції віктимології в основному аналогічні функціям кримінології, але в центрі уваги тут перебуває жертва злочину.
Пізнавальна функція - полягає у вивченні особи потерпілого, станів віктимності та віктимізації з тим, щоб розробити відповідні засоби їх попередження.
Прикладна функція - визначається тим, що її знання використовуються у правотворчій і правозастосовній діяльності, зокрема при індивідуалізації відповідальності підсудних з урахуванням поведінки потерпілих, а також для розробки науково обгрунтованих заходів віктимологічної профілактики злочинів.
Значення вивчення особи потерпілого полягає у:
- визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочину;
- вивченні взаємозв’язку між поведінкою потерпілого і злочинця;
- вивченні формуючого впливу поведінки особи потенційної жертви на особу злочинців;
- розробці профілактичних заходів, спрямованих на недопущення осіб стати жертвами злочинів;
- більш повному вивченню особи злочинця та індивідуалізації йому покарання за скоєний злочин.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:
1. Віктимологія - це галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісні і якісні характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.
2. Предмет віктимології складають такі основні елементи: а) потерпілий (жертва злочину); б) зв’язок “злочинець-потерпілий” як певне відношення або ситуація; в) віктимізація; г) віктимність.
3. Значення вивчення особи потерпілого полягає у: визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочину; вивченні взаємозв’язку між поведінкою потерпілого і злочинця; вивченні формуючого впливу поведінки особи потенційної жертви на особу злочинців; розробці профілактичних заходів, спрямованих на недопущення осіб стати жертвами злочинів; більш повному вивченню особи злочинця та індивідуалізації йому покарання за скоєний злочин.