Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди

4.7. Участь прокурора у вирішенні цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином

Якщо розмір матеріальних збитків, як правило, встановлюється в повному обсязі під час досудового слідства, то розмір моральної шкоди в основному визначається в судовому засіданні і прокурор зобов’язаний вжити для цього передбачених законом заходів. Частина 2 ст. 23 ЦК України вказує, що моральна шкода полягає у:

– фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

– душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

– душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

– приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням їх ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, торгову марку виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що моральна шкода полягає у таких явищах:

– втраті душевного спокою, виникненні нехворобливих чи хворобливих розладів психіки;

– моральних переживаннях у зв’язку із заподіяними тілесними ушкодженнями та їх негативними наслідками (зокрема, інвалідністю), порушенням права власності (зокрема, інтелектуальної), незаконним перебуванням під слідством і судом, порушенням інших майнових та немайнових прав;

– погіршенні відносин із сім’єю, родичами, знайомими, сусідами, колегами по роботі й іншими людьми;

– порушенні звичайних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного суспільного та особистого життя; вимушену зміну місця проживання, роботи, звільнення з роботи, розпаду сім’ї;

– у настанні інших негативних наслідків.

В узагальненнях практики розгляду судами України справ про спори, пов’язані з відшкодуванням моральної шкоди, підкреслюється, що правильною є практика тих судів, які отримують на користь позивачів компенсацію за моральну шкоду одночасно з матеріальною.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю. Отже, цивільний позов у кримінальній справі про стягнення моральної шкоди, завданої смертю, може бути заявлено іншими особами (крім чоловіка, дружини, батьків, усиновлювачів, дітей, усиновлених) лише у разі, коли вони проживали однією сім’єю із загиблим і факт такого проживання повинен встановлюватися як під час досудового слідства, так і в суді. На зазначений факт звернуто увагу заступником Генерального прокурора України в листі прокурорам обласного рівня від 22 червня 2010 року № 09-134вих-180окв-10.

Наприклад, вироком одного із судів Івано-Франківської області засуджено Т. за ч. 2 ст. 121 КК України. Одночасно суд відмовив М. у задоволенні цивільного позову про стягнення на її користь матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи це тим, що вона не перебувала із загиблим у зареєстрованому шлюбі, тому відповідно до п. 11 ст. 32 КПК України не є його близьким родичем. Апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок у частині вирішення цивільного позову, пославшись на порушення судом першої інстанції ч. 2 ст.1168 ЦК України. Згідно з матеріалами справи, М. останні 12 років проживала із загиблим і має спільну з ним малолітню дитину.

При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди доцільно керуватися також Методичними рекомендаціями «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 року № 35-13\797).

Прокурор вправі відповідно до ч. 2 ст. 29 КПК України у кримінальній справі пред’явити в інтересах громадянина, який за станом здоров’я та з інших поважних причин не може захистити свої права, позов не тільки про відшкодування матеріальної, а й моральної шкоди. У позовній заяві необхідно зазначити, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно постраждалій особі, доводи щодо визначення розміру шкоди та докази, якими це підтверджується. Законодавці залишили за судом право вирішувати належність та розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки в чинному законодавстві чітких меж такого розміру не передбачено. Стаття 23 ЦК України вказує, що при визначенні розміру її відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У пунктах 9, 10 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України конкретизується, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру і розміру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ураховуючи в кожному випадку ступінь провини відповідача, характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у життєвих і трудових стосунках, ступінь зниження престижу і ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяла особа, яка спричинила шкоду. Слід звернути увагу, що кожна людина при порушенні своїх прав переживає емоційний стрес, але сам цей факт не може бути підставою для стягнення моральної шкоди. Душевні переживання повинні досягти певного якісного і кількісного рівня і викликати негативні наслідки. Саме ці чинники впливають на розмір відшкодувань.

Так, ухвалою апеляційного суду м. Севастополя в частині вирішення цивільного позову змінено вирок Нахімовського районного суду, яким засуджено К. за ч. 2 ст. 286 КК України. Постановлено збільшити суму відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої А. з 30 тис. грн. до 50 тис. грн. з тих мотивів, що суд першої інстанції недостатньо врахував, що потерпіла є літньою жінкою (81 рік), в результаті отримання тяжких тілесних ушкоджень перенесла сильний фізичний біль, тривалий час перебувала у лікарні, втратила можливість вести активне життя, позбавлена звичного укладу проживання, постійно потребує стороннього піклування та допомоги, попередній стан здоров’я вже ніколи не відновиться.

У справах про злочини проти життя особи при визначенні розміру моральної шкоди зазвичай враховуються вік померлого, дані, що характеризують його особу, ступінь спорідненості з цивільним позивачем, стосунки, які між ними існували, вік особи, яку визнано потерпілою, ступінь її моральних страждань від втрати рідної або близької людини, наявність у загиблого утриманців.

У справах про викрадення, знищення, пошкодження або втрату майна на суму цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, як правило, впливає вартість, цінність і значення цього майна для цивільного позивача, матеріальне становище останнього, незручності, завдані у зв’язку з неможливістю використання втраченого майна або розпорядження ним.

У разі визначення розміру моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності, ділової репутації, враховуються обставини вчинення злочину, професія або посада цивільного позивача, сфера його діяльності, ускладнення в особистому, суспільному житті у зв’язку з його дискредитацією, підривом авторитету, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Якщо моральна шкода завдана незаконним перебуванням під слідством і судом, при визначенні її розміру враховується погіршення психічного і фізичного стану цивільного позивача, порушення відносин з членами його сім’ї, іншими родичами, зниження авторитету серед колег, знайомих, сусідів та інше. Частина 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року передбачає, що в будь-якому випадку стягнута сума має бути не меншою одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Зазначений Закон є єдиним нормативним актом в Україні, який встановлює конкретний розмір стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди. Ним також передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконних:

1) засудження;

2) притягнення як обвинуваченого, взяття і тримання під вартою, проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

3) проведення оперативно-розшукових заходів;

4)застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскації майна, накладення штрафу.

Підставою для відшкодування шкоди в цих випадках є:

– постановлення виправдувального вироку суду;

– встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому
рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи
на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) фактів незаконного виконання процесуальних дій, зазначених у пунктах 2 і 3;

– закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

– відмови в порушенні кримінальної справи або закритті кримінальної справи з наведених підстав;

– закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

Ураховувати зазначені обставини повинен не лише суд при постановленні вироку, а й прокурор. Джерелами доказів заподіяння потерпілому моральної шкоди, якими він може обґрунтувати свою позицію в судових дебатах щодо вирішення цивільного позову, можуть слугувати:

– показання потерпілого;

–показання свідків, які могли бути очевидцями того, як потерпілий, наприклад, страждав від фізичного болю після смерті близької людини, приймав заспокоюючі ліки та ін.;

– висновки судово-психіатричної, судово-психологічної або комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, за допомогою яких можливо не тільки визначити наявність такої шкоди у потерпілого за специфікою його психофізіологічного стану, а і засоби реабілітації щодо її усунення.

Слід зазначити, що 3 березня 2010 року до Реєстру методик проведення експертиз внесена по психологічній експертизі «Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинення моральних страждань». Отже, на сьогодні визначити конкретний розмір завданої злочином моральної шкоди можливо за допомогою судово-психологічної експертизи. До орієнтовних питань, які ставляться на вирішення експерта, відносяться такі:

1. Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для Н. (зазначаються прізвище, ім’я та по батькові)?

2. Якщо так, то чи завдані Н. страждання (моральна шкода)?

3. Чи спричинені Н. страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі?

4. Якщо Н. завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання Н. (моральної шкоди)?.

Матеріали, що необхідні для проведення дослідження, повинні містити медичну документацію, характеристики з місця роботи, свідчення колег, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими підекспертний близько спілкувався. У свідченнях рідних, колег, сусідів повинні бути відображені властивості особистості підекспертного щодо його індивідуальних особливостей , ділових якостей, поведінкових та емоційних виявів на період, що передує ситуації, яка досліджується у справі та з приводу якої призначене експертне дослідження. Крім того, необхідно забезпечити можливість психологічного обстеження підекспертного. Під час експертних досліджень використовується формула, автором якої є російський вчений О. М. Ерделевський: D = d*f*_v*i*c*(1-f_s), висновки по якій є науковою рекомендацією по визначенню можливого розміру компенсації моральної шкоди (D) з урахуванням факторів:

– d (розмір компенсації презюмованої шкоди, що визначається по таблиці відносних одиниць відповідно психологічним аспектам подій, досліджуваним у справі);

– f_v (коефіцієнт відповідальності щодо спричиненої шкоди, при 0 < f_v < 1);

– і (коефіцієнт індивідуальних особливостей потерпілого, при 0 < і < 2);

– с (коефіцієнт обставин, що заслуговують на увагу, при 0 < с < 2);

– f_s (ступінь провини потерпілого, при 0 < f_s < 1).

Висновок зазначеної судово-психологічної експертизи для прокурора і суду не є обов’язковим, але відповідно до ч. 4 ст. 75 КПК України незгода з ним повинна бути мотивована у відповідній постанові, ухвалі, вироку.

Додаток 1. Співвідношення понять

Права

Обвинувачений

Потерпілий

Цивільний позивач

Цивільний відповідач

відмовитись від дачі показань

підтримувати цивільний позов +

заперечувати проти позову

подавати докази, заявляти клопотання

(+ обов’язок подавати підтверджуючі документи)

знайомитись з матеріалами кримінальної справи після закінчення досудового слідства

(усі)

лише стосовно позову

участь у судовому розгляді, право заявити відвід

відповідальність за завідомо неправдиві показання

(якщо це потерпіла особа)

Додаток 2. Критерії визначення розмірів шкоди відповідно до Кримінального кодексу України

Значна шкода:

ст.ст. 176, 177 – у 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (далі – ндмг);

ст.ст. 185, 186, 189, 190 – від 100 до 250 ндмг;

ст.ст. 188¹ - дорівнює або перевищує 100 ндмг;

ст. 192 – 50 і більше ндмг;

ст. 203¹ – у 20 і більше разів перевищує ндмг ;

ст. 225 – 3 і більше ндмг;

ст. 289 – від 100 до 250 ндмг ;

ст. 354 – у два і більше разів перевищує ндмг ;

ст.ст. 361–363¹ – дорівнює або перевищує 100 ндмг.

Велика шкода :

ст. ст. 176, 177 – у 200 і більше разів перевищує ндмг;

ст.ст. 185-191, 194 – у 250 і більше разів перевищує ндмг ;

ст.ст. 192, 203¹ – дорівнює або перевищує 100 розмірів ндмг ;

ст. 289 – понад 250 ндмг.

Шкода в особливо великому розмірі:

ст. ст. 176, 177 – у 1000 і більше разів перевищує ндмг ;

ст.ст. 185-187, 189–191, 194 - дорівнює або перевищує 600 ндмг.

Істотна шкода:

ст.ст. 364-365², 367 - у 100 і більше разів перевищує ндмг ;

ст.ст. 423–426 – дорівнює чи перевищує 250 ндмг.

Тяжкі наслідки злочину:

ст.ст. 364-367 – шкода дорівнює або перевищує 250 ндмг ;

ст.ст. 423-426 – дорівнює або перевищує 500 ндмг .

Додаток 3. Розрахунок завданої шкоди за окремими статтями Кримінального кодексу України залежно від часу скоєння злочину

З набранням чинності 1 січня 2011року Податкового кодексу України втратив чинність Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», норми якого застосовувались для визначення розміру заподіяної шкоди при кваліфікації окремих злочинів з матеріальним складом.

Отже, з 1січня 2011 року для визначення розміру заподіяної шкоди необхідно керуватися положеннями пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України. Відповідно до цих положень, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під час їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень. Для останніх сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

Водночас, зазначені положення Податкового кодексу України у кримінальному судочинстві слід застосовувати з урахуванням абзацу 8 пункту1 Прикінцевих положень цього Кодексу, відповідно до яких підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 набирає чинності з 1 січня 2015 року. До того часу податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом для будь-якого платника податку на 1 січня звітного податкового року.

При цьому згідно з Податковим кодексом України для розрахунку податкової соціальної пільги застосовується встановлений законом прожитковий мінімум, на відміну від положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в яких ця пільга визначалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Беручи до уваги те, що з 1 січня 2011 року розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації злочинів визначається у сумі 470,5 грн, хабаром у значному розмірі з 1 липня 2011 року вважається хабар у сумі 2352,5 грн.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» з 1 січня 2012 року прожитковий мінімум для працездатної особи встановлено у розмірі 1073 гривні.

Таким чином, з 1 січня 2012 року розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації злочинів визначатиметься у сумі 536,5гривні.

Додаток 4. Окремі нормативні акти, які застосовуються при вирішенні питань відшкодування шкоди, завданої злочином

1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 (ст.ст. 50, 56, 62, 66, 121).

2. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою, прийнята резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985.

3. Европейская конвенція по возмещению ущерба жертвам насильственных преступлений (ETS № 116, Страсбург, 24.11.1983).

4. Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий 28.12.1960, реєстраційний номер 1001-05 (ст.ст. 28, 29, 51, 52, 52¹, 60, 64, 66, 122–126, 186, 246, 291, п.п. 7–9 ст. 324, 328, 329, 335).

5. Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003, реєстраційний номер435-ІV (глава 82).

6. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий 18.03.2004, реєстраційний номер 1618-ІV, (ст.ст. 45, 119).

7. Кодекс торговельного мореплавства України, прийнятий 23.05.1995, реєстраційний номер 176\95-ВР (ст. 176–182).

8. Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, реєстраційний номер2768-ІІІ (глави 24, 36)

9. Водний кодекс України, прийнятий 06.06.1995 р. № 213\95-ВР (ст. 111)

10. Кодекс України про надра, прийнятий 27.07.1994, реєстраційний номер132\94-ВР (ст. ст. 64, 67).

11. Житловий кодекс Української РСР, прийнятий 30.06.1983, реєстраційний номер 5464-Х (ст. 190).

12. Лісовий кодекс України, прийнятий 21.01.1994, реєстраційний номер3852-ХІІ (ст. 107).

13. Закони України від:

– 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру» (ст. 36¹);

– 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища»;

– 16 червня 1992 року «Про природно-заповідний фонд України»;

– 2 вересня 1993 року «Про нотаріат»;

– 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»;

– 6 червня 1995 року «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей»;

– 30 жовтня 1996 року «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

– 21 вересня 1999 року «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»;

– 21 вересня 1999 року «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»;

– 7 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність»;

– 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України»;

– 7 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр».

14. Постанова Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243\95-ВР «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».

15. Постанови Кабінету Міністрів України:

– № 390 від 11 липня 1992 року «Про відшкодування витрат, пов’язаних з похованням померлих громадян похилого віку»;

– № 15 від 12 січня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок ведення Державного земельного кадастру»;

– № 284 від 19 квітня 1993 року «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»;

– № 545 від 16 липня 1993 року «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання»;

– № 144 від 24 лютого 1995 року «Про затвердження Положення про центри сертифікаційних аукціонів»;

– № 484 від 3 липня 1995 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів в територіальних і внутрішніх морських водах України»;

– № 880 від 2 листопада 1995 року «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості»;

– № 116 від 22 січня 1996 року «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»;

– № 341 від 14 квітня 1997 року «Про затвердження Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ»;

– № 1069 від 26 вересня 1997 року «Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України»;

– № 32 від 19 січня 1998 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу»;

– № 457 від 6 квітня 1998 року «Про затвердження Статуту залізниць України»;

– № 521 від 21 квітня 1998 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України»;

– № 559 від 8 квітня 1999 року «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів»;

– № 386 від 28 листопада 2005 року «Про затвердження Положення про порядок і умови користування даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України»;

– № 122 від 8 лютого 2006 року «Про затвердження Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії»;

– № 665 від 23 липня 2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу»;

– № 694 від 8 липня 2009 року «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів»;

– № 1021 від 9 вересня 2009 року «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

16. Указ Президента України від 23 листопада 2011 року № 1063/2011 «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку».

17. Постанови Пленуму Верховного Суду України від:

– 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»;

– 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»;

– 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»;

– 7 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат»;

– 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»;

– 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»;

– 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»;

– 10 грудня 2004 року № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

18. Накази Генерального прокурора України від:

– 19 вересня 2005 року № 4гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство» (із змінами, внесеними наказами Генерального прокурора України від 15 листопада 2005 року № 4гн-1, від 28 грудня 2005 року №7гн-1, від 3 липня 2007 року № 4гн-2, від 28 травня 2008 року № 4гн-3, від 18 березня 2011 року №1/2гн-1, від 8 червня 2011 року № 4гн-4 та від 4 жовтня 2011 року №3/2/1гн);

– 19 вересня 2005 року № 5гн «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення» (із змінами, внесеними наказами Генерального прокурора України від 11 грудня 2009 року № 10гн-1 та від 1 вересня 2010 року № 5гн-1/6гн-1);

– 29 листопада 2006 року № 6гн «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» (із змінами, внесеними наказами Генерального прокурора України від 11 грудня 2009 року № 10гн-1, від 1 вересня 2010 року № 5гн-1/6гн-1, від 6 грудня 2010 року № 3\2гн-2 та від 16 грудня 2010 року №6гн-3\3\2гн-3).

19. Розпорядження Генерального прокурора України від 10 липня 2006 року №58 «Про удосконалення взаємодії структурних підрозділів з питань представництва у судах».

20. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і Державного комітету лісового господарства України від 18 липня 2007 року № 332\262 «Про затвердження Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України)».

21. Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах».

Додаток 5. Зразки документів з питань забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином

ПОСТАНОВА

про накладення арешту на майно

м. Київ 12.06.2011 р.

Слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м.Києва юрист 1 класу Ігнатьєв І.О., розглянувши матеріали кримінальної справи № 50-0572 за обвинуваченням Охрименка В.А. у скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст. 15-191 ч. 5, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 208, ч.2 ст. 366 КК України,–

встановив:

17.12.2007 р. Охрименко В.А. умисно, незаконно, з порушенням порядку, встановленого п. 4 «д» ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», без отримання індивідуальної ліцензії Національного Банку України на право відкриття та використання рахунків в закордонних банках за межами України, відкрив на своє ім’я ексклюзивний рахунок № 55441, іменований Llevned в банку «VEFbank» м. Рига, Латвія (197 Brivibas Street, Riga, LV – 1039, Latvia).

Після відкриття даного рахунку Охрименко В.А. у період 2007–2011 р.р. умисно, незаконно використовував його, здійснюючи праворозпорядчі дії щодо грошових коштів, які надходили на вказаний рахунок.

Крім того, Охрименко В.А., обіймаючи відповідно наказу Міністра оборони України № 192 від 22.09.2009 р. посаду керівника державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний спортивний клуб» і будучи у такий спосіб службовою особою за критерієм постійного зайняття на підприємстві посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, в період з 15.03.2010 р. по 29.06.2010 р., маючи умисел на викрадення ввіреного йому майна (грошових коштів) в розмірі 8000000 доларів США шляхом їх привласнення, розтрати та зловживання своїм службовим становищем, склавши та видавши з цією метою завідомо неправдиві офіційні документи, з причин, незалежних від його волі – через відсутність на рахунках очолюваного ним підприємства грошових коштів у відповідному розмірі, не зміг довести злочин до кінця і вчинив викрадення ввіреного йому майна(грошових коштів) в сумі 3 500 450 доларів США.

Постановою від 05.06.2011 р. накладено арешт на все майно та майнові права, належні обвинуваченому Охрименку В. А., де б вони не знаходились і в чому б не виражались.

Встановлено, що дружина Охрименка В. А. – Охрименко О. Ю., достовірно знаючи про факт винесення зазначеної постанови та ухиляючись від ознайомлення з нею, бажаючи у такий спосіб уникнути арешту і можливої конфіскації належного їй та Охрименку В. А. на праві сумісної власності подружжя майна, 07.06.2011 р. здійснила постійну реєстрацію в органах УДАІ ГУ МВС України в м. Києві оформленого на її ім’я автомобілю TOYOTA LEXUS RX 300, 2010 р. випуску, чорного кольору, д.н. АК8111АТ, № двигуну 4518075, № кузову JTJHF10U400240868, що перебував на тимчасовому обліку в МРЕВ № 1 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві. При цьому, під час оформлення у вказаному МРЕВ зазначеної реєстраційної операції, Охрименко О. Ю., забезпечуючи безперешкодність її проведення, повідомила співробітникам МРЕВ завідомо неправдиві відомості про начебто втрату нею тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, хоча насправді даний документ 04.06.2011 р. було вилучено під час обшуку, що проводився прокуратурою м.Києва за місцем проживання Охрименка В. А.

Продовжуючи дії з уникнення арешту та можливої конфіскації належного їй та Охрименку В. А. на праві сумісної власності подружжя майна, Охрименко О. Ю. 09.06.2011 р. оформила зняття вказаного автомобілю з обліку, і, діючи погоджено зі своїм знайомим Головченком Вадимом Васильовичем, якому було відомо про накладення арешту на майно ОхрименкаВ.А., нібито здійснила Головченку В. В. продаж цього автомобілю.

10.06.2011 р. автомобіль TOYOTA LEXUS RX 300, 2010 р. випуску, чорного кольору, д.н. АК8111АТ, № двигуну 4518075, № кузову JTJHF10U400240868 під д.н. АІ9889АТ зареєстровано в МРЕВ № 8 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на ім’я Головченка Вадима Васильовича, 12.01.1970 року народження, на підставі заяви останнього.

Враховуючи наведене, той факт, що дії, пов’язані з переоформленням Охрименко О. Ю. наведеного автомобілю на ім’я Головченка В. В. вчинені після накладення арешту на все майно та майнові права, належні обвинуваченому Охрименку В. А., те, що вказані дії здійснені Охрименко О. Ю. та Головченком В. В. погоджено, з мотивів уникнення арешту та можливої конфіскації відповідного майна, без мети створити правові наслідки у вигляді переходу права власності на цей автомобіль, зважаючи на ту обставину, що злочинами, які інкриміновано Охрименку В. А. спричинено матеріальну шкоду державним інтересам у розмірі 3500450 доларів США, а також на те, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено застосування покарання у вигляді конфіскації майна, на виконання постанови від 05.06.2011 р. про арешт майна Охрименка В. А., з метою забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову, а також виконання вироку в частині конфіскації майна, на підставі ст.ст. 29,125, 126, 130 КПК України, ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, –

постановив:

1. Накласти арешт на автомобіль TOYOTA LEXUS RX 300, 2010 р. випуску, чорного кольору, № двигуну 4518075, № кузову JTJHF10U400240868, д.н. АІ9889АТ (або будь-який інший державний номер, під яким даний автомобіль зареєстровано на момент винесення(виконання) цієї постанови).

2. Передати автомобіль, зазначений в п. 1 резолютивної частини постанови на зберігання Головченку В. В. – під розписку.

3. З даною постановою ознайомити Головченка В. В., попередивши його про кримінальну відповідальність за незбереження переданого йому майна.

4. Копію постанови направити до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві – до виконання.

Слідчий в особливо важливих справах

прокуратури м. Києва

юрист 1 класу І.О. Ігнатьєв

ПОСТАНОВА

про накладення арешту на майно

м. Київ 19.05.2005 р.

Слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва юрист 1 класу Ігнатьєв І.О., розглянувши матеріали кримінальної справи №50-1711, –

встановив:

22.03.2005 р., близько 20 год. 15 хв., гр.гр. Коптенко Г.В., Морозов А.А., Меркулов В.Д. та Мартинов Р.А., діючи за попередньою змовою, у складі групи осіб, з розподіленням ролей, з корисливих мотивів, на замовлення КоптенкаГ.В., з використанням вогнепальної зброї – пістолета калібру 9 мм., вчинили у місті Києві, у селищі Троєщина, напроти будинку № 24 по вул. Борзнянській, умисне вбивство гр. Колесниченка І.А.

У вчиненні даного злочину обвинувачується гр. Коптенко Геннадій Вікторович, 30.01.1962 року народження, якому 18.05.2005 року пред’явлене обвинувачення за ч. 3 ст. 27 та п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Враховуючи викладене, той факт, що Коптенку Г.В. інкримінується скоєння особливо тяжкого злочину, за який санкцією п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено застосування покарання у вигляді конфіскації майна, з метою забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову, а також виконання вироку в частині конфіскації майна, на підставі ст.ст. 125, 126, 130 КПК України, –

постановив:

1. Накласти арешт на все майно та майнові права, належні Коптенку Геннадію Вікторовичу, 30.01.1962 року народження, де б вони не знаходились і в чому б не виражались.

2. Здійснити опис майна, зазначеного в п.1 резолютивної частини даної постанови, передавши його на зберігання ________________________________

3. З даною постановою ознайомити ________________________________, попередивши його про кримінальну відповідальність за незбереження переданого їй майна за ст. 388 КК України.

4. Виконання постанови доручити оперативним співробітникам ГУ МВС України в м. Києві.

Слідчий в особливо важливих справах

прокуратури м. Києва

юрист 1 класу І.О. Ігнатьєв

ПРОТОКОЛ

накладення арешту на майно

м.

року

Опис розпочато о "____" год. "____" хв.

Опис закінчено о "____" год. "____" хв.


(посада, звання, прізвище та ініціали)

керуючись ст. 126,186,189 КПК України, наклав арешт на майно, що належить

(прізвище, ім`я та по батькові власника майна)
та знаходиться

(вказати адресу, де проводиться опис майна)
за участю понятих:
(прізвище, ім`я, по батькові та домашня адреса понятого)


спеціаліста:
присутні
(власник майна, члени сім`ї, законний представник)



Перед початком опису слідчим було пред`явлено постанову від "___"______ _____року
про накладення арешту на майно. Зазначеним особам роз`яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу тих чи інших дій. Понятим, крім того, на підставі ст.127 КПК України роз`яснено їх обов`язок засвідчувати факт, зміст та наслідки опису майна. _____________ _______________ Після пересвідчення в особі та компетентності спеціаліста ______________, що приймає участь у даній процесуальній дії, з’ясування факту відсутності у нього будь-яких відносин з обвинуваченим та потерпілим, спеціалісту роз’яснені його права та обов’язки, передбачені ст. 128-1 КПК України, а саме, що він зобов’язаний: з´явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов´язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з привод спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії. Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов´язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. За наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України. _______________ Всього накладено арешт на майно на суму_________________________________ (вказати суму прописом) згідно з описом, що додається:

№ з/п	Назва та опис предметів	Кількість, міра, вага	Оцінка	Особливі помітки
















На описане майно накладено арешт та його здано на зберігання

(прізвище, ім`я, по батькові)
Підписка: Майно, на яке накладено арешт, згідно з описом, що додається, прийняв на зберігання. Про відповідальність за ст. 388 КК України за розтрату або утаювання цього майна мені роз`яснено. ___________________________________________ (підпис, прізвище та ініціали)
Заяви та зауваження, які зробили поняті та присутні при описі майна:

(вказати ким, які скарги, заяви)

Все викладене в протоколі підтверджуємо:

Підписи понятих:

Підписи осіб, що були
присутні при описі

Підпис особи, у якої було проведено опис



(посада, звання, підпис, прізвище та ініціали)

Копію протоколу отримав
	(дата та підпис)

Завідуючому Державною нотаріальною конторою №____

Копія: Начальнику ____________ БТІ

Органами прокуратури м. Києва розслідується кримінальна справа №50-1711, за обвинуваченням гр.гр. Коптенко Г.В., Морозова А.А., Меркулова В.Д. та Мартинова Р.А. в умисному вбивстві гр. Колесниченка І.А., тобто у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Постановою від 19.05.2005 року накладено арешт на все майно та майнові права, належні гр. Коптенко Геннадія Вікторовича, 30.01.1962 року народження, зареєстр. м. Маріуполь Донецької області, просп. Машинобудівників, 12-А, кв. 24, де б вони не знаходились і в чому б не виражались.

Враховуючи наведене, прошу не проводити нотаріального оформлення будь-яких праворозпорядчих дій (відчуження в т.ч. дарування, продаж тощо) щодо нерухомого майна, належного гр. Коптенку Геннадію Вікторовичу, 30.01.1962 року народження, у тому числі щодо його часток у нерухомому майні, а також майна, належного йому на праві спільної сумісної власності подружжя з гр-кою Коптенко Марією Федорівною, 20.05.1967 року народження.

Одночасно прошу негайно інформувати прокуратуру м. Києва (тел. (044) 524-82-55; (044)547-07-53) про кожну спробу здійснити зацікавленими особами або їх представниками відповідні дії.

Додаток: копія постанови про накладення арешту на майно від 19.05.05.

Слідчий в особливо важливих справах

прокуратури м. Києва

юрист 1 класу І.О. Ігнатьєв

Начальнику УДАІ

_________________

Постановою від 19.05.2005 року накладено арешт на все майно та майнові права, належні гр. Коптенка Геннадія Вікторовича, 30.01.1962 року народження, зареєстрованого м. Маріуполь Донецької області, просп. Машинобудівників, 12-А, кв. 24, де б вони не знаходились і в чому б не виражались.

Враховуючи наведене, прошу не оформлювати будь-яких праворозпорядчих дій (відчудження в т.ч. дарування, продаж тощо) щодо транспортних засобів, належних гр. Коптенку Геннадію Вікторовичу, 30.01.1962 року народження.

Додаток: копія постанови про накладення арешту на майно від 19.05.05.

Слідчий в особливо важливих справах

прокуратури м. Києва

юрист 1 класу І.О. Ігнатьєв

Начальнику УДАІ

________________

У зв’язку з розслідуванням кримінальної справи №50-1711, за обвинуваченням гр.гр. Коптенко Г.В., Морозова А.А., Меркулова В.Д. та Мартинова Р.А. в умисному вбивстві гр. Колесниченка І.А., тобто у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, на підставі ст. 66 КПК України, прошу Вас надати інформацію – які транспортні засоби перебувають (перебували) у власності гр. Коптенка Геннадія Вікторовича, 30.01.1962 року народження, а також його дружини – гр-ки Коптенко Марії Федорівни, 20.05.1967 року народження станом на:

- 22.03.2005 року;

- 18.05.2005 року

- 19.05.2005 року;

- день виконання дійсного запиту.

Одночасно прошу повідомити, які праворозпорядчі дії (придбання, відчуження в т.ч. дарування, продаж тощо) здійснювались Коптенко Г.В., Коптенко М.Ф. (іншими особами в інтересах зазначених осіб, за їх дорученням) щодо належних їм транспортних засобів в період з 01.01.2005 року по день виконання дійсного запиту (по всіх відповідних діях).

Також прошу надати повні наявні дані фізичної (юридичної) особи, якій станом на 14.03.2005-24.03.2005 року належав автомобіль BMW-530 червоного кольору, держ. номер у вказаний період 512-30 ЕВ та особи, що на праві власності володіє вказаним транспортним засобом на день виконання дійсного запиту, повідомивши при цьому, коли відбулась остання перереєстрація, пов’язана з переходом права власності.

Слідчий в особливо важливих справах

прокуратури м. Києва

юрист 1 класу І.О. Ігнатьєв

Начальнику ____________ БТІ

У зв’язку з розслідуванням кримінальної справи №50-1711, за обвинуваченням гр.гр. Коптенко Г.В., Морозова А.А., Меркулова В.Д. та Мартинова Р.А. в умисному вбивстві гр. Колесниченка І.А., тобто у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, на підставі ст. 66 КПК України, прошу Вас надати інформацію – яке нерухоме майно (у тому числі частки (із зазначенням їх розмірів) у нерухомому майні, а також майно, належне на праві спільної сумісної власності подружжя) перебуває (перебувало) у власності гр. Коптенка Геннадія Вікторовича, 30.01.1962 року народження, а також його дружини – гр-ки Коптенко Марії Федорівни, 20.05.1967 року народження, зареєстрованих м. Маріуполь Донецької області, просп. Машинобудівників, 12-А, кв. 24, станом на:

- 22.03.2005 року;

- 18.05.2005 року

- 19.05.2005 року;

- день виконання дійсного запиту.

Одночасно прошу повідомити, які праворозпорядчі дії (придбання, відчуження в т.ч. дарування, продаж тощо) здійснювались Коптенко Г.В., Коптенко М.Ф. (іншими особами в інтересах зазначених осіб, за їх дорученням) щодо належного їм нерухомого майна в період з 01.01.2005 року по день виконання дійсного запиту (по всіх відповідних діях).

Слідчий в особливо важливих справах

прокуратури м. Києва

юрист 1 класу І.О. Ігнатьєв

Додаток 6

Лист заступника Генерального прокурора України щодо практики відшкодування моральної шкоди, завданої смертю осіб, потерпілих від злочину

Україна

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

01011, м. Київ, вул. Різницька, 13\15

22.06.10 № 09-134вих-180окв-10

Прокурорам АР Крим, областей,

міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів і

Військово-Морських Сил України

Судова практика свідчить про те, що цивільні позови у кримінальних справах про стягнення моральної шкоди, завданої смертю осіб, потерпілих від злочину, вирішуються у ряді випадків усупереч вимогам чинного законодавства.

Так, згідно з частиною 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Таким чином, цивільний позов у кримінальній справі про стягнення моральної шкоди, завданої смертю, може бути заявлено іншими особами (крім чоловіка, дружини, батьків, усиновлювачів, дітей, усиновлених) лише у разі, коли вони проживали однією сім’єю із загиблим і факт такого проживання повинен встановлюватися як органами досудового слідства, так і судом.

Недодержання судом вимог закону при вирішенні позовів про відшкодування моральної шкоди тягне за собою перегляд судових рішень.

Зокрема, ухвалою Верховного Суду України від 29.04.2010 у частині стягнення із засуджених моральної шкоди скасовано вирок апеляційного суду Луганської області від 17.12.2009, яким Скринніка Д.А. та Крючкова А.П. засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч.3 ст. 185 КК України за умисне вбивство Попова М.М. та викрадення його майна, а справу в цій частині закрито.

Підставою для прийняття судом касаційної інстанції такого рішення стало те, що визнаний у справі потерпілим Попов А.М. є рідним братом вбитого Попова М.М., проте доказів на підтвердження даних про їх спільне проживання органом досудового слідства та судом не встановлено. З огляду на це суд першої інстанції безпідставно стягнув із засуджених 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди на користь брата потерпілого.

Ураховуючи викладене, прошу орієнтувати підпорядкованих прокурорів на дотримання правильної позиції при вирішенні судами у кримінальних справах цивільних позовів про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи.

Заступник Генерального прокурора України В. Кудрявцев

Додаток 7

Зразок цивільного позову прокурора про відшкодування витрат

на стаціонарне лікування потерпілого від злочину

Ямпільський районний суд

Сумської області

смт Ямпіль Сумської області, бульвар Ювілейний, 8\2

прокурора Ямпільського району Сумської області ***

смт Ямпіль Сумської області, бульвар Ювілейний, 3а

в інтересах держави в особі позивача:

Головного фінансового управління Сумської облдержадміністрації

м. Суми, майдан Незалежності, 3

р\р 31418544600001 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код 23632949

для перерахування комунальному закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня»

м. Суми, вул. Дзержинського, 48

р\р 35428008001239 (за дорученням), код 02000381, МФО 837013 КФК-080101

до відповідача:

Х.

Ямпільський район Сумської області, с. Імшана, вул.Садова,6

Ціна позову 1968 грн. 40 коп.

П О З О В Н А З А Я В А

про відшкодування витрат на стаціонарне лікування

потерпілого від злочину (в порядку ст. ст. 29, 93¹КПК України)

Слідчим відділом Ямпільського РВ УМВС України в Сумській області закінчено досудове слідство у кримінальній справі № *** за обвинуваченням Х. за ч. 3 ст. 289 КК України.

Розслідуванням установлено, що в ніч з 11.01.2009 на 12.01.2009 Х. за попередньою змовою з особою, матеріали кримінальної справи стосовно якої виділені в окреме провадження у зв’язку з розшуком, проник на охоронювану територію зернотоку ТОВ «Шпилівське» с. Імшана Ямпільського району Сумської області, де, застосовуючи до сторожа підприємства Б. насильство, що є небезпечним для життя та здоров’я, незаконно заволодів транспортним засобом – автомобілем ГАЗ-33076, державний номер № 00934 СА, що належить В.

Потерпілий Б. після вчинення стосовно нього злочину перебував на стаціонарному лікуванні в Сумській обласній клінічній лікарні.

Згідно з історією хвороби та довідкою медичної установи потерпілий Б. перебував на стаціонарному лікуванні в Сумській обласній клінічній лікарні, а саме у нейрохірургічному відділенні з 12.01.2009 до 31.01.2009, тобто 20 днів.

Відповідно до довідки-розрахунку загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину становить 1968 грн. 40 коп. (вартість ліжко-дня в нейрохірургічному відділенні 98,42 грн. х 20 ліжко-днів = 1968 грн. 40 коп.).

Відповідно до вимог ч.3 ст. 1206 ЦК України, п.п. 1,4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, сума, витрачена на лікування потерпілого від злочину, підлягає стягненню на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад, у сумі фактичних витрат з винних осіб, тобто з Х.

Сумська обласна клінічна лікарня фінансується з місцевого бюджету Сумської області, розпорядником коштів якого є Головне фінансове управління Сумської обласної державної адміністрації, тому кошти повинні бути стягненими на користь фінансового управління.

Позовні вимоги підтверджуються довідкою Сумської обласної клінічної лікарні від 21.03.2009 (а.с. 125).

Оскільки фінансування закладів охорони здоров’я, зокрема лікарні, здійснюється з Державного бюджету України, вбачається порушення державних інтересів, а тому мають місце підстави для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 121 Конституції України та ст.36¹ Закону України «Про прокуратуру».

На підставі викладеного, керуючись ст. 36¹ Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 28, 29, 93¹ КПК України, ст. 1206 ЦК України, –

п р о ш у :

Стягнути з Х. на користь Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації, для перерахування Сумській обласній клінічній лікарні, 1968 грн. 40 коп. за лікування потерпілого від злочину.

Цивільний позов розглянути одночасно з кримінальною справою .

Про день розгляду справи прошу повідомити прокуратуру Ямпільського району Сумської області.

Прокурор Ямпільського району

Сумської області

Додаток 8

Зразок апеляції прокурора на вирок суду в частині

вирішення цивільного позову

Апеляційний суд м. Києва

прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції –

помічника прокурора Святошинського району м. Києва ***

А П Е Л Я Ц І Я

на вирок Святошинського районного суду м. Києва

від 01.10.2010 стосовно С.

за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2010року

25.04.1970 року народження, уродженця і мешканця м. Києва, громадянина України, неодруженого, з неповною вищою освітою, не непрацюючого, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому визначено у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

23.10.1976 року народження, уродженку і мешканку м. Києва, громадянку України, незаміжню, із середньою освітою, непрацюючу, раніше не судиму,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Вироком суду частково задоволено цивільний позов потерпілої П. і стягнуто на її користь з кожного засудженого по 2430 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Як визнав суд, 17.02.2010 С. за попередньою змовою з К. близько 22 год. протиправно проникли у складське приміщення магазину «Парфуми», розташованого в м. Києві по вул. Нижній Вал, 17, звідки таємно викрали матеріальні цінності потерпілої П. на суму 1620 грн.

18.02.2010 близько 7 год. С. повторно протиправно проник до складського приміщення того ж магазину і викрав матеріальні цінності, які належать П., на суму 1620 грн.

18.02.2010 близько 9 год. К. повторно протиправно проникла до складського приміщення того ж магазину і таємно викрала матеріальні цінності потерпілої П. на суму 1620 грн.

Крім цього, С. 18.02.2010 близько 1 год., перебуваючи у дворі будинку №21\23 по вул. Спаській в м. Києві, розбив бокове скло у вікні автомобіля марки «Хонда» державний номер 267 83 КН, що належить Л., проник у салон і викрав автомагнітолу «Піонер» вартістю 800 грн.

Не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації і міри покарання, визначеної засудженим, апеляція вноситься у зв’язку з невірним вирішенням судом першої інстанції цивільного позову потерпілої П.

Так, при вирішенні цивільного позову суд невірно визначив порядок стягнення із засуджених грошових коштів на відшкодування потерпілій завданої злочином матеріальної шкоди. Як установив суд, К. вчинила першу крадіжку майна потерпілої 17.02.2010 на суму 1620 грн. за попередньою змовою з С. і повторно 18.02.2010 самостійно викрала такого майна на 1620грн.

Оскільки потерпілій заподіяно першою крадіжкою шкоду на суму 1620грн. унаслідок спільних дій, що охоплювались спільними намірами обох засуджених, вони мають нести солідарну відповідальність по її відшкодуванню. За інші крадіжки матеріально має відповідати кожен із засуджених особисто. Суд же застосував дольову матеріальну відповідальність до засуджених, визначивши їм ці долі рівними, що є неправильним.

Тому судове рішення щодо цивільного позову у резолютивній частині вироку підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 347, 348 КПК України,

п р о ш у :

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2010 року стосовно С. за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України і К. за ч. 3 ст. 185 КК України змінити в частині вирішення цивільного позову.

Стягнути з К. і С. на користь потерпілої П. солідарно 1620 грн.

Стягнути з К. 1620 грн. та з С. 1620 грн. на користь потерпілої П.

У решті вирок суду залишити без змін.

Прокурор, який брав участь

у розгляді кримінальної справи

судом першої інстанції