Кримінологія та профілактика злочинів
2. Методологія та методи кримінології
Методологія розглядається як сукупність відправних положень і вимог теорії пізнання, вихідних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів і прийомів, якими наука користується при описі, вивчені і аналізі різних сторін об’єктивної дійсності, а також при пошуку нових знань.
Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою залежить від методологічної бази.
Залежно від структури і конкретики методологічного аналізу виділяються два рівні методології:
1. На першому, найбільш високому рівні знаходиться загальна методологія, яка полягає в реалізації загального підходу до вивчення об’єктів і явищ дійсності.
2. Другий рівень займає окрема (галузева, спеціальна) методологія конкретної наукової галузі.
У зв’язку з цим про методологію кримінологічної науки можна говорити як про одну з галузевих (спеціальних) методологій.
У науковому кримінологічному обігу нарівні з терміном “методологія” використовується й такий термін як “метод”.
Метод - це основні шляхи і способи збирання, оброблення зібраних даних про будь-яке явище. Він засновується на знаннях про об’єкт дослідження і полягає в діях дослідника, спрямованих на оволодіння інформацією про цей об’єкт.
Для збирання і оброблення кримінологічної інформації практикується застосування різних методів. Серед них виділяють наступні основні методи:
1. Соціологічний (анкетування, інтерв’ювання, вивчення документів, експеримент, метод експертних оцінок тощо). Вони дають змогу глибше пізнати соціальний аспект явищ, процес їх детермінації, зібрати емпіричний матеріал, що характеризує як стан і динаміку злочинності в цілому, так і окремих її видів, предметніше з’ясувати чинники злочинності та розробити заходи боротьби з нею.
2. Статистичний метод, дозволяє дослідити масив злочинів і за допомогою отриманих показників встановити закономірності і взаємозалежності їх розвитку, перейти від випадкового й одиничного до стійкого і закономірного, побачити якісні ознаки досліджуваного явища.
3. Історико-порівняльний допомагає вивчити тенденції розвитку злочинності, зміни її стану і структури за той чи інший період, без чого неможливо розробити ефективні заходи протидії їй.
4. Психологічні (наприклад, соціометрії, тестування) слугують для вивчення співвідношення об’єктивного і суб’єктивного в поведінці злочинця, процесу формування антисоціальних властивостей особи, виникнення злочинного наміру, мотивації злочинів тощо.
5. Системний аналіз дає змогу розглядати злочинність як феномен, для якого характерні певні зв’язки між складовими елементами, з одного боку, а з другого - між злочинністю та іншими соціальними явищами і процесами, які впливають на неї.
6. Математичний метод - за допомогою цього методу піддаються математичному аналізу статистичні закономірності.
Кожний метод передбачає певну процедуру. Вибір якої залежить від програми, цілей і завдань дослідження. Як правило, кримінологічні пошуки проводяться з поєднанням кількох методів, що значно розширює їх базу і підвищує результативність.
ВИСНОВКИ
1. Методологія розглядається як сукупність відправних положень і вимог теорії пізнання, вихідних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів і прийомів, якими наука користується при описі, вивчені і аналізі різних сторін об’єктивної дійсності, а також при пошуку нових знань. Виділяють два рівні методології: на першому, найбільш високому рівні знаходиться загальна методологія, яка полягає в реалізації загального підходу до вивчення об’єктів і явищ дійсності; другий рівень займає окрема (галузева, спеціальна) методологія конкретної наукової галузі.
2. Метод - це основні шляхи і способи збирання, оброблення зібраних даних про будь-яке явище. Для збирання і оброблення кримінологічної інформації практикується застосування різних методів. Серед них виділяють наступні основні методи: соціологічний, статистичний, історико-порівняльний, психологічний, математичний та метод системного аналізу.