Вікова психологія

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ з вікової психології

Абстрактне мислення - один із найскладніших, специфічно людських видів мислення, що передбачає розуміння та використання понять, термінів та інших абстрактних категорій.

Автоевтаназія - дії приреченої людини, спрямовані на прискорення власної смерті.

Агресивність - емоційний стан або особистісна риса людини, що характеризується грубістю, нестриманістю, прагненням невмотивовано заподіяти шкоду іншим людям.

Агресія - дії чи наміри людини заподіяти навмисну шкоду іншим чи собі, прояви ворожості, нападу тощо.

Адаптація - в широкому розумінні - пристосування до подразників, зовнішніх умов існування. Найчастіше проявляється в людини як сенсорна - зміна чутливості як реакція пристосування аналізатора на подразник, і соціальна - процес та результат активного пристосування людини до нових умов соціального середовища.

Адаптація (як механізм соціалізації)- пристосування дитини до вимог дорослого, ототожнення з ним та наслідування його поведінки.

Адекватність - філософське поняття, що вживається в психології як відповідність суб´єктивних образів психіки людини об´єктивній дійсності (наприклад, сприймання, уяви, самооцінки). Також вживається у виявленні спів-відношення рівня психічного розвитку певного індивіда віковим нормам.

Акме (в психології) - вершина розвитку особистості, досягнення найвищої точки її розквіту.

Акселерація - явище прискорених темпів фізичного розвитку та фізіологічного дозрівання дітей та підлітків.

Активність (як фактор психічного розвитку) - умова і результат психічного розвитку індивіда, що виявляється в його діяльності.

Активність особистісна - здатність особистості до виконання певного виду діяльності та цілеспрямованого перетворення нею навколишнього середовища і самої себе.

Акцентуації рис характеру - надмірне посилення окремих рис характеру людини, крайній варіант норми, що може викликати особистісні проблеми.

Амнезія дитинства - феномен психіки людини, що виявляється в забуванні подій перших 3-4 років життя.

Анальна стадія (за З. Фройдом) - друга стадія психосексуального розвитку, впродовж якої чуттєва насолода дитини пов´язана з процесами дефекації.

Амбівалентність емоційна - суперечливе переживання людиною двох протилежних емоцій чи почуттів одночасно до одного об´єкту (любові і ненависті, радості і суму), поведінкова - прагнення до одночасних дій в двох протилежних взаємовиключних напрямках.

Андрогінність - поєднання в психіці людини водночас жіночих та чоловічих властивостей. Андрогінна особистість вбирає в себе кращі статеворольові ознаки, тому має високі показники психологічної гнучкості та адаптивності.

Анкетування - метод психологічного чи соціального дослідження, що здійснюється на основі письмового опитування значної кількості людей за певним підбором запитань - анкетою.

Аутосоціальність - перша стадія соціального розвитку, в якій дитина задовольняється грою наодинці.

Афект неадекватності - негативний емоційний стан, переживання суб´єктом уявної несправедливості і неадекватної образи в ситуації невдачі при запереченні власної провини та відповідальності.

Базова довіра (за Е.Еріксоном) - позитивне емоційне ставлення дитини до оточуючого соціального світу, що формується при наявності психологічної атмосфери любові, тепла і підтримки зі сторони дорослих.

Бесіда (як діагностичний психологічний метод) - метод отримання інформації на основі усного спілкування із досліджуваним за гнучким планом.

Білінгвізм дитячий - одночасне оволодіння дитиною двома мовами.

Біографічний метод - метод психології, що базується на з´ясуванні впливу життєвих подій на психологічні якості особистості.

Біологічний фактор психічного розвитку - базові індивідні властивості людини, що виступають основою, вихідним чинником становлення особистості.

Близькість (за Е.Еріксоном) - тип тісних позитивних емоційних стосу-нків особистості з іншою людиною, що приносить взаємне задоволення, сприяє формуванню ідентичності та збереженню індивідуальності.

Бондінг - підтримуючий емоційно-тілесний контакт батьків з новонародженим, спрямований на подолання почуття самотності і незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища його існування.

Важковиховуваність - явище несприймання чи опору дитини виховному впливу дорослих, що має стійкий характер і потребує спеціальних коре- кційних психолого-педагогічних заходів.

Вербальний - словесний, мовний.

Вередливість дитяча - один із проявів неслухняності, що виявляється у швидкій та недоречній зміні бажань дитини.

Вибір професії - свідоме формування людиною власних професійних інтересів для оптимальної самореалізації в трудовій діяльності.

Вік - 1) тривалість життя живої істоти; 2) конкретний період цього життя.

Вік психологічний - конкретний, обмежений в часі етап психічного розвитку індивіда, що характеризується сукупністю закономірних типових психологічних змін та якостей.

Віковий годинник - внутрішній часовий графік життя особистості, за яким вона визначає відповідність своїх життєвих подій ключовим соціальним подіям періоду дорослості.

Вікова психологія - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності розвитку та функціонування психіки людини на всіх етапах її онтогенезу.

Внутрішні етичні інстанції (як новоутворення дошкільного віку) - засвоєні дошкільником моральні норми, які регулюють його поведінку у відповідності до соціальних вимог і діють у дитини й при відсутності контролю дорослих.

Внутрішній план дій (як новоутворення пізнавальної сфери молодшого школяра) - спроможність дитини здійснювати попереднє, мисленннєве планування подальших дій.

Внутрішня позиція школяра (як новоутворення психіки дитини молодшого шкільного віку) - сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету.

Гендер - соціальна характеристика людини, що виявляється в певній стереотипній поведінці, яка відповідає маскуліним (чоловічим) чи фемініним (жіночим) ознакам.

Гендерна роль - існуюча в даній культурі модель статевої поведінки, яку засвоює індивід в процесі соціалізації.

Гендерна соціалізація-засвоєння та відтворення індивідом притаманних певному соціальному довкіллю статевовідповідних нормативів поведінки.

Генеративність (за Еріксоном) - прагнення дорослої людини психологічно увічнити себе шляхом здійснення довготривалого і значимого внеску в оточуючий світ.

Генітальна стадія (за З.Фройдом) - стадія психосексуального розвитку індивіда, впродовж якої формуються та виявляються зрілі гетеросексуальні стосунки.

Гермінальна фаза розвитку людини - перший відрізок пренатального (внутрішньоутробного) розвитку, що починається від зачаття і триває до кінця 2-го тижня вагітності, характеризується утворенням зиготи, її дробінням, просуванням до матки і вживлянням (імплантацією) в маткове середовище.

Геронтогенез - заключний період життя людини, що починається після 60-ти років.

Геронтопсихологія - галузь вікової психології, що вивчає психологічні особливості людей похилого віку.

Гетеросоціальність - завершальна стадія соціального розвитку, в якій людина прагне створити та підтримувати зв´язки з представниками обох статей.

Гомосоціальність - друга стадія соціального розвитку, в якій дитина надає перевагу спілкуванню з представниками своєї статі.

Гордість за досягнення (як психічне новоутворення особистішої сфери дітей раннього віку) - переживання дитиною позитивних емоцій радості, гордості внаслідок успішно виконаних дій.

Гра (як провідна діяльність дошкільнят)- діяльність, в якій діти імітують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки.

Група референтна - реальна чи уявна суспільна формація, на норми, цінності якої орієнтується певний індивід, та в якій він може найкраще вира-зитись як особистість.

Гуління - стадія розвитку мовлення немовляти, що виявляється у несвідомій грі базовими фонемами (типу "гу", "агу"). Завданням цієї стадії є розробка мовленнєвого апарату дитини.

Дезадаптація шкільна - різновид соціальної дезадаптації, що виявляється у ускладненому або малоефективному пристосуванні дитини до нових суспільних обставин в умовах шкільного навчання.

Депресія - тривалий негативний емоційний стан людини, емоційний розлад, що супроводжується почуттям пригніченості, тотальної апатії, зниження активності у всіх сферах психічного та фізичного життя людини. Депресія виникає внаслідок фізичних, психічних захворювань або як реакція на складні життєві обставини.

Девіантна поведінка - поведінка, що відхиляється від правових та моральних суспільних норм. Девіантна поведінка є однією із ознак важковиховуваності дитини.

Делінквентна поведінка - різновид девіантної, поведінка протиправного, злочинного характеру.

Децентрація мислення (як новоутворення пізнавальної сфери дошкільників) - здатність дитини до врахування думок чи позицій інших людей при вирішенні мислених завдань.

Децентрація емоційна - спроможність особистості відволікатись від власних емоційних переживань і сприйняти емоційний стан іншої людини.

Дивергентне мислення - різновид мислення, який передбачає наявність багатьох однаково правильних і рівноправних відповідей на одне і теж питання.

Дискретність психічного розвитку - ознака розвитку психіки, що виявляється в його умовному розподілі на певні відрізки - періоди, епохи та фази.

Дисморфоманія підліткова - надмірна зацикленість підлітків на своїй зовнішності, невдоволеність, пошуки, вигадування її вад чи недоліків. Підліткова дисморфоманія виникає внаслідок тиску соціальних стереотипів та неадекватної самооцінки.

Дисморфофобія підліткова - категоричне несприймання підлітками своєї зовнішності, патологічна зацикленість на її вадах чи недоліках (здебільшого уявних, надуманих).

Дистрес - негативний емоційний стан людини, що викликається надто довготривалим чи надміру сильним психофізіологічним напруженням і пригнічує всю життєдіяльність людини. Дистрес може виникати внаслідок попе-реднього переживання стресу.

Дитинство - епоха початкового фізичного, психічного розвитку і фізіологічного дозрівання, протягом якої відбувається підготовка індивіда до до-рослого життя. Середня тривалість дитинства - від зародження до 10 років.

Дифузна (невизначена) ідентичність (за Марсіа) - уникнення юнаком процесу особистісного самовизначення, що супроводжується тривожністю та невпевненістю в собі.

Діяльність - внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що спрямована на досягнення свідомо поставленої мети.

Довготривала пам’ять - один із видів пам´яті за тривалістю збереження інформації, що забезпечує утримання мозком знань, вмінь та навичок, будь-якої інформації на тривалий період (місяці, роки, десятиріччя) і володіє величезним об´ємом.

Довільність пізнавальної сфери (як новоутворення пізнавальної сфери молодших школярів) - здатність дитини підпорядковувати роботу всіх пізнавальних процесів та уваги усвідомленій меті, використовуючи вольове зусилля для їх організації та роботи.

Дозрівання - лінія розвитку, що веде до стану зрілості.

Доопераційна стадія (за Ж.Піаже) - етап когнітивного розвитку дитини, що триває з 2 до 7 років і виявляється через розвиток мовлення та виконання простих розумових операцій.

Дорослість - епоха життя людини, що настає після юності й характеризується високим ступенем зрілості та самостійності особистості в умовах її повноцінної реалізації в суспільстві (через професійну, громадську діяльність, створення сім´ї та виховання дітей тощо).

Дорослості почуття - базове новоутворення особистісної сфери підліткового віку, якому властиве суб´єктивне почуття готовності і можливості підлітка виконувати соціальні норми та обов´язки, характерні для дорослих.

Дошкільний вік - період онтогенезу, що триває від 3 до 6 років і умов-но завершується вступом дитини до школи.

Евтаназія - дії медика чи іншого суб´єкта, спрямовані на прискорення смерті безнадійно хворої людини.

Егалітарний шлюб - тип шлюбу, в основу якого покладено принцип створення рівних умов для самореалізації кожного партнера, незалежно від його статі.

Егоїзм - негативна риса характеру людини, що виявляється як надмірна зосередженість на своєму "Я" при цілковитому ігноруванні інтересів інших людей.

Егоцентризм - специфічна орієнтація людини на саму себе, зосередженість на власних психічних проявах. Егоцентризм буває тимчасовим віковим, але в умовах неправильного формування особистості може переростати в егоїзм. За змістом егоцентризм проявляється в пізнавальній сфері людини (сприймання, мислення надміру суб´єктивного характеру), моральній (оцінка намірів та вчинків інших людей через проекцію власної особистості) та комунікативній (передача суб´єктом інформації іншим людям із накладанням власних поглядів).

Егоцентричне мовлення - особливість мовлення дітей раннього і до-шкільного віку, промовляння вголос думок, що виглядає як розмова дитини із собою.

Егоцентричне мислення - розумова позиція людини, що характеризується її нездатністю прийняти точку зору іншого, відмінну від власної. За змістом егоцентричне мислення протилежне децентричному. Як віковий, цей вид мислення характерний для дітей раннього та дошкільного віку.

Ейджизм - негативне упереджене ставлення суспільства до людей похилого віку, їх знецінення, приниження та дискримінація.

Екзистенційний вакуум (за В.Франклом) - кризовий стан, спричинений втратою особистістю основного життєвого мотиву, а саме сенсу життя.

Експеримент (в психології) - один із основних методів наукового пізнання психіки, що передбачає вивчення певних психічних проявів в спеціально створених або контрольованих умовах із активною роллю дослідника.

Екстраверсія - властивість особистості, що виявляється в більшій спрямованості психічної сфери людини (почуттів, інтересів) на зовнішній світ, ніж на себе. Екстраверсія протилежна інтроверсії.

Ембріональна фаза розвитку людини - другий відрізок пренатального (внутрішньоутробного) розвитку, що починається з 2 тижнів від зачаття і триває до кінця 2-го місяця, під час якого зародок за короткий термін відтворює основні етапи філогенезу і, формуючи спадкові ознаки, набуває специфічно людського вигляду.

Емансипація - процес та результат здобуття людиною особистішої незалежності. В психології в основному йдеться про дитячу емансипацію (психологічне відокремлення дитини від значимих дорослих) та гендерну (здобуття особистішої незалежності жінок від чоловіків чи навпаки).

Емпатія - розуміння та прийняття станів, почуттів та ставлень іншої людини, виявляється як співпереживання, співчуття.

Епоха онтогенезу людини - відносно обмежена одиниця вікової періодизації психічного розвитку людини, що характеризується перебудовою всіх систем організму, в тому числі і психіки. В віковій психології визначають такі епохи життя людини - дитинство, дорослішання та дорослість.

Життєвий план - сукупність близьких та віддалених у часі цілей людини, а також програмування способів їх досягнення. Вперше життєвий план формується в юнацькому віці.

Життєвий шлях - індивідуальна історія становлення і розвитку особистості в певному суспільстві.

Задатки - вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи в цілому, що складають природну основу для розвитку певних психічних структур (здібностей, темпераменту, характеру тощо).

Затримка психічного розвитку - відставання дитини від загальноприйнятого темпу вікового психічного розвитку, яке спричинюється травмами чи хворобами головного мозку або психоемоційними розладами. В умовах спеціального організованого суспільного корекційного впливу затримка пси-хічного розвитку може усуватись.

Знання - результат пізнавальної діяльності людини, сукупність достовірної засвоєної людиною інформації про оточуючий світ чи самого себе.

"Зняття з п’єдесталу” ефект - зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей та поведінки батьків.

Зона найближчого розвитку - категорія вікової та педагогічної психології, вперше запропонована Л.С. Виготським, що розуміється як потенційні можливості дитини, її здатність виконувати певні дії спочатку при допомозі дорослих, а згодом - самостійно.

Зрілість особистісна - сукупність розвинених фізіологічних, розумових, вольових, моральних та соціальних якостей людини, що дозволяє їй успішно адаптуватись та реалізуватись в навколишньому середовищі.

Зрілість пенсійна - новоутворення психіки людини похилого віку, що виявляється в позитивному сприйманні перспективи виходу на пенсію, готовності до завершення професійного циклу

Зрілість психологічна - системна якість особистості, що відображає досягнення стану її повної функціональності, адаптивності та відповідальності.

Зростання - лінія розвитку, що виявляється у поступовому прогресивному збільшенні.

Ігрова діяльність - різновид онтогенетичних діяльностей, в якому значимим є сам процес виконання ігрових дій, а не кінцевий результат, та який має на меті засвоєння суспільного досвіду окремим індивідом. В дорослому віці набуває форм інтелектуальної, ділової чи спортивної гри.

Ідентифікація (в психології) - 1) механізм соціалізації, що діє на основі уподібнення дитини значимому дорослому; 2) механізм психологічного захисту, який працює як привласнення, перенесення людиною значимих якостей іншої особистості на свою психічну сферу.

Ідентичність (психосоціальна тотожність) - баланс, узгодженість між внутрішніми психічними якостями особистості та її соціальними ролями, діяльністю й поведінкою.

Імітація дитяча - здатність дитини копіювати рухи, жести, міміку голос іншої особи. Імітація здебільшого виявляється в ігровій діяльності та спілкуванні дитини.

Імпульсивність дитяча - особливість дитячої поведінки дитини, що виявляється в її слабкому контролі та вольовій регуляції, вчинки зумовлюються переважно безпосередніми бажаннями та примхами. Інволюція особистісна - процес "зворотного" розвитку окремих якостей особистості, їх спрощення та згортання.

Індивід (індивідуум) - людина як окремий представник біологічного виду Homo sapiens, носій вродженої бази для формування особистості.

Індивідуалізація (як механізм соціалізації)- свідомі пошуки та вияви своїх неповторних специфічних особистісних якостей.

Індивідуальність - сукупність своєрідних неповторних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших осіб. Індивідуальність проявляється на індивідному рівні - фізичні та фізіологічні ознаки (зовнішність, зріст) і особистісному - психологічні якості (інтелект, характер, здібності тощо).

Індивідуальні особливості психічного розвитку (в контексті вікової та педагогічної психології)- варіації вияву вікових норм психічного розвитку стосовно конкретної людини.

Індивідуальний стиль діяльності - вироблена і закріплена своєрідність здійснення особистістю певної діяльності. Індивідуальний стиль діяльності формується під впливом таких факторів, як властивості нервової системи людини, умови її навчання та виховання, особливості початку діяльності та адаптація до неї.

Індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності - новоутворення пізнавальної сфери юнацького віку, що виявляється як стійка своєрідна система набуття, накопичення, переробки та використання особистістю інформації.

Інтеграція особистісна - 1) поєднання цілей, переконань, життєвих прагнень людини в струнку логічну систему; досягнення інтеграції є показником особистішої зрілості, 2) механізм соціалізації, що діє як прагнення до максимально повного вираження особистісних рис людини у її взаємодії з іншими особами.

Інтелект - відносно стійка структура розумових здібностей та надбань людини. До складу інтелекту відносять перцептивні, мнемічні, мисленнєві, імажинативні якості людини, особливості її уваги тощо; таким чином, інтелект виступає як інтегроване поняття.

Інтеріоризація - процес та результат переходу зовнішніх вимог, знань у внутрішні психічні досягнення індивіда.

Інтроверсія - властивість особистості, що характеризується переважною спрямованістю психіки людини на свій внутрішній світ. Інтроверсія є протилежною екстраверсії.

Інтерв’ю - метод психології, що виявляється в отриманні інформації про певні психологічні особливості людини шляхом її усного опитування за заздалегідь підготовленим планом.

Інтимність (за Р.Стернбергом) - компонент кохання, що виявляється у психологічній привабливості іншої людини як особистості.

Інтроспекція - історичний синонім психологічного методу самоспостереження.

Інфантилізм - збереження в психіці та поведінці людини якостей, що характерні для більш ранніх періодів її розвитку, "надмірна дитячість". Інфантилізм зазвичай виявляється у несамостійності рішень та дій, надмірному почутті незахищеності, залежності, зниженій критичності до себе, неадекватному егоцентризмі.

Іпохондрія - надмірна зацикленість людини на стані свого здоров´я, стурбованість через уявні хвороби або перебільшення реальних проблем фі-зичного стану людини. Іпохондрія більш характерна для людей похилого віку.

Кар’єра - рух і становище людини як суб´єкта праці в системі громадських, економічних і ділових відносин, зумовлені її особистісними можливостями, ресурсами та соціально-економічною ситуацією.

Когнітивний - синонім до поняття "пізнавальний"; той, що пов´язаний із знаннями.

Комплекс неповноцінності - система негативних ставлень індивіда до себе, переконаність у відсутності або низькому рівні розвитку значимих якостей. Комплекс неповноцінності, як правило, супроводжується заниженою самооцінкою.

Комплекс пожвавлення - новоутворення психіки кінця фази новона родженості, що виявляється як позитивна емоційно-рухова реакція впізнавання та радості дитини про появі значимого дорослого.

Комплексний метод - організаційний метод вікової психології, специ-фікою якого є поєднання регулярного системного вивчення досліджуваних різних вікових груп впродовж певних проміжків часу.

Комунікація - функція людського спілкування, що характеризується обміном інформацією між учасниками цього спілкування.

Конвергентне мислення - вид мислення, в основу якого покладена спроможність до вироблення єдино правильної точки зору. Конвергентне мислення є протилежним дивергентному, іноді вживається як синонім ригідного мислення.

Конкретних операцій стадія (за Ж.Піаже) - період когнітивного розвитку дитини, що характеризується початком використання в мисленні логіку, аналіз, оцінку, також появою та розвитком здатності класифікувати предмети, формуванням уявлення про збереження кількості речовини.

Конфлікт - неспівпадання, суперечливість несумісних виявів свідомості однієї людини (внутрішній конфлікт особистості) чи інтересів, прагнень кількох людей чи груп (міжособистісний або міжгруповий конфлікт).

Конформність - властивість особистості змінювати, пристосовувати свої погляди, поведінку у відповідність до вимог навколишнього соціального середовища. Конформність як ситуативний прояв є природнім явищем, а як особистісна ознака зумовлює пасивну життєву позицію індивіда.

Криза психологічна - явище загострення внутрішніх суперечностей психіки, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми, відмиранням старих психологічних структур та появою нових.

Криза нормативна (вікова) - криза психічного розвитку людини, що має більш-менш планований, передбачуваний характер з типовими причинами та симптомами. Розрізняють наступні вікові кризи: новонародженості, 1го року, 3-ох років, 6 (7) років, 13 років, 17 років. У дорослості найбільш типовою є криза середини життя.

Криза ненормативна - криза, спричинена складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають не планований і автономний щодо вікових криз характер.

Критицизм підлітковий - схильність підлітків скептично ставитись до пояснень дорослих, сумніватись у правильності їх доказів та шукати свої контраргументи.

Кристалізований інтелект - здатність до оперативної переробки людиною інформації та її гнучкого використання в нових умовах.

Лабільність - рухливість, здатність до швидких змін.

Латентна стадія (за З.Фройдом) - стадія психосексуального розвитку, що характеризується пригніченням сексуальної енергії, яка спрямовується на навчання і рухливі ігри.

Лепет - 1) незв´язне, нерозбірливе мовлення немовляти, 2) стадія розвитку мовлення немовляти, що виявляється у несвідомому вимовлянні окремих складів і призначена для тренування мовленнєвого апарату дитини.

Локус контролю - якість людини, що характеризує її схильність приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім факторам (обставинам, оточуючим людям тощо) чи внутрішнім (власним зусиллям, здібностям і т.п.). Відповідно, локус контролю буває екстернальним (зовнішнім) чи інтернальним (внутрішнім).

Лонгітюдний метод - організаційний метод вікової психології, спрямований на дослідження психологічних особливостей одних і тих же досліджуваних впродовж тривалого часу (місяці, роки, десятки років). Синонімічна на-зва методу - поздовжній зріз.

Любов - вище людське почуття, що виявляється в стійкій свідомій прихильності особистості до когось чи чогось, спричиненій визнанням достоїнств цього об´єкту.

Макросередовище (як компонент соціального середовища) - країна з її політичними, економічними, етнічними особливостями, регіон, місто чи село, в якому проживає індивід.

Максималізм юнацький - надмірні вимоги молодих людей до моралі і поведінки себе та інших, категоричне ставлення до дійсності. З набуттям життєвого досвіду юнацькі вияви максималізму згладжуються.

Маскуліність - набір рис людини, які суспільство традиційно вважає чоловічими.

Метод вікової психології - це спосіб наукового вивчення змісту та механізмів психічного розвитку людини.

Метод психології - спосіб наукового вивчення розвитку та функціонування психіки.

Мікросередовище (як компонент соціального середовища) - безпосереднє суспільне оточення індивіда, його сім´я, друзі, знайомі та побутові умови проживання.

Мнемічна діяльність - робота пам´яті як пізнавального процесу.

Мнемотехніка - сукупність прийомів покращення роботи пам´яті.

Молодший шкільний вік - період розвитку дитини, що триває від 6 до 10 років життя і відповідає початковій стадії навчання в школі.

Мотивація - система мотивів, що визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.

Мрія - особлива форма уяви людини, створення образу бажаного майбутнього. Мрія завжди емоційно позитивно зафарбована, але для її досягнення потрібні час та зусилля.

Моторика - рухи, що здійснюються скелетно-мускульною системою людини.

Мудрість - експертна система знань людини, що є зорієнтованою на практичну сторону життя та забезпечує вироблення зважених суджень і прийняття поміркованих рішень.

Навіювання - процес впливу на емоційну сферу психіки людини, що пов´язаний з її зниженою критичністю сприймання інформації.

Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя та учня, спрямована на формування та зростання компетентності учня.

Навчальна діяльність - провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності.

Наочно-дійове мислення - різновид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, що відбувається на основі здійснення рухових операцій (дій) з реальними предметами. Як провідний вид мислення, наочно-дійове характерне для раннього віку.

Наочно-образне мислення - вид мислення за ознакою розвитку в онтогенезі людини, при якому відбувається оперування образами конкретних предметів чи явищ дійсності.

Наслідування - форма поведінки людини, яка виявляється у копіюванні, відтворенні дій, поглядів чи виявів характеру інших осіб.

Настанова - стан готовності людини до певної психічної активності, як-от думок, емоцій, ставлень чи вчинків, дій.

Научіння - набуття людиною чи твариною певного психофізичного досвіду та здатність його ефективно використовувати.

Невроз - одна із основних форм нейропсихічних розладів, що спричинюється порушенням особливо значимих життєвих стосунків людини і супроводжується перевантаженням нервової діяльності людини. Невроз критично сприймається хворими і не виводить з ладу інтелект, що відрізняє його від психозу.

Негативізм дитячий - нелогічна протидія дитини впливу дорослих, що виявляється в безпосередньому опорі, демонстративній відмові виконувати їх вимоги (пасивна форма негативізму) чи виконані дій, протилежних до вимог вихователів (активна форма негативізму). Негативізм дитини може бути ознакою вікової кризи психічного розвитку або наслідком педагогічних прорахунків дорослих у вихованні.

Немовляти період - віковий етап розвитку дитини, що починається по завершенню фази новонародженості (близько 4-6 тижнів) та триває до одного року і супроводжується формуванням істотних надбань як фізичного, так і психічного розвитку. Передумовою виникнення психічних новоутворень періоду немовляти є забезпечення провідної діяльності даного віку - безпосереднього емоційного спілкування з дорослими.

Нерівномірність психічного розвитку - особливість розвитку психіки людини, що виявляється в фазах чергування прискореного розвитку певних психічних функцій та уповільненого розвитку інших в конкретному віковому періоді.

Несвідоме - рівень вияву психіки людини, який знаходиться поза контролем свідомості; зміст несвідомого має вплив на всю психіку і життєдіяльність індивіда, але механізми цього впливу наукою остаточно не з´ясовані. Вагома роль несвідомому надана в психоаналітичній концепції З.Фройда.

Новоутворення психічні - прогресивні надбання психіки, що є узагальненим результатом психічного розвитку індивіда в певному віковому періоді, один із критеріїв адекватності психічного розвитку людини.

Новонародженості фаза - початковий відрізок постнатального життя дитини, що триває близько 1-1,5 місяця після її народження і характеризується тісним взаємозв´язком фізичного та психічного розвитку. Норма психічна - відносний стандартний показник, що визначає прийнятність та адекватність розвитку і вияву психіки людини.

Образ "Я" - узагальнене суб´єктивне уявлення людини про свої якості.

Онтогенез - індивідуальний розвиток живого організму від зародження до смерті.

Опанувальна поведінка - тип конструктивного реагування особистості на стресову ситуацію, що передбачає усвідомлення та позитивне розв´язання життєвих суперечностей 1 труднощів.

Оральна стадія (за З.Фройдом) - перша стадія психосексуального розвитку, якій притаманне отримання немовлям сексуального задоволення через процеси годування - смоктання, а згодом кусання та жування.

Особистість - одна із центральних психологічних категорій, якість індивіда як свідомої, залученої до повноцінних суспільних взаємин особи. Осо-бистість є набутою якістю індивіда, вона формується за рахунок взаємодії бі-ологічного, соціального факторів та активності самої людини.

Очікування соціальні - система вимог, норм поведінки окремого індивіда при виконанні певної соціальної ролі. Очікування соціальні санкціонують та впорядковують систему стосунків та взаємин в суспільстві, хоча мають неформальний характер.

Педагогічна психологія - галузь психологічної науки, що зосереджена на вивченні психологічних особливостей навчання, виховання та педагогічної діяльності і особистості вчителя.

Переддошкільний період - див. ранній період.

Перцептивна діяльність - сукупна дія процесів відчуття та сприймання.

Підкріплення (в біхевіоризмі) - вплив на дитину соціуму, що підсилює вірогідність повторення попередньої поведінкової реакції.

Підліткова реакція групування - потреба підлітка до приналежності до групи, яка виражається через його прагнення перебувати в середовищі однолітків і взаємодіяти з ними.

Підліткова реакція групування - потреба підлітка до приналежності до групи, що виражається через його прагнення перебувати в середовищі ровесників та взаємодіяти з ними.

Підліткова реакція емансипації - прагнення підлітків звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність від старшого покоління.

Підліткова реакція опозиції - протиставлення цінностей та норм під-літка вимогам дорослих.

Підліткова шкільна дезадаптація - уповільнене, ускладнене пристосування підлітка до умов навчання в основній школі (5-9 класи).

Підлітковий період - перехідний від дитинства до дорослості вік, що триває від 10 (11) до 15 років і охоплює навчання дитини в основній школі.

Підсвідомість - структурний компонент психіки людини, вияв несвідомого, який містить інформацію-спогади, що в даний момент знаходиться за межами свідомості, але легко може бути туди переведена.

Поведінка - сукупність дій тварини або вчинків людини, зовнішній вияв психічної діяльності. У тварин поведінка має переважно інстинктивний характер, у людини є, як правило, показником усвідомлених дій.

Покликання - усвідомлення людиною свого життєвого призначення і спрямування, що надає осмисленості, доцільності її діяльності. Покликання виступає одним із факторів вибору професії.

Порівняльний метод - метод вікової психології, що використовується для виявлення динаміки певної психічної функції через її одночасне досліження у представників різних вікових періодів - дітей, підлітків, юнаків чи дорослих. Синонімічною назвою методу є поперечний зріз.

Постнатальна стадія - розвиток людини після її народження і до смерті.

Потреба у самоствердженні підліткова - спрямованість підлітка на пошуки, виявлення та реалізацію своєї індивідуальності, унікальності в системі соціальних

Пренатальний розвиток - дородовий, утробний розвиток індивіда, під час якого відбувається розгортання успадкованого ним потенціалу.

Проступок - вчинок, що порушує норми, правила поведінки, загально-прийнятий порядок; провина.

Професійна самооцінка - оцінка себе як суб´єкта професійної діяльності.

Професійна Я-концепція - уявлення особистості про себе як професіонала.

Психіка - функція мозку, сутність якої полягає в активному відображенні людиною об´єктивної реальності та регулюванні поведінки й діяльності.

Психічний розвиток - становлення дитини як суб´єкта життєдіяльності, соціальної істоти, спроможної бережливо ставитися до природи, людей, що її оточують, до себе, предметного світу, витворів мистецтва.

Психологічна готовність дитини до школи - здатність дитини вико-нувати навчальні завдання і шкільні обов´язки, зумовлена рівнем її загального розумового розвитку.

Психологічне тестування - загальнопсихологічний метод дослідження, який полягає у виконанні досліджуваним певного завдання чи їх серій.

Психологічний вік - вік, який вказує на рівень адаптованості людини до вимог навколишнього світу, характеризує розвиток її інтелекту, здатність до навчання, рухові навички, а також такі суб´єктивні фактори, як ідентичність, життєвий план, переживання, установки, мотиви, сенси тощо.

Психологія інтелекту - галузь психологічної науки, що вивчає закономірності та особливості інтелектуального розвитку, інтелектуальної діяльності людини.

Пубертатний період - вік, протягом якого відбувається статеве дозрівання, хронологічно зазвичай відповідає підлітковому періоду.

Пубертатний "стрибок - явище прискорених темпів статевого дозрівання, розгортається в підлітковому віці.

Ранній (переддошкільний) період - етап онтогенетичного розвитку людини, частина епохи дитинства, який триває від 1-го до 3-х років.

Ретардації явище - явище сповільнених темпів фізичного та фізіологічного розвитку дитини, підлітка чи юнака, відставання від середньостатистичної норми.

Референтна група - група значущих, авторитетних для особистості людей, у спілкуванні з якими можливе її максимальне саморозкриття.

Рефлексія - 1) самоаналіз, самопізнання людиною внутрішніх психічних актів і станів; 2) (як новоутворення психіки молодшого школяра) - здатність дитини до самоаналізу розумової діяльності та поведінки.

Ригідність - негнучкість, жорсткість мислення або поведінки людини при необхідності адаптуватися до змін.

Рівень актуального розвитку - наявні в дитини можливості виконувати вимоги дорослих самостійно Термін, введений ЛЗ Виготським, і поряд з поняттям зони найближчого розвитку використовується для визначення оптимальної організації й навчання певного віку.

Рівень научуваності - вміння виокремити навчальне завдання та пере-творити його на самостійну мету пізнавальної діяльності.

Рівень психічного розвитку - зміна психічних процесів, виражена в кількісних, якісних і структурних перетвореннях.

Робоча (оперативна) пам’ять - вид пам´яті, що охоплює процеси запам´ятовування, збереження і відтворення інформації, яка опрацьовується під час виконання конкретної дії та необхідна тільки для досягнення мети цієї дії.

Розвиток - процес накопичення кількісних і якісних прогресивних змін, рух уперед від простого до складного, від нижчого до вищого розвиток - загальнонаукова категорія, вікова психологія спеціалізується на вивченні психічного розвитку.

Розподіл уваги - здатність людини уважно виконувати одночасно кілька видів діяльності.

Роль соціальна - суспільна функція особистості, відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людини залежно від його статусу або положення в системі міжособистісних відносин.

Рольова гра - діяльність, у якій діти беруть на себе ролі дорослих людей, і узагальнено, у спеціально створених ігрових умовах відтворюють їхні дії і стосунки між ними.

"Скидання масок” ефект - більш глибоке пізнання молодятами один одного в звичних сімейних умовах супроводжується побудовою реалістичного образу шлюбного партнера.

"Скляної стелі" ефект - невидимі і формально не позначені бар´єри, що перешкоджають кар´єрному росту жінок Цей ефект породжується тендерними стереотипами, що панують в суспільстві.

"Спорожнілого гнізда" ефект - переживання людиною своєї занедбаності і ізольованості через залишенням її рідного дому дорослими дітьми.

Самоактуалізація - 1) прагнення людини до найбільш повного прогресивного виявлення та розвитку своїх особистісних можливостей, потенціалу психіки і організму; 2) результат цього процесу.

Самовизначення юнаків - центральне особистісне новоутворення юнацького періоду, результат формування життєвого плану особистості, що проявляється у виборі професії, умов подальшого життя тощо.

Самоконтроль (як новоутворення молодшого шкільного віку) - здатність до свідомого управління і регуляції дитиною власної психічної і поведінкової активності.

Самооцінка - компонент самосвідомості, який виявляється в тому, як індивід оцінює свої досягнення і невдачі, якості та можливості.

Самопізнання - процес, який ґрунтується на самоспостереженні особистості та ставленні до неї інших людей.

Самопрезентація - дії людини, спрямовані на пред´явлення особистих якостей в суспільстві, самоподача.

Самореалізація - конструктивне виявлення та реалізації людиною свого особистісного потенціалу, його розвиток і збагачення.

Самосвідомість - відносно стійка, більш або менш усвідомлена система уявлень про себе.

Самоспостереження - спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя.

Світогляд - система поглядів на об´єктивний світ і місце в ньому людини.

Сенс життя - центральний життєвий мотив людини, що відображає призначення її життя, самореалізації.

Сенситивний період - чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості.

Сенсомоторная стадія (за Ж. Піаже) - перший етап когнітивного роз-витку, триває до двох років і характеризується пізнанням дитиною дійсності за допомогою елементарних дій з конкретними предметами.

Сенсорні еталони - вироблені людством уявлення про основні варіанти кожного виду властивостей і відношень (кольорів, форм, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків тощо).

Сенсотворення - формування в особистості загальних уявлень про сенс життя; пошук сенсу власного існування.

Сиблінги - брати і сестри, які мають спільних кровних батьків.

Символічні дії - створення нових відношень між предметом і його використанням.

Систематизація - загальнонауковий метод дослідження, що передбачає групування, приведення в систему певних особливостей за конкретними (основними, додатковими, другорядними) ознаками.

Смислові системи - утворення, які впорядковують життєвий досвід, організовують мислення людини і зумовлюють певну її поведінку.

Соліпсизм немовляти - період абсолютного егоцентризму дитини першого року життя.

Сором - почуття, що відноситься до групи моральних і виникає в результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій і вчинків тим нормам, яких вона дотримується у своєму житті Сором розвивається у дітей під впливом критичних зауважень оточуючих людей.

Соціалізація - процес засвоєння соціального досвіду індивідом, що забезпечує його інтеграцію в суспільстві.

Соціальна орієнтація особистості - усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової), вибір свого майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення.

Соціальна психологія - галузь психології, що вивчає взаємозв´язок, взаємозалежність, взаємовпливи соціального і психічного на рівні індивіда і спільноти.

Соціальна ситуація розвитку - особливе поєднання внутрішніх процесів і зовнішніх умов психічного розвитку індивіда, типове для представників кожного вікового періоду.

Соціальний вік - вік, який визначають з огляду на відповідність становища людини, існуючим у конкретному соціумі, нормам.

Соціальний статус - становище людини в суспільстві, визначена соціальна роль.

Соціальний фактор психічного розвитку - сукупність зовнішніх громадських і психологічних умов, з якими стикається і взаємодіє індивід в ході становлення своєї особистості.

Соціальні порівняння - порівняння себе з ровесниками, іншими людьми, своїм ідеалом, а також із собою в минулому, актуальному теперішньому, потенційному близькому і віддаленому майбутньому.

Соціальні стереотипи - поширені в суспільстві судження, мають узагальнений характер.

Соціально-психологічний реалізм - здатність визначати відповідність свого Я соціальному простору, з яким пов´язане професійне зростання.

Спадковість - здатність живих організмів відтворювати родової розвиток У психології спадковість розглядається як компонент біологічного фактора психічного розвитку індивіда.

Спадковість соціальна (у тлумаченні Г.С. Костюка) - сукупність культурних досягнень людства, накопичених у процесі його історичного і суспільного розвитку.

Спостереження (у психології) - метод цілеспрямованого сприйняття зовнішніх проявів поведінки людини в звичних для неї умовах без активного втручання дослідника.

Сприйняття - пізнавальний процес, який полягає у цілісному відображенні предметів і явищ, здатності індивіда отримувати багато наочних, звукових, тактильних і смакових вражень.

Спрямованість особистості - сукупність потреб, інтересів, прагнень, життєвих цінностей і орієнтацій особистості, що визначає мотивацію її діяльності.

Стагнація особистісна - застій в особистісному розвитку людини, ви-кликаний її зацикленістю на минулому і непереносимості подальших змін ідентичності.

Старість - заключний період життя людини, завершальний дорослість і характеризується деяким зниженням життєвої активності, ослабленням психічних функцій і процесів.

Статеве виховання - засвоєння знань про взаємини статей, формування культури статевої поведінки.

Стійкість уваги - здатність тривалий час зосереджуватися на абстрактному, логічно організованому матеріалі.

Страх - негативний емоційний стан, який виникає у ситуаціях уявної або реальної загрози біологічному або соціальному існуванню людини, спрямований на джерело цієї ситуації.

Стрес - стан організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чи внутрішніх факторів.

Суб’єктна активність - активність, яка визначає спрямованість зусиль суб´єкта (гри, навчання, праці), зміну їх тенденції.

Сублімація - переключення спрямованої на прагнення до задоволення енергії на несексуальні об´єкти, цілі та види діяльності.

Супідрядність мотивів (як психічне новоутворення дошкільнят) - здатність дошкільника підпорядковувати поведінку одному домінуючому мотиву над іншими, менш значущими.

Сюжетно-рольова гра - форма ігрової діяльності, що припускає наявність сюжету (відтворення зміст реальної дійсності) і відповідних ролей (імітація дитиною певної діяльності).

Текучий інтелект - здатність інтелекту людини засвоювати нові знання.

Темперамент - стійке поєднання індивідуальних особливостей індивіда, пов´язаних із динамічними аспектами психічної діяльності: інтенсивністю, швидкістю, темпом, ритмом тощо.

Теоретичне ставлення до знань (як новоутворення пізнавальної сфери молодшого шкільного віку) - усвідомлення дитиною значущості знань, отриманих у початковій школі, для подальшого вивчення основ наук.

Теоретичний аналіз - загальнонауковий метод дослідження, який забезпечує розчленування явища, що вивчається, на елементи, розкриття його структури і специфіки.

Теоретичний синтез - загальнонауковий метод дослідження, який дає змогу відтворити психічне явище в цілісності, в системі найсуттєвіших зв´язків і опосередкувань, обґрунтувати актуальну щодо нього концепцію.

Теорія рекапітуляції - система уявлень, за якою розвиток індивіда схематично відтворює та повторює історію людського роду, виявляючись у генетично запрограмованій послідовній зміні спадково зумовлених форм поведінки, почуттів і соціальних інстинктів.

Тератогени - фактори пренатального розвитку дитини, що викликають відхилення в її фізичному і психічному розвитку До типових тератогенів відноситься алкоголь, наркотичні речовини, медичні препарати.

Термінальна фаза - останній відрізок життя людини, передсмертний період.

Тести - вид випробувальних методик, що оцінюють ступінь розвитку і прояву окремих психічних рис і властивостей людини За змістом оцінюваних об´єктів тести умовно діляться на інтелектуальні, особистісні та тести досяг-нень.

Тестування - метод психологічної діагностики, що використовує стан-дартизовані завдання або питання, що мають певну шкалу оцінювання Правильне проведення та інтерпретація тестування вимагає участі кваліфікованого психолога.

Типологізація - загальнонауковий метод дослідження, який полягає в розподілі систем об´єктів на групи з допомогою узагальнень, ідеалізованої моделі чи типу, у виявленні подібних і відмінних ознак в об´єктах, що вивчаються, у пошуку надійних способів їх ідентифікації.

Тривожність - схильність індивіда до переживання тривоги, що виникає внаслідок уявної чи реальної дії загрозливого фактора Тривожність буває ситуативною (реакція на швидкоплинних небезпеки) і патологічною (постійне перебування в стані тривоги або надмірний її ступінь) Патологічна тривожність є показником дезадаптації людини в певних соціальних умовах.

Трудова діяльність - один з онтогенетичних видів діяльності людини; процес свідомого виконання індивідом конкретної праці. Для дорослих праця виступає провідною діяльністю.

Увага - спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певних об´єктах.

Узагальнення - загальнонауковий метод дослідження, що має на меті об´єднання різних фактів, які характеризують психічне явище, що вивчається, виокремлення на цій основі головних із них.

Умови психічного розвитку - сукупність біологічних і соціальних особливостей розвитку певного індивіда Умови мають варіативний характер на відміну від загальних факторів психічного розвитку.

Упертість дитяча - один із проявів неслухняності, безпричинний невиправданий опір дитини вимогам дорослого Упертість може проявитися у дитини як реакція на незадоволену потребу.

Упізнавання - ототожнення об´єкта чи події, що сприймається, з одним із зафіксованих у пам´яті образів (еталонів).

Учіння - один з генетичних видів діяльності людини, що сприяє ефективній соціалізації і проявляється в цілеспрямованому засвоєнні людиною знань, формуванні умінь і навичок.

Учіння - цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння уміннями і навичками.

Уява - процес створення людиною уявлень, які в дійсності нею не сприймалися.

Уявлення - наочні образи раніше сприйнятих предметів і явищ об´єктивної дійсності.

Фаза психічного розвитку - одиниця розподілу онтогенезу, характеризується змінами лише певної сфери психіки.

Фактор психічного розвитку - вихідна обов´язкова детермінанта пси-хічного розвитку людини, має загальний характер для всіх індивідів Вікова психологія оперує трьома базовими факторами психічного розвитку індивіда - біологічною основою, соціальним середовищем і активністю самої людини.

Фалічна стадія (за З. Фройдом) - третя стадія психосексуального розвитку, в якій джерелом насолоди і задоволення для дитини є її геніталіії.

Фемінність (жіночність) - сукупність фізичних, психічних і поведінкових властивостей, які суспільство визначає як чисто жіночі.

Фетальна фаза розвитку - останній етап пренатального (внутрішньоутробного) розвитку дитини, починається з третього місяця вагітності і триває до народження протягом фетальної фази відбувається подальший розвиток і вдосконалення в усіх життєвих систем і функцій дитини у підготовці до народження та самостійного життя.

Філогенез - історичний процес розвитку всіх живих організмів на Землі Психологія акцентує увагу на філогенетичному виникненні та розвитку психіки та відповідних їй форм поведінки.

Формальних операцій стадія (за Ж. Піаже) - етап когнітивного розвитку індивіда, в ході якого усувається залежність мислення від безпосереднього досвіду індивіда, формується здатність до оперування абстрактними поняттями, формулювання гіпотез умовиводів.

Фрустрація - психічний стан людини, зумовлений нездоланними труднощами на шляху до мети або задоволення власних потреб і бажань.

Характер - індивідуальне поєднання істотних властивостей особистості, що виявляються в її поведінці і діяльності, у ставленні до суспільства, праці, колективу, до себе.

Хобі-реакція підліткова - схильність підлітків переймати і поширювати інтереси, захоплення ровесників, яка має поверхневий і швидкоплинний характер.

Хранитель сім’ї - місія представників середнього дорослого віку, виражається у збереженні сімейних традицій, налагодженні зв´язку між членами сім´ї різних поколінь.

Хронологічний вік - паспортний вік людини, кількість прожитих років.

Центрація - підкорення маргінальних (крайніх) елементів психічної системи центральному, якому належить провідна роль.

Ціннісні орієнтації - 1) вибіркова відносно стійка система інтересів і потреб особистості, 2) система індивідуальних критеріїв для оцінки вчинків або прагнень інших людей особистістю.

Шкільна зрілість дошкільника - прийнятний рівень фізичного і психічного розвитку шестирічної дитини, що забезпечує її адекватне пристосування до умов шкільного навчання.

Шлюбна адаптація вторинна - надмірне звикання подружжя один до одного, ослаблення подружньої любові та пригнічення неповторного характеру шлюбного союзу.

Шлюбна адаптація первинна - процес пристосування подружжя до шлюбного життя, який полягає в поступовому взаємному узгодженні їх думок, почуттів і поведінки.

Ювеналізм - поширений в суспільстві культ молодості, переоцінка її переваг.

Юнацька субкультура - особливий етико-естетичний пласт, який визначає стиль життя, мислення молодих людей і відрізняється своїми звичаями, нормами і цінностями від уподобань дорослих.

Юнацький період - етап життя людини, триває від 15 до 21 року і характеризується завершенням або стабілізацією основних систем психічного і фізичного розвитку. Юнацький період ділиться на дві фази - ранню юність (15-18 років) і власне юність (18-21 рік).

Ядро Я-концепції - самість, автентичність людини, що відрізняє її від інших людей і зберігається протягом усього життя; основні уявлення про себе.

Я-концепція - узагальнене уявлення індивіда про себе, система установок стосовно власної особистості, що ґрунтуються на усвідомленні й оцінюванні своїх фізичних, характерологічних інтелектуальних та інших властивостей.

Я-образ - результат усвідомлення глибинної суті людини, що дає змогу відрізнити себе від інших людей. Складовий компонент самосвідомості, Складається з уявлень і знань особистістю власних якостей і особливостей.