• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Вікова психологія

14.4 Особистісні особливості людини у старості

Серед багатьох факторів, які обумовлюють соціальний і психологічний статус людини похилого віку, найважливішим є фізичний стан, самопочуття.

По суті старіння є постійним переживанням стану фізичного недомагання, яке виражене більшою чи меншою мірою. Воно постає у вигляді симптомів, які знайомі людині у по більш раннім віковим періодам: в´ялість, підвищена стомлюваність, больові відчуття у різних частинах тіла, які іноді стають постійними. Ці відчуття фізичного нездоров´я є відображенням самого інволюційного процесу та основою так добре відомого зовнішнього вигляду старої людини.

Фізичне неблагополуччя - важлива причина незадоволеності своїм життям у старості. Частими наслідками цього бувають збіднення почуттів, прогресуюча втрата інтересу до навколишнього, зміна ставлення до рідних, зниження самооцінки тощо.

Однак ставлення до власного старіння - активний елемент психічного життя в старості. Можливими є різні варіанти ставлення до фізичних та психологічних змін. Хтось усвідомлює їх неминучість і терпимо до них ставиться, хтось іронічно розглядає ці вікові деформації, когось вони пригнічують, а хтось стає до них абсолютно байдужим. Саме останній варіант психологи називають ознакою зниження життєвого тонусу та неблагополучного старіння.

Відбуваються також зміни у мотиваційній сфері старих людей. Змінюється ієрархія мотивів, на перший план виступають мотиви уникнення страждань, потреба в безпеці, потреба в автономії та незалежності, потреба в проекції на інших своїх психологічних проявів (К. Рощак).

В пізній період життя відбувається загальна змінна часової перспективи. Більше значення тепер мають життя в теперішньому та спогади про минуле, ніж майбутнє. Багато людей похилого віку починають жити "одним днем", наповнюючи його турботами про здоров´я та господарськими справами.

Заслуговує на увагу характеристика мотиваційної сфери та життєвої позиції людей похилого віку, які вважають своє старіння вдалим, успішним і навіть щасливим:

• відчутне орієнтування на теперішнє;

• тенденція до перегляду минулих активних цільових установок, правил та переконань, що приводить до вироблення нової, свідомої, споглядальної, спокійної та самодостатньої життєвої позиції;

• поява нових інтересів (природа, складання віршів, альтруїстичні наміри, тварини, тощо);

• стійка мисленнєва робота, яка відображує прагнення до переосмислення свого життєвого шляху.

Відносно особливостей Я-концепції у пізньому віці думки дослідників розходяться. Так, О.Н. Молчанова показує, що поряд з загальним зниженням цінності Я та його окремих аспектів з віком з´являється й інша тенденція - психологічний вітаукт - фактори стабілізації та компенсації Я-концепції у пізньому віці. Серед них: висока реальна самооцінка за кількома параметрами, фіксація на позитивних рисах свого характеру, визнання своєї позиції задовільною, ретроспективний характер самооцінки, тощо.

На основі всього вищезгаданого, є можливість виділити певні типи особистості в період старіння та старості:

1) конструктивний - для цього типу характерною є внутрішня урівноваженість, позитивний емоційний настрій, критичність по відношенню до себе та терпимість до інших. Такі люди мають високу самооцінку, планують майбутнє та розраховують на допомогу оточуючих;

2) залежний - також соціально прийнятний та добре адаптований. Виражається в підляганні подружньому партнеру чи дитині, у відсутності високих життєвих та професійних претензій;

3) захисний - йому притаманні велика емоційна стриманість, прямолінійність у вчинках та звичках, нейприйняття допомоги інших, активність навіть "через силу". Цей тип є невротичним;

4) агресивно - обвинувачувальний - такі люди прагнуть перекласти на інших провину та відповідальність за власні невдачі, вони підозріливі та во-рожі до всього нового та молодого. Їх уявлення про світ кваліфікуються як неадекватні;

5) самозвинувачувальний - демонструють пасивність, безініціативність, схильні до депресій та фаталізму. Їм властиве почуття самотності, покинутос ті, песимізм, коли смерть сприймається як позбавлення від нещасного існування.

Ці типи можна розглядати як типи старіння та старості.