• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Вікова психологія

13.2 Проблема періодизації дорослості

Одна з перших періодизацій належить Ш. Бюлер, яка побудована на за-садах самовизначення:

1) 16-20 років - передує самовизначенню;

2) 16-20 - 25-30 років - фаза проб та пошуків (професії, супутника життя, тощо). Життєві цілі часто нереалістичні та змінні;

3) 25-30 - 45-50 років - пора зрілості: людина знаходить своє діло та будує сім´ю. Суб´єктивно цей вік переживається як апогей життя, бажання стають реалістичними, оцінки тверезими. Встановлюється самооцінка, яка відображує результати життєвого шляху;

4) 45-50 - 65-70 - людина, що старіє: завершення професійної діяльності, зникнення активного самовизначення та постановки цілей;

5) старше 70 років - стара людина: звернення до минулого та бажання спокою.

Уотерінг виділяє семилітні фази в житті дорослої людини:

• 21 -28 - завоювання життєвого базису;

• 28-35 - підтвердження та порівняння знайдених основ життя;

• 35-42 - друга статева зрілість, переорієнтація в професійних цілях;

• 42-49 - маніакально-депресивний період;

• 49-56 - боротьба з власним "заходом";

• 56-63 - мудрість;

• 63-70 - кульмінація життя, "друга молодість".

Однак ці періодизації життєвого шляху носять швидше описовий характер і не спираються на емпіричні дослідження. Хронологічні рамки періоду дорослості досить умовні та залежать від часу закінчення юності та початку періоду старіння.

Нижня границя дорослості різними авторами пов´язується з віком 17 років (Д. Бірен), 21 рік (Д.Б. Бромлей), 20 років для жінок та 21 для чоловіків (за міжнародною класифікацією), 25 років (В.В. Бунак) тощо.

Ще більша невизначеність у визначенні верхньої границі: 55 років (В.В. Бунак, Д.Б. Бромлей, В.В. Гінзбург, Д. Векслер), 60 років (Г. Грім та більшість демографів), 75 років (Д. Бірен).