Вікова психологія
12.1 Загальна характеристика ранньої юності
Рання юність (від 14-15 до 18 років) - це період завершення фізичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соціалізації особистості.
Фізичний розвиток старшокласників характеризується подальшими анатомічними та фізіологічними змінами, тісно пов´язаними між собою. Темпи збільшення зросту та ваги сповільнюються, причому юнаки надолужують недавнє відставання від дівчат. Повного зросту дівчата досягають в середньому між 16 і 17 роками (відхилення в той чи інший бік до 13 місяців), а юнаки - між 17 і 18 роками (відхилення - до 10 місяців).
В основному завершується окостеніння скелету, вдосконалюється м´язова система, паралельно з цим збільшується і м´язова сила. Інтенсивно розвивається серцево-судинна система, нервова регуляція її діяльності. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. Статеве дозрівання для більшості юнаків і дівчат цього віку вже завершено.
Соціальна ситуація розвитку. Основна соціальна задача на цьому етапі - вибір професії, соціальне та особистісне самовизначення.
До моменту закінчення школи юнаки та дівчата мають бути психологічно готовими до дорослого життя. Йдеться про сформованість властивостей, здібностей та потреб, які б дали змогу молодій людині повною мірою реалізувати себе в праці, громадському житті, в майбутній сім´ї.
Передусім це розвиток потреби у спілкуванні та освоєння способів його здійснення, формування теоретичного мислення і вміння орієнтуватись у різ-них його формах (науковому, художньому, етичному, правовому тощо), що виражається в наявних основах наукового та громадянського світогляду; роз-виток рефлексії, яка забезпечує усвідомлене і критичне ставлення до себе, становлення готовності до трудової діяльності (В.В. Давидов).
Якщо ці якості сформовані, то молода людина має необхідну психологічну базу для самовизначення - центрального новоутворення раннього юнацького віку. За всієї складності цього явища основним у ньому є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе як члена суспільства, визначити себе у світі, тобто зрозуміти себе, свої можливості, своє місце і призначення у житті (Л.І. Божович, Л.С. Славіна). Провідною на цьому етапі стає учбово-професійна діяльність.
Зазначимо, що перехідний, маргінальний характер соціального становища і статусу ранньої юності визначає і характерні психічні особливості юнацтва. Ще актуальними залишаються успадковані від підліткового віку проблеми - захист свого права на автономію від старших, власне вікова специфіка та інш. З другого боку, самовизначення потребує не так автономії від світу дорослих, як визначення в ньому свого місця, орієнтації в ньому (І.С. Кон). А це вимагає диференціації розумових здібностей та інтересів, розвитку інтегральних механізмів самосвідомості, вироблення світогляду, життєвої позиції тощо.
Самовизначення на цьому етапі ще не є завершеним, остаточним, оскільки воно не пройшло перевірки життям. Тому до юності відносять і вікову групу від 18 до 23-25 років, яку умовно називають "початком дорослості" (І.С. Кон). На цьому етапі людина вже є повністю дорослою як у біологічному, так і в соціальному плані. Вона передусім суб´єкт трудової діяльності 80
(освіта, яка часто ще продовжується, на цьому етапі вже не загальна, а професійна, й її можна розглядати як особливий різновид праці). Соціально- психологічні властивості тут детермінуються не стільки віком, скільки соціально-професійним становищем людини.