• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди

4.3. Відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочинами проти життя та здоров’я особи

Підтримуючи обвинувачення у справах про злочини, якими заподіяно наслідки у виді смерті або тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, прокурор повинен пам’ятати, що відшкодуванню підлягають матеріальні збитки, спричинені внаслідок заподіяння смерті або каліцтва, витрати на поховання або лікування, а також моральна шкода. На підставі ч. 2 ст. 29 КПК України прокурор вправі, зокрема, пред`явити позов у зв`язку із заподіянням збитків державі, якщо потерпілий знаходився на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні у державній медичній установі. Позов вправі пред’явити також і сам заклад охорони здоров’я, а також Міністерство фінансів України.

Специфіка шкоди, заподіяної життю або здоров’ю людини, полягає в тому, що цю шкоду не можна оцінити в грошовому еквіваленті. Об’єктом відшкодування в даному випадку є майнові витрати, які понесла певна фізична особа у зв’язку зі злочином.

Відповідно до ст. 93¹ КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптом виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат. Аналогічні положення містить п. 1 Порядку обчислення фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545. Обов’язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину передбачає також ст. 1206 ЦК України. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу. Отже, до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму витрат на лікування потерпілого. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, встановлюється закладом охорони здоров’я, де перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування за день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003\у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров’я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Якщо потерпілий на час розгляду справи продовжує стаціонарно лікуватися, витрачені кошти стягуються із засудженого по день постановлення вироку. Витрати на подальше лікування потерпілого можуть бути стягнуті із засудженого в порядку цивільного судочинства. У разі сумніву в обґрунтованості перебування потерпілого на лікуванні або в строках лікування прокурор вправі заявити суду клопотання про призначення і проведення судово-медичної експертизи.

При вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, прокурору слід керуватися ст. 1195 ЦК України. Підсудний, який завдав шкоди потерпілому у виді каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, зобов’язаний відшкодувати:

– заробіток (дохід), втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності,

– додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я потерпілого, який на момент вчинення злочину не працював, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Стягнуті суми виплачуються щомісячними платежами, але за наявності обставин, які мають істотне значення, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (ст. 1202 ЦК України).

Слід зауважити, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв’язку з втратою здоров’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Стаття 1200 ЦК України визначає перелік осіб, які вправі вимагати відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. На їх користь у кримінальній справі можуть бути стягнуті збитки у повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Засуджений, якщо внаслідок злочину завдав смерть потерпілому, зобов’язаний відшкодувати необхідні витрати на поховання особі, яка їх понесла (ст. 1201 ЦК України). У витрати на поховання, відповідно до судової практики, включаються суми, витрачені на ритуальні послуги (зокрема, придбання труни, одягу для померлого, місця на кладовищі, викопування могили), спорудження надгробного пам’ятника та поминальний обід.