Вікова психологія
11.3 Розвиток пізнавальних процесів
Підлітковий період - надзвичайно складний етап психічного розвитку, характеризуючи його, слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, за рівнем та особливостями свого психічного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства, з другого, - вони вже стоять на порозі дорослого життя, в їхній поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та ставлень.
Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організовувати свою увагу, пам´ять, мислення, уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.
Увага. Увага підлітка розвивається у зв´язку з формуванням у нього умінь вчитись і працювати, стаючи водночас одним з їх компонентів. Виробляється вміння свідомо спрямовувати увагу на певні об´єкти, тривалий час на них зосереджуватись, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання та розподіляти її, тобто формуються вищі довільні форми уваги. Пов´язані такі зміни із загальним психічним розвитком підлітка, зокрема з розвитком його мислення.
Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. Водночас підліткам ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю, властивою віку.
Зростають можливості підлітка зосереджуватись на об´єктах, даних не лише наочно, а й уявно, у думках.
Вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції.
Увага підлітків характеризується не лише тим, що зростає її обсяг і стійкість, а й специфічною вибірковістю.
Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов´язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.
Відчуття і сприймання. Відчуття і сприймання підлітка розвиваються й функціонують в органічному взаємозв´язку. Удосконалення чутливості відчуттів знаходить своє відображення у повноті та детальності сприймань. Тоншими і диференційованішими стають відчуття, змістовнішими - сприймання. Все це призводить до трансформації процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані сенсорні та перцептивні дії.
Удосконалення сприймання в цьому віці пов´язане як з розвитком уміння краще і продуктивніше використовувати свої органи відчуттів, так і з формуванням здатності до більш складного аналізу й синтезу сприйманих об´єктів, спрямованих насамперед на з´ясування внутрішніх властивостей цих останніх. Інтелектуалізація процесів сприймання - необхідна умова успішного засвоєння будь-якого навчального матеріалу
У перцептивній діяльності підлітка дедалі більше місце займає саморегуляція, тісно пов´язана з мотивацією.
Сприймання все більшою мірою починає характеризуватися планомірністю і послідовністю. Систематичнішими стають спостереження, включаючи в себе розумові операції зіставлення, порівняння, узагальнення і класифікації сприйманих об´єктів.
Пам´ять. Значно зростає обсяг пам´яті, причому не лише за рахунок кращого запам´ятовування матеріалу, а й логічного його осмислювання. Па-м´ять підлітків, як і їх увага, поступово набуває характеру організованого, ре-гульованого і керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам´ять.
Саме в цьому віці пам´ять розвивається в напрямку інтелектуалізації. Зростає кількість школярів, які застосовують прийоми опосередкованого за-пам´ятовування. Збільшується число таких прийомів, а їх використання стає щораз усвідомленішим, довільнішим і цілеспрямованішим. Наголосимо, що існує пряма залежність між використанням таких прийомів і рівнем продуктивності запам´ятовування й відтворення матеріалу.
Мислення. Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у розвитку здатності до абстрактного мислення, у зміні співвідношень між конкретно-образним та абстрактним мисленням на користь останнього, у формуванні понятійного мислення. Таке мислення (теоретичне, рефлексивне) характерне передусім для юнацького віку, але починає розвиватись уже в молодших підлітків.
Мислення набуває здатності виробляти гіпотетично-дедуктивні судження (тобто здатності будувати логічні міркування на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розумових експериментів, до розв´язання задач в думках на основі певних припущень тощо. Вміння оперувати гіпотезами під час вирішення інтелектуальних задач - найважливіше досягнення підлітків в аналізі дійсності.
Специфікою цього рівня мислення є й те, що його предметом стає не лише розв´язання зовнішніх задач, а й сам процес мислення, тобто воно стає рефлексивним.
Важлива особливість цього віку - формування активного, самостійного, творчого мислення.
Уява. Відбуваються прогресивні зміни і в уяві підлітка. Так, розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь у створенні образів не сприйманих безпосередньо об´єктів, у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. З другого боку, саме завдяки цьому і створюються можливості для розвитку уяви.
Розширюються способи утворення образів уяви, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Процеси уявлення набувають довільності, поступово перетворюючись на особливі імажинативні дії, спрямовані на побудову образів ще не сприйманих суб´єктом предметів, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і для репродуктивної уяви.
Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.
Мовлення. Психічний розвиток підлітка нерозривно пов´язаний з подальшим розвитком процесу мовлення, що відбувається внаслідок оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними можливостями. Розвивається мовлення і як засіб спілкування з іншими людьми, і як спосіб набуття знань, і як інструмент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки, і як об´єкт вивчення.
Основним у цьому віці є вдосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови, оскільки багато хто з підлітків вбачає в оволодінні зовнішнім мовленням свою інтелектуальну силу. Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до писання віршів.
Мовні дії стають більш контрольованими. Зменшується кількість зайвих вставок ("ну", "от", "значить" тощо).
Виконуючи регулятивну функцію в житті підлітків, мова стає формою існування самосвідомості їх особистості.
Збагачується словниковий запас, нагромаджується досвід активного використання різноманітних мовних категорій, ускладнюється граматична і синтаксична форми мовлення.
Мовлення стає контекстним, все менше пов´язаним з конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.
У зв´язку з підвищенням загального рівня розумового розвитку вдосконалюється й письмове мовлення підлітків, наближуючись до літературної мови, формується здатність адекватніше висловлювати абстрактні думки.
Учбова діяльність підлітка. Наголосимо, що основу соціальної ситуації розвитку сучасних підлітків визначає попри все та обставина, що вони є школярами. Основна суспільна вимога, яка висувається до підлітків у контексті сучасної культури, - оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для входження в життя суспільства. Ця вимога, поєднуючись із загальною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему учіння і навчальних досягнень дуже важливою у підлітковому віці.
Разом з цим уміння зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків. Так, у процесі вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять (В.В. Давидов).
Ускладнення змістовного боку знань вимагає від учнів і досконаліших способів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування й узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, які стають більш усвідомленими, обґрунтованими і логічно досконалішими.
Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вміння учитись.