Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди
4.2. Особливості відшкодування шкоди, завданої злочинами неповнолітніх
Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах, якщо вона має достатньо майна для її відшкодування. У разі відсутності у неповнолітнього майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, остання відшкодовується у частці, що не вистачає, або в повному обсязі його батьками (усиновителями), піклувальником чи закладом, який за законом здійснює функції піклувальника, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. У таких випадках перелічені особи визначаються цивільними відповідачами (ст. 51 КПК України), які в силу закону несуть субсидіарну (додаткову) матеріальну відповідальність. Функції піклувальника можуть здійснювати, зокрема, школа-інтернат або дитячий будинок. Загальноосвітня школа такими функціями не наділена, тому субсидіарної матеріальної відповідальності за шкоду, завдану неповнолітнім навіть під час навчального процесу, вона не несе. Говорити про наявність вини батьків у заподіянні шкоди їх неповнолітньою дитиною не можна, якщо з об’єктивних причин вони не брали участі у вихованні дитини (наприклад, унаслідок перебування на службі у Збройних Силах України, тривалому стаціонарному лікуванні, у місцях позбавлення волі). Наявність таких обставин можливо встановити в судовому засіданні за допомогою листів, документів, інших письмових доказів тощо.
Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах (ст. 1180 ЦК України).
Неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності відповідно до ст. 34 ЦК України з моменту реєстрації шлюбу, яка зберігається і після припинення шлюбу чи визнання його недійсним. Отже, з моменту реєстрації шлюбу неповнолітній засуджений самостійно відшкодовує завдану ним шкоду. З цього часу батьки та інші особи не несуть матеріальної відповідальності за дії таких неповнолітніх і не можуть визнаватись цивільними відповідачами, але відповідно до вимог кримінально-процесуального закону визнаються законними представниками і беруть участь у розгляді справи в суді до виповнення підсудним 18-річного віку.
Проте якщо батьки (усиновителі) чи піклувальники дали згоду на набуття неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (наприклад, на укладення трудового договору, зайняття підприємницькою діяльністю), вони відшкодовують завдану неповнолітнім підсудним шкоду, якщо в останнього відсутнє майно, достатнє для відшкодування завданої ним шкоди, і якщо ці особи не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини (ч. 2 ст. 1180 ЦК України).
Не є підставою для звільнення від відповідальності той факт, що в момент скоєння злочину і заподіяння шкоди батьків не було поряд з дитиною.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України батько і матір мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей, ця рівність зберігається і після розірвання шлюбу. Отже, як цивільні відповідачі у кримінальних справах притягуються обидва з батьків, незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, шлюб розірвано чи ні. Батьки, позбавлені батьківських прав, зобов´язані відшкодувати шкоду, завдану неповнолітніми, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов´язків (ст. 1183 ЦК України).
Так, вироком Деснянського районного суду м. Києва засуджено неповнолітнього С. за ч. 1 ст. 121 КК України. Постановлено стягнути з його законного представника С.А. на користь потерпілого 6 тис. грн. матеріальної та 20тис.грн. моральної шкоди, а на користь міської лікарні «швидкої допомоги» – витрати на стаціонарне лікування в розмірі 1тис. грн. Апеляційний суд скасував вирок у частині вирішення цивільного позову, оскільки суд першої інстанції визнав цивільним відповідачем неналежну особу. За матеріалами справи С.А. є рідною бабусею засудженого, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 1179 ЦК України шкоду, завдану неповнолітніми, вправі відшкодувати лише батьки, усиновителі або піклувальники. Під час судового розгляду С.А. заявляла клопотання про визнання цивільним відповідачем батька С., але суд їй відмовив. Крім того, перш ніж покладати обов’язок відшкодування шкоди на іншу особу суд не з’ясував матеріальне становище підсудного, якому на момент вчинення злочину і вирішення справи виповнилося 17 років і він мав постійне місце роботи.
Як вже зазначалося, ст. 1182 ЦК України встановлює дольову відповідальність за шкоду, завдану спільними діями кількох неповнолітніх осіб, тобто шкода відшкодовується кожним у частці, яка визначається за домовленістю між ними, а в разі неможливості її досягнення – за рішенням суду. При цьому суд має брати до уваги ступінь участі кожного неповнолітнього у завданні шкоди. Домовленості повинні досягти самі неповнолітні особи, а не їхні батьки (усиновителі) або піклувальники. Останні будуть притягнуті до субсидіарної (додаткової) відповідальності у визначених частках навіть, якщо вони не згодні з розподілом часток неповнолітніх.
Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми підсудними один із них перебував у закладі, який за законом здійснює функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.