Вікова психологія
9.4 Проблеми навчання шестирічних дітей
Окремою є проблема шестирічних дітей. Залишаючись за рівнем свого психічного розвитку дошкільниками, багато з них вступає до школи і включається в учбову діяльність.
Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: у них домінує мимовільна пам´ять, внаслідок чого за-пам´ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаве; специфіка уваги уможливлює продуктивне виконання певної роботи не більш як упродовж 10-15 хвилин; особливості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім в наочно-образному та наочно-дієвому аспектах.
Однак важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є і гостра чутливість (сенситивність) як до засвоєння морально- психологічних норм і правил поведінки, так і до оволодіння цілями і способами систематичного навчання.
Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі; під час навчальних занять вони з´являються і підтримуються лише завдяки зусиллям педа-гогів. Оцінка навчальної роботи сприймається як оцінка особистості, а тому негативні оцінки спричинюють тривожність, дискомфорт, апатію.
Поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини, що істотно ускладнює взаємини як з учителем, так і з однолітками. Мета досягається набагато успішніше в разі ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками (у випадку командної гри). Формування волі істотно пов´язане з вихованням мотиву досягнення мети (В.К. Котирло та ін.).
Все це треба враховувати в організації навчальної роботи дітей шести-річного віку, незалежно від того, де вона здійснюється, - у підготовчих групах дитячих садків чи в перших класах шкіл. Включення дітей цього віку в навчання вимагає ігрових методів, "дошкільного" режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно неприпустимими.