• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Вікова психологія

9.1 Поняття психологічної готовності до шкільного навчання

Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

І хоча в останні кілька десятиліть психологи, педагоги, гігієністи, педіатри тощо активно займаються цією проблемою, ще досі немає чіткого поняття “шкільна зрілість” і не визначені кінцево критерії готовності дитини до систематичного навчання і засвоєння знань.

Психологи визначають шкільну готовність як “досягнення такого ступеня розвитку, коли дитина стає здатною брати участь в шкільному навчанні” (Шванцара), або “оволодіння уміннями, знаннями, здібностями, мотивацією та іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками” (Анастазі).

Як компоненти готовності до шкільного навчання Шванцара виділяє розумовий, соціальний та емоційний компоненти. Л.І. Божович вказує, що вона складається з певного рівня розвитку мислительної діяльності та пізнавальних процесів, готовності до довільної регуляції своєї діяльності та готовності до соціальної позиції школяра.

У кожному разі підкреслюється, що психологічна готовність полягає не у сформованості у дитини “шкільних якостей”, а в тому, що вона оволодіває передумовами до їх подальшого засвоєння.

У складному комплексі якостей, з яких складається така готовність, можна виділити мотиваційну, розумову та емоційно-вольову компоненти.