• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди

4.1. Особливості відшкодування шкоди, завданої злочинами, вчиненими у співучасті

У кримінальній справі допускається пред’явлення цивільного позову до декількох відповідачів, якщо злочин вчинено у співучасті і шкоду завдано спільними діями декількох осіб. У такому випадку прокурор у судових дебатах повинен висловитися з питання солідарної або дольової відповідальності, підкресливши при цьому, з кого з підсудних та цивільних відповідачів і яку суму має бути стягнуто.

Порядок відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної спільно кількома особами, встановлено ст. 1190 ЦК України. Особи, діяння яких були об’єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим по її відшкодуванню. Солідарний обов’язок осіб, які заподіяли шкоду, полягає в тому, що потерпілий має право вимагати відшкодування збитків частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними, поки їх обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Потерпілий, який одержав виконання обов’язку від одного із солідарних боржників, вправі вимагати неодержане від інших відповідачів. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників (який має право регресу) припиняє обов’язок інших солідарних боржників перед потерпілим. Отже, передбачена законом солідарна матеріальна відповідальність співучасників злочину забезпечує не лише швидке, але й повне відшкодування шкоди.

Якщо шкоду заподіяно спільними діями підсудного та іншої особи, кримінальну справу щодо якої закрито з підстав, передбачених п.п. 2–10 ст. 6, ст.ст. 7–7², 9, 10 КПК України, суд покладає на підсудного обов’язок відшкодувати матеріальну шкоду в повному розмірі і роз’яснює цивільному позивачеві право пред’явити в порядку цивільного судочинства до особи, справу щодо якої закрито, позов про відшкодування шкоди солідарно із засудженим. У разі завдання майнової шкоди підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покладає обов’язок по відшкодуванню шкоди у повному розмірі на підсудного. При винесенні в подальшому обвинувального вироку щодо особи, матеріали справи стосовно якої виділено в окреме провадження, суд вправі покласти на неї обов’язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засудженим.

У ряді випадків, передбачених законом, встановлюється принцип дольової відповідальності, зокрема:

1) за заявою потерпілого суд вправі визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоду, у частці відповідно до ступеня їхньої вини;

2) стягнення витрат на лікування потерпілого та судових витрат відповідно до вимог ст.ст. 93, 93¹ КПК України та ст. 1206 ЦК України. У тому разі, якщо винними буде визнано декілька осіб, суд зобов’язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнені ці витрати з кожного, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених. Аналогічні роз’яснення містить п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду від 7 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат»;

3) шкода, завдана спільно кількома неповнолітніми особами, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ст. 1182 ЦК України).

Неприпустимим є покладення солідарної відповідальності на осіб, яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній справі, але за самостійні злочини, не пов’язані спільним наміром, а так само на осіб, якщо одних з них засуджено за умисні злочини, а інших – за необережні. Наприклад, не можна покладати солідарну відповідальність на двох засуджених в одній кримінальній справі, якщо один вчинив розкрадання, а іншій – службову недбалість, незважаючи на те, що дії останнього об’єктивно сприяли заподіянню шкоди.

Прокурор в обвинувальній промові має поставити перед судом питання про обґрунтування в мотивувальній частині вироку розміру відшкодування, який підлягає стягненню, та щодо визначення осіб, які повинні відшкодувати завдану шкоду. При засудженні декількох осіб за вчинення злочину спільними діями в резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, з кого саме необхідно провадити стягнення і в який спосіб – солідарно чи в частках. Порушення цих вимог тягне подальше скасування вироку в апеляційному чи касаційному порядку в частині вирішення цивільного позову.