Вікова психологія
7.6 Криза трирічного віку
Результатом інтенсивного розвитку спільної діяльності дитини і дорослого у ранньому дитинстві є, зокрема, формування у дитини системи власного "Я" - центрального утворення, що виникає наприкінці цього етапу (Л.І. Божович). Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитись до себе як до самостійного "Я", тобто в нього з´являються початкові форми самосвідомості.
Все це призводить до розвитку прагнення дитини бодай у вузьких межах своїх можливостей діяти самостійно, без допомоги дорослих ("Я сам"). Цей період прийнято вважати критичним ("криза трьох років"), оскільки дорослі зіштовхуються з труднощами у взаємовідносинах з дитиною, яка може стати вкрай впертою.
В основі цієї кризи - об´єктивна суперечність між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення своїх потреб та прагненням дорослого зберегти старий стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини.
Описана криза є, зрозуміло, тимчасовою, але пов´язані з нею новоутворення (відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими тощо) - важливий етап у психічному розвитку дитини.
Прагнення дитини цього віку до самостійності може знайти найбільш продуктивне вирішення у формі гри, тому "криза трьох років" і розв´язується шляхом переходу дитини до ігрової діяльності.