Вікова психологія

5.4 Фактори психічного ризику для майбутньої дитини

Первинний досвід новонародженого, як ми вже відмічали раніше, має важливе значення для подальшого розвитку дитини. Тому так важливо враховувати всі можливі фактори та умови психічного ризику, які можуть негативно на ньому відбитися. До таких факторів відносять:

1) стреси матері під час вагітності. Хоча природа передбачила систему багатоступеневого захисту вагітної жінки і плоду від впливів тимчасових негативних факторів, і плід має достатньо сил для нейтралізації їх негативних наслідків, але все ж існують стреси, які негативно відбиваються на розвитку плоду. Перш за все до таких відносять хронічні негативні стани вагітної жінки та сильні, шокові емоційні потрясіння.

Відомо, що в момент переживання жінкою емоційних стресів плід починає швидше рухатись і має проблеми з травленням (К. Флейк-Хобсон). Ці явища мають негативні наслідки і в майбутньому. Дослідження показують, що довгий стрес під час вагітності збільшує ризик передчасних, довгих та важких пологів, викиднів та токсикозів. Діти тривожних, нервових, таких, що пережили стрес, матерів виглядають відразу після народження більш неспокійними, дратівливими, довше плачуть.

О.І. Захаров описав механізм дії емоційного стресу матері на плід. На його думку, під час всіх гострих або хронічних негативних переживань в кров матері викидаються (або підтримуються на постійному рівні) гормони неспокою, які досягають плоду через загальну з матір´ю кровоносну сітку. Оскільки у плоду ще не розвинена система нейтралізації цих гормонів і недорозвинена венозна сітка, вони накопичуються в критичних дозах не тільки в самому плоді, а й в амнеотичній рідині, яку плід постійно ковтає і виділяє. Це приз-водить до підвищення активності плоду (він постійно ссе палець та рухається) та підвищує швидкість та частоту серцебиття. Одночасно він переживає все більшу недостачу кисню через звуження судин під впливом гормонів стресу, що, в свою чергу, негативно відбивається на розвитку нервової системи плоду, викликаючи її підвищену чутливість та подразливість відразу після народження. Цікаво, що більший вплив має цей фактор ризику у випадку вагітності дівчинкою.

2) страхи матері під час вагітності. Майже кожна жінка, яка готується стати матір´ю, може переживати різноманітні і в той же час типові страхи. На жаль, лікарі, які говорять жінці, що вона не повинна боятись тому, що це може зашкодити дитині, тільки підсилюють ці страхи тому, що до них додається ще і почуття провини за неможливість від них позбавитись.

Найбільш розповсюдженими страхами вагітності є: боязнь викидня, страх народити дитину з фізичними чи психічними розладами, страх перед пологами, страх перед рухами плоду або, навпаки, перед їх відсутністю, страх за здоров´я та долю майбутньої дитини, стурбованість можливим погіршенням матеріального стану сім´ї та можливим зменшенням особистої свободи, і, насамкінець, переживання своєї тілесної метаморфози і зменшенням у зв´язку з цим привабливості.

3) негативне ставлення матері до вагітності. Цей фактор, навіть якщо розглядати його у чистому вигляді, без врахування інших факторів, створює той чи інший ризик у психічному розвитку кожної другої дитини. При негативному ставленні до вагітності у плоду ще внутрішньоутробно порушується реактивність (захисні сили організму). Вже від народження небажані діти більш слабкі, з поганим апетитом, часто і довго хворіють, у них значно вище ризик розвитку порушень поведінки, патологічних звичок та пристрастей, самогубств та смертність взагалі.

О.І. Захаров розділяє небажаних дітей на такі групи:

• випадкові - небажані у даний час діти (такі діти з´являються у дуже молодих батьків або в сім´ях, де вже є кілька дітей і ця вагітність не була запланована);

• вимушені - діти, які з´являються також випадково і, можливо, є причиною взяття шлюбу;

• передчасні - в принципі, бажані діти, але з´являються вони перед-часно, коли батьки ще не готові психологічно;

• небажані за статтю - коли народжується дитина не тієї статі, яку чекали. Такі діти мають проблеми у зв´язку з неадекватним ставленням до них батьків. Частіше такими дітьми бувають єдині діти або другі за народженням.

Отже, саме названі фактори сприяють емоційному неприйняттю дітей, що, в свою чергу, негативно відбивається на їх психічному розвитку.