Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди
3.3. Роль прокурора у вирішенні цивільного позову у кримінальній справі
Розгляд цивільного позову не виділяється у самостійну, ізольовану частину судового розгляду кримінальної справи, і прокурор повинен брати в ньому активну участь. У стадії попереднього розгляду справи, яка проводиться з обов’язковою участю прокурора, відповідно до ст.253 КПК України суддею вирішуються стосовно цивільного позову такі питання:
– про визнання цивільним позивачем особи, яка на цій стадії пред’явила вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи;
– про визнання особи відповідачем, представником позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи;
– про забезпечення позивачеві, його представнику, якщо вони про це заявляють клопотання, можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, а відповідачу і його представникові – з матеріалами справи, що стосуються позову.
Прокурор повинен висловити суду мотивовану думку щодо цих позицій.
У судовому засіданні, після відкриття судового засідання, перевіряється явка учасників процесу. Неявка цивільного відповідача у всіх випадках не зупиняє розгляду цивільного позову. Неявка позивача тягне за собою залишення позову без розгляду незалежно від її причин, на відміну від неявки цивільного позивача у цивільному процесі (ст. 291 КПК України). За клопотанням цивільного позивача суд може розглянути цивільний позов у його відсутності. У випадку, коли позов підтримує прокурор або коли позов заявлений підприємством, установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника (ст.291КПК України).
При вступі прокурора в кримінальні справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК України (справи приватного обвинувачення), потерпілий не втрачає права особисто підтримувати цивільний позов.
Позовна заява оголошується на початку судового слідства цивільним позивачем чи його представником (ч. 3 ст. 297 КПК України). У разі пред’явлення цивільного позову прокурором він після оголошення обвинувального висновку (або за згодою сторін його резолютивної частини) оголошує позовну заяву. У підсудного і цивільного відповідача головуючим суддею з’ясовується питання, чи визнають вони цивільний позов, якщо визнають частково, то в якому розмірі (після відповіді на питання, чи зрозуміле підсудному обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання – ст. 298 КПК України). У протоколі судового засідання про це зазначається окремо. Від їх позиції залежить вирішення судом надалі питання щодо обсягу дослідження доказів відповідно до ст. 299 КПК України. Обговорюючи питання щодо порядку дослідження доказів у справі, суд має вислухати пропозиції всіх учасників судового розгляду, в тому числі й цивільного позивача, відповідача та їх представників.
У стадії судового слідства суд за участю сторін, керуючись вимогами кримінально-процесуального законодавства, досліджує зібрані докази, у тому числі ті, які стосуються заявленого цивільного позову. Незалежно від того, ким пред’явлено цивільний позов, прокурор повинен зайняти активну позицію у цьому процесі, акцентувати увагу суду на тих обставинах, які свідчать про характер і розмір шкоди, завданої злочинними діями. Прокурору слід пам’ятати, що доведеність вини підсудного ще не свідчить про необхідність задоволення цивільного позову.
Якщо потерпілий і цивільний позивач – одна і та ж особа, прокурор під час його допиту повинен з’ясувати не тільки обставини щодо скоєння злочину, а й ті, які встановлюють характер і розмір шкоди, завданої діями підсудного. У більшості випадків позиції потерпілого і прокурора співпадають, але якщо вони відрізняються, прокурору у будь-якому випадку необхідно об’єктивно дослідити надані докази щодо цивільного позову, щоб перевірити їх достовірність.
Суд має вирішувати цивільний позов лише в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Цивільні позивач, відповідач та їх представники під час розгляду справи не можуть бути допитані, проте вправі давати суду пояснення з приводу заявленого цивільного позову або заперечення на нього. Цивільні позивач і відповідач виступають у судових дебатах (ч. 2 ст. 318 КПК України). Якщо потерпілий і цивільний позивач – одна і та ж особа, він у дебатах має висловити свою думку не тільки стосовно кваліфікації дій підсудного, доведеності його вини і міри покарання, але й обґрунтувати свої позовні вимоги. Те ж саме стосується і промови підсудного, якщо за заподіяну шкоду він відповідає самостійно.
Прокурор відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України вправі підтримати позов в обсязі всієї суми або частково залежно від обґрунтованості позовних вимог, якщо цього вимагає охорона державних інтересів або прав громадян. При цьому слід пам’ятати, що шкода, заподіяна злочином, розмір якої встановлено під час судового розгляду, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Від активності прокурора під час судового слідства та його уваги до цього питання в судових дебатах значною мірою залежить прийняття судом законного рішення за цивільним позовом. Тому у своїй промові прокурор має не лише обґрунтувати пред’явлене обвинувачення та подати суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання щодо підсудного, а й зупинитися на обґрунтуванні цивільного позову та його розмірів, у тому числі надати суду пропозиції з питань:
– чи заподіяно потерпілому шкоду і чи тим злочином, який скоїв підсудний;
– чи є ця шкода майновою або моральною і чи підлягає вона відшкодуванню;
– який розмір заподіяної шкоди, в яких межах і в який спосіб підлягає відшкодуванню;
– хто зобов’язаний відшкодувати шкоду і в якому порядку (солідарному чи дольовому).
Цивільний позов по суті вирішується лише у вироку. Згідно з ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд не вправі зменшити розмір відшкодування шкоди, якщо вона заподіяна злочинними діями підсудного.
Дослідивши зазначені питання, суд відповідно до ст. 328 КПК України:
а) задовольняє цивільний позов повністю або частково;
б) відмовляє у його задоволенні;
в) залишає цивільний позов без розгляду.
При постановленні вироку цивільний позов може бути залишено без розгляду лише у випадках виправдання підсудного за відсутністю складу злочину або нез’явлення цивільного позивача чи його представника у судове засідання. Цивільні позови залишаються без розгляду також при постановленні судом ухвали (постанови) про закриття провадження у справі із звільненням особи від кримінальної відповідальності (ст.ст. 45–49 КК України). Крім того, не вирішуються судом цивільні позови про відшкодування шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.
Цивільний позов не може бути залишений без розгляду з мотивів відсутності необхідних для його вирішення доказів, оскільки в силу п. 4 ст. 64 КПК України характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі. Рішення про задоволення позову може бути прийнято лише при постановленні обвинувального вироку, тобто якщо в суді буде встановлено, що мала місце подія злочину, в діях підсудного є склад злочину, підсудний є винним у вчиненні злочину, між його протиправними, винними і кримінально караними діями та шкідливими наслідками є причинний зв’язок.
Цивільне законодавство передбачає два способи відновлення порушення майнового стану потерпілого: в натурі (віндикація) і шляхом відшкодування збитків. Стаття1192 ЦК України вказує, що суд може зобов’язати винного віддати потерпілому річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі. Однак цивільним позивачем не може бути заявлена вимога про повернення вилученої у нього індивідуально визначеної речі (віндикаційний позов), оскільки, як правило, у кримінальній справі такі речі, що мають значення для встановлення істини, приєднуються до справи як речові докази та підлягають поверненню володільцю в порядку п. 5 ст. 81 КПК України. Тому пред’являти позов для повернення такої речі не потрібно. Якщо ж річ, приєднана до справи як речовий доказ, частково втратила свою цінність у результаті вчинення злочину, її власник або володілець вправі пред’явити у кримінальному судочинстві позов про відшкодування завданої шкоди.
Кримінально-процесуальне законодавство України не передбачає процесуальних дій суду внаслідок відмови цивільного позивача від позову. Така відмова може мотивуватися бажанням розглянути позов у порядку цивільного судочинства або повним чи частковим відшкодуванням підсудним або відповідачем завданої шкоди. У кримінальній справі у разі відмови цивільного позивача від позову процесуальне рішення приймається у вироку. При цьому у мотивувальній частині вироку суд має вказати на те, що позивач відмовився від позову, а у резолютивній частині зазначити, що провадження за цивільним позовом закривається, оскільки цивільний позивач від нього відмовився.
При постановленні виправдувального вироку суд:
а) відмовляє у задоволенні цивільного позову, якщо не встановлено подію злочину або не доведено участь підсудного у вчиненні злочину;
б) залишає позов без розгляду у випадку виправдання підсудного за відсутністю складу злочину.
Невстановлення події злочину означає непідтвердження факту вчинення дій, якими заподіяно шкоду. Недоведеність же участі підсудного у вчиненні злочину означає лише, що даний підсудний до злочину непричетний і тому позов заявлено до неналежного відповідача.
Виправдання за відсутністю складу злочину може не виключати, що підсудний вчинив певні протиправні діяння, але вони не є кримінально караними (адміністративне правопорушення або цивільно-правовий делікт). Виправдання з цієї підстави не позбавляє виправданого обов’язку відшкодувати завдану ним шкоду в порядку цивільного судочинства, але виключає можливість задоволення такої вимоги у кримінальному процесі, де необхідною умовою такого задоволення є заподіяння шкоди злочином.
Залишення позову без розгляду не перешкоджає позивачу пред’явити свій позов до виправданого в порядку цивільного судочинства і посилатися при цьому на ті ж факти, які складали зміст обвинувачення.
Вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки діяння особи, стосовно якої винесено вирок, лише у питаннях, чи мали місце ці дії і чи вчинені вони даною особою.
Аналізуючи зміст вироку у частині цивільного позову, наголосимо, що в ньому мають зазначатися такі дані:
– у вступній частині, поряд з прізвищами та ініціалами всіх учасників процесу, – дані про цивільного позивача, відповідача та їх представників;
– у мотивувальній частині – підстави для задоволення або відхилення цивільного позову;
– у резолютивній частині – рішення суду щодо цивільного позову (з кого, на чию користь, яка сума стягується на відшкодування шкоди).
Рішення щодо цивільного позову має бути сформульоване таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів. Якщо суд визнав підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, якими заподіяно матеріальну шкоду і які мають самостійну кваліфікацію (наприклад, розкрадання, зловживання владою або службовим становищем тощо), у резолютивній частині вироку повинен бути вказаний окремо розмір стягнення на відшкодування шкоди, заподіяної кожним із цих злочинів.
Відповідно до ст. 324 КПК України, постановляючи вирок, суд поряд з іншими питаннями повинен вирішити долю майна, на яке накладено арешт для забезпечення цивільного позову.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд має право внести у вирок зміни щодо відшкодування шкоди, в тому числі збільшити його розмір, якщо для цього не потрібно збирати й додатково перевіряти докази та обставини справи в частині заподіяння шкоди, правильно встановлені судом першої інстанції.