Вікова психологія

2.3 Вітчизняна психологія про розвиток психіки в онтогенезі

В основі вітчизняної традиції аналізу проблематики вікової психології лежить теорія розвитку вищих психічних функцій (Л.С. Виготський). Відповідно до сформульованого Виготським загального генетичного закону розвитку, кожна психічна функція з´являється спочатку в соціальному плані як реальні стосунки між людьми, і лише потім - у психологічному. Однаковою мірою це стосується і довільної уваги, і логічної пам´яті, і утворення понять, і розвитку волі.

Іншими словами, усі вищі психічні функції були свого часу зовнішніми, оскільки виступали соціальними функціями взаємовідносин людей до того, як стали внутрішніми, власне психічними функціями людини.

Становлення людини як індивіда та особистості, за Виготським, передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних, але нерозривно взаємопов´язаних рядів розвитку - природного і соціального. Для кожного віку властива своя специфічна соціальна ситуація розвитку, тобто певне співвідношення умов соціального середовища і внутрішніх умов формування особистості.

Така взаємодія зовнішніх і внутрішніх факторів зумовлює типові психологічні особливості, притаманні людям певного віку. Досягши певного віку, дитина, незалежно від особливостей її індивідуального розвитку та рівня готовності, потрапляє у визначене даним суспільством становище і тим самим у систему об´єктивних умов, які й визначають характер її життя та діяльності на цьому етапі. Відповідати цим умовам для дитини життєво важливо, оскільки саме від цього залежить її емоційне благополуччя.

Характер такого становища визначається, з одного боку, об´єктивними потребами суспільства, з іншого - існуючими у цьому суспільстві уявленнями про вікові можливості дитини та ідеал її розвитку. Конкретизується це становище для кожного вікового етапу розвитку в особливих взаєминах з оточуючими людьми, в особливій провідній діяльності, у певній системі прав і обов´язків тощо.

Тдеї Л.С. Виготського лягли в основу теоретичних уявлень психології розвитку, запропонованих вітчизняними вченими (Л.Т. Божович, В.В. Давидовим, Г.С. Костюком, О.М. Леонтьєвим, С.Д. Максименком, Д.Б. Ельконіним тощо), про що йтиметься в наступних розділах.