• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Вікова психологія

1.3 Методи психології розвитку

Вікова психологія використовує два основних методи отримання психологічних фактів, які надалі виступають об´єктом наукового аналізу, - це спостереження та експеримент. Наголосимо, що специфіка предмету вікової психології визначає й особливості використання названих методів.

Спостереження - метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого опису психічних особливостей людини, що проявляються в її діяльності та поведінці, на основі їх безпосереднього сприймання. Об´єктом спостереження звичайно стають окремі сторони психічної діяльності дитини, скажімо, особливості мовлення, мислення, емоцій, вольової регуляції поведінки, взаємини в групах дітей, ігри тощо.

Спостереження має відповідати ряду вимог, основними з яких є цілеспрямованість, планомірність, систематичність, об´єктивність, фіксування отриманих даних з наступним їх аналізом тощо.

Методи спостереження поділяють на суцільні та вибіркові, довго- та короткотривалі, колективні та індивідуальні, явні і приховані.

У віковій психології спостереження часто набуває характеру послідовного фіксування фактів психічного розвитку людини у вигляді щоденника. Широко використовуються також дані самоспостереження дітей та молодих людей, їхні усні розповіді про свої уявлення, почуття, прагнення, спогади про різні події у своєму житті тощо.

Застосовується також і психологічний експеримент, специфіка якого полягає у спеціальному створенні умов, за яких виникають очікувані психічні процеси, акти поведінки дитини, у повторенні їх для перевірки істинності своїх висновків, у зміні цих умов, з метою виявлення їх впливу на перебіг досліджуваних процесів.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Лабораторний експеримент проводиться у спеціально створюваних умовах, які ретельно враховуються. Прикладами такого експерименту можуть бути вивчення умовних рефлексів дитини, змін дихання, пульсу залежно від емоцій, швидкості протікання різноманітних реакцій, розв´язання експериментальних задач тощо. Незважаючи на те, що лабораторний експеримент створює найкращі можливості для врахування умов, ведення контролю за ходом та етапами, кількісного оцінювання результатів тощо, застосування його у віковій психології обмежене.

Природний експеримент характеризується тим, що здійснюється в природних для дитини умовах ігрової, учбової, трудової та інших видів діяльності. Його широко застосовують для дослідження вікових, індивідуальних особливостей розвитку сприймання, пам´яті, мислення, уяви, мовлення, емоцій, вольових дій, здібностей та інших властивостей. З цією метою дітям пропонують виконати різні види завдань (перцептивні, мнемонічні, мислительні, конструкторські тощо), а за процесом та результатами розв´язання роблять висновки про їхні психічні властивості.

Особливим видом природного є формуючий (навчаючий) експеримент, коли динаміка психічної діяльності людини простежується як результат активного впливу експериментатора. Формуючий експеримент одночасно виконує дві функції: дослідження психологічних особливостей і механізмів, досягнення певних виховних та освітніх цілей.

Окремим шляхом отримання психологічних фактів у віковій психології є так званий близнюковий метод. Суть його полягає у зіставленні даних про психічний розвиток однояйцевих близнюків, отриманих за допомогою спостереження та експерименту.

Вікова психологія також широко використовує величезну кількість конкретних дослідницьких методик (аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв´ю, соціометрія, психодіагностичні тести тощо), які детально аналізуються в літературі.

Так, у віковій психології часто вдаються до отримання психологічної інформації, розмовляючи з дітьми на різні теми. Бесіди бувають програмованими та вільними, можуть включати прямі та непрямі запитання тощо. Інколи вони набувають характеру інтерв´ю, яке полягає в отриманні відповідей на заздалегідь заготовлені запитання. Практикуються і письмові опитування (анкетування).

Джерелом психологічних фактів можуть бути результати образотворчої, літературно-художньої та інших видів діяльності людини.

Широко використовують у віковій психології і різноманітні психодіагностичні тести, тобто системи завдань, які дають можливість вимірювати рівень розвитку певної якості (властивості) особистості.

Серед тестів вирізняють:

• тести-опитувальники, які дають можливість отримувати інформацію на основі відповідей досліджуваних на програмовані питання;

• тести-завдання, в яких інтерпретується швидкість та якість виконання людиною певних завдань;

• тести проективні, де дані отримуються з аналізу психологічної інтерпретації, тобто усвідомленого чи неусвідомленого перенесення суб´єктом власних властивостей і станів на зовнішні об´єкти під впливом домінуючих потреб, цінностей та смислів.

Ефективність використання тих чи інших методів залежить від того, наскільки він валідний (відповідає тому, для одержання чи оцінки чого він застосовується) і надійний (дозволяє отримувати одні й ті самі результати при багаторазовому використанні).