Вікова психологія
1.2 Загальна характеристика віку
Відповідно до розуміння сутності психічного розвитку людини, по- різному можна відповісти на запитання, що таке вік чи вікова стадія розвитку.
Скажімо, вікові стадії можна розглядати як незмінні, абсолютні константи, що ґрунтуються на уявленні про психічний розвиток як про природний біологічний процес. Можна власне ігнорувати саму наявність вікових стадій, розуміючи під розвитком просте накопичення знань та навичок тощо.
У вітчизняній психології послідовно розвиваються сформульовані свого часу П.П. Блонським та Л.С. Виготським уявлення про історично зумовлений характер вікових періодів розвитку людини. Внаслідок історичного розвитку, змінюються загальні соціальні умови розвитку особистості, зміст та методи навчання, що, у свою чергу, впливає на зміни вікових етапів розвитку.
Сказане дає підстави розглядати вік як якісно своєрідний етап психічного розвитку, що характеризується рядом особливостей, сукупність яких визначає неповторність структури особистості людини на певному етапі її розвитку.
Наприклад, Л.С. Виготський розумів під віком цілу епоху, відносно відокремлений період, значення якого зумовлюється місцем у загальному циклі розвитку, де загальні закони розвитку щоразу набувають якісно своєрідного вираження. Перехід від однієї вікової стадії до іншої супроводжується появою раніше неіснуючих психічних утворень, зміною самого ходу розвитку особистості.
Г.С. Костюк трактував вік у психології як конкретний відносно обмежений в часі ступінь психічного розвитку, що характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психологічних змін, не пов´язаних з індивідуальними особливостями, однаковими для всіх людей.
Наголосимо, що специфіка віку визначається сукупністю багатьох умов, до яких можна віднести особливості фізичного розвитку (наприклад, формування тих чи інших морфологічних утворень у ранньому віці, перебудова організму в підлітків тощо), систему вимог до людини на певному етапі розвитку і її взаємостосунки з іншими людьми, тип діяльності, до якої вона включена, характер знань, якими вона оволодіває, і специфіку способів опанування цих знань тощо.
Вплив зовнішніх умов на вікові особливості особистості залежить також від того, якими вже сформованими психологічними властивостями (внутрішніми умовами) він опосередкований, тобто специфіку віку детермінує сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, а зміна співвідношень між ними зумовлює необхідність та особливості переходу до наступного вікового етапу розвитку.
Іншими словами, вікові (типологічні) психологічні особливості зумовлені конкретно-історичними умовами розвитку, спадковістю, до певної міри характером виховання, особливостями спілкування і діяльності людини, причому ці останні впливають передусім на терміни переходу від однієї вікової стадії до іншої.