Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди
3.1. Правові підстави та процесуальний порядок пред’явлення цивільного позову у кримінальній справі
Державні обвинувачі повинні пам’ятати, що цивільний позов у кримінальній справі може бути пред’явлений лише за наявності:
1) матеріальної і (або) моральної шкоди, якої зазнав потерпілий;
2) наявності складу злочину у діяннях обвинуваченого (підсудного);
3) причинного зв’язку між діяннями обвинуваченого (підсудного) і завданою шкодою.
Термін «матеріальна шкода» в якості однієї з підстав подання цивільного позову у кримінальній справі містить лише кримінально-процесуальне законодавство. Цивільне законодавство, зокрема ст. 22 ЦК України, вказує на завдану злочином «майнову шкоду», але, на наш погляд, зазначені поняття є тотожними.
Цивільний позов може бути подано як під час досудового слідства, так і під час попереднього та судового розгляду справи, але до початку судового слідства (тобто до оголошення прокурором обвинувального висновку або за згодою учасників процесу – його резолютивної частини). Особа, яка не пред’явила цивільного позову у кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, мають право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.
Прокурор пред’являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права ( ч. 2 ст. 29 КПК України).
Структурні підрозділи органів прокуратури повинні взаємодіяти у вирішенні питань, що стосуються заявлення цивільних позовів у кримінальних справах. Зокрема, п. 1.2 розпорядження Генерального прокурора України від 10липня 2006 року № 58 «Про удосконалення взаємодії структурних підрозділів з питань представництва у судах» зобов’язує начальників управлінь (відділів) підтримання державного обвинувачення у разі виявлення під час розгляду кримінальних справ апеляційними судами по першій і другій інстанціях випадків невідшкодування збитків після набрання чинності судових рішень негайно передавати до підрозділів представництва копії матеріалів, які наявні у наглядових провадженнях чи справах і підтверджують підстави для представництва інтересів громадян або держави, а також надавати іншу необхідну інформацію.
При обґрунтуванні своєї позиції щодо вирішення цивільного позову у кримінальній справі прокурору слід керуватися нормами не тільки кримінально-процесуального, а й цивільного і цивільно-процесуального законодавства.
Стаття 64 КПК України передбачає, що однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальній справі, є характер і розмір шкоди, завданої злочином, що, як правило, є ціною заявленого цивільного позову.
У кримінальному процесі недопустимі:
– позов цивільного відповідача до обвинуваченого про стягнення сум, які цивільний відповідач вже сплатив;
– зустрічні позови обвинуваченого – відповідача або цивільного відповідача до позивача, за винятком справ приватного обвинувачення, де цивільні позови потерпілих як такі, що витікають з взаємних обвинувачень, можуть бути і зустрічними;
– позови, які пов’язані з фактом вчинення злочину, але не є вимогою про відшкодування майнової шкоди (наприклад, про визнання недійсним ордера на квартиру, отриманого шляхом дачі хабара);
– позови про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, до осіб, які до кримінальної відповідальності не притягнуті, оскільки в процесі досудового слідства, попереднього розгляду справи суддею чи судового розгляду винесені постанови про відмову в порушенні справи або про закриття справи;
– позови про відшкодування майнової шкоди, що не випливають з пред’явленого обвинувачення;
– позови, не підсудні місцевим судам.
Наприклад, апеляційним судом АР Крим у частині вирішення цивільного позову скасовано вирок Феодосійського міського суду стосовно Ш. за ч. 1 ст.164 КК України, а справу у цій частині закрито. Вироком постановлено стягнути з Ш. на користь В. заборгованість за аліментами у розмірі 7 323 грн. 54 коп. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції не врахував, що порядок стягнення аліментів і заборгованості за ними визначений ст.ст. 194, 195 Сімейного кодексу України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими заборгованість за аліментами визначається державним виконавцем і стягується за виконавчим листом, який видається на підставі рішення про стягнення коштів на утримання дитини.
Кримінально-процесуальний кодекс України не містить будь-яких вимог щодо позовної заяви. Проте ст. 119 ЦПК України вказує, що вона повинна містити:
– найменування суду, до якого подається заява;
– ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;
– зміст позовних вимог;
– ціну позову щодо вимог майнового характеру;
– виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
– зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
– перелік документів, що додаються до заяви.
До позовної заяви додаються її копії відповідно до кількості відповідачів. Як правило, копії направляються до суду разом з матеріалами кримінальної справи і копіями обвинувального висновку.
Обов’язок доказування цивільного позову покладається на слідчого в процесі досудового слідства, на прокурора – у судовому слідстві.
При визначенні розміру шкоди, що у більшості випадків є ціною позову, слідчий і суд мають виходити з цін на майно, що діють у даній місцевості на час розгляду справи. При цьому слід керуватись вимогами, встановленими законами України, постановами Кабінету Міністрів України та іншими підзаконними нормативними актами, перелік яких наведений у додатку 1. Цивільне законодавство визначає збитки як:
– втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто реальні збитки;
– доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, тобто упущена вигода (ст. 22 ЦК України).
Отже, у кримінальній справі можливе відшкодування не тільки реально завданих збитків, а й упущеної вигоди, якщо факт її заподіяння злочином доведено зібраними у справі доказами.
Частина 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 29 КПК України при наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, слідчий, прокурор і суд зобов’язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову.
Забезпечення цивільного позову провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт (ст. 126 КПК України). Якщо зазначене питання не вирішено на досудовому слідстві, державний обвинувач повинен клопотати про це під час попереднього або судового розгляду справи. Питання про вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову може бути вирішено суддею у зв’язку з підготовкою справи до судового розгляду (п. 7 ч. 1 ст. 253 КПК України), а також при задоволенні цивільного позову судом до набрання вироком законної сили (ст. 329 КПК України).