Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві з відшкодування завданої злочином шкоди
2.6. Оптимізація прокурорського нагляду за додержанням законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином
Прокурорський нагляд за додержанням законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином є однією з дієвих гарантій забезпечення прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, а також держави. Але як і будь-яка практична діяльність він не позбавлений недоліків. Такі недоліки обумовлюються як суб’єктивними чинниками (рівнем професійної підготовки, особистими якостями прокурорів), так і об’єктивними (чинним законодавством). Тому одним із способів оптимізації прокурорського нагляду за додержанням законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином є вдосконалення норм чинного законодавства як в частині інституту відшкодування шкоди, так і в сфері прокурорського нагляду на досудовому слідстві.
Актуальним в умовах сьогодення залишається питання реформування органів кримінальної юстиції, в тому числі прокуратури. Такі процеси обумовлюють необхідність прийняття нових Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України «Про прокуратуру». В той же час, при розробці нового КПК України визначення ролі прокурора, в тому числі в питаннях забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином потребує чітких науково та практично обґрунтованих орієнтирів.
У нашій державі історично склалося і функціонує кримінальне судочинство змішаної форми, що, як відомо, поєднує розшукове досудове розслідування та змагальний судовий розгляд кримінальної справи. За такої системи левова частка процесуального навантаження припадає на досудове слідство, яке становить найбільш складну та трудомістку частину кримінального процесу. Відповідно, для забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян значення цієї стадії продовжує залишатися достатньо вагомим, а увага суспільства до питань правового статусу прокурорсько-слідчих працівників тільки посилюється. Закономірно підвищуються вимоги до процесуальної діяльності слідчого, прокурора, рівня їхньої професійної підготовки та відповідальності у випадках порушення законодавства.
Цього року у Верховній Раді України зареєстровано відразу два нових проекти КПК України: перший – внесений Президентом України, реєстр. номер 9700 від 13 січня 2012 року; другий – внесений народним депутатом Р. М. Зваричем, реєстр. номер 97001 від 13 січня 2012 року. В двох цих законопроектах застосовуються нові підходи до визначення діяльності прокурора на стадії досудового слідства.
Проект КПК України № 9700 від 13 січня 2012 року надає визначення наступним категоріям:
– кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв´язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
– дізнання – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків;
– досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
– досудове слідство – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів
– державне обвинувачення – процесуальна діяльність прокурора або іншої уповноваженої цим Кодексом особи, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Натомість в положеннях проекту відсутнє визначення терміну кримінальне переслідування, яке згадується в Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої указом Президента України №11/2008 від 8 квітня 2008 року. Так, кримінальне переслідування – це виключна процесуальна функція прокурора, яка полягає у висуненні від імені держави обвинувачення, направленні кримінальної справи до суду, підтриманні державного обвинувачення в суді, участі у перегляді судових рішень у кримінальних справах в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ст. 36 проекту КПК України № 9700, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням
Таким чином, зазначений законопроект вводить нове поняття процесуальне керівництво, але не встановлює його змісту, що не можна вважати позитивним кроком. Адже, ні Конституція України, ні Закон України «Про прокуратуру» не оперують цим поняттям і не встановлюють його змісту. Однак, згадана вище концепція вказує, що процесуальне керівництво прокурора– організація процесу досудового розслідування, визначення напрямів розслідування, координація процесуальних дій, сприяння створенню умов для нормального функціонування слідчих, забезпечення дотримання у процесі розслідування вимог законів України.
Тому можна стверджувати, що перспектива діяльності прокурора на стадії досудового розслідування проявляється у прокурорському нагляді за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
У свою чергу, говорячи про прокурора як суб´єкта кримінального процесу, С. А. Альперт зазначав: його діяльність має специфічні форми, які залежать від її конкретних умов та завдань на досудовому слідстві. Він здійснює властиву йому кримінально-процесуальну функцію та виступає одним із важливих суб´єктів кримінального процесу, оскільки наділений значними повноваженнями на стадії досудового слідства [1, с. 11]. Таким чином, виходячи із нерозривного зв´язку завдань кримінального процесу в цілому та завдань досудового слідства як окремої його стадії, можна стверджувати, що прокурор робить свій внесок у виконання кожної із груп завдань. Тобто завдання його діяльності полягають як в охороні прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, так і швидкому та повному розкритті злочинів, викритті винних та забезпеченні правильного застосування закону (ст. 2 КПК України).
На нашу думку, враховуючи саме це загальне положення, і слід підходити до визначення функціональної структури діяльності прокурора у кримінальному процесі та до правової регламентації його повноважень на стадії досудового слідства. Фактично у практичній діяльності прокурора в кримінальному процесі можуть бути виділені два аспекти. По-перше, – це нагляд за законністю проведення ОРД, дізнання та досудового слідства. По-друге, – організаційне й процесуальне забезпечення цілеспрямованості й активності досудового провадження.
Незважаючи на те, що вказані аспекти нерозривно взаємопов´язані, при визначенні правового статусу прокурора вони дають підстави для виділення окремих груп його повноважень, які кореспондують відповідному цільовому призначенню. Перші з них характерні для органу, покликаного охороняти законність: сприяти законному притягненню особи до кримінальної відповідальності; охороняти права і законні інтереси громадян, які перебувають під слідством; вживати заходи для дотримання законного порядку порушення та розслідування кримінальних справ тощо. Практичне виконання перелічених завдань становить ту частину діяльності прокуратури на досудовому слідстві, яку прийнято пов´язувати з гарантуванням законності [15, с. 58–61]. Друга група завдань органів прокуратури полягає у сприянні розкриттю злочинів, виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин. Зазначені обов´язки прокурора у поєднанні з іншими утворюють ту частину компетенції, яку прийнято пов´язувати з функцією кримінального переслідування (обвинувачення) [16, с. 11].
Викладені положення визначають загальні підстави участі прокурора як у кримінальному процесі взагалі, так і на досудовому слідстві зокрема. Вони були сформульовані ще наприкінці XIX століття М. Муравйовим, однак не втратили актуальності й до сьогодні. їх справедливо вважають «принциповим вченням про головні підстави всієї прокурорської діяльності у кримінальних справах». Сутність цього вчення полягає в тому, що, будучи обвинувачем, прокурор як представник держави зобов´язаний в інтересах суспільства переслідувати злочинців, але, будучи водночас охоронцем закону, він здійснює переслідування винятково для досягнення істини [38, с. 23].
Утім, згідно з чинним законодавством компетенція прокурора як інституту кримінальної юстиції на досудових стадіях розкривається більш детально, оскільки до неї одночасно входять такі функції, як: здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання і досудове слідство; нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов´язаних з обмеженням особистої свободи громадян; безпосереднє провадження слідства.
Водночас, на наш погляд, усі вони, врешті-решт, включають обов´язки, спрямовані на виконання обох згаданих вище груп завдань. Адже, як слушно вказує М. І. Мичко, «на стадіях досудового слідства прокурор виступає в двох іпостасях – з одного боку, він є охоронцем законності, а з іншого – органом кримінального переслідування осіб, які здійснили злочин» [37, с. 19].
Натомість В. Савицький стверджував: нагляд за виконанням законів на досудовому слідстві є процесуальним керівництвом розслідуванням злочинів, що передбачає застосування прокурором усього арсеналу наданих йому владних повноважень [54, с. 26].
Думку В. Савицького поділяє В. Шадрін, адже діяльність прокурора на стадії досудового слідства не перестає бути прокурорським наглядом, одним із аспектів якого сьогодні є нагляд за додержанням прав людини і громадянина [69, с. 226].
На нашу думку, визначаючи процесуальний статус прокурора та його повноваження на досудовому слідстві, необхідно передусім виходити з потреби забезпечення йому реальної можливості бути ефективним суб´єктом саме законного кримінального переслідування. Адже не можна забувати, що згідно з положеннями Конституції України (ст. 121) прокурор підтримує обвинувачення в суді, і ця діяльність об´єктивно залежить від якості доказової бази, сформованої в ході досудового розслідування. При цьому правова значимість останньої однаковою мірою залежить як від її оперативного та якісного змістовного наповнення, так і від дотримання при цьому прав та свобод людини. Відповідно, у діяльності прокурора органічно поєднуються повноваження з нагляду та процесуального керівництва розслідуванням, а формування обвинувачення нерозривно пов´язане з дотриманням законності під час цього процесу. Отже, удосконалення правового статусу прокурора у новому кримінально-процесуальному законодавстві повинно включати оптимізацію обох груп повноважень прокурора: як тих, що спрямовані на забезпечення доведеності обвинувачення, так і тих, призначенням яких є гарантування законності під час досудового розслідування.
Проект КПК України № 9700 справляє двояке враження. З одного боку, як крок уперед можна розцінити запровадження системи негласних слідчих (розшукових) дій, що фактично утворена шляхом процесуалізації окремих оперативно-розшукових заходів.
Недоліком зазначеного законопроекту вважаємо повне позбавлення органів прокуратури права безпосереднього провадження слідства. Відповідно до Перехідних положень Основного Закону України прокуратура продовжує виконувати функцію попереднього слідства до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. Ця система не створена, так само як і не прийняті згадані вище закони. У вітчизняній літературі неодноразово зазначалося, що з точки зору теорії прокурорсько-наглядового права повноваження прокурора щодо розслідування особисто ним кримінальної справи є вищою формою прокурорського нагляду за додержанням законів на досудовому слідстві [31].
Водночас, зазначена ст. 36 проекту КПК України надає перелік повноважень прокурора при здійсненні нагляду за розслідуванням кримінальних справ у формі процесуального керівництва. Окремі з них стосуються питань забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Так, прокурор має право призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом пред´являти цивільний позов в інтересах держави. Але наведений перелік не є вичерпним, а тому він може здійснювати інші повноваження, передбачені кодексом. Такими повноваженнями прокурор наділяється при накладені арешту на майно. Тимчасове вилучення майна та накладання арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням є видами забезпечення кримінального провадження . Так, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою – забезпечення цивільного позову, також цивільний позивач (ст. 171).
Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому кодексом порядку. Відповідно до вимог кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи у володінні якої перебуває майно, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше (ст. 170).
Певні повноваження прокурора в частині забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином реалізуються при проведенні обшуку. Адже, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Ця слідча дія проводиться на підставі ухвали слідчого судді. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді Таким чином для прийняття рішення про необхідність проведення обшуку потрібна згода прокурора.
Крім цього, проект зберігає положення про обов’язковість доказування в кримінальному провадженні виду і розміру шкоди, яку було завдано кримінальним правопорушенням. Обов’язок такого доказування покладається на слідчого, прокурора та у встановлених Кодексом випадках, на потерпілого. Тому в даній сфері діяльності, прокурор самостійно, або через реалізацію своїх наглядових повноважень, зобов’язаний здійснити всі необхідні слідчі чи процесуальні дії для встановлення виду та розміру шкоди, заподіяної злочином.
Таким чином, основною новелою проекту КПК України № 9700 від 13 січня 2012 року є положення про те, що прокурор здійснює нагляд за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва, наділяючись при цьому відповідним спектром повноважень, серед яких ті, що реалізуються в частині забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином. При цьому в окремих питаннях такого забезпечення помітно зросла роль прокурора, зокрема при накладені арешту на майно.