У теорії прокурорської діяльності такі категорії, як засоби прокурорського нагляду, правові заходи прокурорського нагляду вживаються як взаємозамінні. Так, засоби прокурорського нагляду розглядають як дії та правові акти прокурора, що випливають з його повноважень і за допомогою яких він вирішує поставлені перед ним завдання: виявляти, усувати, попереджати порушення законів, притягувати винних осіб до відповідальності [52, с. 20].

Правові заходи прокурорського нагляду визначають як правові форми (дії та акти) реалізації прав та обов’язків прокурора, що є юридичними фактами у відповідних відносинах [33, с. 20]. Таким чином, повноваження прокурора передбачають систему правових заходів прокурорського реагування.

Відповідно до вимог чинного КПК України, зокрема ст. 25, прокурор зобов’язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б вони не виходили.

Окремі правові засоби (заходи) прокурорського нагляду нами були розглянуті вище, під час аналізу повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. У даному розділі йтиметься про правові засоби (акти), які може видавати прокурор під час проведення перевірки.

Правові акти прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства – це передбачені кримінально-процесуальним законом відповідні рішення. Кожен правовий акт прокурорського нагляду має відповідну форму, породжує певні юридичні наслідки та фіксує реалізацію прокурором конкретного повноваження. Призначення цього повноваження полягає або у відновленні порушеного права, або наданні юридичної сили конкретному рішенню органу дізнання чи слідчого у випадках, передбачених законом, або припинення й попередження можливих у майбутньому порушень у діяльності піднаглядних органів [52, с.140].

Як показує практика, на стадії досудового слідства прокурор має право видавати такі акти, як постанова, вказівка тощо. Крім цього, виділяють санкції, письмову вимогу, письмову згоду з постановою органу дізнання та слідчого у виді резолюції.

Відповідно до ст. 227 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства, у межах своєї компетенції скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які проводять дізнання. Більшість рішень слідчого, або особи, яка здійснює дізнання стосовно забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином, оформляються за допомогою такого процесуального акта як постанова. Так, про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка проводить дізнання, або слідчий виносять постанову (ст. 49 КПК України).

Згідно з вимогами ст.ст. 50–52 КПК України про визнання цивільним позивачем чи відмову в цьому, притягнення як цивільного відповідача, а також визнання особи їх представниками особа, яка проводить дізнання, чи слідчий виносять відповідну мотивовану постанову.

Слідчий за клопотанням цивільного позивача або зі своєї ініціативи зобов’язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов´язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.

Враховуючи те, що прокурор завжди повинен стояти на сторожі закону, він має бути непримиренним до постанов органу дізнання та слідчого, які явно суперечать вимогам закону, тобто є незаконними та необґрунтованими. Такі постанови підлягають негайному скасуванню або зміні.

Встановлюючи право для прокурора скасовувати незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які проводять дізнання, ст. 227 не визначає зміст постанови, якою здійснюється таке скасування. Не визначають його й інші норми КПК України. А тому цілком логічно припустити, що в даному випадку варто застосовувати положення ст. 130 КПК України, згідно з якою про рішення, прийняті прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття КПК України, на підставі якої воно прийняте. Крім цього, необхідно також зазначати строк усунення допущених порушень.

Більшість процесуальних рішень прокурора оформляються постановою.

Поняття «вказівка прокурора» досить часто зустрічається в нормах КПК України. Так, ст. 227 передбачає, що, здійснюючи нагляд за виконанням законіворганамидізнання і досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції дає письмові вказівки про: розслідування злочинів; проведенняокремихслідчихдій; вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, у справах, щоперебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури; повертає кримінальні справи органам досудового слідства ізсвоїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування. При цьому такі вказівки можуть стосуватися питань відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Письмові вимоги містять найменування документів кримінальної справи, на які прокурор робить запит для вивчення [52, с. 142]. Такі вимоги можуть поширюватися і на матеріали справи, в яких вирішуються питання відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Одним із специфічних документів, що можуть складатися прокурором за результатами перевірки додержання вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є цивільний позов, пред’явлений прокурором в порядку ст. 29 КПК України, ст. 33 Закону України «Про прокуратуру».

Пред’являючи цивільний позов, прокурор виступає як посадова особа правоохоронного органу, що на підставі закону та своїх посадових обов’язків, виконує функцію представництва інтересів у суді. Але таке представництво є похідним від прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Саме під час здійснення такого нагляду на стадії дізнання чи досудового слідства встановлюються правові підстави подання такого позову: наявність шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв’язку між шкодою та злочином, встановлення потерпілих осіб, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть самостійно подати такий позов, або встановлення інтересів держави, яким заподіяно шкоду.